Питання і відповіді, які звучать на майстер-класах з писанкарства, відкривають нам філософську сторону цього традиційного українського мистецтва:
  • чи можна стерти лінію і написати наново?
-вчимося одразу писати начисто;
  • чи можна написати спершу олівцем, а потім повторити воском?
-бережемо час, вчимося відповідальності;
  • чи можна під час письма ввімкнути музику, поговорити з сусідом про життя?
-наодинці з собою покращуємо себе.

Думка про самовдосконалення через самопізнання не нова. Вона є засадничою в житті кожної людини. Натрапити не неї можна, зосібна, у книзі Сенеки «Про дозвілля (Філософські діалоги)».
Саме читаю «Діалоги» у перекладі Андрія Содомори. –Львів: Апріорі, 2016.

Трави збираємо, бо вони розсипані по землі, до них нахиляємося і простягаємо руки, аби зірвати. Якщо трави треба багато, ми її жнемо, зрізаємо.
Якщо станемо не те що зрізати, а нарізати, то тут скоріше йтиметься про складання букету.
Слово обривати більше пасує ягодам, до яких ще треба дотягнутися.
Оббирати можна дрібні ягоди на кущах, як оббирають порічки.
Коли чуємо слово вирвав, то запевне розуміємо, що то щось вирвали з корінням.
Наскубти можна листя, причому ретельно вибираючи яке.

Ось які відтінки значень мають наші дієслова. Нехай вони послужать у справі натхнення всім, хто вчиться фарбувати писанку рослинами.



Бузиною починаємо, бузиною завершуємо. Цвіт бузини фарбує писанку в жовте, ягоди - в синє!
При накладанні отримується темна барва.
Писанку фарбовано в такій послідовності: цвіт бузини (15 хв) - листя горіха (20 хв) - ягоди чорниці (3 хв) - ягоди бузини (25 хв).
Як працює листя горіха можна бачити в ружі)
До всіх барвників треба додавати дрібку алюмокалієвих квасців.
Якщо жовта барва (в моєму випадку сафлор) перешкоджає досягненню рожевого тла, беремося за пензлик.
Два варіанти: писанка з накладанням кольорів і писанка з локальним фарбуванням. Сафлор фарбує дивовижно швидко і міцно!
Пишемо бессарабську писанку з берегинею (каталог Кульжинського, колекція Володимира Ястребова, таб. XIV, №2)
Про символ. Берегиня - це не людська постать, а часто стилізоване зображення. Є поняття епіфанії великої богині. Велика богиня включала в себе сімку інших богів (5 планет, Місяць і Сонце) - символ на бессарабській писанці не просто так сім променів має, крапок то 5 (у променях), то 7 (у клітинках), маємо справу з повторенням чисел 5 і 7.





Питання були сформовані рік тому тут http://danirra.dreamwidth.org/280245.html
Спробуємо потроху відповідати на запитання, які цікавлять всіх без виключення писанкарів та дослідників української орнаментики.
Є два ключові питання: скільки років українській писанці і який вік писанкарських орнаментів?
Ми поки що розділятимемо вік писанки та вік власне орнаментів на ній записаних. І повернемося до цього питання в наступних дописах.

Що стосується часу виникнення писанкарських орнаментів.
Доктор філософських наук, професор Євген Миколайович Причепій говорить, що тут сумнівів мало.
Наші писанкарські орнаменти подібні до інших комплексів архаїчних символів, тому виникли разом з ними. Це відбулося десь 4-5 тисячоліть тому.
!Але прийнято вважати, що вони виникли в пізньому палеоліті, та набули широкого застосування в неоліті (тобто приблизно 9 тисяч років тому), тоді, коли з'явилося гончарство.
У розумінні знаків не так важливий сам знак (символ), зазначає Євген Миколайович, як структура (композиція) символів, в якій він міститься.

Стосовно припущення, що знаки на писанці - це наслідок симбіозу.
Писанкарські символи набули специфіки під впливом матеріалу, на якому вони зображувалися. І тому дещо відмінні від символів на кераміці.
Яскравим доказом висновків професора є орнамент "Циганські дороги", "Сорококлин", основа "Сакви-Бесаги" (спостереження писанкарки Мар'яни Сварник).
"Людині, якій є що сказати, слід вчитися це виражати. А людина, котра не має що сказати, починає займатися не творчістю, а винахідництвом".
Художник Віталій Алікберов сказав свого часу
Звіту про 500-річну писанку чекаємо досі, а його все нема - третій рік пішов.
Раніше доводилося чути про більш давній артефакт, польський, писанка їхня теж на натуральному яйці і датується X століттям. Аж тут читаю, що подарував її свого часу польському королю київський князь. А ще (це я без статті сама давно допетрала), коли заходить мова про польські писанки взагалі, то під ними мають на увазі наші лемківські.

http://visty.in.ua/news/kolomyia/news_9695/
В таких дужках // розміщено мої власні доповнення.
Інформацію взято з сайту Академія кольору: http://koloristika.kiev.ua/t_fok.php


На фото: писанка "Хрестовці", село Вільшанка, Кіровоградська область

Ф.Порталь, який присвятив символіці кольору велике дослідження, стверджує, що протиріччя колірної символіки можна пояснити "присутністю ніби двох лексиконів" — мирського, земного та більш давнього релігійного. /Нас цікавить останній. Бо в писанкарстві застосовано саме його. Здебільшого люди керуються у своїх оцінках загальноприйнятими асоціаціями, тому чорну писанку сприймають, як траурну, тоді як чорний колір на писанці зберіг первісне значення і несе в собі символіку плодючості, також позначаючи космічний простір./
Взагалі символіка та семантика кольору спираються на об'єктивні особливості нашого інтелекту.
Досліджено, що від древності до нашої епохи систематизація кольору дуже змінилася. Історію його класифікації можна поділити на два великих періоди:
1. міфологічнo-релігійний (з доісторичного часу по XVI століття);
2. природничо-науковий (з XVII століття до наших днів).
Колірне мислення є не тільки малярським засобом, воно є виразником духовного й культурного рівня суспільства, показником пізнання природи.
Первісна тріада класифікації кольорів - білий, червоний та чорний. /Ці кольори ще називають старшими./
Практично все істотне, що відбувалося з людиною в реальному і потойбічному світі, одержує своє символічне вираження у визначеному кольорі чи колірних співвідношеннях.
У первісному суспільстві відбулася міфологізація та ототожнення кольорів з важливими в житті речовинами і стихіями, а в період ранньої історії склалася канонізація кольорів згідно з будовою Космосу (світу богів та людей).
Первісні народи ототожнювали кольори з найбільш важливими для них стихіями та речовинами: вогнем, землею, молоком, кров'ю. Їм відповідали червоний, білий та чорний. Ці три кольори надовго зберігають значення головних. Пізніш приєднуються жовтий /колір світил/, зелений (колір рослин у всіх народів), синій (небо, /вода/).
Раніш усіх, мабуть, виділився червоний колір. Це колір стихії Вогню, яка вважається джерелом активності та руху, колір богів, царів, магів і жерців. Червоний означав кров, тепло та життя.
/Цей колір найчастіше і бачимо на українських писанках. Проте сам колір ще не виступає повним виразником значення: символізм писанки творить поєднання кольору і знаку./