[personal profile] danirra
Я, як і моя жж-поплічниця elisabethtown13, захопилася фотографуванням хмар. Які вони тільки бувають неймовірно різні, красиві, часто вони викликають страх, часом примушують задуматися про високе, невловиме і водночас таке важливе для нас - мешканців дна повітряного океану.

В серпні небо дуже часто змінює вираз свого обличчя. Воно може бути добродушним,
як на цьому фото:

А може проявляти незадоволення змішане з добродушністю)

На цій картинці серед хмар безстрашно ширяє маленький стриж, його не давить велич хмари, птах розтинає гострими серпами своїх крил олександрійське передгрозове повітря.

Буває - налаштуєшся на дощ, а його немає. І стан такий нервовий, і голова обертом, хмари насуваються, навіть десь далеко гримить, а дощу таки нема...


Хвастати хмарами весело і легко. От тільки сьогодні теж хмарно, голова тріщить від перепаду тиску, а дощ не пускається. Доведеться перетерпіти цей хмарний синдром, не впадаючи( у розпач.

Summary: Amesing clouds in my mind.

(no subject)

Date: 2009-08-07 13:21 (UTC)
From: [identity profile] elisabethtown13.livejournal.com
Є така справа! Хмари дивовижні... "мешканці дна повітряного океану"...

У мене в папці з фото є окрема папка під назвою "небо" :)