![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
danirra 19 лютого 2023 року
Друзі, вітаю!
Тішаться птахи й тоді, коли знаходять на годівничках розколоті волоські горіхи. Проте не синички, а граки є найбільшими любителями горіхів. Скрізь, де б я не йшла, бачу пусті шкаралупки — це кинув грак. Дитиною я не розрізняла птахів родини воронових. Грака називала вороною. Та воно й справді складнувато зразу розібратися, адже крім грака, якого ще гайвороном кличуть, є ще й крук, якого вОроном називають, а сіру ворону ґавою величають. Нашому Устиму слово "ґава" дуже подобається.
Плутатися можна хіба в назвах, бо за розмірами, кольором дзьоба і звичками птахів значно легше розрізнити. Круки, масивні птахи з чорним дзьобом і чорним пір'ям, рідко залітають до міста. Крука я бачила тільки раз біля супермаркета понад річкою. Граків же видно всюди і повсякчас, вони тримаються зграями, вовтузяться в парках, скверах, вишукують горіхи.Задерикувату сойку важко з кимось сплутати. Галку теж. Галчині блакитні очі забути просто неможливо. Горіхівка на Кропивниччні не буває, на жаль. Як і галка альпійська. Тож, я все більше придивляюся до горобців, яких, до слова, в місті можна зустріти не так і часто.
Днями ми з чоловіком йшли до вокзалу і бачили, як на коробках з мандаринами й фруктами сиділа чимала зграя хатніх горобців. Їх ніхто не проганяв, вони не чинили шкоди, не лякалися перехожих. Ручні такі горобці.На писанках птахів пишуть. Це надзвичайно красиво, зворушливо, ну, і доречно, адже птахи — символ весни. Пишуть не будь-яких, а качок, пав, голубів, ластівок, сорок. Горобців не пишуть. Мабуть тому, що не завжди вони тут водилися. Мені сильно подобається традиційна писанка Черкащини з зображенням півня. Така вже красива писанка, що й не розказати (фото в коментарях).Символи на наших писанках виразні, чіткі, це не банальне декорування, як ото по підручниках пишуть. На наших традиційних писанках багато простору. Словом, писанка настільки особлива, що не вміщається в оце пласке визначення “декоративно-ужиткове мистецтво”. Погодитися можна тільки з останнім словом. Але про це поговоримо в наступному дописі.
Друзі, вітаю!Сьогодні відхиляю кватирку і чую ґелґотання — летять над нашим будинком дикі гуси. Це таке неймовірне відчуття. От якби летіли в мовчанні, я б їх нізащо не побачила.
У лютому ще рано забувати про годівнички: синички, дятли, повзики, дрозди, зеленяки, омелюхи, горобці, сойки та інші птахи розраховують на нашу допомогу.
Синички, крім сирого соняшникового насіння, люблять, зрозуміло, сало, а також насіння кавунів.
Тішаться птахи й тоді, коли знаходять на годівничках розколоті волоські горіхи. Проте не синички, а граки є найбільшими любителями горіхів. Скрізь, де б я не йшла, бачу пусті шкаралупки — це кинув грак. Дитиною я не розрізняла птахів родини воронових. Грака називала вороною. Та воно й справді складнувато зразу розібратися, адже крім грака, якого ще гайвороном кличуть, є ще й крук, якого вОроном називають, а сіру ворону ґавою величають. Нашому Устиму слово "ґава" дуже подобається.Плутатися можна хіба в назвах, бо за розмірами, кольором дзьоба і звичками птахів значно легше розрізнити. Круки, масивні птахи з чорним дзьобом і чорним пір'ям, рідко залітають до міста. Крука я бачила тільки раз біля супермаркета понад річкою. Граків же видно всюди і повсякчас, вони тримаються зграями, вовтузяться в парках, скверах, вишукують горіхи.Задерикувату сойку важко з кимось сплутати. Галку теж. Галчині блакитні очі забути просто неможливо. Горіхівка на Кропивниччні не буває, на жаль. Як і галка альпійська. Тож, я все більше придивляюся до горобців, яких, до слова, в місті можна зустріти не так і часто.Цікаво, що горобці соняшникове насіння роздлубати не можуть. Тому їх краще підгодовувати сирими вівсяними пластівцями.
Так говорить орнітолог Геннадій Фесенко.
Днями ми з чоловіком йшли до вокзалу і бачили, як на коробках з мандаринами й фруктами сиділа чимала зграя хатніх горобців. Їх ніхто не проганяв, вони не чинили шкоди, не лякалися перехожих. Ручні такі горобці.Я шукала загадок про цих цвірінькал і знайшла лише одну. Відгадкою там не горобець, однак сам птах згадується. Чули таку?
Летів горобець через хлівець та все угору.
Це загадка про дим.
З праці “Різноманіття сучасної орнітофауни України” Геннадія Фесенка (книга вийшла друком 2022 року) я знаю і про інших птахів, назви яких, як і горобець, закінчуються на -ець.
У книзі згадуються такі птахи як глушець (не глухар), папужець Крамера, баранець. Цікаво було дізнатися, що рибалочка він блакитний, тобто це іменник жіночого роду. Точно так і з дрімлюгою.
Ознайомитися з інформацією про цю непересічну працю можна тут:
На писанках птахів пишуть. Це надзвичайно красиво, зворушливо, ну, і доречно, адже птахи — символ весни. Пишуть не будь-яких, а качок, пав, голубів, ластівок, сорок. Горобців не пишуть. Мабуть тому, що не завжди вони тут водилися. Мені сильно подобається традиційна писанка Черкащини з зображенням півня. Така вже красива писанка, що й не розказати (фото в коментарях).Коли я бачу птахів, думаю — щасливі, у них є крила і вони літають. А потім — де там, вони більше по гілках скачуть, літають менше. На гілках і гнізда їхні.
А я тим часом продовжую фарбувати писанки гілочками з дерев. Вони дарують ніжні-ніжні барви. Але втіха навіть не в тому: вишневі гілочки так забарвили писанку, що всі барви на ній замерехтіли, як та сіль у підземеллі. Прекрасний ефект.
Символи на наших писанках виразні, чіткі, це не банальне декорування, як ото по підручниках пишуть. На наших традиційних писанках багато простору. Словом, писанка настільки особлива, що не вміщається в оце пласке визначення “декоративно-ужиткове мистецтво”. Погодитися можна тільки з останнім словом. Але про це поговоримо в наступному дописі.