"Я не хочу бути героєм України - не цінує героїв моя країна!.."
Світ її ловив і впіймав. Спочатку він довго ганявся за її душею бджоли, яка більш за все любила квіти, з сачком із неотесаної деревини та сірого сукна.
Потім він пильнував її посеред греблі за городами, а вона "бігла он туди, в берег", щоб втопитися. Нарешті світ застав Катерину серед злиднів, із хворими після невдалої спроби самогубства ногами. Був червень, і опадали півонії. Вони кричали своїми кривавими пелюстками слова улюбленого поета та художника Катерини Білокур Тараса Шевченка: "Єсть на світі доля, а хто її знає? Єсть на світі воля, а хто її має?"
Земляки Білокур тепер носяться зі своїм "самобутнім талантом", "святим мистецтвом" як із писаною торбою. Розповідають байки: Пікассо, побачивши картини Катерини, впав на коліна, а рід у Білокурів талановитий дуже - батько розповідачем гарним був, брат Грицько лебедів вирізав.

От тільки не пояснюють вони, чому Катря ледь не втопилася, чому малювала чим попало і на всьому, що бачила, а останні копійки віддавала сім'ї брата, в якого було п'ятеро дітей, не купуючи собі бажані фарби та пензлі, чому так і не переїхала до Києва, хоча так цього хотіла, чому мерзла у малій і холодній "шевченківській" хаті зі своїми хворими ногами, чому побувала тільки в декількох музеях Києва та Москви, чому закопали врешті її геній у такий родючий український чорнозем, і чому про Катерину Білокур ніколи не розповідають на шкільних уроках малювання, а зовсім недостатньо шанувальників, як для такої величини, згадує про неї напередодні сьомого грудня...
Дарина ГОРОВА, Київ - Богданівка - Яготин - Київ
\www.mns.gov.ua/
Дарина написала цю статтю в 2006 р., а «Тартак», певно, слухає і досі :(
Світ її ловив і впіймав. Спочатку він довго ганявся за її душею бджоли, яка більш за все любила квіти, з сачком із неотесаної деревини та сірого сукна.
Потім він пильнував її посеред греблі за городами, а вона "бігла он туди, в берег", щоб втопитися. Нарешті світ застав Катерину серед злиднів, із хворими після невдалої спроби самогубства ногами. Був червень, і опадали півонії. Вони кричали своїми кривавими пелюстками слова улюбленого поета та художника Катерини Білокур Тараса Шевченка: "Єсть на світі доля, а хто її знає? Єсть на світі воля, а хто її має?"
Земляки Білокур тепер носяться зі своїм "самобутнім талантом", "святим мистецтвом" як із писаною торбою. Розповідають байки: Пікассо, побачивши картини Катерини, впав на коліна, а рід у Білокурів талановитий дуже - батько розповідачем гарним був, брат Грицько лебедів вирізав.

От тільки не пояснюють вони, чому Катря ледь не втопилася, чому малювала чим попало і на всьому, що бачила, а останні копійки віддавала сім'ї брата, в якого було п'ятеро дітей, не купуючи собі бажані фарби та пензлі, чому так і не переїхала до Києва, хоча так цього хотіла, чому мерзла у малій і холодній "шевченківській" хаті зі своїми хворими ногами, чому побувала тільки в декількох музеях Києва та Москви, чому закопали врешті її геній у такий родючий український чорнозем, і чому про Катерину Білокур ніколи не розповідають на шкільних уроках малювання, а зовсім недостатньо шанувальників, як для такої величини, згадує про неї напередодні сьомого грудня...
Дарина ГОРОВА, Київ - Богданівка - Яготин - Київ
\www.mns.gov.ua/
Дарина написала цю статтю в 2006 р., а «Тартак», певно, слухає і досі :(
(no subject)
Date: 2008-10-23 07:51 (UTC)(no subject)
Date: 2008-10-23 08:42 (UTC)(no subject)
Date: 2008-10-23 14:46 (UTC)і що саме в моєму запитанні є претензійним?
(no subject)
Date: 2008-10-24 06:13 (UTC)А тепер відповідь на Ваше питання:
людина, яка створила дану статтю, нічим не відрізняється від тих людей, яких вона негативно критикує. Мало того, журналістка ще й Тартак сюди приплела, що абсолютно не припустимо! Це мене обурило, Ви можете не поділяти такого обурення, на те ми різні люди.
(no subject)
Date: 2008-10-24 09:48 (UTC)(злякано тікає)
(no subject)
Date: 2008-10-25 08:11 (UTC)