Не так зима, як призимки

[danirra]

 

Зима — особлива пора року, бо тільки взимку земля ховає свій лик від людини. А ще і прізвище Зима в нас поширене.
У казках про зиму часто згадується миша. Це миша першою знайшла рукавичку в лісі. Це про мишу подумав пан Коцький, як забачив хвостик у купі хмизу. А яка ж триває пора року в казці про “Курочку-Рябу”? Це одна з моїх найулюбленіших казок. Ну, коли мишка в хаті, то, звичайно ж, — зима.

Літо — країна вітру, трав і свободи. І разом з тим — самоти. Літом стільки клопотів, і вони крадуть у нас рідних. Взимку — зворотнє. Ця холодна пора найтепліша з-поміж усіх чотирьох, бо зігріта спілкуванням. І казками про мишей. Навіть у загадці сказано — чорненьке, маленьке, по снігу скаче.

Український світогляд тісно пов'язує мишку-шкряботушку з зимовою порою, а ще — з тишею. Пригадуєте порівняння? Сидить, як миша під віником. Себто дуже тихо себе поводить. Аж занадто.

До речі, про віник. Зимової пори виходить він із теплої хати, бо роботу має - від снігу чоботи чистить. Сьогодні віником я двічі взуття чистила - коли до бібліотеки добулася і вже вдома, як до під'їзду заходила.

Засипав лютий вулиці снігом, а мороз такий ночами, що аж зорі скачуть. Саме о такій порі варто йти до бирючини — зібрані в морози чорні бирючинові плоди дарують казкові блакитні барви. Взагалі всі соковиті плоди (шовковиця, антипка, чорниці, бузина, черемха) добре фарбують після заморожування. При висушуванні багато барвних речовин втрачаються.

Наприкінці зими писанку вийде забарвити свіжими плодами бирючини, гілочками яблуні, вербовими та вишневими гілочками, ліщиновими сережками, а також усіма плодами, які нам вдалося припасти з літа, та деякими сушеними травами і квітами.

Зимою природа відпочиває, та писанкарям роботу дає. Рослини роблять писанкарську справу цікавою, втішною. А є втіха, є інтерес до життя