[personal profile] danirra
Olena_Pchilka
Багато з нас чули, читали, дивилися про нещасних дочок і синів, котрі все життя перебувають в тіні своїх видатних батьків. Так трапляється з дітьми акторів, співаків, письменників, політичних діячів...
І рідко можна знайти приклади зворотні. Перший, хто спадає на думку, Олена Пчілка. Всі її знають, як матір видатної Лесі Українки. А що такого пам'ятного зробила сама письменниця Олена Пчілка? Трохи писала для дітей, була дворянкою-українофілкою, культорологом та етнографом, а ще народила й виховала талановиту дочку, котру шанує ввесь світ.
Відчасти так.

60-ті й 70-ті роки XIX ст.
В ті роки українська інтеліґенція, доти зрусифікована або спольщена, поступово «знаходила Україну», а насамперед, вияви її національної окремішності: мову, пісні, вишиванки, звичаї, писанки.
Олена Пчілка, пані, дочка поміщика, “а її діточки тільки по-хлопському говорять і одягнені у волинські свиточки…” .
Проте це не було хуторянством.
Так. Тоді інтелігенти любили послухати кобзарів, пані ходити в українських строях.
Але національно-державні та й соціальні ідеї мало хто з них міг окреслити.
Більше було сентиментів, аніж концепцій, проте всі адепти українського відродження — вчителі, артисти, студенти — вважали за свій обов’язок збирати етнографічні матеріали: пісні, думи, приказки, вишивку, писанки.

Олена Пчілка не обмежувала своє служіння українському відродженню тільки наряджанням та збиранням, вона зовсім відмінно від моди того часу виховувала своїх дітей, була активною громадською діячкою, в тому числі, і в сфері літератури.
Кажуть, діти Ольги Петрівни були одні з перших, хто з дитинства вчився українською мовою, читали українські книжки.
З її легкої руки в нашій мові прижилися слова "переможець", "променистий", "палкий". Збагатила українську літературу Олена Пчілка перекладами і переспівами з Овідія, Гете, Андерсена, Гюго, Пушкіна, Гоголя, Міцкевича.
Ця жінка зажила слави і в історії української журналістики, зокрема як мистецтвознавець, критик та популяризатор українського мистецтва.

Робота «Український орнамент», що з'явилася друком під псевдонімом Олена Пілка 1876 року (в ній зібрані кращі зразки волинських вишивок) і досі — одна з кращих праць у цій галузі. Каталог також містить гарну колекцію з 23 волинських автентичних писанок. Я з задоволенням взялася за їхнє відтворення і вже встигла включити кілька зразків до своєї навчальної програми для гуртка.

(no subject)

Date: 2013-10-05 18:41 (UTC)
From: [identity profile] prosto-natka.livejournal.com
Спасибі, Іринко, за цей запис.
Так склалося, що я у підлітковому віці багато читала про життя Лесі Українки (чи не вплинуло це на підсвідомому рівні на те, як я назвала свою дочку?) і захоплювалася її матір'ю, яка виховала її.

(no subject)

Date: 2013-10-06 10:09 (UTC)
From: [identity profile] danirra.livejournal.com
Збираюся найближчим часом Лесину Бояриню перечитати. А збірку творів Олени Пчілки вже здаю до бібліотеки. У збірці сподобався твір Товаришки і різдвяна історія.

(no subject)

Date: 2013-10-06 10:19 (UTC)
From: [identity profile] prosto-natka.livejournal.com
о, "Бояриня" свого часу на мене враження справила! Я звикла в украхнських книжках читати про вечорниці, про спілкування дівчат та хлопців... і раптом реалії Московщини - майже як на мусульманському сході! Це я про ту сцену, коли сестра чоловіка Оксани просить її пройтися, щоб вона хоч у шпаринку паркана побачила стрільця, за якого її заміж віддаватимуть...