Доле, моя Доле, ходи до мене вечеряти!

Цього дня я чекала довго – нарешті дочекалася, прийшла Катерина. На Катерину ховайся під перину.
Для мене день великомучениці Катерини – це не вечір таїнств з ворожіннями, кашею і «чітом та лишкою», для мене 7 грудня – це, насамперед, день народження української мисткині Катерини Білокур!

Цього року я збиралася взяти участь в конкурсі листа до К. Білокур «Квіти – мої діти». Сайт державного музею декоративно – прикладного мистецтва м. Київ чомусь не підтримує зв*язок з відвідувачами сайту, mail перебуває в мертвому стані. Але я настирно зазирали в щілинки музейного інтернет- сайту, аби не пропустити умови конкурсу, а головне - його старт. І от наприкінці листопада я відкриваю сторінку, а там оголошення, яке зазначає, що відповідний конкурс уже завершився, я його проґавила.

Тепер доведеться чекати ще цілий рік, аби взяти участь у конкурсі, адже про К. Білокур в музеї поки що згадують виключно раз на рік, в день народження художниці. Всіх прихильників таланту Катерини Василівни зі святом, мальовничих днів і повного порозуміння з космосом!

Свято Долі вже відбулося вчора ввечері, тому дівчатам потрібно готуватися до Андрія, щою хоч щось дізнатися про майбутнього нареченого. А мені залишається …вирізати сніжинки, займуся цим цієї неділі. Про результати, як тільки – так зразу.