Старі дерева

[danirra]

 Друзі, вітаю!

В якому лісі не житимуть кажани?

Може, у привітному і чепурному?

В Україні є до трьох десятків видів кажанів. Харчуються вони сотнями видів комах і, виявляється, багатьом із них подобається жити в дуплах дерев, у порожнинах під корою.

У лісі, де немає старих дерев, не побачиш кажанів. А от ліс, поміж вітами якого пурхають кажани, саме такий, як треба.

У порожнинах старих дерев мешкають жуки-олені, синиці, шпаки, мухоловки, сичики-горобці, крутиголовки, сови, качки, білки, соні. До речі, білки та соні ще й комори влаштовують під корчами. От і виходить, що не молоді, а старі дерева є джерелом розмаїтого життя в лісі.


 

Дупла, окрім дятлів, створюють і гриби. До того ж, багатьом видам тварин для життя необхідні дупла, утворені саме природним чином, а не дятлами.

Правильний ліс - це отой, що з моторошних казок, це Зеленолісся Джона Рональда Руела Толкіна, де листя на деревах блищало, і кожна гілочка плакала, а трава була сірою від холодної роси.

Певна, про користь померлих дерев Вам також добре відомо. Додам тільки, що у холодні зими в лежачих стовбурах ховаються куниці, а кабанчики часто будують свої будинки з невеликих сухих гілок.

Те, що видається зайвим чи непотрібним, найчастіше якраз і потрібне. Такі думки завітали до мене відтоді, як я довідалася про плоди бирючини.

Глибокої осені вже нічим фарбувати писанки (хоча, як знати). Нічим, опріч як чорними плодами отруйної бирючини, що не жухнуть на кущах аж до березня-квітня. Їх не споживають ані птахи, ані люди. Але ж як можна припустити, що вони ні до чого. Раз є, то для чогось потрібні.

Нікуди не дінуться впродовж зими і плоди каркаса західного (Celtis occidentalis). Вони їстівні, але мають свої таємниці.

А про бирючину (Ligustrum vulgare) скажу, що це єдині плоди, які дарують писанкам голубу барву. Їхні барвні можливості прямо залежать від погоди, в яку їх зривати, і, звичайно, про них я теж маю відзнятий матеріал.

Євген Причепій, доктор філософських наук, професор, вважає, що вивчаючи дерево як символ, ми спроможні пізнати власне духовне коріння. Адже світобачення давніх людей гніздилося в осмисленні образу дерева.

А старі дерева - прекрасні: вони віками тамують гіркі спогади, щоб якогось холодного сонячного ранку вкласти їх до дзьоба полохливій сойці.

Дякую Вам за те, що читали. До зустрічі

***

Про життя мертвого дерева я дізналася завдяки статтям Дмитра Сімонова (Громадське), Богдана Ярошевича та Дмитра Вінчевського (Пернаті друзі)

А ще ж не можу не згадати, як зовсім нещодавно один хамелеон на острові Мадагаскар, спостерігаючи за тим, як зникають дерева з його лісу, міркував:

Куди їх так багато

у світ іде блукати?

Невже їм в лісі зле?

Нехай же кожне знає,

що він їх пам'ятає,

велике і мале.

Коли вернуть додому,

він міцно по-старому

хвостом їх обійме