СПОГАДИ ГОРІХОВІ

Друзі, вітаю. Продовжуємо спілкуватися на горіхові теми. У попередніх дописах ми говорили про традиційні забавки з горішків, про ігри, пов'язані з горіхом та про фарбування писанок різними видами горіхів.

Цього разу згадаю про вересневий етнофестиваль "Під дідовими липами", на який щороку кличе людей Едуард Крутько. Захід відбувається в затишній садибі на Полтавщині в селі Козубівка, де колись жила родина Едуарда.

Едуард Крутько - засновник етнологічної збірки "Древо", людина, що цінує і береже спадщину свого роду та популяризує традиційну спадщину українців.

Під дідові липи нас запросили із Оленою Мітюріною. Тоді, 20 вересня 2025 року, пані Олена провела для всіх охочих майстер-клас з завощення букетиків, розповіла, як з допомогою цієї техніки можна виготовити весільні вінки та оздобити ікони, адже досконало володіє мистецтвом створення восковичок.

Мені було радісно поспілкуватися з гостями фестивалю і разом пописати писанку в давній традиційній манері - для цього нам знадобилися куришка, розтоплений бджолиний віск і "рибальський" писачок. На заході можна було повчитися інтуїтивному швидкому письму і спробувати в роботі натуральні барвники з тих рослин, які цвітуть у вересні.

На етнофестивалі було чимало цікавих подій, і всі вони супроводжувані були співом молодих гуртів. До пізнього вечора на сцені біля хати-музею можна було почути, як співають «Древо», «Шумʼя», «Коралі», «Лунниця», «Кралиця», «Два Три», «Трубайцівські парубки», «Вільце», «Станція Сиваш». У садибі "Під дідовими липами" і повітря співало.

На згадку я назбирала трохи горіхів, які попадали на землю і привезла їх додому. Пам'ятаю з дитинства, що горіхи - то неодмінний гостинець для дітвори, яка приносила вечерю, колядувала чи й так гостювала в сільській хаті в діда-баби. То теплі яскраві спомини.

Дякую Едуарду Крутьку за чудову подію і можливість торкнутися важливого. Пані Олені дякую за приємну мандрівку, дякую всім, хто завітав на етнофестиваль і на наші майстерки. Було гарно.

Анна Котліна рада була побачитися і поговорити. До наступної зустрічі



 

У КРОПИВНИЦЬКОМУ показали НАБІР освітніх матеріалів

У Кропивницькому показали набір освітніх матеріалів
про традиції краю

10 вересня очільники етнoекспедиції “Баба Єлька” показали “Скриньку "Баби Єльки” — наочність для дoшкільнят і шкoлярів, щo дoпoможе вивчати істoрію та традиції ріднoгo краю в ігрoвій фoрмі.

Задум вдався завдяки міжнародній підтримці. Вигoтoвили 300 таких наборів. Із них більшу частину передадуть дo пoчаткoвих класів шкіл Кропивницького.

До освітнього набору увійшли:

-пазли із зoбраженням театру кoрифеїв;

-мішечoк із вибійками — традиційними взорами;

-листівки з зображенням писанок, відтвoреними за старoвинними зразками краю;

-дитячий пісенник;

-флешка, де є відеoурoки з писанкарства, вибійкарства та нарoднoгo співу, майстеркласи з традиційних танців (ці уроки є у вільнoму дoступі на YouTube);

-карткoві ігри “Щo у хаті” та “Знайди пару”.

Над вмістом "Скриньки" працювала кандидат педагoгічних наук та завідувач етнолабораторії "Баба Єлька" Світлана Листюк. Пані Світлана рoзпoвіла, щo матеріали дібрано згідно багатoрічних експедицій селами Кропивниччини.

"Це ігри, щo oднoчаснo рoзважають і вчать, а гoлoвне — пoказують дітям, щo саме наше, українське, мoже бути цікавим і сучасним”, – каже Світлана Листюк.

Мені пощастило долучитися до створення цієї чарівної скриньки, адже разом з учасниками етноекспедиції ми записали майстер-клас про писанки Кропивниччини, надрукували набір листівок з традиційними взорами писанок краю. А ще в приміщенні етнолабораторії з 2025 року діє постійна виставка писанок, яку співзасновниця експедиції "Баба Єлька" Інна Тільнова запропонувала розмістити у "хатньому віконці".

Писанки я відтворила згідно автентичних замальовок за збіркою етнолога та краєзнавця Володимира Ястребова, а це 68 одиниць. Усі писанки фарбовано квітами та плодами, згідно тих рецептів, якими користуватися жінки по селах понад 100 років тому.

Етноекспедиція "Баба Єлька" - це потужний просвітницький волонтерський рух, що діє з 2018 року в межах Кропивницької області. Дякую учасникам команди етноекспедиції "Баба Єлька" та всім однодумцям за збереження і примноження нашої культурної спадщини.

Етнолабораторія “Баба Єлька” працює по вулиці Театральній, 12 у Кропивницькому (щодня з 9:00 до 17:00). Номер телефону для уточнення часу екскурсій: (066) 431 8691

ЧІТ чи ЛИШКА?

 Друзі, а грали Ви в таку гру в дитинстві?

З горіха можна чимало забавок зробити. Заходьте на канал "Школа писанкарства РЯСТ", там я створила цілий розділ "Забавки з горішка" і зняла відео про вуркало на горішку (шумова забавка, зроблена майстром Андрієм Бондаруком), є там сюжети і про свічку у горішку, згадується і про ігрову ляльку на горішку.

Про гру "Чіт чи Лишка" можна прочитати в творах Миколи Гоголя, Григорія Квітки-Основ'яненка, Івана Нечуя-Левицького. За програмою дев'ятого класу діти мають прочитати твори "Тарас Бульба" Гоголя і "Маруся" Квітки-Основ'яненка. Ось так ми з Катрусею і дізналися про гру "Чіт чи Лишка".

Журналістка Вікторія Бондаренко слушно зауважила, що "Чіт і Лишка" це не тільки гра на вгадування, це ще й та частина культурної спадщини, яка демонструє спосіб мислення українського народу, любов українців до світу живої уяви

ТРАДИЦІЙНЕ ПИСАНКАРСТВО

ТРАДИЦІЙНЕ ПИСАНКАРСТВО

коли сам собі пан

Друзі, вітаю з початком осени і запрошую повчитися традиційного писанкарства.

Традиційне писанкарство не любить закритих приміщень, воно кличе туди, де квітують трави і де гуля духмяний вітер. З нового навчального курсу Ви дізнаєтеся, з яких цілющих зел вийде приготувати барви для писанки, які з них варто засушити на весну, дізнаєтеся про застосування безпечної протрави й отримаєте чіткі рецепти приготування натуральних барвників.

А ще навчитеся майструвати традиційного писачка з соломинки, довідаєтеся про різновиди бджолиного воску і його використання в справі створення писанки, і навіть зможете самотужки зробити прекрасні запашні макані свічки з забрусного воску.


 

Цей новий навчальний курс дасть багато корисних знань (про видування курячих яєць теж буде), допоможе опанувати нові вміння, розширить писанкарські обрії і подарує медодайний оберемок натхнення. А назвала я цей курс "Великодня Майстерня". Бажаєте спробувати? Напишіть "бажаю" і я надішлю всі подробиці. Разом вчитися цікавіше

Будова курсу:

Заняття 1. Як видути куряче яйце. Повний хід роботи

Заняття 2. Як виготовити макану свічку з воску

Заняття 3. Яким воском розписувати писанку

Заняття 4. Писачок із соломинки. Майструємо традиційного інструмента

Заняття 5. Які трави дарують найкращі барви. Технологія виготовлення рослинних барвників.

*для перших двох покупців курсу діє суттєва знижка

**курс "Великодня Майстерня" пропонує Вам писанкарка з Кропивниччини Ірина Михалевич, дослідниця традиційної писанки та авторка двох книг про фарбування писанок рослинами

_______________________________

На моїй сторінці є чимало дописів з рецептами рослинних барвників, також відкритими тримає двері "Школа писанкарства РЯСТ" (формат - група у фейсбук), долучайтеся, це безоплатний доступ до унікальних знань.

Для поціновувачів особливо затишної атмосфери лишаю посилання на блог "Писанкарські знахідки".

ЗАБУТІ СЕРПНЕВІ МЕДОДАЇ

ЗАБУТІ СЕРПНЕВІ МЕДОДАЇ

де їх шукати і навіщо

Друзі, вітання. Мене звати Ірина Михалевич, я писанкарка з Кропивниччини, з Середньої Наддніпрянщини, вивчаю традиційне писанкарство, фарбую рослинами і люблю про це розповідати.

Знімати також люблю. Бо скільки про рослину не розповідай, а коли побачиш про неї репортаж, то ліпше зрозумієш, яка вона і як її знайти.

Знання, що стосуються живої природи, сьогодні стають напівзабутими, такими, що їх відкидають, однак тим вони й актуальніші.

Зараз, у серпні, українці викопують картоплю, збирають останні помідори, а як бачиш спорожнілі городи, то й думається, що ніде вже нічого нема, що земля віддала, що мала та й журливо чекає осени. Але це не так. У серпні багато ще квітує трав, і таких духмяних! Отаким серпневим медодаєм є сідач коноплевий. Рослина зовні подібна до валеріани, сягає людського плеча, любить вологі місця, заплави річок, у серпні цвіте і пахне медом. Його брудно-рожеві суцвіття помітно здалеку, росте сідач вкупі цілою родиною. А навіщо ж його шукати? А щоб вдихнути медові пахощі, помилуватися його чудовими суцвіттями і щоб спробувати видобути фарбу.

У серпні цвіте немало рослин-барвників: це і спориш, він вміє фарбувати писанку в жовтий колір, і гірчак перцевий, його родич, і череда, і золотушник. Усі ці серпневі зела - чудові барвники для писанки. Тож збираймо і пробуймо їх у роботі. І про дрібні чорнобривці не забуваймо!

А зараз запрошую Вас, друзі, поглянути, як мені вдалося натрапити на сідача і як я фарбувала відваром з пахущих суцвіть його писанку.

Навіть, коли писанкарська тема Вам неблизька, все одно цей сюжет буде Вам корисним, бо він про нашу землю, про мандри рідним краєм, про духмяний щедрий серпень і його приємні рослини

РЕПОРТАЖ про нову фарбувальну рослину

Друзі, вітання. Мене звати Ірина Михалевич, я писанкарка з Кропивниччини, з Центральної України, вивчаю традиційне писанкарство, фарбую рослинами і люблю про це розповідати.

Знімати також люблю. Бо скільки про рослину не розповідай, а коли побачиш про неї репортаж, то ліпше зрозумієш, яка вона і як її знайти.

Рецептів по старих етнологічних книгах дуже й дуже мало. Але вони таки є. А ще ж є ваговитий досвід традиційної медицини, досвід наших народних цілителів, які успадкували широку і прадавню лікувальну фіторецептуру. Шаную і вивчаю досвід нашого Земляка, цілителя з села Покотилове Данила Зубицького, Наталі Земної та Євгена Товстухи (вони з Чернігівщини родом), братів Носалів (Волинь).

Видатний писанкар Тарас Городецький з Шептицького (яке в 2024 році, на щастя, перейменовано з Червонограда), коли став досліджувати тему натурального фарбування в писанкарстві, опирався саме на рецепти традиційної медицини, адже там діє засада - найкращий результат за мінімальної кількості ресурсів.

Українське традиційне писанкарство щедре на талановитих митців, на розмаїті композиції, вирізняється соковитою барвистою колористикою. А особливо увиразнює його досвід природнього фарбування - жодна писанкарська нація світу не володіє таким спадком рецептів, як Україна. Все, що може запропонувати світ - це кулінарні барвники. Наші митці знають, як видобути барви з найрізноманітніших диких трав і кущів, і це справді унікально. Знання, що стосуються живої природи, сьогодні стають напівзабутими, такими, що їх відкидають, однак тим вони й актуальніші.

Зараз, у серпні, українці викопують картоплю, збирають останні помідори, а як бачиш спорожнілі городи, то й думається, що ніде вже нічого нема, що земля віддала, що мала та й журливо чекає осени. Але це не так. У серпні багато ще квітує трав, і таких духмяних! Отаким серпневим медодаєм є сідач коноплевий. Рослина зовні подібна до валеріани, сягає людського плеча, любить вологі місця, заплави річок, і саме зараз (15-20 серпня) цвіте і пахне медом. Її брудно-рожеві суцвіття помітно здалеку, росте сідач вкупі цілою родиною.

Цьогоріч мені пощастило натрапити на нього вперше в житті. І то була радісна зустріч! Я стараюся кожного року випробувати бодай один новий барвник. І на цей раз то були рутка польова та сідач коноплевий.

Запрошую Вас, друзі, поглянути, як мені вдалося натрапити на цю казково-гарну приємну рослину, як я готувала з пахущих суцвіть барвника і якою барвою сідач обдарував писанку

ВІКНО У ПИСАНКОВИЙ СВІТ

 

Друзі, гарна новина для Кропивницької області і всієї писанкової України!

У серпні 2025 року олександрійська писанкарка Ірина Михалевич завершила роботу з відтворення писанок Кропивниччини для постійної експозиції в етнолабораторії "Баба Єлька". Це 68 цікавих взорів, які взято з різних сіл Кропивниччини. З замальовок видно, що писали такі писанки переважно тонким інструментом, а кольорів могло бути два, три і навіть чотири на одній писанці.

Походять взори зі збірки етнолога і краєзнавця Володимира Ястребова (1855-1899), місто Кропивницький.

Цікаво, що з Новоукраїнки збереглося чотири взори українсько-молдавських писанок, назва однієї з них - "Шеру плугулуй". З Вільшанки маємо змогу бачити десять зразків, їхнє походження - українсько-болгарське. Колористика та й самі композиції - українські, а назви - болгарські: "Празя рог", "Велчі зе-бітя", "Пелна ружа", "Крестовца", "Юрдана", "Чупен крест", "Флаги".

Решта писанок походять із Новоархангельська, Березівки, Мар'янівки, Плетеного Ташлика, Грузького, Родниківки, Красної Кам'янки та інших сіл Кропивниччини. Здебільшого мають вони чорне тло і це дає змогу говорити про належність їх до Писанкового поясу, що простягався від Галичини й Поділля через Середню Наддніпрянщину і до Слобожанщини. Назви їхні - "Чобітки", "Курячі лапки", "Углушки", "Заступці", "Ластівчині хвостики" та інші.

Робота з відтворення писанок краю тривала з 2023 року по 2025. Писанкарка опиралася на кольорові та чорно-білі замальовки, а також текстуальний опис, уміщені до каталогу Сергія Кульжинського, 1899 року видання. Було використано різні інструменти, прийоми, а фарбовано писанки степовими травами та плодами згідно старих рецептів, якими багате традиційне українське писанкарство.

Відтворити писанкову Кропивниччину і показати її широкій публіці запропонували засновниці просвітницького проекту "Баба Єлька" Світлана Листюк, Інна Тільнова, Світлана Буланова.

Задум з вітриною-віконцем належить співзасновниці проекту "Баба Єлька" Інні Тільновій.

Ідентифікацію писанок згідно сучасних топонімів здійснили етнолог Павло Рибалко (Кропивницький) та дослідниця традиційної писанки, писанкарка Оксана Білоус (Київ).

Писанки сяють степовими барвами, гріють серце теплом рідної землі та ще й пахнуть пижмом, чорнобривцями та всіляким зіллям. Будете у Кропивницькому, приходьте позазирати у віконце!

Адреса етнолабораторії "Баба Єлька" - вулиця Театральна, 12, місто Кропивницький. Домовлятися про екскурсію потрібно заздалегідь телефоном: (050) 264 95 56