Чому вчить ПИСАНКА
Aug. 6th, 2024 14:17![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
danirra Я вчора йшла крізь яблуневий сад. Він цвів. І сонце відцвітало в нім. 
У писанкарок прийнято питати, чому вони вчать дітей на своїх майстер-класах. Очікувано почути — охайності, посидючості, зосередженості, щось такого. Вчить вчитель, а писанка хіба чомусь навчить?До наших послуг сьогодні словник елементів народної орнаментики, ми знаємо за трикверти і вазони. Але що стоїть за цими термінами? На традиційних українських писанках з різних країв часто можна побачити дерево, точніше — його образ. Але то не таке вже й щось примарне. Зовсім ні. На писанках писали цілком конкретні дерева — явір, дуб, сосну, яблуню.Це невисоке сіреньке дерево вгадується здалеку. Бо росте воно геть не тим трибом, що груша. Гілки в яблуні не так тягнуться до сонця, як хиляться до землі, наче прагнуть когось накрити, щоб захистить. В яблуні нам явлено образ матері. Та й сама назва цього дерева наповнена лагідністю і теплом.А тепер попросімо вже не малечу, а дорослого намалювати оте дерево з писанок. Яким воно буде? Ви побачите певну струнку структуру, такий собі стовп з симетрично розташованими бічними гілками. Здебільшого.
Яблуня на кропивницькій писанці не має жодної прямої лінії. А ліній там сімнадцять. Кому цікаво побачити цю писанку — ласкаво прошу до блогу на дрімі:Якщо Вам цікаво і Ви досі читаєте цей текст, я невимовно рада.Чи то ялинку, чи то пальму, чи яблуню навіть за дев'ятьма сірниками можна розрізнити і розгледіти. Рух думки такий, що серед п'яти і більше яблунь Ви не побачите двох однаковісіньких. Більше того, дев'ятьма сірниками можна показати і молоде, і старе дерево; і зимове, й осіннє.На писанці не виписують тисячі листочків, блищики, кору, бруньки, писанка твориться при допомозі образу й ритму. Дивовижно, як за такої обмеженої кількості ліній, барв і такої куцої площі людина змогла показати яблуню — могутню, ніжну, мудру, пригнУту до землі і народжуючу молоде зело, скромну, пишну, величну, вічну. Вона та, яка очікує і яка вже не сподівається нового. Вона та, котра знає нас краще від нас. Виразний символ дарує писанці глибину, щоб у тій глибині могла ширяти невсидюча думка.Дякую сердечно Вам за увагу. У наступному дописі розглянемо нові травлені писанки в зимових барвах, згадаємо і про барвні рослинні набори. До зустрічі!
Ірина Жиленко
У писанкарок прийнято питати, чому вони вчать дітей на своїх майстер-класах. Очікувано почути — охайності, посидючості, зосередженості, щось такого. Досвідчені майстрині, звісно ж, такого не скажуть. Бо вони розказуватимуть не за себе.
Київська писанкарка, відома дослідниця писанки, авторка фахових книг Оксана Білоус в інтерв'ю Наталці Фіцич зазначила, що крім практичних навичок, діти на заняттях отримують ще й знання про минувшину і це виховує любов до рідної землі.
Вчить вчитель, а писанка хіба чомусь навчить?Так! Писанка вчить і старих, і малих.
Для того, щоб написати писанку, треба добре знати рідну природу, любити її. Так вважає Тетяна Пірус, вінницька писанкарка, народознавець і педагог з великим досвідом.
Я з зачудуванням слухала розповідь пані Тетяни (це цикл програм від Олега Володарського), рахувала зайчиків, які поховалися за дерева - йдеться про писанку зі скісними хрестами, - згадувала, скільки є прожилок на дубовому листку і подумки погоджувалася — без знання природи писанку не напишеш і не зрозумієш.
До наших послуг сьогодні словник елементів народної орнаментики, ми знаємо за трикверти і вазони. Але що стоїть за цими термінами? На традиційних українських писанках з різних країв часто можна побачити дерево, точніше — його образ. Але то не таке вже й щось примарне. Зовсім ні. На писанках писали цілком конкретні дерева — явір, дуб, сосну, яблуню.Яблуня — вічне дерево. Яким би старим воно не було, завжди дасть нову парость і з його коріння виросте молода яблунька. На Кропивниччині, в цім малозрозумілім для більшості українців краї, на писанках писали саме яблуню.
Це невисоке сіреньке дерево вгадується здалеку. Бо росте воно геть не тим трибом, що груша. Гілки в яблуні не так тягнуться до сонця, як хиляться до землі, наче прагнуть когось накрити, щоб захистить. В яблуні нам явлено образ матері. Та й сама назва цього дерева наповнена лагідністю і теплом.Скажіть дитині намалювати олівцями писанку і побачите крапки, смужки, ламані лінії. Такою дитиною була я. Пізніше, як стала знайомитися з книгами та альбомами, була вражена — виявляється, більшість писанок мають не поперечний, а поздовжній поділ. Тим паче, коли мова про писанки з вазонами.
А тепер попросімо вже не малечу, а дорослого намалювати оте дерево з писанок. Яким воно буде? Ви побачите певну струнку структуру, такий собі стовп з симетрично розташованими бічними гілками. Здебільшого.Яблуня на кропивницькій писанці не має жодної прямої лінії. А ліній там сімнадцять. Кому цікаво побачити цю писанку — ласкаво прошу до блогу на дрімі:Питання: чим особливі писанки Кропивниччини? (в очах питаючого уже готова відповідь — та нічим вони не особливі, рожі, хрести, все як у всіх)
Відповідь: зразки з Кропивниччини не схожі на інші писанки і вони таки особливі.
-Справді?
-Авжеж. На них переважно чорне тло, а символи крупні та виразні.
Після почутої відповіді і далі пробують з'ясувати, то чим же таки писанка Кропивниччини особлива...
Подумаймо лишень — виразні. Що в цьому слові?
Писанка вчить ставити питання, писанка спонукає до думки. І це теж неймовірні речі. Щоб краще побачити оту виразність, вдамося до простої творчої вправи.
Якщо Вам цікаво і Ви досі читаєте цей текст, я невимовно рада.Візьміть дев'ять сірників. Сядьте за стіл і покладіть на нього сірники. А тепер викладіть ними дерево. А тільки ж не будь-яке. Викладіть яблуню.
Я вдячна Наталії Сліпченко за участь у цій вправі. Вашу яблуню, пані Наталіє, я включила до ілюстрації. Також дякую мамі та моїм рідним за допомогу.
Чи то ялинку, чи то пальму, чи яблуню навіть за дев'ятьма сірниками можна розрізнити і розгледіти. Рух думки такий, що серед п'яти і більше яблунь Ви не побачите двох однаковісіньких. Більше того, дев'ятьма сірниками можна показати і молоде, і старе дерево; і зимове, й осіннє.На писанці не виписують тисячі листочків, блищики, кору, бруньки, писанка твориться при допомозі образу й ритму. Дивовижно, як за такої обмеженої кількості ліній, барв і такої куцої площі людина змогла показати яблуню — могутню, ніжну, мудру, пригнУту до землі і народжуючу молоде зело, скромну, пишну, величну, вічну. Вона та, яка очікує і яка вже не сподівається нового. Вона та, котра знає нас краще від нас. Виразний символ дарує писанці глибину, щоб у тій глибині могла ширяти невсидюча думка.Дякую сердечно Вам за увагу. У наступному дописі розглянемо нові травлені писанки в зимових барвах, згадаємо і про барвні рослинні набори. До зустрічі!