Про ПРОСТЕНЬКЕ

[danirra]

Вітаю, друзі. Сподіваюся, почуваєтеся Ви терпимо. Кепсько, коли болить нога чи голова, погано, коли й серце не на місці. Тривожні стани псують життя, каламутять розум. Довкола стільки краси і ми йдемо до неї, щоб зцілитися, заспокоїтися.

Сподіваюся, що цей допис про рослини хоч трохи розрадить Вас і віджене хмарні думки.

Цього разу поговоримо про простоту.

Іноді простенькою ми можемо назвати сукню - таким є наше сприйняття певного крою. Але ж не всякий зможе сісти за швейну машинку і ту сукню отак запроста пошити. Та навіть штору підшити то не таке вже й простеньке діло.

Коли я розповідаю про сірникову техніку, то наголошую, що вона цікава, приємна і проста. Трапляється так, що люди, пробуючи писати сірником уперше, швидко зневіряються — мені ж говорили, що це просто, а тут таке.

Ми чомусь під простотою розуміємо легкість. А що таке простота?

Майбутніх учителів вчать, що є різні типи уроків — урок засвоєння нових знань; урок використання знань, умінь і навичок; урок перевірки знань, умінь і навичок тощо. Тому в їхніх конспектах часто можна побачити скорочення “зун” - знання, уміння, навички. Учень спершу отримує знання, потім він вчиться їх застосовувати і потроху відточує свої вміння.

Ми десь плутаємо уміння й навик, нам здається, що це приблизно одне і те ж. Це настільки тісто пов'язані явища, що аж цікаво робиться. Ну, наприклад, мене спитають — ти вмієш плавати? Авжеж, відповім я. Так, я колись переплила невеликий ставок і ледь жива дісталася берега. Таки ж вмію. А ти вмієш їздити на велосипеді? Так, вмію. В любий момент сяду і поїду, якщо він на ходу. Але ЯК я це роблю, ЯКА в мене витривалість, з ЯКОЮ швидкістю я дістануся від пункту А до пункту В і ЯК після цього почуватимусь - це вже питання про навик. Як бачимо навичка — це не тільки вміння, це якість оволодіння певним вмінням.

Розпис писанки сірником. Ну, що ж тут складного? Це ж просто. Так, звичайно, бо інструменти доступні. Бо рухи прості, а отже — зрозумілі. Простий — це зрозумілий, очевидний, а ми думаємо - легкий. От яка цікава річ!

1.Ми отримали знання - виявляється, можна писати сірником.

2.Потім побачили, як треба рухатися — ми оволоділи вмінням.

3.Далі лишається одне — розвивати це вміння, навикати. Якщо застрягнути між другим і третім, набуті знання і вміння пропадуть.

Навіть простенькі речі можуть сприяти впевненим крокам до сильного себе.

Оскільки зайшла мова про силу, то як тут не згадати про зела! Зараз так багато піднялося трав. Шкода, що їх скошують. Від них стільки прохолоди, краси, радості. У нашому парку, де ми часто буваємо з сім'єю, не амброзія росла, а гравілат міський, кропива дводомна, часник кінський, глуха кропива пурпурова, плямиста та біла, розхідник звичайний, пирій повзучий, тонконіг, гостриця лежача, зірочник середній, вероніка дібровна, грястиця збірна, водяний хрін лісовий, квасениця пряма, фіалка, празелень звичайна, рястка зонтична та поникла, жовтозілля і багато інших трав.

Ми з чоловіком та дітьми ходили нині до парку — земля там не просто зчесана, трави не тільки викосили, їх повидирали, повигрібали до голої землі. У лисих парках нічого робити дроздам та багатьом іншим лісовим птахам, бо ж їжу вони шукають не в небі, як ластівки та стрижі, а посеред трав.

Ті з нас, хто береже рецепти бабусі, знають, які дикі трави можна покласти до борщу. Окрім молодої кропиви дводомної та щавелю до борщу раніше клали листя подорожника великого, листя квасениці прямої або й осот польовий, конюшину лугову.

Зараз інтерес до харчування дикорослими рослинами повертається, адже дикі їстівні трави містять у своєму складі неповторний комплекс цінних речовин: вітаміни, білки, мікроелементи, кислоти та інше.

Є одна цікава рослина, яка діє на продукти харчування чудесним чином — якщо загорнути в її листя овочі, плоди, любі продукти, то вони не псуватимуться навіть влітку. Мова про папороть — орляк звичайний.

Це трохи нагадує історію з лембасом. У творах Толкіна («Сильмариліон», «Діти Гуріна» та «Володар Перснів») ельфи брали з собою в дорогу особливий хліб. Був той хліб цілющим і загортали його в якесь листя. Доки те листя не розгортали, хліб не черствів і не втрачав свіжості смаку. Я читала всі ці твори, але не можу згадати, чи називає десь Толкін ту рослину, в яку був загорнутий лембас.

Цікаво, що коріння орляка звичайного містить багато калію і тому раніше люди користувалися ним замість мила.

Дуже дякую, Вам, друзі, за увагу та терпеливість Вашу. Дякую всім, хто читав



На фото: квіти воловика