Частина 1. Чинність писання
Dec. 22nd, 2013 13:43![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
danirraОпрацьовую наразі альбом Хведора Вовка "Матеріали до українсько-руської етнології". Том 1. 1899. У першому томі містяться, зокрема, кольорові таблиці з писанками галицької Волині, а також є цінні відомості про підготовчі процеси писанкарок та орнаментику писанок.
Подаю частину 1. Чинність писання
Дівчата збираються до писання звичайно поодиноко, кожна у своїй хаті. Пишуть вночі, аби ніхто не перешкоджав. В інших околицях навпаки - дівчата сходяться докупи, по три або чотири, і пишуть писанки.
Перш за все готуються всі необхідні інструменти. У більший черепок нагортають вугілля і на ньому розтоплюють в меншому черепку бджолиний віск. До воску додають деколи сажі. На припічку ставлять в горшку воду і розпускають у ній краску. Ся вода має бути набрана у чистий Четвер. Дівчата ідуть ввечері того дня до криниці зі збанками і ждуть (Брідський повіт). Як лише бовкне уперше дзвін, що дзвонить «страсті», зараз же набирають води. В тій воді заварюють краску.
Для створення орнаменту - береться патичок, кавалок березового прута з мітли, який розколюють з одного кінця. Тоненьку бляшку, завдовжки з сантиметр чи півсантиметра, скручують на голці або шпильці в лієчку (руручку).Бляшку беруть з накривки дво-крейцарових глиняних файок, розклепавши її трохи, щоб була тонша.
Від тонкості цієї лієчки залежить делікатність потягнених ліній.
Лієчку вкладають в розколену частину патичка і перев'язують ниткою навхрест, щоб ліпше держалася.
При тім лійка виходить лиш з одного кінця або з обох боків. Прилад має один або два носики. В першому разі - один із носків тонший, для малювання тонших ліній; другий грубший - для витягування простих ліній. Прилад має кілька назв. Головною є «кистка» або «кістка». Локальні назви «дідик», «кулька» (повіт Жовківський), «мигулка» або «мігулка» (на межі повітів Кам'янецький і Брідський).
Перед початком роботи дівчина хреститься і промовляє молитву. Відтак бере свіже куряче яйце в ліву руку, а кистку - в праву. Умочивши кистку в розтоплений віск, виводить нею на яйці лінії, котрі на загальнім взірці мають бути білі. Віск спливає з кистки на яйце і творить на ньому випуклі воскові лінії. Відтак, коли та частина взірця, котрі лінії мають бути білі, вже готова, кидають яйце в жовту краску. Краска має бути остуджена, аби віск на яйці не розтопився. Тепер яйце стає повністю жовтим. При цьому лінії під воском лишаються білими. Дівчина рисує кисткою нові лінії, ті, котрі на загальнім взірці мають бути жовтого кольору, далі кидає яйце в червону краску. Тло яйця стає червоним.
В кінці обтоплюють віск, кидаючи яйце в гарячу воду, але недовго, щоб краски не стратили полиску. Писанки по більшій частині є сирі. На писанках із червоним тлом малюнок двобарвний - біло-жовтий.
Подаю частину 1. Чинність писання
Дівчата збираються до писання звичайно поодиноко, кожна у своїй хаті. Пишуть вночі, аби ніхто не перешкоджав. В інших околицях навпаки - дівчата сходяться докупи, по три або чотири, і пишуть писанки.
Перш за все готуються всі необхідні інструменти. У більший черепок нагортають вугілля і на ньому розтоплюють в меншому черепку бджолиний віск. До воску додають деколи сажі. На припічку ставлять в горшку воду і розпускають у ній краску. Ся вода має бути набрана у чистий Четвер. Дівчата ідуть ввечері того дня до криниці зі збанками і ждуть (Брідський повіт). Як лише бовкне уперше дзвін, що дзвонить «страсті», зараз же набирають води. В тій воді заварюють краску.
Для створення орнаменту - береться патичок, кавалок березового прута з мітли, який розколюють з одного кінця. Тоненьку бляшку, завдовжки з сантиметр чи півсантиметра, скручують на голці або шпильці в лієчку (руручку).Бляшку беруть з накривки дво-крейцарових глиняних файок, розклепавши її трохи, щоб була тонша.
Від тонкості цієї лієчки залежить делікатність потягнених ліній.
Лієчку вкладають в розколену частину патичка і перев'язують ниткою навхрест, щоб ліпше держалася.
При тім лійка виходить лиш з одного кінця або з обох боків. Прилад має один або два носики. В першому разі - один із носків тонший, для малювання тонших ліній; другий грубший - для витягування простих ліній. Прилад має кілька назв. Головною є «кистка» або «кістка». Локальні назви «дідик», «кулька» (повіт Жовківський), «мигулка» або «мігулка» (на межі повітів Кам'янецький і Брідський).
Перед початком роботи дівчина хреститься і промовляє молитву. Відтак бере свіже куряче яйце в ліву руку, а кистку - в праву. Умочивши кистку в розтоплений віск, виводить нею на яйці лінії, котрі на загальнім взірці мають бути білі. Віск спливає з кистки на яйце і творить на ньому випуклі воскові лінії. Відтак, коли та частина взірця, котрі лінії мають бути білі, вже готова, кидають яйце в жовту краску. Краска має бути остуджена, аби віск на яйці не розтопився. Тепер яйце стає повністю жовтим. При цьому лінії під воском лишаються білими. Дівчина рисує кисткою нові лінії, ті, котрі на загальнім взірці мають бути жовтого кольору, далі кидає яйце в червону краску. Тло яйця стає червоним.
В кінці обтоплюють віск, кидаючи яйце в гарячу воду, але недовго, щоб краски не стратили полиску. Писанки по більшій частині є сирі. На писанках із червоним тлом малюнок двобарвний - біло-жовтий.