Візит Наталі Костіної

[danirra]

Вранці я була присутня на зустрічі з російськомовною письменницею Наталією Костіною. Вона завітала (з Харкова, здається) до Олександрії, щоб зустрітися з читачами. Пише детективи, психо-трилери, не збирається братися за "жіночі" романи. Співпрацює з добре нам усім відомим Книжковим клубом. Трохи розповіла про їхній підхід, про те, як опрацьовують "рукописи" невідомих літераторів. Розмірковуючи про якісну українську худ.літературу, відзначила письмо Ірени Карпи, Любка Дереша, Дяченків. За професією - ландшафтний дизайнер. Зараз займається винятково літературою. Вважає, що філологам важко перетворитися на письменників. Пані Наталя переконана, чим більше літератор віддаленіший від філфаку, тим кращий з нього може отриматися письменник.

Comments

[prosto-natka.livejournal.com]

Цікава думка. З одного боку, в ній є сенс. Я, наприклад, маючи філфак і досвід спілкування з дійсно класними викладачами, деякі книжки читати не можу, а часто борюся з бажанням взяти червоний олівець і виправляти, виправляти, виправляти… (Ну, тут ще й коректорсько-редакторський досвід голову підіймає.)
З іншого ж боку… Багато є моментів, на які людина без нормальної філологічної освіти уваги не зверне. І пише «письменниця» фрази на кшталт «Проезжая мимо вокзала, с меня слетела шляпа» і не розуміє, чому так не можна будувати фразу. І пише журналіст у статті «Двор был украшен не только первым снегом, но и заботливыми руками жильців», не розуміючи двоякості такого висловлювання. І читає на публіку «поетеса» вірші, які купи не тримаються, і каже: я, мовляв, з юності вірші пишу, але от вийшла на пенсію і довідалася, що є, виявляється, ямби і хореї…
Можна сказати, що для того, щоб такі ляпки виловлювати є коректори і редактори. Але ж і сам письменник повинен про це думати.
Це так, безвідносно. Просто думки з приводу думки.

[danirra.livejournal.com]

Напрочуд доречні в тебе думки) Філолог філолога зрозуміє.