СЕКРЕТИ фарбування писанок РОСЛИНАМИ

Як фарбувати рослинами? Коли це крашанка, тут все просто — зварив яйце разом з лушпинням цибулі чи темними ягодами і маєш колір. А як фарбувати писанку? Хіба холодні відвари фарбуватимуть? Так, фарбуватимуть і дуже яскраво!

Та, ну. Тут є якийсь секрет. Так, без секретів не буває в писанкарстві. Проте для того вони і є, щоб вабити до себе таємницею.

На світі стільки таємниць!

Шукать їх можна горілиць

навпочіпки чи босяка,

з торбами і без рюкзака,

навполапки і плазом теж,

в печері і на шпилях веж.

У трощі пісня диких птиць

хова багато таємниць,

і водоспада довгий рев,

і шум старіючих дерев,

і сміх троянд, ласкавий сміх,

що кида дзвоники до ніг,

і він, знайомий до дрібниць,

ще має повно таємниць.

Вітаю Вас, друзі!!! Якщо тема рослинних барвників і має секрети, то я вважаю своїм обов'язком поділитися ними. Готові? Тоді почнімо.

Майстер писанки Тарас Городецький стверджував, що фарбувальним потенціалом володіє люба рослинка. Щоб переконатися в його словах, я навмисне спробувала пофарбувати біле куряче яйце білими квітами конюшини повзучої. І в мене вийшло! Яйце забарвилося в жовтуватий відтінок. Більшість рослин фарбують саме так.

Але не поспішайте розчаровуватися. Коли мова заходить про фарбування рослинами, говорять не про кольори, а про відтінки. Саме відтінки — це те найцікавіше, з чим зустрічаємося щодня. Вони роблять світ багатим на враження.

Є рослини, які навіть біле яйце фарбують в зелену барву чи в гірчичну, або ж в жовтогарячий, кремовий відтінок. Буває по-різному. Оця от різноманітність, а ще тепло, неймовірне тепло і сяйво, що йдуть від природних барв, і роблять тему фарбування рослинами напрочуд цікавою.

На пакетиках з хімічними барвниками, як і на пакетиках з харчовими, радять додавати до розчиненого у воді порошка столову ложку оцту. Бо так краще схопиться барва. Мабуть тому люди вирішують, що така схема спрацює і з рослинами. Так, оцет виконує роль закріплювача, до речі, як і кухонна сіль чи лимонний сік у деяких випадках. Але рослини потребують іншого закріплювача, і це не оцет.

Коли до рослинного відвару додати оцет, барва ледь вгадуватиметься. А от коли додати алюмокалієвий галун (подвійні солі алюмінію), кольори заяскравіють.



Додавати галун потрібно не до всіх відварів. Червоні барвники — цибулиння, сандал, барвник “sappan wood”, кармін — фарбуватимуть і так. Ось чому цибулиння таке популярне.

В усіх інших випадках галун обов'язковий. Він продається в аптеках, недорогий, безпечний і потрібно його зовсім трішки.

По світу писанки пишуть дуже й дуже багато людей. Переважна більшість майстрів надає перевагу хімічним текстильним барвникам. Литовська писанкарка з 40-річним стажем ОдрОне Лампіцкене пише писанки шпилькою (якщо Ви знайомі з лемківськими орнаментами, то Ви зрозуміли, про що мова) і фарбує хімією. Рослинами Одроне фарбує тільки варені яйця і додає до відварів оцет. Писанки в цьому випадку набувають загадкових притишених кольорів. Побачити, як майстриня робить це горіхами та капустою можна в цьому сюжеті:

https://youtu.be/3p7N63WHz5Q

Отже, про секрет з галуном довідалися. То можна взяти будь-яку рослину, що трапиться під руку, і фарбувати? Для кращого результату з рослин потрібно обирати найсильніші. У чудову сяючу барву зафарбують писанку свіжі вербові гілочки. На вербі плакучій саме проклюнулися листочки, а це означає, що верба готова віддати свою найкращу барву. У більш спокійну і впевнену жовту барву пофарбує свіжий цвіт форзиції європейської. Ближче до Великодня виросте листя на каштані кінському, листя на кущах бузини чорної, стануть помітними сережки на березах — все це вміє добре барвити в жовте.

З аптечних зборів підійде ромашка лікарська, цвіт бузини чорної (так, цвіт теж фарбує), цмин пісковий.

Але найкращим жовтим барвником є квіти чорнобривців розлогих, фарбують вони в жовту і грушеву барви за перші 5 хвилин. Про рецепт фарбування чорнобривцями я дізналася від швейцарської писанкарки Оксани Корнелюк, за що їй дуже вдячна.

Майстер писанки Ярослав Осадца наголошує, що жовте тло є обов'язковим для всіх писанок. Бо воно виконує роль ґрунту. Від себе додам, що від інтенсивності цього першого жовтого кольору залежать і всі інші барви, що лягають на писанку. Тому то жовта барва найважливіша.

Майстер-клас від пана Ярослава можна переглянути тут:

https://youtu.be/OA7InsggeB0

Колись люди обходилися гілочками солодкої (іноді дикої) яблуні, гречаною половою, озимим житом — усім тим, що було доступним напровесні і росло поблизу. Тепер ми маємо ширші можливості.

Про рослини, які вміють фарбувати в зелені барви я розповім у наступному дописі.

Дякую, що читали. Буду рада, якщо ця оповідка стала помічною для Вас, залюбки відповім на запитання. Обіймаю Вас міцно.

*На фото - писанка, фарбована відваром зі свіжих квітів ромашки, а потім одразу барвником зі свіжого листя горіха волоського.

У червоний колір писанку я фарбувала барвником "sappan wood", а темно-коричневе тло забезпечили морожені ягоди чорниці

Унікальні відомості про писанку Кропивниччини

Дрок Зінаїда, 1948 року нар., Попельнасте, Кропивницька область. Збереглося її писальце, писала писанки все життя. Мама Ганна теж писала писанки.

Синицька Галина, Хмельове, Кропивницька область, 1940 року народження. В дитинстві бабуся вчила її писати писанку на гусячому яйці.
У селі Володимирівка (Кропивниччина) одна бабуся фарбувала крашанки і в теракотовий колір цибулинням, і в зелений - ягодами бузини.
 

Птахи

 19 лютого 2023 року

Друзі, вітаю!

Сьогодні відхиляю кватирку і чую ґелґотання — летять над нашим будинком дикі гуси. Це таке неймовірне відчуття. От якби летіли в мовчанні, я б їх нізащо не побачила.

У лютому ще рано забувати про годівнички: синички, дятли, повзики, дрозди, зеленяки, омелюхи, горобці, сойки та інші птахи розраховують на нашу допомогу.

Синички, крім сирого соняшникового насіння, люблять, зрозуміло, сало, а також насіння кавунів.

Тішаться птахи й тоді, коли знаходять на годівничках розколоті волоські горіхи. Проте не синички, а граки є найбільшими любителями горіхів. Скрізь, де б я не йшла, бачу пусті шкаралупки — це кинув грак. Дитиною я не розрізняла птахів родини воронових. Грака називала вороною. Та воно й справді складнувато зразу розібратися, адже крім грака, якого ще гайвороном кличуть, є ще й крук, якого вОроном називають, а сіру ворону ґавою величають. Нашому Устиму слово "ґава" дуже подобається.

Плутатися можна хіба в назвах, бо за розмірами, кольором дзьоба і звичками птахів значно легше розрізнити. Круки, масивні птахи з чорним дзьобом і чорним пір'ям, рідко залітають до міста. Крука я бачила тільки раз біля супермаркета понад річкою. Граків же видно всюди і повсякчас, вони тримаються зграями, вовтузяться в парках, скверах, вишукують горіхи.

Задерикувату сойку важко з кимось сплутати. Галку теж. Галчині блакитні очі забути просто неможливо. Горіхівка на Кропивниччні не буває, на жаль. Як і галка альпійська. Тож, я все більше придивляюся до горобців, яких, до слова, в місті можна зустріти не так і часто.

Цікаво, що горобці соняшникове насіння роздлубати не можуть. Тому їх краще підгодовувати сирими вівсяними пластівцями.

Так говорить орнітолог Геннадій Фесенко.

Днями ми з чоловіком йшли до вокзалу і бачили, як на коробках з мандаринами й фруктами сиділа чимала зграя хатніх горобців. Їх ніхто не проганяв, вони не чинили шкоди, не лякалися перехожих. Ручні такі горобці.

Я шукала загадок про цих цвірінькал і знайшла лише одну. Відгадкою там не горобець, однак сам птах згадується. Чули таку?

Летів горобець через хлівець та все угору.

Це загадка про дим.

З праці “Різноманіття сучасної орнітофауни України” Геннадія Фесенка (книга вийшла друком 2022 року) я знаю і про інших птахів, назви яких, як і горобець, закінчуються на -ець.

У книзі згадуються такі птахи як глушець (не глухар), папужець Крамера, баранець. Цікаво було дізнатися, що рибалочка він блакитний, тобто це іменник жіночого роду. Точно так і з дрімлюгою.

Ознайомитися з інформацією про цю непересічну працю можна тут:

https://eco.rayon.in.ua/.../572239-viyshla-drukom-kniga...


Гілочки солодкої яблуні

На писанках птахів пишуть. Це надзвичайно красиво, зворушливо, ну, і доречно, адже птахи — символ весни. Пишуть не будь-яких, а качок, пав, голубів, ластівок, сорок. Горобців не пишуть. Мабуть тому, що не завжди вони тут водилися. Мені сильно подобається традиційна писанка Черкащини з зображенням півня. Така вже красива писанка, що й не розказати (фото в коментарях).

Коли я бачу птахів, думаю — щасливі, у них є крила і вони літають. А потім — де там, вони більше по гілках скачуть, літають менше. На гілках і гнізда їхні.

А я тим часом продовжую фарбувати писанки гілочками з дерев. Вони дарують ніжні-ніжні барви. Але втіха навіть не в тому: вишневі гілочки так забарвили писанку, що всі барви на ній замерехтіли, як та сіль у підземеллі. Прекрасний ефект.

Символи на наших писанках виразні, чіткі, це не банальне декорування, як ото по підручниках пишуть. На наших традиційних писанках багато простору. Словом, писанка настільки особлива, що не вміщається в оце пласке визначення “декоративно-ужиткове мистецтво”. Погодитися можна тільки з останнім словом. Але про це поговоримо в наступному дописі.

Про писанки Бойківщини та про декоративність

 Вітаю Вас, дорогі мої друзі.

Мистецтвознавець Діана Клочко стверджує, що у наївних художників є боязнь відкритого простору. Тому їхні твори характерні перенасиченістю зображення. Тобто коли митець рухається в руслі декоративного, то він простір усуває, заповнює його деталями.

У цьому дописі ми присвятимо увагу писанкам Бойківщини.

Погляньмо на ці орнаменти. Невже там недостатньо простору? Хіба сосонку, дванадцятираменні зорі, сваргу можна назвати декоративними зображеннями? Та навіть крапка на писанці — то символ життя, образ насінини, яка проросте і дасть колос.


Традиційні писанки Бойківщини

Так, сучасна авторська писанка рухається в бік декоративності, цього я не заперечуватиму. Але звернімо погляд на традиційні зразки. Мені запам'яталася одна гуцульська писанка, на якій зображено вербові гілочки з котиками. Писанка поділена на чотири вікна тонкими поздовжніми поясами, у тих поясах — жовті ромби помережані сіткою, а на брунатному тлі проростають з невидимого простору гілочки з рожевими котиками. Яка вона чудова у своїй простоті.

Як написала цю писанку раз, відтоді цей мотив вербової гілки повторюю багато разів у своїх авторських композиціях.

Тепер пишу бойківські взори і писанки рідного краю, Кропивниччини. Дивлюся на них, вдивляюся, і розумію — немає тут декоративності, є мудрість наших батьків, їхнє тонке відчуття краси, їхня віра в те, що людина не самотня билина на світі.

Я от собі думаю, що писанка не є ужитковою річчю: в неї не насипиш борщу, нею не застелиш ліжко. Так, писанками прикрашають божник. Але ж декоративна річ, це не та річ, якою щось прикрашають, а така, що є прикрашеною.

Термін “декоративно-ужиткове мистецтво” давно муляє мені слух, бо він неправдивий. Мистецтво, виплекане народом, ніяке не декоративне, і не прикладне, воно традиційне. Таке слово було небажаним, тому його і замінили отим довгим і не до кінця зрозумілим висловом.

Традиція — це тяглість у єднанні поколінь, це живодайна сила, це пам'ять, котру ніякими химеріями не заглушити.

Мова писанкових орнаментів вже опрацьована, символи систематизовано (“Лексикон української орнаментики", Михайло Селівачов, 2013), та я вірю, що ця мова буде також і розтлумачена. Вірю, що це станеться ближчим часом.

Дякую Світлані Делікатній за ознайомлення зі взорами традиційних писанок Бойківщини.

Світлого Вам настрою і добра. Дякую, що читали.

Яблунька

 26 лютого 2023 року

Друзі, вітаю!

Маю надію, що Ви та Ваші рідні чуєтеся добре.

У цей особливий час ми маємо змогу попросити одне в одного пробачення за різні прогріхи, щоб могти з легким серцем рухатися далі.

Прошу пробачення за неуважно кинуте слово, чи навпаки недоречну мовчанку, несповнені обіцянки.

Починається Великий піст, закінчується календарна зима, попереду - тепло надій, світло добрих справ і слів, краса рідної землі у мерехтінні барв. І писання писанок.

Маю бажання детально розповісти Вам про те, як двісті років тому українці створювали найпрекрасніші писанки на світі, бо писали орнаменти, побачені на писанках праматерів, і зверталися до сили наших рідних рослин.

Ми зараз купуємо для зміцнення імунітету трав'яні та ягідні чаї. Ми йдемо до саду і ламаємо гілочки з дерев, щоб зварити цілющого чаю, знайомого з дитинства. Або ж дістаємо з літніх запасів сушені плоди і трави.

Чимало рослин з цих чаїв та запасів абсолютно гарно спрацюють в якості писанкарських барвників.


Так фарбують гілочки солодкої домашньої яблуні

Я щаслива людина, бо я знаю чиїх батьків я донька. Бо живу там, де народила мене мати. Бо ходжу під небом України.

Я щаслива відкривати нове, навіть тоді, коли це нове ховається в старій крислатій яблуні.

Це дерево, таке рідне і знайоме, подарувало мені знання, яких я досі не мала. Про це і йтиметься в дописі.

В Олександрії вулиці широкі і приємні, це перше, що кидається в око тому, хто перебуває в місті вперше. У нас є частини вулиць, повністю засаджені тільки липами, або тільки кленами, або тільки осокорами. Центральний проспект засаджено каштанами. У нас і день міста співпадає з Києвом.

Багато у дворах росте горіхів, ясенів, шовковиць, абрикос. Яблунь значно менше. Та вони є.

Коли Ви знайомі з двома-трьома книгами по писанкарству, то запевне читали в них, що колись писанки фарбували рослинами і що “жовтило” добували з кори дикої яблуні.

Такі рецепти, про кору і про дику яблуню, можуть легко відбити охоту спробувати рослинні барвники. І Тарас Городецький також писав, що йому шкода знімати з молодих дерев кору, тому він і не намагався робити “жовтило” з дикої яблуні.

На щастя, кору знімати не треба, та й не обов'язково шукати дику яблуню.

Травознай Наталя Земна радить робити відвари з молодих гілочок садової яблуні, бо саме тонкі галузки, що виросли на дереві протягом останнього року, і містять оту помічну “кору”. В лютому ми з чоловіком при допомозі гілочок яблуні лікували тяжкий кашель, пили відвари і кашель відступив. Відвар на смак гіркий, як і відвар з листя подорожника великого, але приємний.

Наталя Земна стверджує, що найбільш цілющими з усіх сортів яблук вважаються ренет Симиренка та антонівка, всі нші — десертні.

Цікаво, що від застуди помічними є відвари з гілок ялини, верби, малини, смородини, вишні, ясена, ну, а про липу, калину та червону горобину Ви й так чули знаєте.

1899 року, як ми знаємо, побачив світ унікальний альбом “Описание коллекции народних писанок” за редакцією Сергія Кульжинського. Свого часу цю велику книгу мені подарував чоловік, тож я маю її в домашній бібліотеці. Того ж таки року вийшов друком іще один пречудовий альбом “Южно-русский орнамент” Пелагеї Бартош у другому виданні.

Які ж там чудові зразки традиційних писанок Сумщини, Ви б їх бачили!

https://www.youtube.com/watch?v=rQvqB4wAuUc

Маю величезне бажання Вам про них розповісти докладніше. Пелагея Яківна жила певний час у селі Землянка, там вона і збирала (проте не єдино там) взори писанок, вишивки, килимів і ще багато всього, а також записувала чимало зі звичаїв українських. Такого особливого матеріалу Ви не прочитаєте ні в каталозі Кульжинського, ні деінде.

Про "писання писанок" етнограф записала відомості в селі Землянка від старенької козачки-удови Гайки Іванівни Парнючки. Там сказано докладно і про галун, і про фарбування гілочками яблуні з саду.

"Когда будет все приготовлено «писарка», перекрестясь, со словами «поможи мени Боже!» принимается за работу.

В большом черепке разводится жар и на горячие уголья ставится мисочка с воском, чтобы во время производства работы воск был жидок и горяч.

Тогда берут в левую руку сырое, чистое яйцо, а в правую кисточку и, обмакнув рурку в воск, выводят им по яйцу узоры.

Выведя узоры или, залепив фоны, которые должны оставаться белыми, кладут яйцо прежде всего в жовтило, т.е. остуженую желтую краску, в которую подсыпают немного квасцов; в краске дают яйцам полежать несколько часов.

Добываются краски различным образом: красный, синий, черный сандал в щепотках покупают у торговок, намачивают в воде, варят и отваром красят яйца, для красного цвета употребляют также «червець» - кешениль – coccus cacti; желтую краску добывают из сухих чешуек огородного лука – цибули, из сухой гречневой половы, запаривая их кипятком, намачивают в воде соструганную из молодых сладких яблонь мязгу и т.п".

Мені доводилося фарбувати і сандалом, і комахою кошеніль. А оце нарешті вдалося пофарбувати і молодими гілочками садової (не дикої) яблуні. Гілочки фарбують стійко в жовтувату барву.

Дякую пані Оксані Білоус за розповідь про традиційні писанки Сумщини!

А Вам дякую за те, що читали. Про Пелагею Бартош ще обов'язково поговоримо, і про чудові писанки Сумщини, і про приготування рослинних барвників при допомозі галуна. Якщо виникли питання, пишіть у коментарях.