Чи відкриваю америку

Вітання. Мене звати Ірина Михалевич. З 2011, ось уже 15 років досліджую традиційне писанкарство, 14 з яких я присвятила рослинним барвникам. Років, не весон. Це насичені пошуки, багато практики. Коли люди знайомляться з моєю діяльністю, думки з приводу звучать різні, звичайно. Іноді декому видається (мені про це опосередковано або й безпосередньо натякають), що я відкриваю америку. Чи так усе просто? І чи так воно є?

Підійдемо з такого боку. От Ви пишете писанки. І у Вас виникло бажання спробувати пофарбувати рослинами. Куди Ви підете? Книг про писанку вистачає, так. І це переважно альбоми.

Ще є довідники про лікарські рослини. Зазвичай, там вказано, чим можна фарбувати. Проте не всі фарбувальні рослини там згадуються. Більше того, інформація в таких довідниках вкрай фрагментарна, бо увага там зосереджена на ейдономії та лікарській дії рослин.

До прикладу, про свидину написано, що фарбувальним потенціалом володіє листя рослини, оце і все. Ні яка протрава потрібна, ні який колір буде, ні за яких умов може статися колір, ні в якому випадку, ні у взаємодії з яким матеріалом - про це в довіднику не йтиметься. Тим паче, там не буде конкретного рецепту, і авжеж там не буде написано, яких відтінків вдасться досягти, накладаючи колір на колір.

Як правило, відомості про фарбувальні вміння рослин стосуються текстильної області. Але ж технологія фарбування писанки суттєво відрізняється від текстильного напряму. Авжеж. Пряжу і тканину фарбують переважно гарячим методом, писанка потребує холодного і тільки такого. Про це буде сказано в довідниках про рослини? Ні.

І все ж є довідники про фарбування текстилю. Поспішу Вас запевнити, вони не підійдуть для писанкарської справи. Чому, ми вже з'ясували. Рецепти для писанки потрібні інші.

Є ще досвід кулінарний. Ми знаємо про харчові перевірені віками барвники: каву, чай, календулу, буряк, куркуму. Так, чорний чай добре барвить воду, буряк гарно забарвлює майонез, та невже це означає, що з таким же успіхом кулінарні барвники зуміють закріпитися на яєчній шкаралупі, показати яскраві кольори і зможуть триматися на яйці десятиліттями? Ні.

Є відомості про фарбування писанок в етнологічних працях. Так. Проте цієї інформації мало. Здебільшого, це перелік рослин без рецептів. До того, ж локальні рецепти писанкар бере за універсальні, а це заводить на манівці. Часто можна натрапити в різній літературі на локальний рецепт про фарбування корою дикої яблінки. Перегодом, коли діло дійде до ознайомлення з іншими джерелами, стає зрозуміло, що фарбувати можна і звичайною яблуневою гілочкою з яблуні, що росте в саду.

Світ рослинних барвників розмаїтий, він потребує глибоких знань, практичних досліджень. Пряжу ми фарбуємо в один колір, писанка ж покликана поєднувати в собі одразу кілька кольорів і відтінків.

Щоб показати дію тієї чи іншої рослини, я добираю певні композиції, бо відтінок потребує відповідної позиції. Це цікава діяльність, складна, яскрава, непересічна, яка потребує відданості і підтримки. Я вдячна родині, вдячна друзям. Без Вас цієї казки в моєму житті не сталося б. Дякую Вам.

Дякую Захисникам, які оберігають нашу Батьківщину. Краса і традиції об'єднують, додають сил. І не дають забувати найважливішого - ми всі народжені для життя, де ми є і будемо самі собою.

Якщо Вам цікава тема пересторог і міфів, спробую підготувати ще одну оповідку. Як завше, буду вдячна за відгуки

Фарбування писанки рослинами: МІФИ та ПЕРЕСТОРОГИ

Міфів багато всяких є. Після ознайомлення з міфами виникають і перестороги.

Проте цей допис я створила не задля страхання. Хочу лишень поділитися деякими спостереженнями і, можливо, спонукати декого з вас, дорогі друзі, спробувати свої сили в натуральному фарбуванні.

Найпоширеніший міф стосується насиченості кольорів. Навіщо фарбувати рослинами? Вони ж не фарбують яскраво. Так стверджують ті, що ніколи не пробували з рослинами попрацювати або ті, хто не мав терпіння дослідити тему, як слід. Наприклад, своє знайомство з писанкарськими природними барвниками ми вирішили почати з ромашки лікарської. Купили збір в аптеці, приготували відвар, а колір блідий. На цьому ми зупиняємося і наш інтерес до теми згасає.

Буває, ми не поцікавилися особливостями і фарбуємо навмання: не додаємо галун, беремо забагато сировини, води ллємо, скільки придумаємо і таке інше.

Починати знайомство з природними барвниками варто навесні чи влітку, коли рослини сповнені соків і життєвої сили.

Друга поширена перешкода - не хочу нашкодити природі. Звичайно, шкодити не треба нікому. Люди тисячоліттями заготовляють лікарські рослини і напрацювали розумні правила. Біда в тому, що нам ніколи про них прочитати. До того ж, всі побоювання зникнуть, щойно ми довідаємося про конкретний рецепт. Тюльпани цвітуть, далі в'януть. Хіба ми нашкодимо рослині, коли підберемо пелюстки, що попадали на землю? Або коли зберемо жменю березових сережок чи пригорщу листя з могутнього дерева?

Найсильніший міф - природні барвники це довго. Опанування будь-якої справи потребує часу. Ми 17 років здобуваємо освіту, а потім не знаємо, чим відрізняється в'яз від явора і сахаємося пасльону чорного, бо десь вичитали, що він страшенно отруйний. Рослини різні і фарбують вони по-різному. Природні барвники можна поділити на кілька груп: є швидкі, які фарбують за 5-10-15 хвилин, є супершвидкі, які здатні показати результат за якусь хвилину, є такі, що фарбують 25-30-45 хвилин, і є такі, що не поспішають, їм потрібні година-дві.

Звичайно, є такі особливі випадки, коли куряче яйце краще лишити в барвнику на всю ніч. Тут така річ - раніше рослинами фарбували виключно вдома, не треба було вкладатися у вузькі рамки заходів і майстерок, писанка узгоджувалася з трибом життя. Сьогодні, як виявилося, це вже майже розкіш. З іншого боку, а ми ж можемо дозволити собі таку розкіш, можемо. Буває, ми вперто не бажаємо зізнатися в тому, що багаті. Так, ми багаті досвідом попередніх поколінь. Нам так важко у житті, бо ми того не годні визнати, ми не спішимо прийняти цей досвід.

Перестороги - це ще складніше. Коли починають люди заходити в тему писанкарських рослинних барвників, то забувають, що потрібно розрізняти писанку і крашанку. Ми собі міркуємо, яка різниця? І там куряче яйце, і там, а тільки крашанку не треба розписувати воском.

Оскільки людина приступає до теми таким робом, то й обступають її найрізноманітніші страхи - рослини бо є й отруйні, а що, як я пофарбую крашанку такими? це ж я варитиму крашанки разом з тими гілочками, а чи не стануть яйця гіркими? харчові барвники переходять на білок, то й рослини ж так само? це ж треба окремий посуд шукати для трав... А ще як приправити такі перестороги зневажливим ставленням, мовляв, та чого морочитися так, це ж всього лишень крашанки, то так і застряга людина в невіданні.

Крашанка - не писанка. Писанка - не крашанка. Для писанки не годиться гарячий метод (окрім карбування цибулинням), а це єдиний відомий нам спосіб фарбування рослинами. Про холодний метод, який усуває більшість пересторог, переважна більшість українців нічого не знає. З моїх спостережень, інтерес до традиційної писанки низький ще й тому, що не привчено нас цікавитися рослинним світом, така в нас освіта, такий вже маємо радянський багаж.

Рослинні барвники - безпечні, яскраві, швидкі, сильні, це безліч відтінків, це різні техніки, це широке поле для творчих пошуків, це цікавезно. Тільки були б завзяття, сили, час і бажання досліджувати цю тему, яка відчиняє двері у той світ, якого вже нема. Традиція єднає покоління і робить людину певною себе. То ж вивчаймо своє