ЗАБУТІ СЕРПНЕВІ МЕДОДАЇ

[danirra]

ЗАБУТІ СЕРПНЕВІ МЕДОДАЇ

де їх шукати і навіщо

Друзі, вітання. Мене звати Ірина Михалевич, я писанкарка з Кропивниччини, з Середньої Наддніпрянщини, вивчаю традиційне писанкарство, фарбую рослинами і люблю про це розповідати.

Знімати також люблю. Бо скільки про рослину не розповідай, а коли побачиш про неї репортаж, то ліпше зрозумієш, яка вона і як її знайти.

Знання, що стосуються живої природи, сьогодні стають напівзабутими, такими, що їх відкидають, однак тим вони й актуальніші.

Зараз, у серпні, українці викопують картоплю, збирають останні помідори, а як бачиш спорожнілі городи, то й думається, що ніде вже нічого нема, що земля віддала, що мала та й журливо чекає осени. Але це не так. У серпні багато ще квітує трав, і таких духмяних! Отаким серпневим медодаєм є сідач коноплевий. Рослина зовні подібна до валеріани, сягає людського плеча, любить вологі місця, заплави річок, у серпні цвіте і пахне медом. Його брудно-рожеві суцвіття помітно здалеку, росте сідач вкупі цілою родиною. А навіщо ж його шукати? А щоб вдихнути медові пахощі, помилуватися його чудовими суцвіттями і щоб спробувати видобути фарбу.

У серпні цвіте немало рослин-барвників: це і спориш, він вміє фарбувати писанку в жовтий колір, і гірчак перцевий, його родич, і череда, і золотушник. Усі ці серпневі зела - чудові барвники для писанки. Тож збираймо і пробуймо їх у роботі. І про дрібні чорнобривці не забуваймо!

А зараз запрошую Вас, друзі, поглянути, як мені вдалося натрапити на сідача і як я фарбувала відваром з пахущих суцвіть його писанку.

Навіть, коли писанкарська тема Вам неблизька, все одно цей сюжет буде Вам корисним, бо він про нашу землю, про мандри рідним краєм, про духмяний щедрий серпень і його приємні рослини