Факт залишається фактом
Aug. 8th, 2009 12:39![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
danirraНеймовірно (принаймні мені не віриться) - скоро виповниться 2 роки моїй самовідданій праці в ЖЖ. Спочатку я не зрозуміла, що це за ЖЖ таке і для чого воно є.
Потім довго не могла осягнути усіх графічних тонкощей оформлення щоденника, а коли потроху так сяк завантажила першу аватару та дізналася, як утворювати рядок, що біжить, почала заспокоюватися: не так вже й усе складно.
Концепцію для себе окреслила відразу - писатиму тільки те, що мене сравді хвилює, а про таке можна прочитати тільки в особистому щоденнику і на жодному сайті схожого не знайдеш, бо це суто моє особисте. Але все одно я розділяю записи за підтемами. Одне, коли ти пишеш про свої враження, і зовсім інше, коли є бажання описати щось щойно побачене десь на вулиці міста.
І все ж таки записи з тегом "сокровенне" у моєму щоденнику переважають. Тепер, коли я більш зайнята, записів з тегом "негайне" напевно побільшає. А ще у записах частіше траплятимуться фото.
Цей запис не становить виключення.
Не можу не попишатися червоною геранню, її я давно прагнула принести у свій дім. Бажання здійснилося. Я взагалі схильна вважати: усе, що не трапляється, то накраще. В наш час потрібно тікати від цинізму. Це важко, проте можливо. Як кинути курити (ніколи не курила, тому і не кидала), хоч я і не знаю, як це. Зате знаю, як важко гнути своєї, щоб, приміром, не закурити вперше, чи вперше і вже назавжди обманути саму себе. Отож говорю собі правду. Те, що колись займало у моєму житті гарну частину часу, вражень, старань і вболівання, зараз не полишає мене у спокої. Однак є можливість робити наступні кроки, і я їх роблю, не припиняючи при цьому писати в ЖЖ. Для мене жж - своєрідний тренажер, а іноді копанка, в яку можна покричати.
Summary: I have to admit LJ is a good thing for me. I'm really just talking about myself now. My LJ will two years old soon.
Потім довго не могла осягнути усіх графічних тонкощей оформлення щоденника, а коли потроху так сяк завантажила першу аватару та дізналася, як утворювати рядок, що біжить, почала заспокоюватися: не так вже й усе складно.
Концепцію для себе окреслила відразу - писатиму тільки те, що мене сравді хвилює, а про таке можна прочитати тільки в особистому щоденнику і на жодному сайті схожого не знайдеш, бо це суто моє особисте. Але все одно я розділяю записи за підтемами. Одне, коли ти пишеш про свої враження, і зовсім інше, коли є бажання описати щось щойно побачене десь на вулиці міста.
І все ж таки записи з тегом "сокровенне" у моєму щоденнику переважають. Тепер, коли я більш зайнята, записів з тегом "негайне" напевно побільшає. А ще у записах частіше траплятимуться фото.
Цей запис не становить виключення.
Не можу не попишатися червоною геранню, її я давно прагнула принести у свій дім. Бажання здійснилося. Я взагалі схильна вважати: усе, що не трапляється, то накраще. В наш час потрібно тікати від цинізму. Це важко, проте можливо. Як кинути курити (ніколи не курила, тому і не кидала), хоч я і не знаю, як це. Зате знаю, як важко гнути своєї, щоб, приміром, не закурити вперше, чи вперше і вже назавжди обманути саму себе. Отож говорю собі правду. Те, що колись займало у моєму житті гарну частину часу, вражень, старань і вболівання, зараз не полишає мене у спокої. Однак є можливість робити наступні кроки, і я їх роблю, не припиняючи при цьому писати в ЖЖ. Для мене жж - своєрідний тренажер, а іноді копанка, в яку можна покричати.
Summary: I have to admit LJ is a good thing for me. I'm really just talking about myself now. My LJ will two years old soon.