Про троянди моєї бабусі

 

Вітаю, друзі, з Зеленими святами і бажаю здоров'я!

Тепер пора клечання, заклечувати оселю прийнято гілочками певних дерев — клена, липи, берези.

Моя бабуся Надія завжди вносила до оселі о цій порі виключно гілки клена гостролистого.

Чим ще хату прикрашали? Так, щоб зривати які квіти для вази, то таке бувало зрідка. Коло хати завше цвіли тюльпани, півники, лілеї, то їх ніколи ніхто не зрізав. А от гілочки темно-рожевого бузку в кухлику з водою бували.

На початку червня, якраз під Зелені свята, зацвітала навпроти бабусиної веранди чайна троянда. Дідусь Іван помер, коли мені було 12, тому то та веранда в моїй пам'яті все бабусина. В дитинстві особливого інтересу до тієї блідо-рожевої троянди я не мала. Бабуся варила з її пелюсток чай, і для мене то була аж якась несусвітня річ. Зараз, як бачу ці простенькі плескаті троянди, втрапляю у захват.

Прикрашена хата була, звісна річ, і вишитими рушниками. Бабуся вишивала їх власноруч ще в молоді роки. Рушники красувалися різнорбарвними квітами, і то не був хрестик.

Останнім часом мені часто доводиться читати, як хтось пише про інвазивні види рослин. Люди наші здебільшого сердито на цю тему реагують — я, мовляв, ту кляту акацію вже стомився спилювати, а вона, живуча падлюка, все лізе та й лізе, вже ліс стоїть. Робінія псевдоакація (або ж біла акація, як її в нас називають) не даватиме порослі, якщо її не спилювати.

Пасічники полюбили це дерево за його медодайність, а фітотерапевти відкрили його лікувальну силу: цвітом і листям лікують варикозне розширення вен. Буває, люди дивуються — а хіба це дерево чужак? Не знав такого. Мені теж іноді здається, що несправедливо так акацію називати — адже я бачу ці величні старі дерева і розумію, що вони поряд з нами все наше життя.

Так, акації немає в народних казках (спостереження еколога Олексія Бурковського), але ця рослина встигла увійти в традиційний побут українців. Що я маю на увазі. Моя покійна бабуся Надія (вона 1931 року народження) крила рушників пришпилювала до стіни не цвяхами. Для цього брала виключно акацієві голки.

До того ж, дитиною я гралася з акацієвим листям (і була з того музика), крутила прутики зі стебла, робила дзеркало.

Якось до нас приїхала рідня з Миколаєва. І мені довелося показувати маленькій Саші, як плести вінок із кульбаби, бо ніхто її тому не навчив.

Найдужче колись мене зачарувала гра “Курочка чи півник”. Тепер я граюся так з дочкою — зриваєш чубату стебелинку, питаєш — курочка чи півник? - і проводиш вказівним та великим пальцем догори (таке відео є в моїх shorts). Крім півників і курочок, трапляються іноді курчатко і навіть квочка. Дитиною я й не знала, що той злак тонконогом називається. Яка красива назва! Тонконіг.

Ну, а тепер сильніш над усе мене дивує здатність рослин фарбувати. Наші рідні рослини вміють дарувати десятки відтінків жовтого, кремову барву, жовтогарячу, різні зелені кольори, сині, коричневі, бірюзові... та найбільше дивує чорна барва. Чим же найкраще фарбувати в чорний колір? Хіба не сажею? Ні, не сажею. Запрошую довідатися про відповідь зі свіжого відео, яке я днями розмістила на своєму ютуб-каналі "Школа писанкарства "РЯСТ"

Про МОВУ та стереометрію

 

Здатність мислити і вміння запам'ятовувати — тісно пов'язані між собою. Так висловився американський журналіст Джошуа Фоєр.

А от аргентинський письменник Хорхе Борхес стверджував, що мислити означає забувати.

Ще треті півні не співали... як там далі?

Вітаю, друзі, я продовжую публікувати деякі свої міркування довкола писанки. І вже не вперше, мабуть, пишу, що розвиток тонкої моторики рук тісно пов'язаний з розвитком мовлення, а отже, і мислення.

Тобто моє мовлення і думка не так від читання залежать, як від писачка? Про це ми поміркуємо трохи далі. Однак якщо Ви бажаєте дізнатися про ці дивні взаємозв'язки просто зараз, наступні шість абзаців можете пропустити.


 

Учням в українських школах та вузах говорять, що літературна форма української мови розвинена, багата і досконала. Саме так — досконала! Щось подібне розповідали і в нашому класі. Отак вузько. Андрій Содомора говорить, що правильна і жива мова — то геть різні мови. Та й коли вже нам ідеться про досконалість, повноту, доречніше звернути увагу на живу мову, а не книжну.

Нещодавно я прочитала на ютуб, як хтось переклав українське “вибачай” як “прості”. В українській є і “прости”, і “пробач”, і “вибач”, але “вибачай” на російську не перекладається. І жодні “ізвінтіляюсь” тут не зарадять. Так мені підказує досвід.

А досвід — це ж не тільки те, що ми знаємо про зовнішній світ, а й те, що ми знаємо про себе. Гарно, коли людина знає і цінує рідну мову. Добре б іще знати, чому вона така важлива.

Практичні люди переконують, що глибоко знати рідну мову треба, бо тоді можна ефективно впливати на своє оточення. Мову розглядають як явище комунікативне, естетичне, яке завгодно, та тільки не таке, що творить людину.

Є й таке, що мову та мислення роз'єднують і говорять - кожна окрема мова належить певному колективу, групі людей (нації, народності тощо), а мислення — явище загальнолюдське.

Тоді чому іспанці не такі, як німці, а французи не такі, як словаки? Якщо мислення щось таке загальнолюдське та універсальне, тоді чому існують різні нації?

До речі, польська письменниця та Нобелівська лауреатка Ольга Токарчук стверджує, що не вірить в націю, бо вона вірить в людину.

Досвідчений український мовознавець Валерій Курінський, який детально досліджував особливості вимови, зазначав, що в анлійців звуко-слово формується поміж губ і передніх зубів, у французів — на лінії лоба, в українців — в області кутніх зубів, а німці випускають слова у світ прямісінько з гортані. І це не просто фонетика.

“Мова нас будує”, - це слова шанованого українця, перекладача та знавця античності Андрія Содомори.

Тому, коли читаємо напис на бігборді “Бережіть природу!” розуміємо, що то не про нас і не до нас звернене. Ураїнському світогляду чужі такі от наказові форми, коли вони лунають у публічному просторі. Чи думали ви, що подібні фрази мають гостру природу і тому краять громаду на зверхників і підлеглих. Ще більш неприродною є фраза “Давайте берегти природу”. Ця мовна калька безвідносна, а тому й безсила. Наше життя набуває найдивовижніших барв, коли ми чуємо справді рідне слово. Дієслівний заклик “Бережімо природу!” об'єднує громаду і спонукає до дії. От що таке сила рідного слова.

Кріпім, кріпім серця! - чуємо в повстанській пісні.

Але повернімося до питання розвитку тонкої моторики рук.

Коли ми розписуємо писанку, пальчики наші бігають, метушаться. Буває, аж терпнуть. А з чим же ми маємо справу, коли огортаємо замкненими лініями опуклу поверхню яйця? Основними фігурами у просторі є точка, пряма та площина. От із цими фігурами писанкар і працює — будує їх у просторі, накладає одну на одну, словом, задіює просторове мислення. До того ж писанкар стикається з такими поняттями як напрямок, відстань, масштаб, протяжність просторових фігур.

Лінії на писанці ми пишемо воском, але ці лінії виходять різнокольоровими. Цей дивний факт діє як магніт, що приваблює до писанки все нових і нових прихильників. Саме завдяки цій різнокольоровості відбуваються справжнісінькі дива!

Коли нам треба покласти на дно коробки намисто, а зверху — хустину, то спочатку ми кладемо намисто, а тільки потім хустину. На писанці все навпаки — те, що буде видно зверху, кладуть першим. Усе це можливо завдяки різнокольоровості ліній.

Важливим є також напрям. І тут справа не в магічних кодах. Ті, хто цікавляться писанкою, давно знають, що питання ЯК писати конкретну лінію — від себе чи до себе — не таке вже й другорядне. Від того напрямку залежить якість виконання орнаменту.

Писанка тренує не тільки творче, просторове і логічне мислення, задіює вона й пам'ять. Якось нейробіологи дослідили — людина неспроможна запам'ятати більше семи слів. Спробуйте записати сім різних іменників, зачитайте їх уголос людині, яка погодиться на цей простий тест, і попросіть її відтворити почуті іменники у тій же послідовності. Як правило, людина називає слова не по порядку, а деякі не може згадати взагалі.

Запам'ятовувати можна не тільки ж слова, а й орнаменти. Через те, що лінії на писанці різнобарвні, замалювати побачений впродовж 5 секунд орнамент буває вкрай складно.

Я дякую Вам, друзі, за увагу. Писанки, які Ви бачите на фото, фарбовані квітами ромашки лікарської, цвітом бузини чорної, молодим листям горіха волоського і мороженими ягодами бузини чорної. Не пропустімо шовковиці, її варто назбирати і закинути в морозилку, щоб мати чудовий барвник під рукою протягом року (шовковиця не тільки глибокий синій і чорний дарує, вміє і бірюзовий давати при накладанні). А ще свіжою шовковицею чорною слід фарбувати писанки просто тепер. Так Ви пізнаєте, що таке сила кольору.

Пропозиція купувати мої авторські відео-курси про писанку діє. Звертайтеся, будь ласка.

Висловлюю подякую Мирославі Бузун! Дякую, Вам, пані Мирославо, за любов до писанки

Про ЗОРІ та ГОРОСКОПИ

 

Доброго здоров'я.

Рада знову спілкуватися тут з Вами, друзі.

Цього разу поговоримо про ЗОРІ та ГОРОСКОПИ

Влітку особливо приємно звертати увагу на зоряне небо і думати про сузір'я. Часто-густо знайомство з сузір'ями для нас починається не зі спостережень за нічним небом, а з гороскопа.

Якщо День народження припадає на період з 1 по 22 листопада, читаємо в гороскопах, то ви народились під знаком Скорпіона. Але це не так.

Бачити сузір’я Скорпіон можна на всій території України. Спостерігачу це сузір'я справді нагадає обриси скорпіона - "жало" торкається горизонта (його ще порівнюють з рибальським гачком), а вигнуте буквою S "тіло" спрямоване вгору від лінії обрію. Проте найкраще сузір’я помітне не в листопаді, а в травні, червні та навіть липні.

Зодіакальні сузір'я не варто шукати по всьому небу, бо їх видно на південній ділянці. У дитинстві, читаючи гороскопи, я шукала сузір'я Скорпіона в листопаді, а сузір'я Стрільця - у грудні. Тоді як їх видно оце зараз, у літні місяці.

Аби вгледіти Стрільця, треба шукати не фігуру з витягнутими руками, а чайник - так, чайник з носиком і вушком. А щоб побачити Скорпіона, необхідно шукати низько над горизонтом на півдні латинську букву S.

А що ж із датами? Виходить, що ті, хто народився вночі в кінці травня, в червні або липні (), теж перебувають під знаком Скорпіона. Як і ті, хто народився в листопаді, але якщо вони народилися вдень, та не з 1 листопада, а з 22. Вдень, а не пізнього вечора... бо тоді картина зоряного неба кардинально змінюється. Цього не пишуть в гороскопах. Бо там приблизно порівну відводиться десь із місяць часу на кожне сузір'я. Так бо зручніше. З власного досвіду знаю - тим, хто хоче вивчати зоряне небо, гороскопи кепські помічники.

Найяскравішу зорю сузір'я Скорпіон Антарес важко не добачити літом на південній частині неба. Вона сходить низько над горизонтом.

Проте Сонце входить у сузір'я Скорпіона не 1 листопада, як можна було б подумати згідно гороскопів, а 22. Що цікаво, 30 листопада Сонце вже залишає його. З усіх зодіакальних сузір'їв у Скорпіоні Сонце перебуває найменше часу, переходячи у сузір'я Змієносця.

Однак цієї картини у повній мірі спостерігач восени не в змозі оцінити, адже вдень окрім Сонця на небі неозброєним оком інших зір не видно.

До речі, сузір'я Змієносець в гороскопах відсутнє, отака от невідповідність дійсності. Я все життя думала, що народилася під знаком Стрільця, а виявляється 12 грудня на небі стоїть сузір'я Змієносця Але то вдень. Мама народила мене вночі, тож усе якось складно.

Мабуть, Ви вже зрозуміли, що всілякі гороскопи я не толерую. Хоча б тому, що вони не відповідають небесній правді.

Шість років тому я працювала відповідальним секретарем в редакції муніципальної газети і в якийсь момент відмовилася вичитувати гороскоп. Але то історія для окремого допису.

Коли та де найкраще спостерігати те чи інше сузір'я, а також планети розповідає двічі на місяць співробітник ГАО Іван Крячко в прямому ефірі на ютуб каналі "Все про Всесвіт". 30 червня 2023 року буде ефір, приурочений Дню астероїда. Раджу подивитися.

Посилання на канал я залишила у першому коментарі.

На традиційних українських писанках чайників не пишуть, а S-подібні знаки ще й як зображують. Відома дослідниця писанки і писанкарка Оксана Білоус зазнача у своїй книзі "Символічна мова писанок", що Змій (а S-подібний знак уособлює саме цей символ) передає рух Всесвіту. Оскільки змій раніше вважався охоронцем житла, то його зображення використовували як оберіг - на стінах будинку кріпили металеві пластини зі змієм.

Також цей знак вживався і у формі дерева, що обертається навколо осі.


 

Мені доводилося писати писанки зі Змієм. Одна з них походить з Полтавщини (жовто-зелена). Її Ви і бачите на фото. А також чимало цього символу є на писанках Поділля (у моєму виконанні вони сині).

Я дякую Вам, друзі, за увагу та за спілкування. Сподіваюся, Вам було хоч крихту цікаво.

 

Писанки Пелагеї Бартош

 

Ще навесні я заводила мову про спадок Пелагеї Бартош, щось наче обіцяла і писанок землянських написати (йдеться про село Землянка, що на Сумщині). А вони гарні такі, зелено-червоні, та ще й на білому тлі. Борщівки.

Оскільки ресурсу мого на все бажане не вистачає, написала лиш одну писанку.

І маю величезне бажання розказати про шлях цієї писанки.

Біле тло

А як його досягти? Ну, щоб таки ж біле було, а не сіре, чи червоно-бруднаве, чи з язиками кіпятви.

Зелене і червоне

То це треба двічі витравлювати, бо хіба ж червона барва зелену перекриє?

Зелене

А чим зеленого досягти? Який шлях обрати: одразу біле яйце в зелене фарбувати (якщо так, то чим?), чи спочатку в жовте пофарбувати, а далі синіми ягодами?

Оптимальність

Який варіант кращий і чому?

Жовте

А там же серединка квітки жовта, то що, заради неї таки доведеться фарбувати всю писанку в жовтому барвнику?

Усі ці питання однаково важливі. І я хочу Вам про них розказати, бо що може бути цікавішим від конкретного шляху? Писанка починається у восковій чарунці, народжується з подиху вітру і розквіта у наших долонях.

Скоро буде...