Про дерезу, а по-простому ґоджі

Я коза-дереза. За три копи куплена, пів бока луплена.
Ось тепер мені, начебто, зрозуміло стає, чому ж та коза дерезою прозвана.
Росте в Україні одна дика рослина — дереза. Наукова назва Повій звичайний (Lycium barbarum L.).
Кинувши на ту дерезу одним оком, одразу помічаєш її дивовижні квіти: на одній гілці поряд і кремові, і лілові цвітуть. Свіжа лілова квітка, певна, через день-другий починає половіти.
У вересні на довгих гнучких гілках поміж квітів з'являються ягоди. Достигають вони у вересні і мають яскравий червоний колір на межі з морквяним. Продовгуваті. По 5 мм завдовжки.
Повій - медоносна рослина. Мед із неї, кажуть, такий темний, аж чорний. Темніший від гречаного.



Прутики дерези мають тонкі довгі колючки, їх дуже багато. Я була спершу подумала, що тими колючими прутами били неслухняну козу, тому вона дерезою і прозвана. А коли стала читати та дізнаватися про рослину більше, з'ясувала, що листя дерези кози дуже люблять об'їдати. То їхній улюблений харч. Люблять дерезу і кролики, і гуси з качками.
Дереза родом з Центрального Китаю. Там її вирощують у комерційних масштабах. На світовому ринку ця яскраво-червона ягода відома під назвою “ґоджі”.

💛Тетяна Кролюк з Хмельниччини розповідає, що на її Батьківщині дерезу називають плотник, бо рослина росте здебільшого біля плотів (огорож). Дані про місцеві назви я зібрала в групі “Рослинний світ України” на фейсбук:
https://www.facebook.com/groups/roslynnyy.svit.ukrayiny

Зустрічаються назви лаційон, ліміція, гав'яз, ліція, ліціян, драчка (в Криму), люція, ліцян, люцман; хлюст (на Січеславщині), хльост. Це все переважно похідні слова від латинськоої назви.
Інші назви - жороплот, дрибас, а на Вінниччині подекуди калючина. Про калючину розповіла Катерина Дудка.

Ольга Павленко стверджує, що на Уманщині саме лаційон кажуть. На Вінниччині звуть дерезу так - “колюща”, про це повідомляє Марина Пономаренко. Рослина справді бо дуже колюча. Але молоді пагони без колючок.
Вірі Гончаровій бабуся розповідала, що в 70-их роках XX століття деякі панянки їли ягоди дерези для краси.
Пані Віра також розповіла, що дерези завжди по селах було повно, на межі городів, а на вулиці такий собі живопліт з неї ріс, під кущами курей завжди багато і дітлахів...
На Черкащині дерезу називають цікавим словом "спиніз". Це за свідченнями Олени Романенко. А також побутує в тім краю і назва повій. Є свідчення, що дереза на Черкащині зникає потроху.
На Миколаївщині рослину звуть "спіноза". Так розказала Надія Коломацька.
А ось на Львівщині дерези ніхто із опитаних в групі Рослинний світ України не бачив.
На Запоріжжі побутує переказ, коли козаки з Хортиці за сіллю на Молочний лиман добувалися, то на своєму шляху садили дерезу як вказівник. Рослина й досі добре росте в тій місцевості. Так оповідає Валентина Радченко.
На Січеславщині дереза зветься місцями барбарис. Юлія Котова пригадує, як в дитинстві з однолітками нанизувала гарне червоне намисто з ягід дерези.
На Кропивниччині та на Вінниччині побутує назва повій. Так само і на півночі Одещини (за свідченням Олександра Трегубчака).
На Миколаївщині старші люди розповідають, що раніше прутики дерези ламали, аби гнати худобу.
Надія Токаренко пригадує, як з дерези бабуся мітли робила. Пані Надія каже, що подвір'я ними все дитинство мела біля бабусиної хати.
На Київщині чули для дерези таку назву як "дерикоза". Так розповідає Алла Орфевська.
Юлія Куценко каже, що на Запоріжжі, де минуло її дитинство, дерезу (корені) заварювали від зубного болю.
Світлана Олененко зазначає, що дерезу завше висаджували живоплотом, який захищав від зсувів ґрунту, від заморозків та вітрів.
Анна Мітюк розповіла, що у них на Хмельниччині дерезу називають "ядзвін" (наголос на перший склад) і що в дитинстві плоди з'їдалися та ще й назву мали окрему - "медики".
Хтось говорить, що ягоди водянисті й ніякі на смак, а хтось, що ягоди солодкі.
Галина Лиман розповідає, що в Криму дерези багато і росте вона на вирвах, схилах.

Я дуже вдячна всім, хто відгукнувся і розповів цікавинки про цю чудову рослину - повій звичайний.

📍 Листя дерези має сильний запах, в одній статті було написано. І справді, коли стала варити з них барвник, на кухні постав відчутний аромат. Листя і квіти дерези фарбують білі курячі яйця у спокійну жовту барву. Схожі відтінки у вересні здатні подарувати гірчаки, звичайний та перцевий, кропива дводомна, - це таки непогана альтернатива дерезі.
Чи росте дереза біля Вашого дому? Як називають її там, де Ви живете? Чи використовуєте Ви її листя та ягоди?
Дякую Вам, друзі, за безцінне золото спілкування. Тримайтеся здоровими

Фарбуємо писанку чередою

Вітаю Вас, дорогі і близькі моєму серцю друзі!
🌾🌱Поговоримо про череду?
Хто ж не чув про лікувальні властивості череди! Ця рослина супроводжує нас від самого малечку, та помічна вона не лише в дитячих купелях.
Череда трироздільна, зокрема, покращує травлення, користуються нею в гінекології, при хворобах печінки, при простудних захворюваннях, для підвищення апетиту. Застосовують при укусах гадюк.
Прополіскування відваром череди надає волоссю гарного блиску, усуває свербіж і подразнення шкіри голови (перевірено на власному досвіді).

🌾🌾🌾Рідною для українців є череда трироздільна (Bidens tripartite L.) — однорічна трав’яниста рослина родини айстрові.
Насіння череди має ворсинки, ними воно міцно чіпляється до волосся, одягу, шерсті тварин. Тому й називають цю рослину причепою.
Та останніми роками набула поширення інша череда — листяна (Bidens frondosa) , яка примандрувала до нас із Північної Америки. Вона значно вища за трироздільну, сягає людського зросту.
Любить вологі місця в заплавах річок, озер, біля струмків, каналів, не обходить і городи.
З листя череди та її квіткових кошиків у давні часи отримували різні фарби для вовни і шовку: від кремової до коричневої. Таким же чином фарбує череда і писанки — як потримати яйце у барвнику хвилин 20, отримаємо світлішу барву, а як хвилин 40 і довше, то насичену коричневу. А фарбувала я писанки чередою листяною. Знайшла її на берегах Інгульця та Березівки біля самої води.



🌱І це вперше за десять років роботи з рослинами я спробувала пофарбувати чередою. Збиралася не раз, а оце аж тепер знайшовся час.
Череда - це унікальний барвник. Більшість рослин, що квітнуть навесні та влітку, фарбують писанку у жовті або зелені відтінки. Тільки сережки і листя горіха волоського (а потім і зелені оплодні) дарують гірчичні барви. Горіхове листя потребує накладання на жовте тло, а череда чудово фарбує в кремові та навіть густі коричневі барви і без ґрунту.
З допомогою череди, цезальпінії (можливо, марени) та плодів антипки можна створювати неповторні писанки теплих кольорів (при додаванні галуну).
Таку кремово-гірчичну, червоно-брунатну кольорову гаму бачимо на традиційних писанках Черкащини, Київщини, Покуття.

🌱Друзі, дякую за увагу. Зичу Вам яскравих барв та сонячного настрою! Разом рухаємо та розвиваємо своє.
Напишіть, як буде у Вас час, як застосовуєте череду Ви. Сподіваюся, що Ви у доброму настрої і що серпень зумів подарувати Вам щось неповторне.
P.S.Я не могла не створити відео про череду. Тож ласкаво прошу до перегляду. У відеосюжеті я розписую перепелині яйця без допомоги олівця традиційними орнаментами. Наперед вдячна за коментарі та вподобайки.
Проглянути відео можна ось тут: https://youtu.be/CUCSih5mhLQ

Фарбуємо писанку листям мати-й-мачухи

Вітаю Вас! Дорогі мої друзі.
Пори року перемішуються не тільки в казках і на картинах Катерини Білокур. Виявляється у серпні можна фарбувати свіжими первоцвітами.
*Квітами первоцвітів фарбувати не варто, щоб не нашкодити рослині і комахам, які дуже розраховують на цінний ранній нектар. Та мені і не довелося цього робити. Але про все по порядку.
Отже, первоцвіти і серпень. Це ніякі не вигадки. Мова йде про мати-й-мачуху. Офіційна назва рослини - підбіл звичайний (Tussilago farfara).

🌾Мати-й-мачуха зацвітає у березні, коли земля ще гола. Вона перша навіть серед первоцвітів. Любить рости коло річок та ставків, по ярах. Її легко помітити через жовті квіти, хоч і ростуть вони на приземлистих стеблах.
Якось раніше я не замислювалася про те, а що стається із мати-й-мачухою після цвітіння. У другій половині квітня уже не побачиш (мова про Центральну Україну) ні пролісків, ні рясту, ні крокусів. Вони наче щезають і навспак забиваються під землю.



Їхня надземна частина 🌱 справді пропадає, бо ці рослини мають короткий весняний цикл розвитку і літній період спокою. Таким ефемероїдом я вважала і мати-й-мачуху. Та я помилялася.
Пригадую, як в кінці бабусиного городу мати-й-мачуха зацвітала щовесни попід високою осокою. Город збігає косогором і спиняється, бо далі ставок. Саме там пізніше, влітку, я постійно натрапляла на лопушки - серцеподібні кутасті листки, зверху ясно-зелені, знизу - білоповстисті, розміром із долоню.

☘️☘️Ними так зручно зачерпувати воду, коли натрапиш на джерело, а чашки з собою немає.
Аж тепер я зацікавилася, що то є. Думала, якась незнана мені рослина. А ні. То мати-й-мачуха!
Навесні ми бачимо квітконосні безлисті пагони, а після цвітіння виростає розетка прикореневих листків.
На такі листки я і натрапила 17 серпня 2022 року на березі річки Березівка в Олександрії. Вирішила ними пофарбувати. Фарбують швидко (15-20 хв) і рівно в лимонний відтінок. Зеленим листя цієї рослини зберігається і в вересні.
🦋Друзі, дякую Вам за увагу. Зичу яскравих вражень від традиційного писанкарства та сонячного настрою.


Писанки в зелений колір фарбовані ягодами шовковиці, писані за традиційними взорами. Перепелину писанку спочатку фарбовано свіжим листям мати-й-мачухи

Фарбуємо писанку водяним перцем

❤️ Вітаю Вас, дорогі і близькі моєму серцю друзі.
На початку осені квітнуть надзвичайні рослини! У цій розповіді йтиметься про одну таку. Її цвіт, можливо, не завжди вдається помітити. Квітує вона блідо-рожевими дрібними колосками (якщо точніше - суцвіттями) та й пора її цвітіння припадає на серпень-вересень. А в вересні ми якось не очікуємо побачити дикорослу рослину, що тільки-но починає квітувати.

☘️☘️Гірчак перцевий ще називають водяним перцем. А це тому, що його листя має гострий смак перцю, його вживають в якості приправи до різних страв. І росте він часто біля води.
В Олександрії його багато росте біля Інгульця.
Гірча́к перце́вий (Persicaria hydropiper (L.) - однорічна трав'яниста рослина з родини гречкових.
У народній медицині цю рослину здавна використовують як засіб, що очищає рани і руйнує пухлини, тамує біль. Його рекомендують при хворобах шкіри, жіночих проблемах, як кровоспинне.
Вся рослина дає жовту барву (якщо до відвару додати солі алюмінію).

Є й інші види гірчаків і вони теж вміють фарбувати. Гірчак почечуйний (Polygonum persicaria L.) у науковій і народній медицині використовують як кровоспинний і сечогінний засіб. Свіжу траву прикладають до потилиці при головних болях.
Корені дають жовту фарбу.
Добре відомий нам спориш це теж гірчак. Його видова назва — пташиний (Polygonum aviculare L.). І він квітує в серпні, й квітуватиме аж до пізньої осені. Спориш добре фарбує в приємну жовту барву.
☘️☘️Найсильнішим барвником є гірчак зміїний (Persicaria bistorta L.). Це теж цінна лікарська рослина. Завдяки високому вмісту танідів (до 25%) вважається гарним дубителем, причому ним завше фарбували шкіру в стійкий червонувато-жовтий колір. Гарно було б перевірити його дію і на писанках.

Писанку, що на фото, у жовту барву я фарбувала травою (з цвітом) гірчака перцевого (Persicaria hydropiper (L.), в жовтогарячу — травою череди листяної (Bidens frondosa) з цвітом. Червоне тло подарував японський барвник sappan wood. Дуже вдячна пані Наталії Ковальовій за цей подарунок! Цей барвник за бажання можна замінити червоним сандалом або мареною красильною (корінням).

Писанку писано за традиційними взорами Поділля (книга Марини Верхової "Писанки Поділля"), але колористика моя.
P.S.Череда не перестає мене дивувати. Як же яскраво вона вміє фарбувати в жовтогарячу барву. Диво! Літо триває, воно сильною течією мчить прямо у вересень. Доки тепло, квітуватиме ще стільки трав! Отож, до нових відкриттів

Барвники вересня

❤️Вітаю Вас, дорогі і близькі моєму серцю друзі.
Поспішаю розповісти Вам про барвники вересня. Готую нові відео про рослини, які
квітують у вересні та ще й вміють гарно фарбувати.
Найперше треба сказати про спориш. Його наукова назва не менш поетична - гірчак
пташиний (POLYGONI AVICULARIS).

☘️Саме ця трава часто вкриває сільські подвір'я в Україні і тому його моріжком ще називають. Спориш дуже полюбляють пасти гуси.
В дитинстві я пасла гусей і не раз спостерігала, як гуси, вибігши з загона, налітали на спориш. Бо вони ніколи не виходили, а тільки вибігали. Тому й прозвали траву гусятником, гусячою травою, а також є для нього такі назви як дерес, дересен подорожник, дрясен подорожник, дрягель, курятник. Інші місцеві назви - спориж, спорич, спориштрава, спорище, спуриш гусій, спуриш птичий, трава куряча, трава-мурава, шпариж, шпорис, шпорих, шпориш.
Фарбує свіжа трава спориша в приємну жовту барву. Зараз можна фарбувати писанки квітами рудбекії, чорнобривцями, айстрами - все це будуть різні відтінки жовтого кольору.
☘️☘️На луках тепер квітує кравнИк пізній (Odontites vulgaris). Він теж вміє фарбувати в ніжну зелену барву. Коли треба насиченого зеленого кольору, до того ж цікавого такого, благородного, звертаймося до ягід глоду.
З 2015 року ми разом з Вами, друзі, маємо радість спілкуватися в Школі писанкарства "Ряст".
Чому мені придумалося таку започаткувати. Тому що після прочитання рецептів у каталозі Кульжинського я зацікавилася темою фарбування натуральним. Потім познайомилася із листами Тараса Городецького (за книгою Віри Манько).


На фото: ягоди глоду

☘️☘️☘️Саме Тарас Городецький, неперевершений писанкар із Червонограда, підняв цю тему і першим у наш час почав пробувати фарбувати рослинами. Саме він дійшов висновку, що рецепт приготування фарбувальних відварів можна взяти з фахової літератури. Там, де йдеться про лікування травами.
Відтак я стала шукати рецептів в Інтернеті і швидко зрозуміла, що їх там нема.
Я вдячна Олександру Опарію, Тетяні Влененко, Ростиславові Крамару за їхню роботу і популяризацію використання природних барвників у писанкарстві.
Поки що наша віртуальна школа "Ряст" має вигляд звичайної групи на фейсбук. Але ж то не важить, що це тільки група. Скільки цікавих експериментів було за ці роки, скільки непересічної інформації назбиралося про фарбувальні рослини!

Одне діло текст прочитати про фарбування текстилю, скажімо, а зовсім друге - спробувати, як та чи інша рослина працює на шкаралупі яйця - на білій, на жовтій, зеленій, червоній... і опублікувати випробувані та перевірені рецепти на загал.
Завдяки спілкуванню в "Рясті", завдяки Вашій, друзі, підтримці, Вашим порадам і фінансовій допомозі вийшов у світ в 2018 році порадник про Фарбування писанок рослинами. А ще через рік - книга "Українська народна писанка" від КСД, 2019 рік.
Про фарбування рослинами маємо також книгу Тетяни Влененко та Любові Ктіторової, видання 2015 року, Свічадо.
Ось так завдяки нашій школі "Ряст", в тому числі, тема фарбування писанок рослинами поширюється дедалі жвавіше. З'являються нові яскраві автори, популяризатори фарбування рослинами на youtube, на різних сайтах тут і за кордоном. Про "Ряст" я теж мрію створити окреме відео.

🌾Кожного разу завдяки "Рясту" я дізнаюся щось нове для себе. Від писанкарки з Перемишлян Галини Тудай я довідалася про фарбування писанок глодом. Глід саме червоніє на гілках і я нарешті спробувала його в роботі. Мріяла зробити це ще рік тому, але тоді не склалося. Фарбує глід у насичений зелений! Але тримати писанку треба всю ніч у відварі.
Дякую пані Галині за цей рецепт. Дякую Вам, друзі, за підтримку.
Ну, а найперше, чим можна фарбувати писанки у вересні це, звичайно, ягоди бузини.

На фото: традиційні писанки Поділля (Тернопільська область) та Середнього Подніпров'я (Кропивницька область). Назви писанок - "Крука зуби" та "Клиння". Барвники: череда-цезальпінія-бузина


На фото: ягоди бузини



На фото: традиційна писанка Західного Поділля "Крука зуби" та традиційна писанка Кропивниччини (Середнього Подніпров'я) "Клиння" (зверху). Барвники: череда, цезальпінія, ягоди бузини та антипки