Сезон прогулянок та сережок відкрито!

Така мила бджілка - cd-holder живе у мене вдома з грудня місяця (подарунок на день народження),



але вона нікуди не вилітає, зате відтепер польоти відкритим простором здійснюю я.

Хочеться прогулюватися Олександрією все частіше і частіш, однак вітер, ще доволі поривчастий і різкий, не дозволяє затримуватися на алеях та скверах. А воно і правильно. Весна підступна. Треба себе поберегти.

Окрім прогулянкового сезону сьогодні я відкрила ще й сережковий. Вдягла свої сережки-підковки після тривалої перерви. Інколи вуха погано реагують навіть на золоті прикраси , вухам теж потрібні перерви, тому я таку влаштувала. А тепер повернулася до сережок з великою радістю (за сережками теж можна в'янути).

Невелику прикрість я спричинила своїй домашній кислиці, їй не до смаку були сьогоднішні спонтанні провітрювання усіх кімнат відразу, і рослина запротестувала – кинула усі листки донизу. На щастя, під вечір усе минулося, кислицю я підпоїла – листочки знову проволково настовбурчилися доверху.

Вечір, рожево-ліловий і щасливий, затишно примостився на підвіконні і дивиться на місто розумними добрими очима. Цей день приніс мені легкі миті приємної втоми і насиченості весною:)

Summary: I walk down the street again. So I wonna take a walk again and again. My ear-rings. I put in it after long break. It gave me waves and waves of joy, sometimes I leap for joy!