[personal profile] danirra
Завжди модний і актуальний Андрій Кузьменко і про бультир*єрів співає, і про олігархів. Нещодавно на вулиці мені зустрілася молода мама, яка так похитувала коляску з немовлям і в якості колискової співала пісню «Хлопці – олігархи», а хто сказав, що мамам не можна бути просунутими?

Немовляті такий підхід у вихованні, думається мені, піде лише на користь.

Оскільки я мешкаю в Олександрії, то не обходжусь без того, щоб не рахувати свої кроки. Так, йдучи на роботу центром міста, я рахую кроки від однієї тріщини на асфальті до наступної. І, знаєте, більше п*яти - шести кроків не набігає: бо трапляється наступна тріщина :)

Тріщини залишаються, а думки заплітаються за швидкими кроками і я починаю думати про літературу, про Дега-балерина і різні несподівані кольорові гами. Коротше кажучи, хочеться створити власний твір за принципом потоку свідомості, але ж потрібно сісти за стіл, зосередитися і записати всі свої думки по-порядку. Таке спокійне сидіння не завжди можу собі дозволити, на жаль, хоча, скоріше на щастя!