Jul. 19th, 2013

Був у мене такий період.
Якось у школі я дізналася, що критика буває різною. Але в основному я бачу/чую/читаю тільки чорну критику. Це стосується будь-якої сфери.
Читаєш про автора критичної думки - а це якийсь чи якась там випускниця якогось там факультету і т.д. і т.п.
(Вища освіта, це добре? О так, так, безперечно.)
Ну добре, мені може щось не подобатися, результат чиєїсь праці. І от перш, ніж відкрити свого рота, я думаю: Зараз скажу, що це нікуди не годиться і що потрібно було зробити так, отак і ось так. А може взяти і зробити? А потім зі своїм кращим результатом і хоч якимось моральним правом розкривати рота? А то якось голою і беззбройною лячно з критикою виступати. Я, як завжди, капітанша Очевидність.
Originally posted by [livejournal.com profile] vladmradio at Лінії розлому: Фрекінг по-американськи
Озвучив роботу від Аль-Джазіри
про видобуток сланцевого газу в США.



Гарантую, що українці з глибинки матимуть
схожі проблеми - через три-п’ять років.
Будуть схожі сюжети на телебаченнях і
тексти в газетах.
На місцевих телебаченнях і у місцевих
газетах - медіакомпаніям світу українці
не будуть цікаві через три-п’ять років.
Не цікаві і зараз.
Араби, німці та американці не приїдуть
збирати матеріали про наші проблеми.
Воно й правильно - це будуть суто наші
проблеми...

Рекомендую до перегляду короткометражну
стрічку Джоша Фокса Небо Рожеве,
фрагменти з якого увійшли до його
нового двогодинного фільму Газленд-2:



Попередні роботи )