danirra | Aug. 9th, 2014

Думка сучасниці про писанкарство. Цитата:

"писанка - это же ремесло, бытовая магия, а вовсе не творчество, на сколько мне известно. когда изменяется традиционный рисунок - уже не писанка, ведь, да"?

2 SharesПодобається Подобається · · Розрекламувати (платно) · Поділитись

Користувачам Nastya Lysenko, Luba Bilash, Дмитро Пожоджук та ще 3 інших особам це сподобалось.
Олена Козюра Обмеженість духу і душі породжує обмеженість мислення і дій, відтак - творчості, і в тому числі - творчості свого життя...Якщо хтось хоче знайти для себе зачинені двері - він їх знайде. Якщо хтось шукає польоту духу над просторами можливостей - зачинені двері і паркани будуть для нього мотлохом, що сиплеться на друзки або взагалі не існує. Принаймні, простори і гарні краєвиди та несподівані знахідки, які будуть корисними для інших теж, на нього чекають. Кожен обирає своє. Межі вигадуємо ми самі; за Євангелієм - ми образ і подоба Божа, до якої маємо ще дійти, а це - безкінечність творення, адже Господь - Творець. А хто бажає бути ксероксом і роботом...
7 серпня о 10:45 · Відредагований · Подобається · 4
Olena Ta Sachko Tkachuk а хто встановив традиційний малюнок? Чи не самі писанкарки? Чи вони тупо малювали один і той же візерунок?
Я за писанки "не розписуюсь")), але скажу за вишивку: спілкуючтсь зі своєю доброю знайомою,С.О. Щербань(відома етнограф,хто хоче погуглить), яка віддала експедиціям багато років,то вона розповідала,що в давнину,коли дівчата вишивали весільні рушники,то вони дуже старалися,щоб у кожної був різний,для цього,якщо самі не могли фантазувати,то ходили жо знатної в селі вишивальниці-художниці,щоби вона підсказала чи намалювала взор. Навіть на одному рушнику малюнок міг бути не синхронним на кінцях рушника,та про цей секрет знала тільки молода,настільки він був не помітний. Кольори,техніка,виконання-це так,традиційне,але малюнок-це суто індивідуальне,це політ фантазії,це творчість.
Думаю,що це росповсюджувалось на всі види традиційного ремесла.
Навіть подивитися народну ікону...
7 серпня о 11:48 · Не подобається · 6
Олена Козюра Абсолютно з Вами погоджуюсь, Олено. Навіть взяти Петриківку: дивилася альбоми старих майстринь у бібліотеці - в кожної свій почерк, неповторність форм, характеру мазків і ліній, кожну можна було впізнати за цим почерком. Сьогодні глянеш на Петриківку - таке, наче одна людина малювала. Дуже рідко зустрнеш неповторне, своєрідне, хоча й у рамках жанру.
7 серпня о 11:59 · Відредагований · Не подобається · 4
Ірина Міхалєвіч Дякую, Олени, слушні думки.
7 серпня о 13:29 · Подобається · 2
Svetlana Hryban Для мене написання , або відтворення , вірніше, писанки вже творчість- це ж не копіювання через кальку- в кого рука як стоїть , в кого колір як ляже. У нас зараз одну писанку пише чоловік 6-7- і всі різні. І це вивчення традицій певного регіону. Так , думаю через певний час будем імпровізувати , і з кольором і орнаментом. Що стосується вишивки- зараз як правило вишивають по схемам , які продаються в кожному місті- що ж тут за творчість, тут можна відточувати майстерність зворотньої сторони, але вибачте, хто з цих вишивальниць дивиться на традиції. Це така складна тема... така болюча, як і тема ляльок для мене
7 серпня о 14:17 · Не подобається · 2
Олена Козюра Усе саме так: на прикладах вчимося, потім імпровізуємо, та й відтворення прикладів у кожного своє. Я думаю, тут все має бути як у визначенні здоров'я - динамічна рівновага в залежності від конкретних ситуацій. А усі жорсткі, нединамічні рамки (і вони іноді треба) - або надміру спонтанне - хаотичне-рухливе і беззмістовне (хоча і йому є місце), то є крайнощі... Але якщо вони - "гвіздки", що застрягли в голові на рівні забобон, то то вже поганий сигнал...
7 серпня о 14:25 · Подобається · 1
Олена Козюра А ще... якщо взяти поезію за приклад - нові поєднання слів народжуют нові змісти, напівтони і акценти, що не були помічені...нові віяння у житті приносять нові слова...так само візуальне мистецтво, жонглюючи образами, символами, відображає нові щаблі осмислення всесвіту людьми, народом, не забуваючи про те, що уже знайдене і поціноване, що роками означилося вічним. незмінним у стрижні цінностей... справжнє народне мистецтво не може стояти осторонь життя суспільства; справжній митець і автор буде відчувати серце народу у своїй творчості, народу не тільки давнього, а й сучасного і передбачати майбуття, бо без пророчої інтуїції митець - не митець...навіть і в прикладному мистецтві це певним чином буде відображатися...Народ, що не еволюціонує, буде йти до деградації. Як же мистецтво не буде еволюціонувати, якщо воно - народне, а народ - розвивається?
7 серпня о 14:33 · Відредагований · Не подобається · 2
Svetlana Hryban я думаю, дівчатка, нас час тільки розсудить , з часом залишається тільки геніальне. що в писанках, що в вишивці, в поезії та архітектурі. Можливо " розсудить" не те слово)))
7 серпня о 14:35 · Відредагований · Подобається · 1
Arsen Romanyuk вискажу свою думку. традиційні писанки дуже прості по узору, але якщо виконані по всіх правилах то стають оберегом, в цьому і їх цінність. а всі інші, нетрадиційні, узори яких придумують самі автори, це вже ремесло, це робота. кожен старається придумати таку писанку яка всім сподобається і яку куплять максимум людей, а не традиційні якісь гілочка дуба, квіточки або символ берегині на всю писанку. це можна робити як оберег, але це не ремесло, на традиційих писанках багато не заробиш, бо вони не цікаві і примітивні
7 серпня о 14:41 · Подобається
Arsen Romanyuk подивіться на ebay.com які там писанки. традиційних мізер і вони найдешевші
7 серпня о 14:44 · Подобається
Svetlana Hryban що до оберегу- це така також вигадка , щоб продати ( знову- на мій і не тіко , погляд) Раніше писали писанку на сирому яйці, в певний час ,певною людиною з молитвою. Якщо все це зробити для певної людини- це оберіг, і то ....я перепрошую, як кажуть з цими проблемами в церкву)))
7 серпня о 14:45 · Не подобається · 3
Olena Ta Sachko Tkachuk Арсен,а звідки взялися традиції в тому чт ін. виді творчості?
7 серпня о 14:46 · Подобається
Olena Ta Sachko Tkachuk тобто традиційний малюнок-який він?де взявся? його хто придумав?
7 серпня о 14:47 · Подобається
Arsen Romanyuk не святі горшки ліплять, то ясно. люди придумують, то народна творчість. але традиційний узор то є традиційний узор
7 серпня о 14:51 · Подобається
Olena Ta Sachko Tkachuk виконання,техніка,матеріали,колористика-це так,традиція,але малюнок не може вважатися традиційним... Який тоді традиційний малюнок для первопроходців-засновників?
7 серпня о 14:51 · Подобається
Arsen Romanyuk традиційні і не традиційні писанки робляться в стилі батік, писання воском. вся різниця в узорі
7 серпня о 14:54 · Подобається
Arsen Romanyuk про яких первопроходців мова?
7 серпня о 14:54 · Подобається
Arsen Romanyuk от маєте традиційні елементи узорів з яких робиться писанка
7 серпня о 14:55 · Подобається · 1
Olena Ta Sachko Tkachuk ті,хто перші малювали писанку,ті,хто перші вишивали,ті хто займалися розписом,Пата,Хоменко,н-д(петр. розпис) і т.д.?
7 серпня о 14:56 · Подобається
Arsen Romanyuk кожний елемент, кожна деталь має свій сакральний зміст, щось означає, за щось відповідає, розумієте?
7 серпня о 14:56 · Подобається
Arsen Romanyuk а в нерадиційних писанках майстер використовує нетипові нетрадиційні узори придумані собою. може в цій писанці використати як ви кажете традиційні кольори, все одно писанка буде нетрадиційна
7 серпня о 14:58 · Подобається
Olena Ta Sachko Tkachuk ну от Ви дали елементи,але ж кожен художник складає з нього свої узори,і вони не можуть бути однакові.Навіть з одного елементу можна побудувати мілліон різних рисунків і всі вони будуть традиційні.Ось в чому питання
7 серпня о 14:58 · Подобається
Arsen Romanyuk ну правильно, згідний і таких елементів є набагато більше ніж я тут кинув. а в нетрадиційних писанках придумують якісь свої елементи і малюнки (всі або частину), і це виглядає зовсім по іншому.
7 серпня о 15:02 · Подобається · 1
Olena Ta Sachko Tkachuk ну суть поста в тому,що сучасниця думає,що традиційна писанка- це ремесло,а я і Ви говоримо про одне і те ж))), що традиційний малюнок-це творчість. Просто деякі люди вважають,що традиційний малюнок- це тупе копіювання чужих писанок а свій малюнок,то вже- нетрадиційно.
7 серпня о 15:07 · Подобається · 1
Arsen Romanyuk а мені кажуть що в мене нетрадиційні писанки, не знаю чого
7 серпня о 15:22 · Подобається
Олена Козюра Багато з цих елементів - загальнолюдське надбання, вони є не лише в українців, - це як цифри, в яких теж кодується усесвіт, сакральна геометрія. Ці елементи можуть, зберігаючи основний "скелет", писатися по-різному. Символіка - як літери. Різний шрифт і супінь декоративності. На базі відомих сакральних символів може утворюватися безліч варіантів візуальних текстів... Та й автор може той чи інший сакральний зміст зобразити за допомогою різного кодування: форма або колір, більш узагальнено чи більш реалістично, наскільки це дозволяє декоративне мистецтво. Щодо оберегу. Будь-яка робота будь-якого автора несе в собі заряд енергії, яку той в неї вкладав. Писав з молитвою, або у піднесеному настрої, або у стані закоханості, чи поспішав і в голові і серці був хаос - все це відображається у творі і прочитується нашим під- і над-свідомим, нашою правою півкулею і впливає на нас. Одна й та сама фігурка, написана у різному стані, або навіть вишита, буде нести в собі різний енергетичний відбиток автора. (Правда, ручна праця заспокоює і налаштовує на внутрішнє у будь-якому випадку, автор під час роботи може сам гармонізуватися, зображуючи, тим більше, щось позитивне). Тому оберегом може бути будь-який ручний твір, що робиться з молитвою, добрими думками. намірами і гармонією в душі... А коли починають на цьому припрошувати покупців, щоб добре поторгувати - то вже комерція, нічого особистого... Бо мудра людина все одно вибере те, що резонує з її душею, а розумом краще не купляти: -"купую, бо оберіг", - можна і помилитися, бо той нав'язаний "оберіг" може бути як приший кобилі хвіст, з іншого енергетичного простору, якій, може покупцеві і ні до чого. Була, до речі, в Івано-Франківську, бачила там ручної роботи писанки. Якась техніка, що там віск залишається, чи я щось не так зрозуміла, але орнамент традиційний, виконання якесь дуже своєрідне в матеріалах. Але береш у руку - відчуваєш майстриню: з душею, серцем робила, і зв'язок з рідною землею. духом народним міцний має. А інші дивилась, наче і є традиція, але не гріло. Не купила, бо боялася, що не довезу, бо речей було багато, та й дома нема де берегти - побоялася за цілісність. Але ту майстриню запам'ятала по роботах... писанка та у душі лишилася...
7 серпня о 15:24 · Відредагований · Не подобається · 2
Ірина Міхалєвіч Олена Козюра, так, то одна з трьох найвідоміших технік - писанку не фарбують, а розписують заздалегідь підфарбованим воском різних кольорів. Той віск не зводять, він так і залишається на яйці. Цікаво, як такі твори витримують таку спеку?
7 серпня о 17:32 · Подобається
Ірина Міхалєвіч Arsen Romanyukна традиційних писанках багато не заробиш, бо вони не цікаві і примітивні. Арсене, на традиційних писанках не заробиш, бо більшість людей приваблює не зміст,
а форма, не мистецтво, а суб'єктивна думка про нього.
Примітивізм не має жодного стосунку до автентичної писанки. Він виник наприкінці XIX-на початку XX ст., тоді,
коли писанкарство в Україні стало щезати.
Знак, що позначає іншу сутність. Це примітив? Ми часто плутаємо примітивне з простим. А що таке простота?
Це досягнення максимального ефекту мінімальними засобами.
7 серпня о 17:51 · Відредагований · Подобається · 3
Ірина Міхалєвіч Оце дійсно сила.
7 серпня о 17:49 · Подобається · 1
Олена Козюра Щодо заробляння. Якщо раніше домінанта була - оберіг, традиція, "так споконвіку було", то зараз писанка, крім того, що сувенір та важливий пасхальний атрибут, це - спосіб залучення до традицій і знання сакральної символіки дітей, крім того, усі розвиваючі моменти: моторика, уважність, охайність, обізнаність у роботі з матеріалами (діти так вивчають властивості рослин,фарб, вчаться обережно користуватись з вогнем, дізнаються про властивості воску, яйця, оцту... - початкові практичні знання з фізики та хімії) тощо. Наразі актуальні майстер-класи, курси, навчання, іноді вони безкоштовні, а бувають - платні, люди ідуть все одно. Задля процесу і зміни якостей, заради знань, не завжди заради кінцевого продукту, хоча і це є Час спливає, у суспільства нові пріоритети, але навчально-виховний, думаю, збережеться надовго, він і тоді був.
7 серпня о 18:01 · Подобається · 2
Олена Козюра Щодо традиційності отакої воскової писанки я не знала. Майстрині у нас не розповідали, а в літературі не натрапляла якось. Дякую за інформацію, Ірино.
7 серпня о 18:03 · Не подобається · 1
Arsen Romanyuk що ви називаєте максимальний ефект мінімальними засобами? можна наглядний приклад?
7 серпня о 18:33 · Не подобається · 1
Ірина Міхалєвіч Відкрийте каталог Кульжинського на будь-якій таблиці
7 серпня о 21:01 · Подобається · 2
Olena Ta Sachko Tkachuk Іриночко,дуже би хотіла відкрити,та фінанси не дозволяють...на лікування кожного місяця і то батьки або друзі допомагають) Може в кого є в електронному вигляді,га?
20 годин(-и) тому · Не подобається · 1
Ірина Міхалєвіч Olena Ta Sachko Tkachuk звісно є! Ось тут: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/E_lib/00000416/
Описание коллекции народных писанок1899
www.irbis-nbuv.gov.ua
12 годин(-и) тому · Відредагований · Подобається · 2 · Видалити огляд

Писанкарські знахідки

Aug. 9th, 2014

Aug. 9th, 2014

Дискусія про авторське мистецтво народників

Фарбуємо ягодами бузини