Спробувала японські барвники

А саме - стружку цезальпінії (воно ж фернамбукове дерево, "бразолія") та засушені квіти сафлору. Сафлор, я так розумію, потрібно чи то кубовим методом готувати, чи яким може іншим, бо кип'ятінням з нього мало чого видобудеш.
Що стосується цезальпінії, то її варто спробувати на білих яйцях...а я одразу зафарбувала писанки в відварі сафлору, а вже потім поклала до цезальпінії.
Верхня писанка ще до того ж побувала у відварі сандалу+кошеніль.
Ось така круговерть)
Відтворювала бессарабські писанки з колекції Володимира Ястребова (каталог Кульжинського).







Це пелюстки квітів сафлору красильного:



P.S. Прочитати детально про способи роботи з сафлором (і не тільки) можна тут: http://www.maiwa.com/home/supply/natural_dyes/safflower/index.html

Писанкарка Мар'яна Сварник дізналася, що цезальпінія любить крейду - якщо додати крейду, бо вода сама по собі тверда, то ж додати не завадить - то фарба яскравіше фарбує, якщо збільшити кислотність - стане ближча до помаранчевої, а якщо збільшити лужність - то навпаки буде давати синьо-червноне до фіолетового. Із залізом може дати колір, який англійською називається шовковичним чи винним (це між іншим значить може бути барвник, який для вишневого кольору використовували, варячи, наприклад, в залізному посуді). Кажуть варити довго 1-3 години, і потім залишити вистигати на ніч, або й довше. Стружку можна потім висушити і використати знову для світліших відтінків (типу рожевого). Це все стосується азіатського, а не власне бразильського варіанту цезальпінії.

А це, власне, сама стружка цезальпінії: