Про троянди моєї бабусі

[danirra]

 

Вітаю, друзі, з Зеленими святами і бажаю здоров'я!

Тепер пора клечання, заклечувати оселю прийнято гілочками певних дерев — клена, липи, берези.

Моя бабуся Надія завжди вносила до оселі о цій порі виключно гілки клена гостролистого.

Чим ще хату прикрашали? Так, щоб зривати які квіти для вази, то таке бувало зрідка. Коло хати завше цвіли тюльпани, півники, лілеї, то їх ніколи ніхто не зрізав. А от гілочки темно-рожевого бузку в кухлику з водою бували.

На початку червня, якраз під Зелені свята, зацвітала навпроти бабусиної веранди чайна троянда. Дідусь Іван помер, коли мені було 12, тому то та веранда в моїй пам'яті все бабусина. В дитинстві особливого інтересу до тієї блідо-рожевої троянди я не мала. Бабуся варила з її пелюсток чай, і для мене то була аж якась несусвітня річ. Зараз, як бачу ці простенькі плескаті троянди, втрапляю у захват.

Прикрашена хата була, звісна річ, і вишитими рушниками. Бабуся вишивала їх власноруч ще в молоді роки. Рушники красувалися різнорбарвними квітами, і то не був хрестик.

Останнім часом мені часто доводиться читати, як хтось пише про інвазивні види рослин. Люди наші здебільшого сердито на цю тему реагують — я, мовляв, ту кляту акацію вже стомився спилювати, а вона, живуча падлюка, все лізе та й лізе, вже ліс стоїть. Робінія псевдоакація (або ж біла акація, як її в нас називають) не даватиме порослі, якщо її не спилювати.

Пасічники полюбили це дерево за його медодайність, а фітотерапевти відкрили його лікувальну силу: цвітом і листям лікують варикозне розширення вен. Буває, люди дивуються — а хіба це дерево чужак? Не знав такого. Мені теж іноді здається, що несправедливо так акацію називати — адже я бачу ці величні старі дерева і розумію, що вони поряд з нами все наше життя.

Так, акації немає в народних казках (спостереження еколога Олексія Бурковського), але ця рослина встигла увійти в традиційний побут українців. Що я маю на увазі. Моя покійна бабуся Надія (вона 1931 року народження) крила рушників пришпилювала до стіни не цвяхами. Для цього брала виключно акацієві голки.

До того ж, дитиною я гралася з акацієвим листям (і була з того музика), крутила прутики зі стебла, робила дзеркало.

Якось до нас приїхала рідня з Миколаєва. І мені довелося показувати маленькій Саші, як плести вінок із кульбаби, бо ніхто її тому не навчив.

Найдужче колись мене зачарувала гра “Курочка чи півник”. Тепер я граюся так з дочкою — зриваєш чубату стебелинку, питаєш — курочка чи півник? - і проводиш вказівним та великим пальцем догори (таке відео є в моїх shorts). Крім півників і курочок, трапляються іноді курчатко і навіть квочка. Дитиною я й не знала, що той злак тонконогом називається. Яка красива назва! Тонконіг.

Ну, а тепер сильніш над усе мене дивує здатність рослин фарбувати. Наші рідні рослини вміють дарувати десятки відтінків жовтого, кремову барву, жовтогарячу, різні зелені кольори, сині, коричневі, бірюзові... та найбільше дивує чорна барва. Чим же найкраще фарбувати в чорний колір? Хіба не сажею? Ні, не сажею. Запрошую довідатися про відповідь зі свіжого відео, яке я днями розмістила на своєму ютуб-каналі "Школа писанкарства "РЯСТ"