Вітаю, друзі. На каналі “Перший західний” ведуча котроїсь програми днями сказала (далі цитата): “Про писанки, напевно, логічніше було б говорити перед Великоднем”. А говорити довелося оце у жовтні.
Українські писанки — унікальна спадщина, як в межах культурного простору слов'янських народів, так і культури людства в цілому. Писанка - це те, чим українці пишаються і яскраво вирізняються з-поміж інших. А що ж виходить? Логічно про писанку мовчати цілий рік і згадувати коротенько, поверхово один раз навесні? Даруйте, та це якраз нелогічно і недоцільно. Перед Великоднем годиться проводити багацько майстер-класів, заходів, присвячених пасхальній тематиці і писанці, але в інший час про писанку варто не просто згадувати, а говорити фахово, їй треба присвячувати час як глибокому, ще досі маловивченому явищу нашої культури.
До того ж, нам із Вами, друзі, стає очевидним, що той обмежений шлях, коли писанка починається за столом в кабінеті, доцільний в разі масових заходів, не більше, та ще в рамках коротеньких ефірів на умовному телебаченні.
Писанка, барвлена рослинами, зближує нас із глибшою традицією, розширює творчі обрії і дарує повноту вражень.
Якщо майстер навчився розводити куплений порошок, але не вміє приготувати дієвого барвника з яблуневих гілочок; якщо майстер знає, де придбати віск, писачки, але сам не вміє витопити воску чи змайструвати писака самотужки, то тоді... Цих якщо, звичайно, є багато, і кожен майстер, мені так думається, потроху скорочує цей список у міру сил. Принаймні, він має ознайомитися з усіма цими тонкощами, бо інакше його знання в царині технології лишаться неповними.
Кольори рухають знаками на писанціІ повертаючись до теми весни. Саме навесні писанкарі мають слово, а запитують їх тоді переважно про символіку — малодосліджену тему. Майстри мають вдосталь часу, аби підготувати відповіді на подібні запитання. Звичайно, найперше глядач зацікавлюється в символіці писанки. Бо в символах заховано потаємний зміст, певний світогляд, щось далеке й сильне.
Писанка - річ сакральна, а ще барвиста. Проте кольорам присвячується менше уваги, ніж знакам, так, ніби ті кольори це щось суто декоративне. А це не так.
Писанка, на межі XIX-ХХ сторіч, зазнала перетворень. Задля збережуваності, експонування у вітринах музеїв яйця стали випорожнювати. Це суперечить провідній ідеї писанки — ідеї життя. Хоча поряд з тим ми знаємо про традицію виготовлення “голубів” на порожньому яйці, “дзвонів” тощо. Рослинні барвники замінили синтетичними, а це змінило не тільки образ писанки, це змінило уявлення про технологію, а також скаламутило бачення писанки як явища соціально-філософського. Ми звикли, що заняття з писанкарства — то забавка для дітей, однак з етнографічних джерел достеменно відомо, що традиційно дітей до створення писанки не допускали.
Тобто тем для обговорення сила силенна. І писанкар обдумує їх, працює з ними повсякчас. Тому не варто соромитися і замикатися на куцому списку питань, що пропонує співбесідник. Їх завжди можна розширити, долити яскравих барв.
НАВІЩО ПРИРОДНІ БАРВНИКИ
Про це в мене якось запитала Катерина Качур після весняного майстер-класу в музеї Гончара. То навіщо природні барвники? Для майстра — це можливість побачити правдиве обличчя писанки, відчути силу справжнього, наблизитися до традиції і навіть розібратися в деталях, нагода дізнатися більше про рослини і рідний край. Для дослідника — то широке поле діяльності, адже рослинні барвники — то ціла творча лабораторія.
Кольори — це не тільки красиво, кольори є частиною символіки. Певний колір має в писанкарстві семантичне навантаження. А ще за допомогою кольору знаки приводяться в рух. Як от на традиційних писанках Кропивниччини (писанки “Чобітки”, “Флаги”, “Підсніжник”).
КОЛЬОРИ РУХАЮТЬ СИМВОЛАМИ
Дослідивши барви, зафіксовані на автентичній писанці, ми можемо висловити припущення про часовий проміжок, в котрому була створена писанка, адже в другій половині квітня доступно багато більше рослин-барвників ніж у березні.
РОСЛИННІ БАРВНИКИ ВИЗНАЧАЮТЬ ЧАС
Працюючи з рослинами, ми глибше розуміємо технологію створення писанки. Нам стає очевидним “жовтий старт” і його необхідність, ми краще розуміємо суть перекривання кольору кольором. Саме у цей спосіб можна досягати найрізноманітніших відтінків.
РОСЛИНИ ДАЮТЬ СКЛАДНІ КОЛЬОРИ
Порівнюючи писанку, фарбовану порошками, з писанкою, купаною у відварах, дослідник спроможний описати разючу відмінність. І це буде ряд прикмет. Тут можна говорити і про психологію сприйняття кольору. Адже які бувають кольори? Скажете — червоний, блакитний, зелений. А чи замислювалися Ви, які кольори ми бачимо на екрані фотоапарата чи на астрономічних знімках? Умовні кольори ми бачимо. Зовсім інша річ, коли ми очима, без допомоги техніки, споглядаємо мерехтіння листя, порепану землю, квітку космеї в квітнику.
КОЛЬОРИ, ЩО МИЛУЮТЬ ОКО
Рослинні барвники вміють віддзеркалювати на писанці будь-яку пору року і являють писанку очам дослідника як явище цілорічне. Так, до Великодня жінки старалися написати побільше писанок, клопотів у них завжди вистачало, тому не всі ходили лугами-лісами і збирали трави про запас, найчастіше, вже в березні, брали те, що було в хаті чи поблизу — гілочки яблуні, тополі, бруньки осики, озимину, гречану полову, цибулиння.
БАЖАННЯ ПОШУКУ
Коли зачинаєш досліджувати окрему рослину, то виникає купа запитань і бажання перевірити, як все це працює. Бо в книгах написано мало. До прикладу, в етнографічній праці за редакцією Сергія Кульжинського за 1899 рік згадано про фарбування писанки в коричневий колір листям волоського горіха. Незрозуміло, фарбували свіжим чи сушеним листям. Тому спершу мені довелося фарбувати писанку свіжим горіховим листям (отримано гірчичну барву), а потім насушити і повернутися до цього барвника навесні. Чому навесні, а не, скажімо, через місяць? Щоб перевірити, чи могли фарбувати писанкарки сушеним листям напередодні свята.
Могли! Сушене горіхове листя теж пофарбувало писанку. Також я спробувала фарбувати свіжими горіховими сережками (чоловічими суцвіттями) у квітні та зеленими оплоднями (кожушками, в які зодягнутий зрілий горіх) у вересні. Бо ж як не перевірити фарбувальний потенціал рослини? І сережки, і зелені оплодні теж успішно фарбують, правда сережки в чудову гірчичну барву, а оплодні - в коричневу.
Отож, досліднику стає цікаво, як фарбує свіжа, сушена і морожена рослина, як фарбують окремі її частини, чи відрізнятиметься відтінок у різні роки, виникає бажання порівнювати, систематизувати, компонувати і таке інше. Цікаво дослідити всі рослини, які згадуються в джерелах, але й не менш цікаво спробувати ті рослини, про які не згадано. А ще ж цікаво виокремити рослини-барвники в різні групи — рідні рослини; американські гості; рослини з квітника; барвники певної пори року; трави, що тривають (себто нечисельна група рослин, які не втрачають силу навіть після висушування). І дуже швидко стає зрозуміло, що писанка тільки навесні — то обмежене явище.
ПИСАНКА ЦІЛИЙ РІК
Природні барвники — це творча лабораторія. До одного результату ведуть різні дороги і ними усіма цікаво йти. Тема рослинних барв підштовхує говорити про писанку цілорічно. Зараз, у жовтні, писанку цілком можна пофарбувати горіховими кожушками, плодами каркаса, плодами глоду, квітами пізніх жоржин, чорнобривцями, плодами дикого винограду. Вийдуть неповторні барви, прекрасні поєднання, чудові фото, і майстрові буде що показати на весняній виставці. Збирання трав, зривання стиглих плодів - то незабутні враження, якими хочеться поділитися.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Станом на 26 вересня плоди каркаса західного (Celtis occidentalis) достигли і зробилися пурпуровими. Степова Україна, Правобережжя, Кропивницька область.
