про ПОПУЛЯРИЗАЦІЮ нашої рідної КУЛЬТУРИ і її популяризаторів

[danirra]

 

Ви маєте!

Ви повинні!

Ви зобов'язані!

Це не вирок суду, ні, це, виявляється, запрошення на конкурс.

Вітаю! Цього разу маю настрій поспілкуватися про ПОПУЛЯРИЗАЦІЮ нашої рідної КУЛЬТУРИ і її популяризаторів.

Ніхто не зобов'язаний цього тексту, ясна річ, читати, але якщо матимете охоту, прошу.

Зараз Інтернетом шириться чимало оголошень про мистецькі конкурси, тексти яких не лишають мене байдужою. Навіть не самі тексти, а те, як вони збиті. У цих конкурсів, як правило, за організаторів - державні установи та маловідомі “активні громадяни”, існування яких можна з'ясувати за номером телефону чи за телеграмом.

Ці організатори “прагнуть відновити творчий потенціал України під час війни” і всіляко “спонукають до творчості”. Часто-густо величають себе мистецькою ініціативою. Текст оголошення бува починається без привітання. Сходу йдуть накази, що там хто має для конкурсу зробити і як; зрозуміло, у вільний від роботи час.

Більбо Торбин, найдивовижніший гобіт з усіх гобітів Ширу, теж був “пройшов конкурс” за ініціативи чарівника Гандальфа і пристав до однієї вельми непевної виправи. А почалася та Більбова пригода з грошової спонуки, не менше.

“Гобіт” - це не фентезі, не трилер, а найзахопливіша авторська казка з-поміж багатьох казок світу, складена для дітей Джоном Рональдом Руелом Толкіном, англійським письменником, блискучим лінгвістом і знавцем Середньовіччя.

Так от, Більбо вирішив допомогти 13-ом гномам у їхній виправі не без сподівання на грошову винагороду. Так воно в казці. Бо ж коли хтось долуча до чужих справ власний час, життєві сили і своє добре ім'я, він має право сподіватися на вдячність. А як же справа стоїть з отими авантурними конкурсами? Там якось все догори дригом. Їхні організатори дбають про творчий розвиток українських митців під час війни і тому вимагають з них грошовий внесок. Потурбуйся, помізкуй, придумай, зумій намалюй, сфотографуй, надішли в такому-то форматі та ще й гроші перешли. Ось така докура з відновленням творчого потенціалу.

Зрештою, “ми лише маленькі чоловічки у великому світі”. “То й слава небу!”- як проказував було Більбо.

Я дякую Вам, друзі, за увагу до цього мого тексту. Ми з Вами знаємо, що правдива мистецька ініціатива виростає з маленького світлого вогника, маленького, зате впертого. Він освітлює дорогу митцеві, та й світ робить світлішим, бо світить скрізь, де є охочі його прихистити і затулити од вітру.

Сподіваюся, в оселі Вашій зараз затишно. І на серці теж

*у дописі цьому я використала цитати з книги "Гобіт або мандрівка за Імлисті гори" в перекладі Олександра Мокровольського, видавництва Астролябія, за 2022 рік