Я і мій друг громадський транспорт

Ось він ранок! Він такий чудовий і зовсім не холодний! Але моя простуда не поспішає прощатися зі мною, тому хмарки наді мною залишаються!

Сьогодні я без запізнень дісталася до місця роботи, але от біда,- цього не можу сказати про інших сумлінних працівників, котрі теж сіли разом зі мною до автобуса під номером 11. Так, так, такий рейс автобуса існує, і я ним добираюся до місця роботи!

Отже, успішно доїхавши до своєї зупинки, я (і більше ніхто) зійшла з автобуса. І тут громадський транспорт зрозумів- це єдина мить, коли можна перепочити, і не рушив далі.
Від несподіванки водій навіть кілька секунд сидів за кермом непорушно, намагаючись зрозуміти каприх залізного коня. А мені, як не дивно, було весело! Добре, що решта пасажирів, які залишилися у недіючому автобусі, не бачили моєї посмішки. А то хто-зна, як би продовжився мій ранок?