Романтика

[danirra]

 

Друзі, вітаю Вас із завершенням календарної осені.

Цієї пори ми часто запалювали свічки, і не тому, що прагнули романтичних вечорів.

Романтика, перемережана гірляндами та свічками, втрачає тепер свій чар. Коли окрім свічок та ліхтариків нічим не зарадиш, романтика перетікає у необхідність. Та й що таке романтика? Це тоді, коли ми прагнули замінити натуральне штучним, бажали якийсь час побути тим, ким не є. Траплялося так - замість того, щоб вивчати довколишній світ і себе в ньому, ми приємно гаяли час.

Романтика, як конкретний умонастрій, неминуче веде до компромісів із совістю. Про її згубний вплив на людський розум писали Флобер ("Пані Боварі"), Леся Українка ("Над морем"), Микола Хвильовий ("Я (Романтика)"), яскраво цю тему розробив Михайло Старицький у п'єсі "За двома зайцями".

Разом з тим романтика - це пошуки казки в повсякденному житті, прагнення зімітувати її. Шкода, що нам бракує цієї казки. А проте ніхто ж і не казав, що вона згинула до решти.


На фото: сушене листя спіреї Вангутта. У нас на Кропивниччині цю рослину називають "нівєста"

Як листя ще є на гілках, воно провадить нескінченну розмову. А впаде навзаплюшки на землю, то й там не змовка. Сухе опале листя залюбки хрумкають зимові кози. Іде воно їм і на підстилку - шарудить, ніч скрашує.

Та ось ти лежиш під ковдрами у холодній темряві і перестаєш чути шурхоти. Натомість твій погляд прикутий до бликуна. Ти дивишся на воскову свічку в череп'яній піалі і майже не бачиш вогника: гніт похнюпив носа аж у віск, відсвіт пульсує. Тобі починає здаватися, що пульс той от-от урветься, але цей ритм триває на диво довго.

Отак не вривається й осінь. Ви помічали, яким барвистим буває листя спіреї Вангутта? Мій гербарій, влаштований у зжовклій книжці, береже ту тиху темно-рожеву і помаранчеву барву з темно-бурими острівцями.

Весною летить пух тополиний, а восени — пух із рогозу. От і маємо так, що восени облітаються не тільки дерева.

Вітер цієї пори особливо дошкульний. Надто, коли зникає опалення. Однак вітер дує не задля наших клопотів, а для того, щоб сіяти насіння рогозу і шарудіти опалим листям.

Пушинки рогозу, опускаючись на плесо, ще довго пливуть під подувом вітру. Вони не тонуть кілька днів, а згодом опускаються на дно, зимують і навесні починають проростати. Насіння рогозу поширюється вітром і взимку.

Марина Мальгіна, завідувач відділу історії Центрального музею Тавриди, якось сказала: «Зараз ручна робота входить у моду, тому що люди відчули, що все більше і більше їх оточують промислові речі, без яких неможливо обійтися, але які не зробиш своїми руками. Цих предметів стає так багато, що вони втрачають душу".

Уявляєте, речі і втрачають душу.

Андрій Содомора вважає, що набуваючи ми втрачаємо, і передусім – світ речей, з якими людина спілкувалася впродовж віків. У місті люди вже не набирають воду з криниць. Але тепер ми повертаємося до цього: збираємо гроші, щоб відремонтувати стару криницю на краю вулиці, бо ж без води, не туди і не сюди. Розпалена грубка для міського жителя — то була ціла романтика, а зараз — це найкраще, що тільки може бути задля теплої і неголодної зими. Втрачене ми намагалися конвертувати хто в спогади, хто в романтичні почування, і це зрозуміло. Але тільки чужинець називатиме рідні тобі речі, звичаї й традиції романтикою або екзотикою. І це навряд зігріє тобі душу.

Писанка — це не романтика, писанка — це не тільки творчість і аж ніяк не хоббі. Це такі зрозумілі речі. Але ми так далеко заходимо самі від себе, що доводиться вертати плутаними ходами.

Коли варто писати писанку? Щойно з'являється вільна година. А особливо тоді, коли відчайдушно шукаєш ниточок, які в'яжуть тебе з корінням. Сила в цих ниточках.

А ще тоді, як є світло — і в оселі, і в душі.

Зима. Чим же фарбувати писанку зимою? Отут прихильники натуральних барвників і спіймали облизня? А от і ні. Якщо поруч з Вами росте бирючина звичайна, то це означає, що Ви забезпечені свіжим барвником протягом усієї зими.

На фото є писанки з блакитною барвою. Її писанкам подарували саме плоди бирючини. Але так буває не завжди. Плоди бирючини не слід зривати в мокру погоду, бо блакитної барви не станеться.

Помаранчевий відтінок отримаємо з чорнобривців та коріння марени, бурий вийде при накладанні бирючини на помаранчеву барву, а темне тло забезпечать висушені ягоди бузини.

Якщо біля Вас є бирючина, тоді є можливість написати писанки, подібні до тих, що на фото. Адже лише плоди бирючини вміють дарувати блакитну барву.

У мене є пропозиція для залюблених в писанкарство. Нижче.

Припослідку згадаю слова Андрія Содомори, перекладача античних творів, письменника, літературознавця. Андрій Олександрович якось сказав, що античні були цікавими людьми, бо цікавились усім, на що впав їхній погляд.

Цікавих нам відкриттів. Дякую, що читали. До зустрічі!

Моя пропозиція. Тут докладніше про неї.

Я підготувала видуті яйця, галун, віск, чорнобривці, марену та сушені ягоди бузини (писачок в набір не входить). Усе це я можу надіслати Вам поштою. Зголошуйтеся. Для того, щоб створити такі писанки, знадобиться відео-інструктаж у запису, він іде бонусом до набору. Якщо Вас зацікавила така пропозиція (відео + барвники, яйця, віск та галун), напишіть мені про це.

Побачити коротке відео про фарбування бирючиною можна на моєму каналі. Посилання в коментарях