РЕПОРТАЖ про нову фарбувальну рослину

[danirra]

Друзі, вітання. Мене звати Ірина Михалевич, я писанкарка з Кропивниччини, з Центральної України, вивчаю традиційне писанкарство, фарбую рослинами і люблю про це розповідати.

Знімати також люблю. Бо скільки про рослину не розповідай, а коли побачиш про неї репортаж, то ліпше зрозумієш, яка вона і як її знайти.

Рецептів по старих етнологічних книгах дуже й дуже мало. Але вони таки є. А ще ж є ваговитий досвід традиційної медицини, досвід наших народних цілителів, які успадкували широку і прадавню лікувальну фіторецептуру. Шаную і вивчаю досвід нашого Земляка, цілителя з села Покотилове Данила Зубицького, Наталі Земної та Євгена Товстухи (вони з Чернігівщини родом), братів Носалів (Волинь).

Видатний писанкар Тарас Городецький з Шептицького (яке в 2024 році, на щастя, перейменовано з Червонограда), коли став досліджувати тему натурального фарбування в писанкарстві, опирався саме на рецепти традиційної медицини, адже там діє засада - найкращий результат за мінімальної кількості ресурсів.

Українське традиційне писанкарство щедре на талановитих митців, на розмаїті композиції, вирізняється соковитою барвистою колористикою. А особливо увиразнює його досвід природнього фарбування - жодна писанкарська нація світу не володіє таким спадком рецептів, як Україна. Все, що може запропонувати світ - це кулінарні барвники. Наші митці знають, як видобути барви з найрізноманітніших диких трав і кущів, і це справді унікально. Знання, що стосуються живої природи, сьогодні стають напівзабутими, такими, що їх відкидають, однак тим вони й актуальніші.

Зараз, у серпні, українці викопують картоплю, збирають останні помідори, а як бачиш спорожнілі городи, то й думається, що ніде вже нічого нема, що земля віддала, що мала та й журливо чекає осени. Але це не так. У серпні багато ще квітує трав, і таких духмяних! Отаким серпневим медодаєм є сідач коноплевий. Рослина зовні подібна до валеріани, сягає людського плеча, любить вологі місця, заплави річок, і саме зараз (15-20 серпня) цвіте і пахне медом. Її брудно-рожеві суцвіття помітно здалеку, росте сідач вкупі цілою родиною.

Цьогоріч мені пощастило натрапити на нього вперше в житті. І то була радісна зустріч! Я стараюся кожного року випробувати бодай один новий барвник. І на цей раз то були рутка польова та сідач коноплевий.

Запрошую Вас, друзі, поглянути, як мені вдалося натрапити на цю казково-гарну приємну рослину, як я готувала з пахущих суцвіть барвника і якою барвою сідач обдарував писанку