Теплі миті

Золоте латаття в небі
міниться багаттям.
Вихровії попіл миттю
рознесуть і стратять,
потолочать жар копитом,
щоб опріч штахетин
зачорніли на червонім
наші силуети.

Ми з тобою п'ємо вечір:
так на серці тихо.
Чути як вві сні щасливім
наша доня диха.
Делегації пташині
Африку шукають,
і тому вже більш не б'ється
зойку скло об камінь.

Гріє спокій теплорукий
нам бентежні душі.
І ніхто на білім світі
спокій той не зрушить.