Справді, а куди їй діватися?
На моєму блозі завжди зима, завжди стоїть свіжа ,незрубана ялинка, і завжди діє бадьорий настрій.
Сьогодні перший день весни, бачу дощ за вікном і не бачу сонця. Якщо сказати, що це мене засмучує, то це буде неправдою - надлишка сонця не терплю, ховаюся від променів як можу. А сьогодні сонечко заховалося від моїх очей подалі і це веселить, тільки от краєвиди за вікном якісь невтішні. Лишається перетерпіти і я збираюся це зробити.
Говорять, переїзд це як дві пожежі пережити. Була я свідком переїзду, один з членів сім*ї тягнув подушки ,щойно з ліжка, ще в наволочках, по землі. Подушки перові, великі, важко їх нести у двох руках, от хлопець і не додивився, що подушки то землі торкаються! Та не мені на них спати, тому.. облишу.
Зізнаюся чесно, з нетерпінням вже чекаю 8 березня, листівок і свята!
Чекатиму свята і писатиму в блог, це піднімає настрій.
На моєму блозі завжди зима, завжди стоїть свіжа ,незрубана ялинка, і завжди діє бадьорий настрій.
Сьогодні перший день весни, бачу дощ за вікном і не бачу сонця. Якщо сказати, що це мене засмучує, то це буде неправдою - надлишка сонця не терплю, ховаюся від променів як можу. А сьогодні сонечко заховалося від моїх очей подалі і це веселить, тільки от краєвиди за вікном якісь невтішні. Лишається перетерпіти і я збираюся це зробити.
Говорять, переїзд це як дві пожежі пережити. Була я свідком переїзду, один з членів сім*ї тягнув подушки ,щойно з ліжка, ще в наволочках, по землі. Подушки перові, великі, важко їх нести у двох руках, от хлопець і не додивився, що подушки то землі торкаються! Та не мені на них спати, тому.. облишу.
Зізнаюся чесно, з нетерпінням вже чекаю 8 березня, листівок і свята!
Чекатиму свята і писатиму в блог, це піднімає настрій.