Feb. 8th, 2020



Про писанки мого рідного краю :) тепер більше знатимуть і в Австралії.
23 жовтня 2019 року в науковій бібліотеці Кропивницького презентували англомовне видання «Розповідь про писанку. Збірка статей про українські великодні яйця». Книга побачила світ в 2019 році в Сіднеї)
До передмови збірки увійшла інформація і про мою працю, зокрема, про реконструкцію колекції писанок Володимира Ястребова.
У збірці є статті знаних українських науковців ХІХ століття - дослідників писанкарства: Володимира Ястребова, Катерини Скаржинської, Миколи Сумцова, Федора Вовка, Ольги Косач, Матвія Номиса, Василя Горленка, чиї наукові розвідки друкувалися в журналі «Київська старовина».
Книгу презентував заступник директора обласного краєзнавчого музею Павло Рибалко, який є автором передмови та біографічних довідок персоналій.
Я вдячна Павлу Павловичу, а також Світлані Ушаковій, завідувачу відділом мистецтв наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського, і всім, хто доклав зусиль, аби така книга стала реальністю ❤️
http://library.kr.ua/novini/2019/pusanka_zv.html
"Вовчі ягоди", чорні, круглі і блискучі...
У цей час виглядають вони фантастично. Чим морозніше, тим красивіший відтінок! Ростуть ягоди на кущах бирючини звичайної (Ligustrum vulgare). У нашому місті їх можна було знайти на Покровській площі, але там бирючину цієї осені викорчували здебільшого, тож довелося йти до ринку - недалеко від нього на перехресті і трапився мені один густий кущ :)
На писанці ягоди бирючини люблю поєднувати з барвником sappan wood (цезальпінія). Виходить краще, коли ягоди йдуть першими. На цю писанку барвники лягали навпаки: спочатку - цезальпінія, а вже потім (після травлення) - бирючина.
Писанку я створювала ще восени 2019 року. Ягоди, що відчули дотик морозу, фарбують більш цікаво. Але цього разу забракло часу спробувати.
Орнамент писанки вигадала моя донечка Катруся ;) за що я їй дуже вдячна