![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
«Cонячна колекція» Ольги Косач. Розпис природними барвниками Японії
Наталя Ковальова
Опис і фото Наталі Ковальової
Якось на уроці одна учениця, розглядаючи принесені мною зразки писанок, із сумом зауважила, що майже немає зразків зі Східної і Південної України. Вона зробила висновок, що це мистецтво не з її малої Батьківщини. А вона родом саме зі східної України. Учні отримали завдання написати орнамент, найближчий до рідного краю, їхньої малої Батьківщини. Мене теж це зацікавило. Почала шукати матеріали та роботи сучасних писанкарів, які відтворюють традиційні мотиви. На щастя, знайшлася відповідна література, вдалося познайомитися з цікавими людьми.
Мій досвід використання природних барвників донині обмежувався роботою з відваром цибулевого лушпиння. Тож користувалася хімічними фарбами, комбінуючи їх, що не менш цікаво, і роботи гарні виходять.
Відважилася спробувати природнє. Чому відважилася? Бо розуміла, що це потребує багато уваги і часу, якісної дослідницької роботи. Це цікаво, хоч і відбирає багато часу.
Оскільки рослинний світ Японії трохи відрізняється від українського, то для початку використала я перше, що було під рукою - відвар із сухих трав (чи квітів?) безсмертника, привезеного з України та цибулиння. Приготувала відвар з розрахунку 250 мл води і 4 столові ложки сухих трав (думаю, можна і менше, залежить від розміру ложки). Японські столові ложки, то як українські десертні. Трави прокип’ятила на маленькому вогні хвилин 15, трохи остудила, процідила і додала галун.
Дуже сподобалися писанки, фарбовані в ягодах бузини. Рослину для саду замовила з інтернету, а поки вона виросте і дасть плоди - скористалася відваром сухих ягід, присланих з України. Рецепт той же, що і з травами, тільки попередньо замочувала ягоди на кілька годин.
Результат моїх експериментів виявився чудовим, не дивлячись на те, що бузина дала не темно-синій, як описувалося, а коричневий (зараз я сумніваюсь вже, що то була бузина). Треба ще раз поекспериментувати.
Отже на фото: гірчичний колір - безсмертник, світло-коричневий - лушпиння цибулі, темно-коричневий - сушені ягоди “бузини”. Все фарбувалося по кілька годин. Приємно оку, і запах трав тримається вже кілька місяців.
Результат надихнув мене на наступний крок - вивчення природнього матеріалу, що використовували здавна японці для фарбування тканин. Мандруючи Японією, відвідала майстер-класи і поспілкувалася з сучасними майстрами. Дізналася, що зараз чи не єдиний природній барвник, що широко використовується у фарбуванні в традиційний синій колір - це сік рослини родини Гречкових (лат. Polygonaceae) Японська назва рослини Аі (лат. Persicaria tinctoria, укр. Гірчак фарбувальний). Фарбування цією рослиною відоме як Аідзоме 藍染め(“сомеру” японською означає фарбувати). А всі інші промислові і приватні майстерні ручного фарбування тканин для кімоно та обі (пояси до кімоно) перейшли на синтетичні барвники, оскільки це менш затратно.
Звичайно, в спеціальних магазинах любителі можуть придбати всі необхідні матеріали і природні барвники майже з усього світу. Це коштує немалих грошей, але спробувати варто, хоча, чесно кажучи, з живими рослинами працювати цікавіше.
Що я зрозуміла, використовуючи природний матеріал? І чим, з мого досвіду, відрізняються в роботі природні барвники від синтетичних?
Перші писанки відповідають кольорам, які очікуєш. І часу на фарбування йде мало. Трошки більше, ніж коли фарбуєш синтетичними.
Наступні кольори можуть бути непередбачувані. Так в мене отримався замість чорного тла темно-коричневий відтінок різної градації, як на писанках №17 і 18 з Сонячної колекції. І тривалість фарбування вже не відігравала ніякої ролі.
Інтенсивність і яскравість фарбування в деяких випадках можна покращити, лише тривалістю перебування в барвнику. В синтетичні ж барвники можна добавити трохи оцту і фарба кладеться яскравіше.
Найкраще писанки фарбувалися, звичайно, свіжими відварами, але деякі рослини були чемними і, розуміючи, що вони в дефіциті, робили свою роботу і після довготривалого зберігання в морозильнику і розморозки. Як, наприклад, барвник з ягід Османуса різнолистного (лат.Osmanthus heterophyllus). Можливо, залежить від рослини.
Матеріалом для своїх експериментів я вибрала Сонячну колекцію писанок Ольги Косач, яка описана Іриною Михалевич.
Ось що в мене вийшло:
деякі кольори не співпадають з описами колекції, оскільки кількість писанок перевищувала можливості одного розчину :-), про що я згадувала вище.
Жовтий колір з лимонним відтінком дає відвар лугової ромашки з додаванням алюмінієвого галуну
Використовувала свіжі квіти.
Якщо додати до відвару ромашки замість алюмінієвого залізний галун, то писанки фарбуються в темно-коричневий колір (Тло писанки №7 і 10 із Сонячної колекції).
Теплий яскравий колір дає сафлор красильний
Лат. Carthamus tinctorius, яп. 紅花) без протравлювача, приготований на лужній воді (pH 8-9) методом настоювання.
Використовуються пелюстки сухих квітів.
Цезальпінія (лат.Caesalpinia sappan L, яп. スオウ（蘇芳、蘇方、蘇枋) - /фернамбукове дерево, "бразілін"/ з додаванням алюмінієвого галуна дає від світло-рожевого, теплого червоного і до темно-червоного. Відтінок залежить і від часу фарбування, і від свіжості відвару, і від попереднього кольору фарби.
Відвар готується з дрібної стружки деревини.
Якщо додамо у відвар цезальпінії залізний галун, отримаємо коричневий колір теплого відтінку, як на писанках №14 і 21 з Сонячної колекції.
Кошеніль (чи Червець, лат.Dactylopius coccus, яп.コチニールカイガラムシ) - комаха з якої виготовляють барбник кармін. При додаванні алюмінієвого галуна дав на писанках червоно-малиновий колір.
Висушені комахи червецю, які можна придбати в магазині для рукоділля
Отримала чорний колір писанок, коли у відвар кошенілі додала залізний галун. Але в чорний фарбувалися тільки перші писанки, всі наступні - в темно-коричневий відтінок з бронзовим.
Зелений колір різних відтінків отримала з відвару свіжих квітів мальви темно-рожевого забарвлення з додаванням алюмінієвого галуну
Наталя Ковальова
Опис і фото Наталі Ковальової
Якось на уроці одна учениця, розглядаючи принесені мною зразки писанок, із сумом зауважила, що майже немає зразків зі Східної і Південної України. Вона зробила висновок, що це мистецтво не з її малої Батьківщини. А вона родом саме зі східної України. Учні отримали завдання написати орнамент, найближчий до рідного краю, їхньої малої Батьківщини. Мене теж це зацікавило. Почала шукати матеріали та роботи сучасних писанкарів, які відтворюють традиційні мотиви. На щастя, знайшлася відповідна література, вдалося познайомитися з цікавими людьми.
Мій досвід використання природних барвників донині обмежувався роботою з відваром цибулевого лушпиння. Тож користувалася хімічними фарбами, комбінуючи їх, що не менш цікаво, і роботи гарні виходять.
Відважилася спробувати природнє. Чому відважилася? Бо розуміла, що це потребує багато уваги і часу, якісної дослідницької роботи. Це цікаво, хоч і відбирає багато часу.
Оскільки рослинний світ Японії трохи відрізняється від українського, то для початку використала я перше, що було під рукою - відвар із сухих трав (чи квітів?) безсмертника, привезеного з України та цибулиння. Приготувала відвар з розрахунку 250 мл води і 4 столові ложки сухих трав (думаю, можна і менше, залежить від розміру ложки). Японські столові ложки, то як українські десертні. Трави прокип’ятила на маленькому вогні хвилин 15, трохи остудила, процідила і додала галун.
Дуже сподобалися писанки, фарбовані в ягодах бузини. Рослину для саду замовила з інтернету, а поки вона виросте і дасть плоди - скористалася відваром сухих ягід, присланих з України. Рецепт той же, що і з травами, тільки попередньо замочувала ягоди на кілька годин.
Результат моїх експериментів виявився чудовим, не дивлячись на те, що бузина дала не темно-синій, як описувалося, а коричневий (зараз я сумніваюсь вже, що то була бузина). Треба ще раз поекспериментувати.
Отже на фото: гірчичний колір - безсмертник, світло-коричневий - лушпиння цибулі, темно-коричневий - сушені ягоди “бузини”. Все фарбувалося по кілька годин. Приємно оку, і запах трав тримається вже кілька місяців.
Результат надихнув мене на наступний крок - вивчення природнього матеріалу, що використовували здавна японці для фарбування тканин. Мандруючи Японією, відвідала майстер-класи і поспілкувалася з сучасними майстрами. Дізналася, що зараз чи не єдиний природній барвник, що широко використовується у фарбуванні в традиційний синій колір - це сік рослини родини Гречкових (лат. Polygonaceae) Японська назва рослини Аі (лат. Persicaria tinctoria, укр. Гірчак фарбувальний). Фарбування цією рослиною відоме як Аідзоме 藍染め(“сомеру” японською означає фарбувати). А всі інші промислові і приватні майстерні ручного фарбування тканин для кімоно та обі (пояси до кімоно) перейшли на синтетичні барвники, оскільки це менш затратно.
Звичайно, в спеціальних магазинах любителі можуть придбати всі необхідні матеріали і природні барвники майже з усього світу. Це коштує немалих грошей, але спробувати варто, хоча, чесно кажучи, з живими рослинами працювати цікавіше.
Що я зрозуміла, використовуючи природний матеріал? І чим, з мого досвіду, відрізняються в роботі природні барвники від синтетичних?
Перші писанки відповідають кольорам, які очікуєш. І часу на фарбування йде мало. Трошки більше, ніж коли фарбуєш синтетичними.
Наступні кольори можуть бути непередбачувані. Так в мене отримався замість чорного тла темно-коричневий відтінок різної градації, як на писанках №17 і 18 з Сонячної колекції. І тривалість фарбування вже не відігравала ніякої ролі.
Інтенсивність і яскравість фарбування в деяких випадках можна покращити, лише тривалістю перебування в барвнику. В синтетичні ж барвники можна добавити трохи оцту і фарба кладеться яскравіше.
Найкраще писанки фарбувалися, звичайно, свіжими відварами, але деякі рослини були чемними і, розуміючи, що вони в дефіциті, робили свою роботу і після довготривалого зберігання в морозильнику і розморозки. Як, наприклад, барвник з ягід Османуса різнолистного (лат.Osmanthus heterophyllus). Можливо, залежить від рослини.
Матеріалом для своїх експериментів я вибрала Сонячну колекцію писанок Ольги Косач, яка описана Іриною Михалевич.
Ось що в мене вийшло:
деякі кольори не співпадають з описами колекції, оскільки кількість писанок перевищувала можливості одного розчину :-), про що я згадувала вище.
Жовтий колір з лимонним відтінком дає відвар лугової ромашки з додаванням алюмінієвого галуну
Використовувала свіжі квіти.
Якщо додати до відвару ромашки замість алюмінієвого залізний галун, то писанки фарбуються в темно-коричневий колір (Тло писанки №7 і 10 із Сонячної колекції).
Теплий яскравий колір дає сафлор красильний
Лат. Carthamus tinctorius, яп. 紅花) без протравлювача, приготований на лужній воді (pH 8-9) методом настоювання.
Використовуються пелюстки сухих квітів.
Цезальпінія (лат.Caesalpinia sappan L, яп. スオウ（蘇芳、蘇方、蘇枋) - /фернамбукове дерево, "бразілін"/ з додаванням алюмінієвого галуна дає від світло-рожевого, теплого червоного і до темно-червоного. Відтінок залежить і від часу фарбування, і від свіжості відвару, і від попереднього кольору фарби.
Відвар готується з дрібної стружки деревини.
Якщо додамо у відвар цезальпінії залізний галун, отримаємо коричневий колір теплого відтінку, як на писанках №14 і 21 з Сонячної колекції.
Кошеніль (чи Червець, лат.Dactylopius coccus, яп.コチニールカイガラムシ) - комаха з якої виготовляють барбник кармін. При додаванні алюмінієвого галуна дав на писанках червоно-малиновий колір.
Висушені комахи червецю, які можна придбати в магазині для рукоділля
Отримала чорний колір писанок, коли у відвар кошенілі додала залізний галун. Але в чорний фарбувалися тільки перші писанки, всі наступні - в темно-коричневий відтінок з бронзовим.
Зелений колір різних відтінків отримала з відвару свіжих квітів мальви темно-рожевого забарвлення з додаванням алюмінієвого галуну
