Протягом м’ясниць та Великого посту в Україні користувався популярністю досить давній та цікавий обряд під назвою «понеділкування».
Ця традиція настільки була вагома, що дівчина, до якої засилали сватів, мала право винести гарбуза – відмовити хлопцеві, якщо той не давав згоди на «понеділкування».
Коли ж дівчина ставала дружиною, то навіть мала право розірвати шлюб у разі невиконання чоловіком обіцянки понеділкувати.
Молода дружина, згідно з обрядом, мала право раз на тиждень – у понеділок – відлучатися з дому на цілий день, не питаючи дозволу чоловіка. Вся хатня робота лягала на чоловічі плечі.
Зранку, в понеділок, жінки збиралися разом: готували обід, веселилися, займалися рукоділлям, розповідали цікаві історії, ділилися досвідом сімейного життя, радилися, передавали одна одній господарські навички.
Додому поверталися, коли починало сутеніти, інколи зустрічаючи невдоволені погляди чоловіків і свекрух. Але в дружини був завжди аргумент для захисту – нагадування про згоду на «понеділкування» під час заручин.
Такий обряд служив свого роду розвантажувальним днем для молодих жінок. Адже заміж виходили досить рано – в 14-16 років. Гулянки жінкам заборонялося. Різкий перехід від безтурботного дівочого життя із вечорницями, забавами, танцями до сімейних буднів, сповнених щоденних клопотів, був досить важким фізично та морально, особливо під час перших шлюбних місяців. Тому обряд «понеділкування» виступав своєрідним оберегом для жінки, виявом поваги до неї як особистості, турботою про її фізичне та психічне здоров’я.
Про високий суспільний статус жінки, вагомість її слова та рішення свідчить і те, що дівчина мала право сама посвататися до хлопця. При цьому рідко отримувала відмову.
У 18 ст. дівчина навіть могла врятувати злочинця, засудженого до страти, висловлюючи бажання взяти його за чоловіка. Згідно з ведичними писаннями, думка жінки прирівнювалася до дій чоловіків.
Здавна відомо про психічну силу представниць прекрасної статі, які чистотою та вірністю здатні захистити чоловіків навіть від стріл на полі бою, а розумом та мудрістю – підняти до небувалих висот.
Враховуючи ці знання, жінка користувалася повагою, її мовби захищали народні обряди та звичаї, одним із яких і було «понеділкування».
Оксана Гаврилюк
Ця традиція настільки була вагома, що дівчина, до якої засилали сватів, мала право винести гарбуза – відмовити хлопцеві, якщо той не давав згоди на «понеділкування».
Коли ж дівчина ставала дружиною, то навіть мала право розірвати шлюб у разі невиконання чоловіком обіцянки понеділкувати.
Молода дружина, згідно з обрядом, мала право раз на тиждень – у понеділок – відлучатися з дому на цілий день, не питаючи дозволу чоловіка. Вся хатня робота лягала на чоловічі плечі.
Зранку, в понеділок, жінки збиралися разом: готували обід, веселилися, займалися рукоділлям, розповідали цікаві історії, ділилися досвідом сімейного життя, радилися, передавали одна одній господарські навички.
Додому поверталися, коли починало сутеніти, інколи зустрічаючи невдоволені погляди чоловіків і свекрух. Але в дружини був завжди аргумент для захисту – нагадування про згоду на «понеділкування» під час заручин.
Такий обряд служив свого роду розвантажувальним днем для молодих жінок. Адже заміж виходили досить рано – в 14-16 років. Гулянки жінкам заборонялося. Різкий перехід від безтурботного дівочого життя із вечорницями, забавами, танцями до сімейних буднів, сповнених щоденних клопотів, був досить важким фізично та морально, особливо під час перших шлюбних місяців. Тому обряд «понеділкування» виступав своєрідним оберегом для жінки, виявом поваги до неї як особистості, турботою про її фізичне та психічне здоров’я.
Про високий суспільний статус жінки, вагомість її слова та рішення свідчить і те, що дівчина мала право сама посвататися до хлопця. При цьому рідко отримувала відмову.
У 18 ст. дівчина навіть могла врятувати злочинця, засудженого до страти, висловлюючи бажання взяти його за чоловіка. Згідно з ведичними писаннями, думка жінки прирівнювалася до дій чоловіків.
Здавна відомо про психічну силу представниць прекрасної статі, які чистотою та вірністю здатні захистити чоловіків навіть від стріл на полі бою, а розумом та мудрістю – підняти до небувалих висот.
Враховуючи ці знання, жінка користувалася повагою, її мовби захищали народні обряди та звичаї, одним із яких і було «понеділкування».
Оксана Гаврилюк