![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
danirraЯ коза-дереза. За три копи куплена, пів бока луплена.
Ось тепер мені, начебто, зрозуміло стає, чому ж та коза дерезою прозвана.
Росте в Україні одна дика рослина — дереза. Наукова назва Повій звичайний (Lycium barbarum L.).
Кинувши на ту дерезу одним оком, одразу помічаєш її дивовижні квіти: на одній гілці поряд і кремові, і лілові цвітуть. Свіжа лілова квітка, певна, через день-другий починає половіти.
У вересні на довгих гнучких гілках поміж квітів з'являються ягоди. Достигають вони у вересні і мають яскравий червоний колір на межі з морквяним. Продовгуваті. По 5 мм завдовжки.
Повій - медоносна рослина. Мед із неї, кажуть, такий темний, аж чорний. Темніший від гречаного.
Прутики дерези мають тонкі довгі колючки, їх дуже багато. Я була спершу подумала, що тими колючими прутами били неслухняну козу, тому вона дерезою і прозвана. А коли стала читати та дізнаватися про рослину більше, з'ясувала, що листя дерези кози дуже люблять об'їдати. То їхній улюблений харч. Люблять дерезу і кролики, і гуси з качками.
Дереза родом з Центрального Китаю. Там її вирощують у комерційних масштабах. На світовому ринку ця яскраво-червона ягода відома під назвою “ґоджі”.
💛Тетяна Кролюк з Хмельниччини розповідає, що на її Батьківщині дерезу називають плотник, бо рослина росте здебільшого біля плотів (огорож). Дані про місцеві назви я зібрала в групі “Рослинний світ України” на фейсбук:
https://www.facebook.com/groups/roslynnyy.svit.ukrayiny
Зустрічаються назви лаційон, ліміція, гав'яз, ліція, ліціян, драчка (в Криму), люція, ліцян, люцман; хлюст (на Січеславщині), хльост. Це все переважно похідні слова від латинськоої назви.
Інші назви - жороплот, дрибас, а на Вінниччині подекуди калючина. Про калючину розповіла Катерина Дудка.
Ольга Павленко стверджує, що на Уманщині саме лаційон кажуть. На Вінниччині звуть дерезу так - “колюща”, про це повідомляє Марина Пономаренко. Рослина справді бо дуже колюча. Але молоді пагони без колючок.
Вірі Гончаровій бабуся розповідала, що в 70-их роках XX століття деякі панянки їли ягоди дерези для краси.
Пані Віра також розповіла, що дерези завжди по селах було повно, на межі городів, а на вулиці такий собі живопліт з неї ріс, під кущами курей завжди багато і дітлахів...
На Черкащині дерезу називають цікавим словом "спиніз". Це за свідченнями Олени Романенко. А також побутує в тім краю і назва повій. Є свідчення, що дереза на Черкащині зникає потроху.
На Миколаївщині рослину звуть "спіноза". Так розказала Надія Коломацька.
А ось на Львівщині дерези ніхто із опитаних в групі Рослинний світ України не бачив.
На Запоріжжі побутує переказ, коли козаки з Хортиці за сіллю на Молочний лиман добувалися, то на своєму шляху садили дерезу як вказівник. Рослина й досі добре росте в тій місцевості. Так оповідає Валентина Радченко.
На Січеславщині дереза зветься місцями барбарис. Юлія Котова пригадує, як в дитинстві з однолітками нанизувала гарне червоне намисто з ягід дерези.
На Кропивниччині та на Вінниччині побутує назва повій. Так само і на півночі Одещини (за свідченням Олександра Трегубчака).
На Миколаївщині старші люди розповідають, що раніше прутики дерези ламали, аби гнати худобу.
Надія Токаренко пригадує, як з дерези бабуся мітли робила. Пані Надія каже, що подвір'я ними все дитинство мела біля бабусиної хати.
На Київщині чули для дерези таку назву як "дерикоза". Так розповідає Алла Орфевська.
Юлія Куценко каже, що на Запоріжжі, де минуло її дитинство, дерезу (корені) заварювали від зубного болю.
Світлана Олененко зазначає, що дерезу завше висаджували живоплотом, який захищав від зсувів ґрунту, від заморозків та вітрів.
Анна Мітюк розповіла, що у них на Хмельниччині дерезу називають "ядзвін" (наголос на перший склад) і що в дитинстві плоди з'їдалися та ще й назву мали окрему - "медики".
Хтось говорить, що ягоди водянисті й ніякі на смак, а хтось, що ягоди солодкі.
Галина Лиман розповідає, що в Криму дерези багато і росте вона на вирвах, схилах.
Я дуже вдячна всім, хто відгукнувся і розповів цікавинки про цю чудову рослину - повій звичайний.
📍 Листя дерези має сильний запах, в одній статті було написано. І справді, коли стала варити з них барвник, на кухні постав відчутний аромат. Листя і квіти дерези фарбують білі курячі яйця у спокійну жовту барву. Схожі відтінки у вересні здатні подарувати гірчаки, звичайний та перцевий, кропива дводомна, - це таки непогана альтернатива дерезі.
Чи росте дереза біля Вашого дому? Як називають її там, де Ви живете? Чи використовуєте Ви її листя та ягоди?
Дякую Вам, друзі, за безцінне золото спілкування. Тримайтеся здоровими
Ось тепер мені, начебто, зрозуміло стає, чому ж та коза дерезою прозвана.
Росте в Україні одна дика рослина — дереза. Наукова назва Повій звичайний (Lycium barbarum L.).
Кинувши на ту дерезу одним оком, одразу помічаєш її дивовижні квіти: на одній гілці поряд і кремові, і лілові цвітуть. Свіжа лілова квітка, певна, через день-другий починає половіти.
У вересні на довгих гнучких гілках поміж квітів з'являються ягоди. Достигають вони у вересні і мають яскравий червоний колір на межі з морквяним. Продовгуваті. По 5 мм завдовжки.
Повій - медоносна рослина. Мед із неї, кажуть, такий темний, аж чорний. Темніший від гречаного.
Прутики дерези мають тонкі довгі колючки, їх дуже багато. Я була спершу подумала, що тими колючими прутами били неслухняну козу, тому вона дерезою і прозвана. А коли стала читати та дізнаватися про рослину більше, з'ясувала, що листя дерези кози дуже люблять об'їдати. То їхній улюблений харч. Люблять дерезу і кролики, і гуси з качками.
Дереза родом з Центрального Китаю. Там її вирощують у комерційних масштабах. На світовому ринку ця яскраво-червона ягода відома під назвою “ґоджі”.
💛Тетяна Кролюк з Хмельниччини розповідає, що на її Батьківщині дерезу називають плотник, бо рослина росте здебільшого біля плотів (огорож). Дані про місцеві назви я зібрала в групі “Рослинний світ України” на фейсбук:
https://www.facebook.com/groups/roslynnyy.svit.ukrayiny
Зустрічаються назви лаційон, ліміція, гав'яз, ліція, ліціян, драчка (в Криму), люція, ліцян, люцман; хлюст (на Січеславщині), хльост. Це все переважно похідні слова від латинськоої назви.
Інші назви - жороплот, дрибас, а на Вінниччині подекуди калючина. Про калючину розповіла Катерина Дудка.
Ольга Павленко стверджує, що на Уманщині саме лаційон кажуть. На Вінниччині звуть дерезу так - “колюща”, про це повідомляє Марина Пономаренко. Рослина справді бо дуже колюча. Але молоді пагони без колючок.
Вірі Гончаровій бабуся розповідала, що в 70-их роках XX століття деякі панянки їли ягоди дерези для краси.
Пані Віра також розповіла, що дерези завжди по селах було повно, на межі городів, а на вулиці такий собі живопліт з неї ріс, під кущами курей завжди багато і дітлахів...
На Черкащині дерезу називають цікавим словом "спиніз". Це за свідченнями Олени Романенко. А також побутує в тім краю і назва повій. Є свідчення, що дереза на Черкащині зникає потроху.
На Миколаївщині рослину звуть "спіноза". Так розказала Надія Коломацька.
А ось на Львівщині дерези ніхто із опитаних в групі Рослинний світ України не бачив.
На Запоріжжі побутує переказ, коли козаки з Хортиці за сіллю на Молочний лиман добувалися, то на своєму шляху садили дерезу як вказівник. Рослина й досі добре росте в тій місцевості. Так оповідає Валентина Радченко.
На Січеславщині дереза зветься місцями барбарис. Юлія Котова пригадує, як в дитинстві з однолітками нанизувала гарне червоне намисто з ягід дерези.
На Кропивниччині та на Вінниччині побутує назва повій. Так само і на півночі Одещини (за свідченням Олександра Трегубчака).
На Миколаївщині старші люди розповідають, що раніше прутики дерези ламали, аби гнати худобу.
Надія Токаренко пригадує, як з дерези бабуся мітли робила. Пані Надія каже, що подвір'я ними все дитинство мела біля бабусиної хати.
На Київщині чули для дерези таку назву як "дерикоза". Так розповідає Алла Орфевська.
Юлія Куценко каже, що на Запоріжжі, де минуло її дитинство, дерезу (корені) заварювали від зубного болю.
Світлана Олененко зазначає, що дерезу завше висаджували живоплотом, який захищав від зсувів ґрунту, від заморозків та вітрів.
Анна Мітюк розповіла, що у них на Хмельниччині дерезу називають "ядзвін" (наголос на перший склад) і що в дитинстві плоди з'їдалися та ще й назву мали окрему - "медики".
Хтось говорить, що ягоди водянисті й ніякі на смак, а хтось, що ягоди солодкі.
Галина Лиман розповідає, що в Криму дерези багато і росте вона на вирвах, схилах.
Я дуже вдячна всім, хто відгукнувся і розповів цікавинки про цю чудову рослину - повій звичайний.
📍 Листя дерези має сильний запах, в одній статті було написано. І справді, коли стала варити з них барвник, на кухні постав відчутний аромат. Листя і квіти дерези фарбують білі курячі яйця у спокійну жовту барву. Схожі відтінки у вересні здатні подарувати гірчаки, звичайний та перцевий, кропива дводомна, - це таки непогана альтернатива дерезі.
Чи росте дереза біля Вашого дому? Як називають її там, де Ви живете? Чи використовуєте Ви її листя та ягоди?
Дякую Вам, друзі, за безцінне золото спілкування. Тримайтеся здоровими