Мистецтвознавець Діана Клочко стверджує, що у наївних художників є боязнь відкритого простору. Тому їхні твори характерні перенасиченістю зображення. Тобто коли митець рухається в руслі декоративного, то він простір усуває, заповнює його деталями.
Погляньмо на ці орнаменти. Невже там недостатньо простору? Хіба сосонку, дванадцятираменні зорі, сваргу можна назвати декоративними зображеннями? Та навіть крапка на писанці — то символ життя, образ насінини, яка проросте і дасть колос.

Традиційні писанки Бойківщини

Традиційні писанки Бойківщини
Так, сучасна авторська писанка рухається в бік декоративності, цього я не заперечуватиму. Але звернімо погляд на традиційні зразки. Мені запам'яталася одна гуцульська писанка, на якій зображено вербові гілочки з котиками. Писанка поділена на чотири вікна тонкими поздовжніми поясами, у тих поясах — жовті ромби помережані сіткою, а на брунатному тлі проростають з невидимого простору гілочки з рожевими котиками. Яка вона чудова у своїй простоті.
Тепер пишу бойківські взори і писанки рідного краю, Кропивниччини. Дивлюся на них, вдивляюся, і розумію — немає тут декоративності, є мудрість наших батьків, їхнє тонке відчуття краси, їхня віра в те, що людина не самотня билина на світі.
Термін “декоративно-ужиткове мистецтво” давно муляє мені слух, бо він неправдивий. Мистецтво, виплекане народом, ніяке не декоративне, і не прикладне, воно традиційне. Таке слово було небажаним, тому його і замінили отим довгим і не до кінця зрозумілим висловом.
Мова писанкових орнаментів вже опрацьована, символи систематизовано (“Лексикон української орнаментики", Михайло Селівачов, 2013), та я вірю, що ця мова буде також і розтлумачена. Вірю, що це станеться ближчим часом.
Дякую Світлані Делікатній за ознайомлення зі взорами традиційних писанок Бойківщини.
Світлого Вам настрою і добра. Дякую, що читали.