Про МОВУ та стереометрію

[danirra]

 

Здатність мислити і вміння запам'ятовувати — тісно пов'язані між собою. Так висловився американський журналіст Джошуа Фоєр.

А от аргентинський письменник Хорхе Борхес стверджував, що мислити означає забувати.

Ще треті півні не співали... як там далі?

Вітаю, друзі, я продовжую публікувати деякі свої міркування довкола писанки. І вже не вперше, мабуть, пишу, що розвиток тонкої моторики рук тісно пов'язаний з розвитком мовлення, а отже, і мислення.

Тобто моє мовлення і думка не так від читання залежать, як від писачка? Про це ми поміркуємо трохи далі. Однак якщо Ви бажаєте дізнатися про ці дивні взаємозв'язки просто зараз, наступні шість абзаців можете пропустити.


 

Учням в українських школах та вузах говорять, що літературна форма української мови розвинена, багата і досконала. Саме так — досконала! Щось подібне розповідали і в нашому класі. Отак вузько. Андрій Содомора говорить, що правильна і жива мова — то геть різні мови. Та й коли вже нам ідеться про досконалість, повноту, доречніше звернути увагу на живу мову, а не книжну.

Нещодавно я прочитала на ютуб, як хтось переклав українське “вибачай” як “прості”. В українській є і “прости”, і “пробач”, і “вибач”, але “вибачай” на російську не перекладається. І жодні “ізвінтіляюсь” тут не зарадять. Так мені підказує досвід.

А досвід — це ж не тільки те, що ми знаємо про зовнішній світ, а й те, що ми знаємо про себе. Гарно, коли людина знає і цінує рідну мову. Добре б іще знати, чому вона така важлива.

Практичні люди переконують, що глибоко знати рідну мову треба, бо тоді можна ефективно впливати на своє оточення. Мову розглядають як явище комунікативне, естетичне, яке завгодно, та тільки не таке, що творить людину.

Є й таке, що мову та мислення роз'єднують і говорять - кожна окрема мова належить певному колективу, групі людей (нації, народності тощо), а мислення — явище загальнолюдське.

Тоді чому іспанці не такі, як німці, а французи не такі, як словаки? Якщо мислення щось таке загальнолюдське та універсальне, тоді чому існують різні нації?

До речі, польська письменниця та Нобелівська лауреатка Ольга Токарчук стверджує, що не вірить в націю, бо вона вірить в людину.

Досвідчений український мовознавець Валерій Курінський, який детально досліджував особливості вимови, зазначав, що в анлійців звуко-слово формується поміж губ і передніх зубів, у французів — на лінії лоба, в українців — в області кутніх зубів, а німці випускають слова у світ прямісінько з гортані. І це не просто фонетика.

“Мова нас будує”, - це слова шанованого українця, перекладача та знавця античності Андрія Содомори.

Тому, коли читаємо напис на бігборді “Бережіть природу!” розуміємо, що то не про нас і не до нас звернене. Ураїнському світогляду чужі такі от наказові форми, коли вони лунають у публічному просторі. Чи думали ви, що подібні фрази мають гостру природу і тому краять громаду на зверхників і підлеглих. Ще більш неприродною є фраза “Давайте берегти природу”. Ця мовна калька безвідносна, а тому й безсила. Наше життя набуває найдивовижніших барв, коли ми чуємо справді рідне слово. Дієслівний заклик “Бережімо природу!” об'єднує громаду і спонукає до дії. От що таке сила рідного слова.

Кріпім, кріпім серця! - чуємо в повстанській пісні.

Але повернімося до питання розвитку тонкої моторики рук.

Коли ми розписуємо писанку, пальчики наші бігають, метушаться. Буває, аж терпнуть. А з чим же ми маємо справу, коли огортаємо замкненими лініями опуклу поверхню яйця? Основними фігурами у просторі є точка, пряма та площина. От із цими фігурами писанкар і працює — будує їх у просторі, накладає одну на одну, словом, задіює просторове мислення. До того ж писанкар стикається з такими поняттями як напрямок, відстань, масштаб, протяжність просторових фігур.

Лінії на писанці ми пишемо воском, але ці лінії виходять різнокольоровими. Цей дивний факт діє як магніт, що приваблює до писанки все нових і нових прихильників. Саме завдяки цій різнокольоровості відбуваються справжнісінькі дива!

Коли нам треба покласти на дно коробки намисто, а зверху — хустину, то спочатку ми кладемо намисто, а тільки потім хустину. На писанці все навпаки — те, що буде видно зверху, кладуть першим. Усе це можливо завдяки різнокольоровості ліній.

Важливим є також напрям. І тут справа не в магічних кодах. Ті, хто цікавляться писанкою, давно знають, що питання ЯК писати конкретну лінію — від себе чи до себе — не таке вже й другорядне. Від того напрямку залежить якість виконання орнаменту.

Писанка тренує не тільки творче, просторове і логічне мислення, задіює вона й пам'ять. Якось нейробіологи дослідили — людина неспроможна запам'ятати більше семи слів. Спробуйте записати сім різних іменників, зачитайте їх уголос людині, яка погодиться на цей простий тест, і попросіть її відтворити почуті іменники у тій же послідовності. Як правило, людина називає слова не по порядку, а деякі не може згадати взагалі.

Запам'ятовувати можна не тільки ж слова, а й орнаменти. Через те, що лінії на писанці різнобарвні, замалювати побачений впродовж 5 секунд орнамент буває вкрай складно.

Я дякую Вам, друзі, за увагу. Писанки, які Ви бачите на фото, фарбовані квітами ромашки лікарської, цвітом бузини чорної, молодим листям горіха волоського і мороженими ягодами бузини чорної. Не пропустімо шовковиці, її варто назбирати і закинути в морозилку, щоб мати чудовий барвник під рукою протягом року (шовковиця не тільки глибокий синій і чорний дарує, вміє і бірюзовий давати при накладанні). А ще свіжою шовковицею чорною слід фарбувати писанки просто тепер. Так Ви пізнаєте, що таке сила кольору.

Пропозиція купувати мої авторські відео-курси про писанку діє. Звертайтеся, будь ласка.

Висловлюю подякую Мирославі Бузун! Дякую, Вам, пані Мирославо, за любов до писанки