про МИНУВШИНу і РОЛь СПАДКУ в нашому житті

[danirra]

Мої жовтневі вітання, друзі!

Пропоную Вашій увазі думки стосовно ПИСАНКИ, нашої МИНУВШИНИ і РОЛІ СПАДКУ в нашому житті.

Також у дописі подаю рецепти страв із глоду.

Тепер всередині жовтня вже не знайти бузини, пожухли й почорніли трави: пижмо, безсмертник, суховершки й кропиви. Зате поспіли плоди глоду, ще добре тримається на вітах свидина, достигає каркас, ще можна призбирати оплоднів волоського горіха. Усе це вміє фарбувати. Якщо поєднати барви плодів з барвами череди, золотушника, чорнобривців, додати червонаве звучання марени, то вийде некепське поєднання і писанка гратиме м'якими медовими кольорами.

На березі Інгульця мені трапляються кущі глоду одноматочкового (Crataegus monogyna). Плід має одну крупну кісточку, яка оточена дещо борошнистою солодкуватою м'якоттю. Невеликі рожево-червонаві барильця глоду зараз добре помітні на тлі казково-блакитного неба. Користь від споглядання такої краси очевидна, бо краса говорить нам про Любов, вона єднає нас із попередніми поколіннями, з нашими батьками, які зберегли цей світ для нас. Це єднання присутнє в звичаях, традиціях і відчути його не є чимось складним. У цьому нам допомагає краса української писанки.


Плоди глоду

Писанкарство час до часу називають старовинним напівзабутим чи то ремеслом, чи то мистецтвом, натякаючи як на його тяглість, так і на зв'язок з тим ладом, якого вже нема. За моїм спостереженням, такі справедливі погляди дещо заступає тінь відсічення. Є нове, сучасне, а є щось старе і це старе навіки загрузло в тенетах минулого. Оте старе наші сучасники мають за зогнилу картоплину, яку потрібно без вагань пожбурити якнайдалі від здорового молодого плоду, щоб не сталося зараження.

Йдеться тут не так про ремесла, як про світобачення і світорозуміння. Чому, приміром, так повелося, що українці мають горобця за нечистого птаха? Маєте відповідь?

Громадяни наші з вищими освітами виснують з того десь таке — та то бувають такі злі й не надто розумні люди, яким не шкода бідолашних горобчиків. А як згадати їм про звичаєвість, то ще додадуть - традиції повинні залишитися в історії, бо ми сучасні люди, зараз суспільство і світ змінюються.

Випливає з таких міркувань одне — традиції треба відкинути як ту зогнилу картоплину, адже від неї сама лише шкода. Дехто відкидає можливість глибше зрозуміти себе, бо таке вже сильне враження справляє на нього сучасний дух життя.

Виходить, нас навчили не кривдити пташку, але забули навчити шанувати одне одного, шанувати свою спадщину. Світ змінюється, авжеж, а питання “хто ми є?” нікуди не дівається.

Етнолог Михайло Красиков не тільки про горобців і про те, як вони сон випивають знає, якось він сказав, що в українця навіть побутова звичаєвість завше була містком у майбутнє, адже народна культура є прогностичною.

Також етнолог запевняє - світові глобалізаційні процеси, підвищення рівня освіченості та поінформованості людей – це тенденції, які звужують сферу існування традиційних вірувань. А ще, як на мене, ці тенденції обривають ті нечисленні ниточки, які в'яжуть нас із минулим - золотим джерелом життєдайної сили.

Освіта — то не єдиний чинник консолідації суспільства. Про це говорить професор, доктор психологічних наук Анатолій Фурман, і мені його думки відгукуються. Рахуватися зі здобутим досвідом минулих поколінь авжеж потрібно, бо він так чи інакше кристалізований у національних формах ментальності. Тобто те, що було не загуло, воно живе в нас, воно будує нас, виставляє дороговкази.

Наші батьки були вдячними, бо вдихали красу рідної землі. Вони були вдячними і небу, і сонцю, і рослинам, що вміють брати і вміють віддавати. Не цуралися диких трав і знали про них багато-багато.

Ми з Вами теж добре знаємо про чудові смакові якості глоду, про його гарну лікувальну дію, про барвні вміння. Плоди глоду фарбують писанку в особливий густо-зелений колір. Медові барви здатні подарувати золотушник і череда. Навіть зараз, посеред холодного жовтня.

Саме ці рослини фарбували писанку, що Ви бачите на фото.

Сушений глід додають в чаї і відвари. У духовці глід сушать при температурі не вище 60 C.

Напої з глоду полегшать симптоми застуди, підвищать імунітет. Збирати глід доречно наприкінці вересня та на початку жовтня, саме зараз, поки ще сонячно й сухо.

Глід додають в тісто, до десертів, варять з нього відвари, киселі, компоти, роблять чаї, готують варення й сиропи.

Заморожений глід потім можна використовувати в різних цілях — додавати в чай і компоти, готувати з нього начинку для пирогів.

РЕЦЕПТИ

Компот:

3 л води;

1 стакан плодів глоду;

100-150 г цукру чи 3-4 столові ложки меду (за смаком).

Начинка для пирогів:

промитий глід проварити 5-10 хвилин разом з дрібно нарізаними яблуками, перетерти через сито, підсолодити.

Друзі, я дякую Вам за увагу до моїх дописів. Запрошую Вас цікавитися живою традицією писанкарства, вивчати унікальні рецепти приготування рослинних барвників. Пропоную купувати мій авторський відео-курс

“ЯГІДНІ НОЧІ”, де я показую, як фарбувати писанку

різними плодами.

Всі майстер-класи - в запису, вони озвучені та проілюстровані. Переглядати їх зручно в будь-який час і скільки завгодно разів.

Дякую Вам!