[personal profile] danirra

А робить вона ї дійсно неймовірін речі. Вже північ, я сиджу за кухонним столом і ... раптом мене пробиває струмом. Ностальгія прокралася непомітно, згадалися рідні місця (я не в еміграції, і все ж)...

Ось що з усього цього вийшло!

У глибинах

 

Посвячую степам, хвилинам щастя

 і зірницям.

 

Де вже пройде,

де вже прокотить

супокій скла

грайлива хвиля,

як не в степах,

як не в долинах,

то у глибинах,

      у глибинах.

 

Між синіх стін,

смарагдів ламп

сколотить сяйво

сильна хвиля.

І вже тоді,

і ще аж так

мені подасть

раптовий знак.

 

Вогні у небі –

очі моря.

Ловлю руками звуки, шал.

А далі – ніч і тільки руки…

сідлають срібло,

                  срібло злуки.

 

Нема мене,

і скла немає,

є тільки вир –

красива сила.

Вона себе

саму ламає,

вона – буран, вона ж – вітрила!

 

19.03.08.

 

Дякую за поезії!!!

Date: 2008-04-01 08:05 (UTC)
From: [identity profile] vladmradio.livejournal.com
Все дуже добре. Дякую!!!
Вітаю зі зданим екзаменом!
Бажаю вдалої сесії!!!