Про РЕЦЕПТИ і ГАЛУН

[danirra]

Мої Вам вересневі вітання, друзі.

Поговорімо цього разу про те, звідки беруться рецепти приготування рослинних барвників для писанок. Думаю, над цим питанням не один читач моїх дописів задумувався.

Рослинні барвники вміють дарувати сяючі барви.

Звідки ж беруться рецепти для фарбування писанок? Якось один чоловік поділився зі мною лайфхаком — мені всі ці рецепти (це ті, які я пропоную на своєму ютуб-каналі) ні до чого, маю книгу Семака про фарбування текстилю.

Те, що люди йдуть до фахової книги, не може не тішити. Проте не варто думати, що рецепти для фарбування тканин один в один підходять для писанок. Писанкар з Червонограда Тарас Городецький, коли став вивчати цю цікаву тему, звертався до літератури про лікувальні рослини, бо розумів, що текстильний напрям осібний, ДО ПИСАНКИ ТРЕБА ІНШОГО СПОСОБУ.

Традиційна медицина — саме та галузь, яка володіє безцінними знаннями багатьох поколінь. Данило Зубицький, відомий травознай і фітотерапевт з села Покотилове, що на Кропивниччині, говорив:

- Без гарячої любові до природи людина не може бути творцем.

Рецепти лікувальних відварів побудовані так, що за мінімальної кількості сировини вдається досягнути максимального ефекту. До цих рецептів і звертаються писанкарі.

По старих книгах, де вміщено замальовки писанок, звісно згадуються і рослини, якими раніше фарбували, і про протраву там написано. Але рецептів там або зовсім немає, або їх приведено чисто ілюстративно.



 

Українська нація володіє багатим творчим спадком. Писанкують румуни, болгари, лужичани, чехи, литовці, поляки, але переважно всі майстри фарбують порошками. Так втрачається самобутність.

Болгарські майстри ще пам'ятають - колись їхні бабусі фарбували писанку волошками. Литовська майстриня Одроне Лампіцкене в одному зі своїх ексклюзивних майстер-класів показала, як фарбувати червоною капустою та оплоднями волоського горіха. Писанкарка не використовує галун, натомість дає до відварів оцет. Саме тому для приготування дієвого барвника їй необхідно взяти 60 горіхів. Українським майстрам досить і шістьох. Бо замість оцту вони використовують алюмокалієвий галун.

Яка ж процедура? Рослину достатньо залити окропом і настояти, чи готувати на пару чи як це краще зробити? Найліпше рослину зварити, і не треба тримати кастрюлю на вогні годину чи більше, як це роблять майстри з фарбування текстилю. Достатньо 10-15 хвилин. Кастрюля, власне, теж не потрібна, бо рослину варять в стакані води. Тобто води достатньо 200 мл. Далі відвар проціджують, дають трохи охолонути і кладуть галун — на кінчику ножа, зовсім небагато.

Так фарбується писанка за українською рецептурою. Варіантів процесу може бути кілька, незмінним лишається галун, без протрави відвар не фарбуватиме яйце надійно.

Подібні рецепти стосуються, наголошую, писанки, не крашанки. Бо ж крашанку можна просто зварити у барвнику і вона й так пофарбується (в деяких випадках).

Мене час від часу питають, чим можна замінити галун. Як я вже написала вище, коли замінити галун оцтом, багато чого міняється - сировини треба набагато більше, та й барва буде слабшою, не такою яскравою. Хоча є нечисленні рослини, які тісніше дружать саме з оцтом, а не з галуном. Про це теж варто сказати. Наприклад, з оцтом добре працює полин гіркий, плоди жересту очисного. Червоні барвники взагалі не потребують протрави.

Звідки наші прабатьки могли знати про галун та де вони його брали? Теж часте питання. Ми чомусь схильні вважати себе розумнішими за батьків. Та це нісенітниці. Про це знав і писав Горацій. Є ця думка і в Шевченка. Люди, які жили до нас двісті, триста років тому і раніше були куди обізнанішими, вони глибше розуміли природу речей.

Що таке селітра та як її виготовити? Хто знає? У першій половині XVIII ст. у різних місцях України діяло 27 селітряних заводів. Селітряниками переважно були козаки. Історія розвитку галузі «дохімічного» виробництва селітри на теренах України має понад 300-літню історію свого становлення.

Відомо, що у далекому минулому В Берегівському районі Закарпатської області, зокрема в селі Мужієво, розробляли родовища золота. Ці копальні діяли тривалий час. Видобували там, крім золота, багато різного матеріалу. Зокрема, й алуніти. Їх у минулому брали для виготовлення жорен, а також переробляли для отримання галунів (інша назва - квасці). Алуніт спочатку палили, потім водою вимивали з нього луг, а з концентрованого лужного розчину шляхом кристалізації отримували галун. Галунові заводи були в селах Квасово, Мужієво, Дедове.

Дякую за згадку про Закарпаття й галуни писанкарці Мар'яні Сварник. Це було корисно.

Тепер саме та пора, коли тріскаються волоські горіхи. Галки і граки добувають їх із зелених кожухів і галасуючи закопують на полисілих городах. Навіть осіннє листя горіха здатне фарбувати — буде ясно-бура барва — розтріскані кожушки, тобто оплодні, фарбують в темно-буру барву. Згадані барви має бути видно на писанці, що Ви бачите на фото - у трилисниках.

Дякую Вам, друзі, за увагу до моїх дописів.

Якщо цікаво глянути, як видобувається барва з горіхових кожушків та листя маслинки, ласкаво прошу до мого каналу. Посилання на нього лишила в першому коментарі.

Гарного Вам самопочуття зичу