Вітаю Вас, дорогі мої друзі.

Давно збиралася розповісти про колекцію втрачених у війну писанок з київського музею. А почати треба з 2011 року.
2011 рік — рік особливий.
Особисто для мене і для всіх, хто цікавиться писанкарським мистецтвом.
Для мене той рік особливий тим, що 10 січня ми з чоловіком стали батьками, народили старшу дитину, нашу донечку Катрусю. Також 2011 року вийшла друком книга "Писанки Катеринославщини". Проте поява цієї вагомої книги дніпровської майстрині і дослідниці Юлії Датченко не обмежує собою події писанкарського напряму, що сталися 2011 року.

Адже, як мені потім стало відомо, того ж таки року до України з Німеччини повернули колекцію писанок, що до війни зберігалася в Київському музеї народного декоративного мистецтва. Про цю особливу колекцію і йтиметься у дописі.



До слова, 2011 року подруга Юлія Підгола подарувала мені посібник “Писанки Катеринославщини”, після прочитання якого мені закортіло написати першу писанку. Здається, це сталося 29 квітня. Катрусі тоді було три місяці.
Перед тим, як розповісти про повернуту колекцію, згадаю про ще одну непересічну подію. 2011 року на екранах з'явилася унікальна телепрограма київської журналістки Наталки Фіцич. Думаю, багато хто про неї чув і знає.
Кожної суботи я чекала появи нового сюжету “Майстер-класу з Наталкою Фіцич” і так дізналася про писанкарку Тетяну Коновал та її травлені писанки.
Мені було незрозуміло, як правильно видувати яйця, і саме завдяки “Майстер-класу з Наталкою Фіцич” та пані Тетяні Коновал я зрозуміла, як це робити. Довідалася з програми і про майстринь з Кропивницького ткалю Олександру Пренко й майстриню з розпису хат Ларису Гарбузенко. Сподобалися і запам'яталися відео про Ольгу Костюченко і вибійку, про Валентину Колінько і ткацтво. Це було святом.
У Наталки Фіцич є гарний цикл сюжетів під назвою “Культ предків”, на основі яких у 2017 році вийшла друком одноіменна книга.
Переглянути сюжети програм можна і зараз на каналі Наталки Фіцич за посиланням: https://www.youtube.com/channel/UCRlLws_lXYsBbds2cqdswgg
☘☘☘Писанка, що на фото, відтворена за зразком з колекції писанок Київського національного музею українського народного декоративного мистецтва. Довідалася я про цю особливу колекцію завдяки пані Тетяні Влененко. Київська писанкарка від початку дев'яностих активно відроджує традиції писанкарства в Україні. У роботі користується виключно рослинними барвниками. Свій досвід описала у книзі “Фарбуємо писанки природними барвниками” (у співавторстві з Любов'ю Ктіторовою).
Колекція гарна, з 210 писанок. Це переважно подільські зразки, фарбовані натуральними барвниками. Зберігалися вони в німецькому музеї міста Гьохштадт, що на Дунаї.
На знак подяки українські майстрині Любов Ктіторова та Тетяна Влененко спеціально для цього музею відтворили усі 210 зразків і подарували їх працівникам музею у Гьохштадті. Писанки зафарбовані виключно натуральними барвниками.
☘☘Я слідкую за долею цієї колекції. У 2014 році пані Тетяна відгукнулася на моє прохання і переслала фотографії відтворених писанок. Відтоді я звертаюся до цих унікальних зразків і час від часу відтворюю деякі з них. Минув час, писанкарки повторили колекцію і вдруге, і втретє. Навесні 2018 року одну з них отримав у подарунок Коломийський музей писанкового розпису. Мені пощастило бути там у той день, коли колекцію презентували громадськості. Тоді можна було зблизька сфотографувати писанки та ще і ще поспілкуватися з пані Тетяною.
Коли роздивлятися фото старої колекції, то чітко видно, що за 100 років писанки не втратили барв, вони й досі сяють бурячковими, жовтогарячими, рожевими, брунатними відтінками.
☘Науковий співробітник київського музею Тетяна Нечипоренко згадує, що директору німецького музею було важко розлучатися з писанками.
Він сказав пані Тетяні: “У нас таких писанок ніколи не робили, а у вас їх повно”. Але всі віддав. Транспортували їх літаком. Перевозили у картонних коробках. Кожну писанку обмотували папером.
Тетяна Нечипоренко пояснює: “Зроблені з курячих яєць, видуті й заповнені гіпсом. Такі писанки називають законсервованими”. Колекцію збирав директор Київського музею декоративного мистецтва Микола Біляшівський. Їздив по селах, писанки купував або приймав у подарунок. Для розпису використовували природні барвники — лушпиння цибулі, бузини, сережки берези. За словами співробітниці музею, такі писанки добре зберігають свій колір.
Конкретно цю писанку з хрестами я фарбувала повняками, корінням марени та ягодами чорниці. З цієї колекції маю кілька улюблених, а розповіла про цю одну.

Більше історій про особливі писанки знайдете під тегом.
У цьому дописі використано матеріали із сайтів:
https://gazeta.ua,
https://risu.ua,
https://www.radiosvoboda.org.
#якубтонаписати

Зимою зручно фарбувати сушеними квітами та мороженими ягодами: чорницями, бузиною, шовковицею. Учасники “Рясту” фарбують також диким і культурним виноградом, магонією, глодом, черемшиною. У цьому переліку особливими є ягоди бирючини звичайної (Ligustrum vulgare).
Вони унікальні уже тому, що зробили сезон фарбування свіжими рослинами безмежним.
А тепер докладніше.



З ягодами бирючини особлива історія: усю зиму вони тримаються в гарному стані на галузках, можна будь-коли прийти до куща і нарвати.
Раніше я порівнювала те, як фарбує бирючина восени і взимку, а ще, чим відрізняється фарбування у грудні, січні та лютому. Тепер мені ясно, що збирати ягоди бирючини в дощову погоду небажано, краще після нічних морозів - тоді ягоди фарбуватимуть в яскраву блакитну барву, а не бірюзову чи сіро-блакитну.
Ягоди отруйні, їх не вживають ні люди, ні птахи. Вони зібрані в невеликі грона, доволі крупні, круглі, тверді, не вимазують пальці, їх легко зривати. І багато їх непотрібно.
У містах ростуть по скверах, прибудинкових територіях.
Щоб не чекати морозу (а його цього грудня складно дочекатися, постійно дощить), я поклала ягоди до морозильної камери. Після заморожування фарбують швидко та яскраво.
☘Рецепт приготування барвника:
ягоди — жменя;
вода — 200 мл;
протрава — солі алюмінію;
варити на малому вогні протягом 12-15 хвилин.
Протраву треба додати до готового відвару, який постояв хвилин десять, і ретельно перемішати.
Біле яйце ягоди бирючини зафарбують в яскраву блакитну барву за перші 10-15 хвилин.
☘Помічник:
блакитний - ягоди бирючини звичайної (Ligustrum vulgare);
червоний - спершу чорнобривці-повняки (Tagetes orange) після протравлювання яйця оцтом, а далі барвник "sappan wood".
На фото - традиційна писанка Сіверщини (Чернігівщини).
Барвники: морожені ягоди бирючини, сушені повняки (крупні чорнобривці), барвник sappan wood.
Відтепер маю чудовий альбом про писанки Чернігівського краю авторства Анатолія Семенцова. І дякую за це талановитій вишивальниці, писанкарці, майстрині вибійки Ользі Костюченко.
Писанки особливі, до них треба писачка з крупним отвором. Фарбували їх переважно цибулинням, імітуючи червону барву, і додавали кольорові акценти — зелений, бурячковий, блакитний. Зелений робили зеленкою, наприклад.
Оскільки я маю барвник з цезальпінії, вирішила спробувати саме його. Адже він дає чіткий червоний колір, а не приблизний. Але щоб зберегти традицію, варто такі писанки фарбувати все ж цибулинням

Щоб створити таку писанку (за ескізом з посібника про черкаські писанки Вадима Мицика), потрібно засушити з літа або купити засушені квіти ромашки, також потрібно заготовити в липні ягоди чорниці, купити свіжі й одразу відправити до морозильної камери. Бажано придбати барвник sappan wood (це стружка дерева цезальпінія), можна купити більш доступний для нас барвник - корені марени красильної. А ще треба знайти кущі бирючини звичайної, назбирати свіжих ягід.

З усієї перерахованої сировини варяться відвари, в окремих ємностях (особливу увагу звертаємо на ємність для бирючини - це не має бути посуд, в якій ми готуємо їжу, бо ягоди отруйні). Обов'язково в аптеці заздалегідь запасаємося протравою - алюмокалієвими квасцями, без них відвари не фарбуватимуть. Коли всі відвари готові, то це значить, що вже готові яйця для роботи, що є віск, писачок, свічка, придбано оцет, стаканчики, що вже стоїть на столі лампа, лежать серветки, підготовано пензлик... Пензлик? Писанку пишуть писачком за допомогою воску. Так. Але деякі елементи ми фарбуватимемо локально, не опускаючи писанку у барвник цілком.

Отже, коли рожі (їх дві) ми написали, фарбуємо писанку спочатку у ромашковому відварі. Вийде жовте тло. Щоб отрималися зелені промені, не станемо кидати писанку в чорничний чи бирючиновий відвари, бо тоді нам не отримати помаранчевої барви. Ми краще скористаємося пензликом: нанесемо чорничний барвник тільки там, де це потрібно. Щоб прибрати барвник з яйця, скористаємося сухою серветкою і не забудьмо ж потім закрити зелені промені воском. Тепер можна фарбувати писанку в помаранчевий відтінок. Після ромашки цезальпінія легко впорається з цим завданням. Закриваємо потрібні промені воском, аби вони зберегли помаранчеву барву і фарбуємо нашу писанку в бирючиновому відварі. Тло писанки стрімко набуватиме коричневого відтінку, потрібно раз у раз виймати яйце і перевіряти, аби не пропустити потрібної нам барви, бо хто знає, що там отримається, коли покинути писанку у відварі надовго...

Ось тепер, коли ми маємо коричневе тло, треба нам його зберегти. Для цього закриваємо воском всю поверхню писанки, крім рож. Закрили і сміливо занурюємо писанку в чорничний відвар, він забарвить вільні від воску промені в темну барву. Локальне фарбування за допомогою пензлика непогано спрацьовує, коли потрібно досягти зеленого кольору, чи вийде так і з чорним, треба ще з'ясовувати. Для цього беремо наступне яйце - і до роботи)