Олівець чи ручка?

Не маю жодного стосунку до тих людей, котрі вважають ручку чи олівець чимось архаїчним. Комусь зручніше натискати клавіші й нічого більше. Сісти й написати текст від руки для багатьох це вже прояв зусилля. Попри архаїчність інституту пошти я зберігаю традицію написання паперових листів. Раніше любила писати ручкою, особливо перовою. Тепер же помітила, що симпатії мої графоманські перемістилися на сторону олівця. Ним я малюю, щось занотовую, і мені подобається це притишене шурхотіння. Маю багато записних книжок, блокнотів, та жоден з них не дає відчуття затишності, прагнення писати більше. Мабуть, невдовзі всі мої пошуки будуть спрямовані на віднайдення гарного блокнота, який би мені подобався ввесь до останнього листка. Давно про такий мрію, проте ніде не зустрічаю. Старі списані не викидаю. Вони лежать на полицях. І чогось чекають.
Після довгого виснажливого літа я вдягаю шкарпетки, щоб зігрітися. Думаю про ластівок, вони вже десь в далекій мандрівці. І намагаюся не думати цілодобово про завтра. Бо це виснажує.