Хай живе Україна!

Зі святом, друзі. Слава Україні!
Сьогодні погода видалася напрочуд гарною. В одному з місцевих скверів Олександрії (в першій половині дня)
відбулися святкування за участю козаків. Було багато силових конкурсів та вправ, як для дорослих, так і для малих.
Варили кашу в казані, співали гарних пісень, жартували, танцювали, каталися верхи і роздивлялися вироби ручної роботи,
які сьогодні демонстрували всі охочі умільці.
Була на ярмарку і я. Спочатку показую роботи своїх колег.


Дітлахам мої їжаки сподобалися й гарбузики. Сірого їжачка (з чеського бісеру) в мене придбала одна мама для своєї донечки.

То ж невдовзі я візьмуся за створення наступного їжака, щоб їх знову стало троє. З кольором я ще не визначилася. Писанками цікавилися і дорослі, і малеча. Але найкумедніші репліки я почула саме від перших. Одну з відвідувачок свята зацікавило тло писанок Єлисаветградщини. Чому, мовляв, всі наші писанки чорні? Це через те, що в нас тут видобувають вугілля, - поцікавилася вона. Я схилила її думку в іншу сторону, вказавши на чорноземи. Інша жінка уважно роздивлялася їжаків, а потім запитала: " А они у вас пищат"? Мені таке спілкування завжди довподоби, на запитання відповідала залюбки.


А ось і дітвора біля мого виставкового столика. Діти менше розпитують, вони більше роздивляються і беруть вироби в руки, прагнуть торкнутися. Дехто повідомив, що теж пише писанки саморобним писачком. Цьогоріч свято відчулося, я полишала сквер у піднесеному настрої)