ПРО МАЙСТЕР-КЛАСИ

[danirra]

 

Мої Вам вітання, друзі! Всі, хто пишуть писанку, безумовні молодці, а ті, хто вчить писати інших — то титани. Продумати треба таки немало — освітлення, чим застелити стіл чи столи, в чому закріпити свічки, як показати покроковість виконання орнаменту, куди кріпити наочність, скільки барвників заготувати. Проте основне навантаження на майстра полягає навіть не в оцьому всьому, а у видуванні потрібної кількості яєць.

Та й не це головне. А що ж я казатиму? Це ж треба зробити вступну промову, розповісти про символіку, а ще ж про рослини треба сказати, про кольори, про особливості користування свічкою, воском та писачком, про традиційні писанки нашого краю не забутися згадати... І виходить суцільна балаканина.

(мова йде про заходи для дорослої аудиторії)

Як цього уникнути? Майстер-клас полягає в написанні писанки. Писанку ми ще не почали писати, а вже стомлені сидимо, вислуховуючи промови майстра. Непогано було б, аби всі сторони були задіяні одночасно, щоб не було так, що учасники пасивно сидять, а майстер в цей час бігає, розказує, сміється, щось показує й активно жестикулює.

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вона неминуча. Тож допоки ми там розповідаємо, що нас чекає попереду, учасникам можна дати завдання понаписувати на папірцях чи бейджах свої імена. Можна звернути увагу на готові писанки, щоб люди їх порозглядали, чи книги про писанку запропонувати, буклети.

Щоб ввести учасників заходу глибше в тему, можна промову замінити на спілкування. Тест, вікторина, гра, картки... просто запитання і відповіді, все, що вам до снаги. Але спілкування це не повинно знітити людей, навпаки — такий інтерактив має пожвавити сонну атмосферу. У ці запитання закладаємо певний блок — чи то тему про барвні рослини, чи символіку, чи все одразу.

До речі, розмову про символіку можна сумістити з цікавим творчим завданням. Я вже якось показувала Вам вправу з сірниками, пригадуєте? Даємо учасникам (всім, або тільки по бажанню) по дев'ять сірників і просимо викласти ними образ дерева, наприклад.

РУКИ

Часто майстри забувають, що люди, котрі завітали на захід, ніколи не писали писанку або практикують це рідко. Учням одразу пропонують взяти в одну руку яйце, в другу — писачок і починають вчити (це в кращому випадку), як писати. А руки нерозігріті. Ну, що ж нам перетворювати майстер-клас на урок письма для першого класу? Ні, звичайно. Крім імітації гри на піаніно є багато чого іншого. Можна поставити на стола кошика з горіхами. Беремо по два горіха в кожну долоню, рухаємо, перебираємо, це допоможе підготувати руку і, можливо, запалить усмішки.

ПИСЬМО

Тут майстру можна й побалакати. Бо треба детально пояснити - на власному прикладі, звичайно ж - як тримати інструмент, як ним вести по яйцю, як закріпити пальці. Куди ставити писачок, якщо ним не користуються. Попередити про гарячий віск і гарячу чашу писачка. Від цього залежатиме ввесь подальший хід роботи.

Під час письма вмикається особлива атмосфера, учасники спілкуються поміж собою, або зосереджено пишуть, або просять пофарбувати перші написані роботи. Тут майстра має бути якомога менше. Нам важливо не порушити того флеру. Відпустімо весла і прямуймо далі без метушні.

ЗАВЕРШЕННЯ

Вважаймо! Більшу частину дороги подолано, але крапку ставити зарано. Чи продумали ви, як учасники майстер-класу забиратимуть готові писанки додому? Не думаймо, що то нас не стосується. Краще приділити ще трохи часу і закутати кожну писанку в серветку, а потім покласти її до пластикового стаканчика. Вашим учням приємно буде прийти додому і побачити писанку цілою.

Прошу вибачення, якщо цей допис видався Вам якимсь повчанням. Не мала того на меті. Просто ділюся досвідом. Свого часу Тетяна Коновал розповіла про один простий і чудовий спосіб закріплення свічки. Про це загадаю в наступному дописі. Дякую Вам за увагу та інтерес до писанки. ДО ЗУСТРІЧІ