May. 25th, 2014

Продовжую фарбувати ромашкою, складаю жовті писанки і чекаю шовковицю.
Якщо мною заплановане написання гуцульської писанки, то це точно буде зразок із зображенням риби.
Ретельно готуюся до створення серії авторських писанок за ескізами Єлізавети Омельчук. Як тільки достигне шовковиця, почну роботу начисто.

три фото писанки
Ромашки

Було двадцять п'яте травня. Сонце зійшло яскраве й безжурне, наче на світі не було тривог. День для пікніків, для блукання по воді вздовж берега, лежання у траві під високими, аж по коліно, ромашками.
Це був один із весняних днів. Я розумію, що не маю права впадати у розпач. Я вже скуштувала перший весняний мед із рапсу, акація цвіте невдало, зате скоро запахне липою, і бджоли продовжать зносити до теплих вуликів золотавий солод. Але комусь не буде вже аж так солодко на новій посаді. Ці домальовані відсотки дадуть про себе знати. Коли мені так прикро, я згадую, що Майдан переміг, що в країні точиться війна, що попереду стільки всього. Буває будівлю хутко збудували на скору руку і здали. А буває будують так довго, аж не сила чекати, - і споруда якісною виходить, надійною. Я маю в серці надію. І це багато.