Іронічний Ярослав Гашек. Жодних документів

«Хресний хід» Ярослава Гашека прочитаний.
Книга містить п'ятдесят два твори (я спеціально підраховувала кінчиком пензля, однак замість того, щоб порахувати фейлетони за сторінками у змісті, я рахувала їхні назви і збилася). Прочитати мені вдалося не все, бо, ознайомившись із назвами певних творів збірки, вирішила їх не читати.
Безсумнівно, Гашека слід починати читати з книги «Пригоди бравого вояка Швейка», але характерна іронія письменника присутня і в інших творах, тому нічого надзвичайного не станеться, коли почати зі збірки «Хресний хід».
Спочатку іронія була світлою, як от в оповіданні «Як чорти пограбували монастир святого Томаша», потім справи почали доходити до жорсткого «Як мій друг Ключка малював святу Аполену». Останнім твором у цій збірці надруковано «Душечка Ярослава Гашека розповідає: «Як я померла». Далеко, чи не так, заходить письменник?

Щоб відчути іронію, з якою автор змальовує святенницьку мораль, виписую цитату з оповідання «Хресний хід». Отже, головний комендант міста Гашек попросив прийти у казарми п'ятдесят черниць, цитую: «Виступає наперед ігуменя – старенька, підборіддя в неї труситься – і питає:
 В ім'я Господа Бога, що ми там робитимемо? Не губи душі своєї!
 Православні! - кричу я в натовп. - Там треба вимити підлогу і привести все в порядок...»
А черниці ж бо, мабуть, сподівалися на щось інше... за автором.

Наступна читацька ціль: Карел Чапек (в російському перекладі). Така література надихає на міркування \змістовні\, на творчий пошук \оригінальний\ і на власний прояв \ось і він\:

Колекція люльок
за мотивами твору «Люлька патера Йордана» Ярослава Гашека

Такої ще ні в кого не було
не схожа вона на інші
люлька - замкова вежа.
Є люльки із глини,
є з металу, порцеляни,
Ця - збудована з пожежі.

Щоб збудити в ній вогонь
в грати крихітні відкриті
сірника впустити треба.
Він запалить вежу хутко,
пустить з неї сивий дим.
Ним ніхто іще не гребав.

Як солодко в зубах тримати люльку
і знати, що завтра прийде.
Гарна пара: я й тютюн,
чубук рідненький мій і я.
В тобі росте любов моя,
ця суть нікуди не гулькне.


Ярослав Гашек

Якщо розтлумачувати заголовок запису, то необхідно це робити зараз, бо запис, власне, закінчується. Чому «жодного документа»? Томущо вищезгадана душенька бідкається: «Була я знову вільною, як кажуть, розлученою зі своїм тілом. Але не було у мене на це жодного документа.» На цій сторінці у збірці автор називає себе «Гашек-шашек», а шашек у перекладі з чеського – блазень.