Традиційна БОЛГАРСЬКА ПИСАНКА

Вітання, друзі. Цей допис присвятимо писанковим традиціям інших народів, зокрема поговоримо про

традиційну БОЛГАРСЬКУ ПИСАНКУ.

Я вдячна за надані відомості Росаліні Ангеловій та Светлі Ракшиєвій, доценту етнографічного інституту в Софії та авторці книги про болгарську писанку.

У Болгарії, розповідає пані Светла, є два основні види писанок. Одні писанки мають білі лінії на червоному тлі, такі пишуть в селі Костенець. Там тло яскраво-червоне, а мотиви геометричні та спрощені. Писанки, що походять з Родопських гір, а саме - з міста Велінград, мають винно-червоне або темно-червоне тло, мотиви більш складні й овочеві.

Другий тип писанок - це пасхальні яйця з білим тлом і кольоровими лініями орнаменту. Там і спосіб розпису інший. Про це піде мова далі.

Писанки Самокова та Іхтімана мають біле тло. Самоков — місто в південно-західній Болгарії, розташоване в котловині між кількома горами — Рила, Плана, Вітоша, Верила та Середньою Іхтіманською горою. Поруч із Самоковом знаходиться місто Іхтіман, недалеко від цих міст є село, що називається Костенець. Воно теж відоме своїми писанковими традиціями.


Традиційні писанки Болгарії, Велінград. За фото висловлюю подяку етнографу Светлі Ракшиєвій

Місто Велінград лежить південніше Самокова та Іхтімана. Тільки під Велінградом на одній писанці є три кольори одразу - темно-червоний фон з білими та жовтими лініями орнаменту.

Для писанок Самокова та Іхтімана (район Старої гори) притаманні білі писанки. Орнамент на них писано кольоровим воском: темно-коричневим або чорним. Деталі орнаменту можуть бути червоного, жовтого, помаранчевого, блакитного, зеленого чи фіолетового кольорів.

В давнину для білих писанок, розповідає пані Светла Ракшиєва, замість воску робили ось таку суміш - яєчний жовток змішували з фарбами для пряжі. Ця суміш застигала на яйці і так її й залишали.

Недалеко згаданих писанкарських міст є ще одне поселення — Ракітово. Пані Росаліна Ангелова розповідає, що там теж є традиція розписувати яйця традиційними орнаментами. Українські альбоми з замальовками писанок почали виходити друком в середині XIX сторіччя, в Болгарії такі каталоги вийшли друком в середині XX сторіччя.

Саме тоді осередки писанкарської традиції Велінград і Ракітово знову стали об'єктом уваги дослідників болгарської старовини. Красу традиційних болгарських писанок збережено в альбомах з роботами художників Арія Калчева та Марії Мальчевої.

Цікаво спостерігати за твочістю сучасної майстрині Гінки Есапчієвої. Вона розписує темно-червоні крашанки білим воском, тому орнаменти відчутні на дотик. У неї дуже гарні роботи. Пише майстриня електричним писачком.

Писанки українських болгар з селища Вільшанка (Центральна Україна) не білі і не червоні, вони чорного тла, як і писанки Кропивниччини. Орнаменти в цих писанок виникли під впливом української традиції, а от назви збереглися болгарські: “чупен крест” (ламаний хрест), “крестовца”, “пелна ружа” (повна рожа), “лястовіча опашка” (ластівчині хвостики), “празя рог” (баранячий ріг) та інші.

Побачити українські болгарські писанки запрошую на свій ютуб-канал, а традиційні писанки Болгарії Ви можете переглянути на фото в цьому дописі.

Я дякую за надані фотографії писанок Светлі Ракшиєвій.

Частина фотографій належать етнографічно-археологічному музею в Єлхово, Болгарія. За посилання щиро дякую Росаліні Ангеловій

Вам, друзі, дякую за увагу до допису. Можливо, хто зможе перекласти з болгарської суть відео-сюжету (посилання в коментарі) кількома реченнями. Буду вдячна!

Традиційні писанки Болгарії, Іхтіман. За фото висловлюю подяку етнографу Светлі Ракшиєвій



Традиційні писанки Болгарії, Самоков та Велінград. За фото висловлюю подяку етнографу Светлі Ракшиєвій

Дещо про СОНЯЧНУ колекцію

Вітання, друзі.

Мої думки тепер такі: ми говоримо, але не тільки говоримо, ми знаємо, і твердо, що українська писанкарська традиція розмаїта й особлива.

Чим же вона така розмаїта? Коли взятися за діло і писати по одній традиційній писанці на день, то вийде не повторитися впродовж п'яти років. Це якщо відписувати лише ті зразки, що вміщені до альбому Сергія Кульжинського, який був укладений спеціально для музею Катерини Скаржинської, що діяв в XIX сторіччі у Лубнах.


Виставка постерів з писанками Сонячної колекції (які відписала Ірина Михалевич) в Луцьку

Альбоми зі зразками українських писанок виходили друком вже 150 років тому і ще тоді дослідниками була зафіксована тенденція втрати інтересу до писанки. Тобто вже тоді бувало так, що на все село лишалася одна єдина стара жінка, яка ще знала орнаменти і вміла їх відтворити в той час, коли увага чисельної молоді до занять писанкарством згасала. Про упадок звичаю, так відзначає упорядник альбому за 1899 рік Сергій Климентійович Кульжинський, свідчив і той факт, що писанкарки почали надавати перевагу купленим порошкам, відкидаючи старовинні рецепти приготування рослинних барвників.

Опрацьовуючи спадщину сусідніх країн, я довідалася чимало цікавого, зокрема, про болгарську традицію. Болгарським майстрам найбільше полюбилася червона, винна барва, як і личить пасхальній традиції. Але є окремий спосіб, коли барвники на шкаралупку не наносять, натомість беруть чисте біле яйце й розписують його різнокольоровим воском. Таким чином пишуть іхтіманські писанки.

Що цікаво, писанки з білим тлом притаманні й українській традиції, проте спосіб виготовлення тут зовсім інакший, невідомий на теренах Болгарії. Про це пише в своїй книзі етнограф Светла Ракшиєва.

Йдеться про борщівку, про техніку витравлювання в кислому середовищі.

Але зараз мені йдеться не про це.

Українська писанкарська традиція не тільки розмаїта, а й особлива. Не лише техніками (як наносити орнамент). Ми володіємо безцінним досвідом видобування фарби з рослин з подальшим комбінуванням цих фарб на писанці. Це не тотожна з фарбуванням текстилю тема. Вона, ця тема фарбування писанки рослинами, самобутня.

Якщо є праці, цілком присвячені дослідженню орнаментів, їхній систематизації, то область фарбування писанки, приготування відварів, сфера травознавства - це така ж широка і цікава тема.

Я мрію побувати в такому музеї, де можна буде пописанкувати (ну, як же без цього?), і відписані писанки у вітрині порозглядати, і скуштувати пирогів з чорницями чи випити бузинового квасу, бо ті писанки чорницями і цвітом бузини фарбовано.

Сьогодні я випадково побачила фото, як була цієї весни представлена глядачеві "Сонячна колекція писанок" Олени Пчілки (Ольги Косач) в арт-галереї "Луцьк". Свого часу я відписала ці зразки і подарувала їх Луцькому музею.

Ці білі стіни я доповню невеликим поясненням, з Вашого дозволу.

Альбом Ольги Косач “Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки” став яскравою подією в царині натоді молодої української етнографії. Він побачив світ 1876 року в Києві. На той час, коли вийшов альбом, не було видано жодної повної збірки української орнаментики.

Ольга Драгоманова-Косач (відома також під псевдонімом Олена Пчілка, 1849 - 1930 р.р.) знана у нас передовсім як славетна дитяча письменниця і мати Лесі Українки. Попри свої численні таланти, Ольга Петрівна була також ученим-літературознавцем, етнографом, видавцем і журналістом. Тривалий час разом із чоловіком та дітьми вона мешкала на Волині, де записала силу-силенну народних пісень, колядок, забавлянок, а ще зібрала ціле багатство — зразки вишивок, ткання, бісерних прикрас та писанок, які й розмістила в альбомі «Український народний орнамент».

Сучасні народні майстри так зацікавилися збіркою, що в 2013 році з ініціативи талановитої вишивальниці Тетяни Серебреннікової об'єдналися у всеукраїнський творчий проект. Його назва — “Вишивка етнографічна: “Український народний орнамент: вишивки, тканини, писанки”.

До відтворення зразків орнаментики, зібраних і описаних Ольгою Косач, тоді долучилися понад 30 майстрів з 14 областей України. Зусиллями пані Тетяни та друзів "Український народний орнамент" Ольги Косач нещодавно побачив світ в якості особливого репринтного видання, де поруч з оригінальними таблицями уміщено фото праць сучасних майстрів.

Звісна річ, писанки, які відвідувачі могли бачити на постерах в арт-галереї Луцька цієї весни, фарбовані виключно рослинними відварами. Якими? Про це поговоримо в наступному дописі. Дякую Вам, друзі, за увагу до моїх думок.
***

Вітання, друзі.

Повертаємося до теми колекцій. Мова про XIX сторіччя, ясна річ. І про писанки.

Спочатку традиційні писанки, писані сільськими жінками, опинялися в колекціях краєзнавців та етнографів, а потім ті колекції перетікали у більші збірки й потрапляли до певних музеїв. Але які то були музеї!

Що в XIX сторіччі, що в XX-ому музеї були справою рук небайдужих українців. Згадаймо лишень про Івана Марковича Гончара і його справу життя.

У Лубнах в 1880 році Катериною Миколаївною Скаржинською був започаткований перший в Україні приватний музей. До тієї збірки старожитностей потрапили й писанки, понад дві тисячі зразків. В альбомі Сергія Климентійовича Кульжинського (їх є дві частини, але то вимагає окремої розмови) ми можемо замальовки з них бачити і відтворювати. Традиційні писанки Кропивниччини, себто Українського Середнього Подніпров'я, якраз входять до цього каталогу.

Особливою колекцією володіла й Олена Пчілка (справжнє ім'я етнографа, дослідниці й письменниці - Ольга Петрівна Косач). 1876 року вона опублікувала чудовий альбом, під обкладинкою якого зібрала традиційну вишивку, килими, бісерні прикраси та писанки, взяті на теренах тодішнього Новоград-Волинського повіту. Називався він не южно-руській орнамент чи щось такого, а «Український народний орнамент: вишивки, тканини, писанки».

Олена Пчілка відібрала для альбому 23 писанки (серед них одна дряпанка). Коли я поглянула на них вкупі, то мені спало на думку, що цій збірці пасуватиме назва Сонячна.

В альбомі є кольорова таблиця, тому відписувати ці писанки зручно. Для того, щоб передати побачені барви, я обрала морожені чорниці, деревину цезальпінії, засушені квіти ромашки. Виконуючи певну послідовність у фарбуванні, мені вдалося використати три барвники і досягти різних кольорів: жовтого, рожевого, зеленого, коричневого, чорного, червоного.

На сайті Луцького краєзнавчого музею написано, що всеукраїнський проект «Вишивка етнографічна: «Український народний орнамент» покликаний спонукати майстрів звертатися до етнографічної літератури з тим, щоб використовувати в своїй роботі взірці музейних колекцій, щоб сучасні вироби були осмисленими і щоб популяризувався український орнамент на прикладі родини Косачів.

Що ж, взірці музейних колекцій ми маємо завдяки Ользі Петрівні Косач, Миколі Федоровичу Сумцову, Катерині Миколаївні Скаржинській... До речі, після початку Першої світової війни Катерина Миколаївна повернулася до України. Останні роки життя провела в Лубнах. Більшовицька влада призначила Скаржинській невелику персональну пенсію, але за клопотанням голови ВУЦВК Г. Петровського жінка була позбавлена грошового утримання. Померла вона всіма забута в Круглику на 81-му році життя влітку 1932 р. Місто Дніпропетровськ було переназвано саме на честь цього Петровського.

Дякую пані Тетяні Серебренніковій за цю прекрасну історію в моєму житті - за Сонячну колекцію писанок Олени Пчілки!

Писанки, відтворені мною за взірцями з альбома "Український народний орнамент" можна побачити в Луцькому краєзнавчому музеї, в столичному музеї Лесі Українки й в Публічній бібліотеці імені Лесі Українки, де працює завідуючою пані Тетяна

Висловлюю подяку Наталі Ковальовій за подарований мені японський барвник і за активну участь у житті цієї Сонячної збірки. Пані Наталя також відтворила писанки, зібрані Оленою Пчілкою, і забарвила їх виключно японськими рослинними барвниками.

Відтворила Сонячний писанковий скарб і Юлія Демчук з Нового Роздолу, прописавши орнаменти на дерев'яних заготовках

Писанка Олександрійщини

Вітаю, друзі!

Цмин. Він досі цвіте! Пишуть, що пагони з квітами дають жовту барву, а от як ту барву з рослини видобути не пишуть. А то непересічний барвник.

Днями я створила свіже відео про фарбування писанки цвітом цмину піскового. Про це ще скажу наприкінці допису.

Цмин пісковий (Helichrysum arenarium) зацвіта у липні, але деякі рослини квітують і до жовтня. Називають цю рослину ще котячі лапки, нечуйвітер, солом'янка піскова, безсмертник. Зараз, посеред сухого острова Бабиного Літа, безсмертник виглядає (так, саме виглядає, а не має вигляд) напрочуд казковим. Може, тому, що його ввесь час тримає у долонях сонце. А, може, то все через мурах, які куйовдять йому чуприну.

Любить безсмертник рости на сухих луках. Фарбує писанки в густий жовтий відтінок.

Писанка, що на фото, зібрала докупи ясно-зелену барву, червону, і... Я цей відтінок, за браком обізнаності, гірчичним називаю. Така барва на писанках стрічається нечасто, бачила подібну на замальовках традиційних писанок Черкащини. Так, не в ясно-жовте, а в ясно-буре тло фарбувала в XX сторіччі писанкарка Варвара Рибчинська.

Добуваю гірчичну барву з горіхового листя. У вересні ще є зелене, непожухле. Однак відразу класти горіховий барвник на білу шкаралупу не слід, краще фарбувати поверх надійної жовтої барви, з цмину добутої.

Та що барви. Символ який! Цій писанці понад сто років. Пані Оксана Білоус визначила її походження — село Червона Кам'янка Олександрійського району, Кропивниччина. Писанка зафіксована в альбомі “Опис колекції народних писанок” за редакції Сергія Кульжинського, 1899 рік. У книзі є чорно-білий ескіз без назви та текстовий опис. Жодної іншої писанки з Олександрійського району не збереглося.

Дякую, Вам, друзі, за увагу до цього допису і запрошую переглянути відео-сюжет на моєму каналі “Школа писанкарства “РЯСТ”

Про РЕЦЕПТИ і ГАЛУН

Мої Вам вересневі вітання, друзі.

Поговорімо цього разу про те, звідки беруться рецепти приготування рослинних барвників для писанок. Думаю, над цим питанням не один читач моїх дописів задумувався.

Рослинні барвники вміють дарувати сяючі барви.

Звідки ж беруться рецепти для фарбування писанок? Якось один чоловік поділився зі мною лайфхаком — мені всі ці рецепти (це ті, які я пропоную на своєму ютуб-каналі) ні до чого, маю книгу Семака про фарбування текстилю.

Те, що люди йдуть до фахової книги, не може не тішити. Проте не варто думати, що рецепти для фарбування тканин один в один підходять для писанок. Писанкар з Червонограда Тарас Городецький, коли став вивчати цю цікаву тему, звертався до літератури про лікувальні рослини, бо розумів, що текстильний напрям осібний, ДО ПИСАНКИ ТРЕБА ІНШОГО СПОСОБУ.

Традиційна медицина — саме та галузь, яка володіє безцінними знаннями багатьох поколінь. Данило Зубицький, відомий травознай і фітотерапевт з села Покотилове, що на Кропивниччині, говорив:

- Без гарячої любові до природи людина не може бути творцем.

Рецепти лікувальних відварів побудовані так, що за мінімальної кількості сировини вдається досягнути максимального ефекту. До цих рецептів і звертаються писанкарі.

По старих книгах, де вміщено замальовки писанок, звісно згадуються і рослини, якими раніше фарбували, і про протраву там написано. Але рецептів там або зовсім немає, або їх приведено чисто ілюстративно.



 

Українська нація володіє багатим творчим спадком. Писанкують румуни, болгари, лужичани, чехи, литовці, поляки, але переважно всі майстри фарбують порошками. Так втрачається самобутність.

Болгарські майстри ще пам'ятають - колись їхні бабусі фарбували писанку волошками. Литовська майстриня Одроне Лампіцкене в одному зі своїх ексклюзивних майстер-класів показала, як фарбувати червоною капустою та оплоднями волоського горіха. Писанкарка не використовує галун, натомість дає до відварів оцет. Саме тому для приготування дієвого барвника їй необхідно взяти 60 горіхів. Українським майстрам досить і шістьох. Бо замість оцту вони використовують алюмокалієвий галун.

Яка ж процедура? Рослину достатньо залити окропом і настояти, чи готувати на пару чи як це краще зробити? Найліпше рослину зварити, і не треба тримати кастрюлю на вогні годину чи більше, як це роблять майстри з фарбування текстилю. Достатньо 10-15 хвилин. Кастрюля, власне, теж не потрібна, бо рослину варять в стакані води. Тобто води достатньо 200 мл. Далі відвар проціджують, дають трохи охолонути і кладуть галун — на кінчику ножа, зовсім небагато.

Так фарбується писанка за українською рецептурою. Варіантів процесу може бути кілька, незмінним лишається галун, без протрави відвар не фарбуватиме яйце надійно.

Подібні рецепти стосуються, наголошую, писанки, не крашанки. Бо ж крашанку можна просто зварити у барвнику і вона й так пофарбується (в деяких випадках).

Мене час від часу питають, чим можна замінити галун. Як я вже написала вище, коли замінити галун оцтом, багато чого міняється - сировини треба набагато більше, та й барва буде слабшою, не такою яскравою. Хоча є нечисленні рослини, які тісніше дружать саме з оцтом, а не з галуном. Про це теж варто сказати. Наприклад, з оцтом добре працює полин гіркий, плоди жересту очисного. Червоні барвники взагалі не потребують протрави.

Звідки наші прабатьки могли знати про галун та де вони його брали? Теж часте питання. Ми чомусь схильні вважати себе розумнішими за батьків. Та це нісенітниці. Про це знав і писав Горацій. Є ця думка і в Шевченка. Люди, які жили до нас двісті, триста років тому і раніше були куди обізнанішими, вони глибше розуміли природу речей.

Що таке селітра та як її виготовити? Хто знає? У першій половині XVIII ст. у різних місцях України діяло 27 селітряних заводів. Селітряниками переважно були козаки. Історія розвитку галузі «дохімічного» виробництва селітри на теренах України має понад 300-літню історію свого становлення.

Відомо, що у далекому минулому В Берегівському районі Закарпатської області, зокрема в селі Мужієво, розробляли родовища золота. Ці копальні діяли тривалий час. Видобували там, крім золота, багато різного матеріалу. Зокрема, й алуніти. Їх у минулому брали для виготовлення жорен, а також переробляли для отримання галунів (інша назва - квасці). Алуніт спочатку палили, потім водою вимивали з нього луг, а з концентрованого лужного розчину шляхом кристалізації отримували галун. Галунові заводи були в селах Квасово, Мужієво, Дедове.

Дякую за згадку про Закарпаття й галуни писанкарці Мар'яні Сварник. Це було корисно.

Тепер саме та пора, коли тріскаються волоські горіхи. Галки і граки добувають їх із зелених кожухів і галасуючи закопують на полисілих городах. Навіть осіннє листя горіха здатне фарбувати — буде ясно-бура барва — розтріскані кожушки, тобто оплодні, фарбують в темно-буру барву. Згадані барви має бути видно на писанці, що Ви бачите на фото - у трилисниках.

Дякую Вам, друзі, за увагу до моїх дописів.

Якщо цікаво глянути, як видобувається барва з горіхових кожушків та листя маслинки, ласкаво прошу до мого каналу. Посилання на нього лишила в першому коментарі.

Гарного Вам самопочуття зичу

ГЛІД й ОСІННІ ПИСАНКИ

 

Вітаю Вас, дорогі мої друзі.

Тут поговоримо про ГЛІД й ОСІННІ ПИСАНКИ.

Сани готують з літа, а писанки пишуть увесь рік. Ну, бо чекають писанкаря на майстер-класи з готовим набутком.

Обіцяла розповісти про одну особливу кольорову комбінацію. Цими днями я спробувала справді нове для себе поєднання. Кольори я не підбирала, тільки рослини. Тому таке осіннє звучання йде не від мого задуму: його несуть осінні плоди і трави.

Тож, якщо Вам цікава тема писанки, Ви встигли попрацювати писаком і вже почали компонувати орнаменти, проте досі шукаєте свої кольори, тоді цей допис саме для Вас.

Я не вважаю область фарбування рослинами чимось на кшталт другого чи третього рівня, проте в мене було саме так - починала з порошків і тільки згодом, десь через рік писанкування, в 2012, стала фарбувати травами. Зараз фарбую виключно натуральним.

Завдяки учасницям школи писанкарства "РЯСТ" (це відкрита група у фейсбук, яку я створила в 2015 році) дізнаюся багато нового для себе. Зокрема, завдяки талановитій писанкарці з Перемишлян Галині Тудай я довідалася про непересічні фарбувальні вміння глоду і спробувала цими рожево-червоними плодами пофарбувати писанку. Маю про цей прекрасний досвід коротке відео на ютуб, запрошую поглянути (посилання - в першому коментарі).

Фарбує глід біле яйце в густу темно-зелену барву, що нагадує старовинні ангоби. Це якщо забути писанку в барвнику годин на сім. Якщо фарбувати хвилин 15-20 отримається соковита зелена барва.

Отже, я спробувала поєднати на одній писанці свіжі плоди глоду та плоди бузини чорної, щоб дістати різні відтінки зеленого - теплий та холодний. Далі, аби отримати третій відтінок зеленого, фарбувала цвітом золотушника (рослина вкінці вересня - напочатку жовтня ще цвіте). Після фарбування золотушником темний зелений колір “сяде”, дещо висвітлиться, і далі можна фарбувати в якусь впевнену цікаву барву, наприклад, чередою. Біле яйце рослина фарбує в кремові відтінки, а на плоди глоду й бузини (після золотушника) лягає неймовірним оливковим кольором.

Далі можна писанку витравити, знову забарвити золотушником, а потім — чередою, а далі коротко перекрити бузиною, відтак фарбувати повторно чередою, й отримати в'язке медове тло. А можна обійтися без витравлювання та карколомних комбінацій і пофарбувати писанку корінцями марени.

Отже, схема може бути такою: плоди глоду (20 хв) - плоди бузини чорної (10 хв) - цвіт золотушника (25 хв) - трава череди (30-40 хв) — корінці марени (25-30 хв).

Дякую Вам сердечно за увагу!

Сподіваюся, цей допис-порадник був Вам корисним

Ще кілька слів про глід

Друзі, вітаю.

Говоримо про ФАРБУВАННЯ ГЛОДОМ та осінніми ТРАВАМИ.

Запрошую до розмови.

Глід відомий людям здавна своїми лікувальними властивостями. Він понижує тиск, заспокоює нервову систему. Тому якщо Ви гіпотонік, у компот глоду слід класти небагато, а то сильно хилитиме в сон. Смачний з глоду виходить і кисіль. Але плодів і тут брати треба трішки, жменьку.

Ніде не читала, що плоди глоду фарбують. Десь написано, що фарбувальним потенціалом володіє кора рослини.

Про те, що плоди глоду фарбують в густий зелений відтінок я довідалася від писанкарки з міста Перемишляни Галини Тудай. Пані Галино, висловлюю Вам подяку і щире захоплення Вашою роботою.

Цього року фарбувала я глодом одноматочковим (Crataegus monogyna), але різними сортами - дрібніші яблучка глоду і яскравішого забарвлення фарбують слабше, сильніший барвник виходить з крупнішого глоду, темно-червоного.





 

Глід у великій кількості росте в нас по берегах Інгульця. Там є й каркас західний, і свидина криваво-червона, і дикий виноград, і маслинка, і бузина чорна, і горіхів там доволі. Усе це фарбує в чудові барви.

Але зараз не про них мова. А про глід. Його стиглі плоди фарбують у густий зелений колір, фарбують біле яйце без будь-якого ґрунту. З додаванням алюмокалієвого галуну. Як тримати писанку в барвнику з пів години - буде виразна зелена барва, а як лишити на ніч - отримається густий-прегустий зелений колір. Вигляда це неймовірно красиво!

На одній писанці я поєдную глід з плодами бузини. Спершу фарбую глодом, а далі бузиною - отримуються різні відтінки зеленого. Бузина дарує холодніший, близький до блакитного.

Далі черга трав: золотушник висвітлює тло, череда фарбує в приємні буро-оливкові барви, довершує діло марена.

Писанки лаком не вкриваю, тому вони пахнуть травами і квітами, осінню і терпкими вечорами.

Череда має бути в оселі не тільки для того, щоб з неї барвника варити. Вона є чудовим засобом для споліскування волосся, прибирає проблеми зі шкірою, робить волосся приємним та гарним. Рятує череда і від болю в горлі. Це я не переповідаю десь прочитане - лікувальні властивості череди випробувано нашою родиною. Ділюся тим, що знаю.

Якщо Вам до снаги писати писанку навесні, тоді насушіть зараз чорнобривців, золотушника, череди, прикупіть марени - і будете з жовтими, червоними, жовтогарячими і бурими барвами. Для зеленого, шоколадного, чорного і синього кольору підійде чорничний джем, який продають по супермаркетах. І обов'язково купіть галун в аптеці. Без нього рослинні барвники не фарбуватимуть (виключенням є корінці марени і цибулиння).

Цю серію писанок маю бажання продовжувати, якщо Вам цікаво було б замовити таку міні-серію з трьох-п'яти робіт, звертайтеся.

Також, коли маєте охоту запитати щось про писанку, питайте.

Останніми цікавими, на мій погляд, питаннями були такі:

-чому радите користуватися рослинними барвниками?

-який час є найсприятливішим для написання писанки?

-що Вам дає робота з писанкою?

-скількох людей навчили писанкарству?

-чому можна навчитися на майстер-класах?

Дякую Вам, друзі, що читали. Бережіть себе та своїх рідних

про ПОПУЛЯРИЗАЦІЮ нашої рідної КУЛЬТУРИ і її популяризаторів

 

Ви маєте!

Ви повинні!

Ви зобов'язані!

Це не вирок суду, ні, це, виявляється, запрошення на конкурс.

Вітаю! Цього разу маю настрій поспілкуватися про ПОПУЛЯРИЗАЦІЮ нашої рідної КУЛЬТУРИ і її популяризаторів.

Ніхто не зобов'язаний цього тексту, ясна річ, читати, але якщо матимете охоту, прошу.

Зараз Інтернетом шириться чимало оголошень про мистецькі конкурси, тексти яких не лишають мене байдужою. Навіть не самі тексти, а те, як вони збиті. У цих конкурсів, як правило, за організаторів - державні установи та маловідомі “активні громадяни”, існування яких можна з'ясувати за номером телефону чи за телеграмом.

Ці організатори “прагнуть відновити творчий потенціал України під час війни” і всіляко “спонукають до творчості”. Часто-густо величають себе мистецькою ініціативою. Текст оголошення бува починається без привітання. Сходу йдуть накази, що там хто має для конкурсу зробити і як; зрозуміло, у вільний від роботи час.

Більбо Торбин, найдивовижніший гобіт з усіх гобітів Ширу, теж був “пройшов конкурс” за ініціативи чарівника Гандальфа і пристав до однієї вельми непевної виправи. А почалася та Більбова пригода з грошової спонуки, не менше.

“Гобіт” - це не фентезі, не трилер, а найзахопливіша авторська казка з-поміж багатьох казок світу, складена для дітей Джоном Рональдом Руелом Толкіном, англійським письменником, блискучим лінгвістом і знавцем Середньовіччя.

Так от, Більбо вирішив допомогти 13-ом гномам у їхній виправі не без сподівання на грошову винагороду. Так воно в казці. Бо ж коли хтось долуча до чужих справ власний час, життєві сили і своє добре ім'я, він має право сподіватися на вдячність. А як же справа стоїть з отими авантурними конкурсами? Там якось все догори дригом. Їхні організатори дбають про творчий розвиток українських митців під час війни і тому вимагають з них грошовий внесок. Потурбуйся, помізкуй, придумай, зумій намалюй, сфотографуй, надішли в такому-то форматі та ще й гроші перешли. Ось така докура з відновленням творчого потенціалу.

Зрештою, “ми лише маленькі чоловічки у великому світі”. “То й слава небу!”- як проказував було Більбо.

Я дякую Вам, друзі, за увагу до цього мого тексту. Ми з Вами знаємо, що правдива мистецька ініціатива виростає з маленького світлого вогника, маленького, зате впертого. Він освітлює дорогу митцеві, та й світ робить світлішим, бо світить скрізь, де є охочі його прихистити і затулити од вітру.

Сподіваюся, в оселі Вашій зараз затишно. І на серці теж

*у дописі цьому я використала цитати з книги "Гобіт або мандрівка за Імлисті гори" в перекладі Олександра Мокровольського, видавництва Астролябія, за 2022 рік

про МИНУВШИНу і РОЛь СПАДКУ в нашому житті

Мої жовтневі вітання, друзі!

Пропоную Вашій увазі думки стосовно ПИСАНКИ, нашої МИНУВШИНИ і РОЛІ СПАДКУ в нашому житті.

Також у дописі подаю рецепти страв із глоду.

Тепер всередині жовтня вже не знайти бузини, пожухли й почорніли трави: пижмо, безсмертник, суховершки й кропиви. Зате поспіли плоди глоду, ще добре тримається на вітах свидина, достигає каркас, ще можна призбирати оплоднів волоського горіха. Усе це вміє фарбувати. Якщо поєднати барви плодів з барвами череди, золотушника, чорнобривців, додати червонаве звучання марени, то вийде некепське поєднання і писанка гратиме м'якими медовими кольорами.

На березі Інгульця мені трапляються кущі глоду одноматочкового (Crataegus monogyna). Плід має одну крупну кісточку, яка оточена дещо борошнистою солодкуватою м'якоттю. Невеликі рожево-червонаві барильця глоду зараз добре помітні на тлі казково-блакитного неба. Користь від споглядання такої краси очевидна, бо краса говорить нам про Любов, вона єднає нас із попередніми поколіннями, з нашими батьками, які зберегли цей світ для нас. Це єднання присутнє в звичаях, традиціях і відчути його не є чимось складним. У цьому нам допомагає краса української писанки.


Плоди глоду

Писанкарство час до часу називають старовинним напівзабутим чи то ремеслом, чи то мистецтвом, натякаючи як на його тяглість, так і на зв'язок з тим ладом, якого вже нема. За моїм спостереженням, такі справедливі погляди дещо заступає тінь відсічення. Є нове, сучасне, а є щось старе і це старе навіки загрузло в тенетах минулого. Оте старе наші сучасники мають за зогнилу картоплину, яку потрібно без вагань пожбурити якнайдалі від здорового молодого плоду, щоб не сталося зараження.

Йдеться тут не так про ремесла, як про світобачення і світорозуміння. Чому, приміром, так повелося, що українці мають горобця за нечистого птаха? Маєте відповідь?

Громадяни наші з вищими освітами виснують з того десь таке — та то бувають такі злі й не надто розумні люди, яким не шкода бідолашних горобчиків. А як згадати їм про звичаєвість, то ще додадуть - традиції повинні залишитися в історії, бо ми сучасні люди, зараз суспільство і світ змінюються.

Випливає з таких міркувань одне — традиції треба відкинути як ту зогнилу картоплину, адже від неї сама лише шкода. Дехто відкидає можливість глибше зрозуміти себе, бо таке вже сильне враження справляє на нього сучасний дух життя.

Виходить, нас навчили не кривдити пташку, але забули навчити шанувати одне одного, шанувати свою спадщину. Світ змінюється, авжеж, а питання “хто ми є?” нікуди не дівається.

Етнолог Михайло Красиков не тільки про горобців і про те, як вони сон випивають знає, якось він сказав, що в українця навіть побутова звичаєвість завше була містком у майбутнє, адже народна культура є прогностичною.

Також етнолог запевняє - світові глобалізаційні процеси, підвищення рівня освіченості та поінформованості людей – це тенденції, які звужують сферу існування традиційних вірувань. А ще, як на мене, ці тенденції обривають ті нечисленні ниточки, які в'яжуть нас із минулим - золотим джерелом життєдайної сили.

Освіта — то не єдиний чинник консолідації суспільства. Про це говорить професор, доктор психологічних наук Анатолій Фурман, і мені його думки відгукуються. Рахуватися зі здобутим досвідом минулих поколінь авжеж потрібно, бо він так чи інакше кристалізований у національних формах ментальності. Тобто те, що було не загуло, воно живе в нас, воно будує нас, виставляє дороговкази.

Наші батьки були вдячними, бо вдихали красу рідної землі. Вони були вдячними і небу, і сонцю, і рослинам, що вміють брати і вміють віддавати. Не цуралися диких трав і знали про них багато-багато.

Ми з Вами теж добре знаємо про чудові смакові якості глоду, про його гарну лікувальну дію, про барвні вміння. Плоди глоду фарбують писанку в особливий густо-зелений колір. Медові барви здатні подарувати золотушник і череда. Навіть зараз, посеред холодного жовтня.

Саме ці рослини фарбували писанку, що Ви бачите на фото.

Сушений глід додають в чаї і відвари. У духовці глід сушать при температурі не вище 60 C.

Напої з глоду полегшать симптоми застуди, підвищать імунітет. Збирати глід доречно наприкінці вересня та на початку жовтня, саме зараз, поки ще сонячно й сухо.

Глід додають в тісто, до десертів, варять з нього відвари, киселі, компоти, роблять чаї, готують варення й сиропи.

Заморожений глід потім можна використовувати в різних цілях — додавати в чай і компоти, готувати з нього начинку для пирогів.

РЕЦЕПТИ

Компот:

3 л води;

1 стакан плодів глоду;

100-150 г цукру чи 3-4 столові ложки меду (за смаком).

Начинка для пирогів:

промитий глід проварити 5-10 хвилин разом з дрібно нарізаними яблуками, перетерти через сито, підсолодити.

Друзі, я дякую Вам за увагу до моїх дописів. Запрошую Вас цікавитися живою традицією писанкарства, вивчати унікальні рецепти приготування рослинних барвників. Пропоную купувати мій авторський відео-курс

“ЯГІДНІ НОЧІ”, де я показую, як фарбувати писанку

різними плодами.

Всі майстер-класи - в запису, вони озвучені та проілюстровані. Переглядати їх зручно в будь-який час і скільки завгодно разів.

Дякую Вам!

Блакитний і синій

Доброго здоров'я, друзі!

Який колір зустрічається на писанках найрідше?

З моїх спостережень, синій та блакитний.

А чому я про це веду мову? Бо хочу сьогодні згадати етнографа Пелагею Литвинову-Бартош та її унікальну спадщину.
 

Етнограф зібрала чудову колекцію традиційних писанок Сумщини і надрукували кольорові замальовки з них в альбомі "Южно-руський орнамент" в 1899 році. Писанки ці мають на собі багато червоної барви в деталях орнаменту, а тло там різне-різне — чорне, темно-зелене, біле, гірчичне, блакитне, червоне. Орнаменти виразні, соковиті, себто на любу глянув і все — ти залюбувався на все життя.

Які ті писанки і що за символи на них колись писали по селах Землянка, Боромля, Слоут, Грунь, Полошки, Чорториги та інших селах Сумщини ми знаємо саме завдяки праці Пелагеї Литвинової-Бартош, з дня народження якої сьогодні, 15 жовтня, виповнюється 190 років.

Нам дуже всім пощастило володіти таким спадком. Не кожна писанкарська нація має настільки багатий скарб, як українці.

Пелагея Яківна жила певний час у селі Землянка, там вона і збирала (проте не єдино там) взори писанок, вишивки, килимів і ще багато всього, а також записувала чимало зі звичаїв українських. Такого особливого матеріалу Ви не прочитаєте ні в каталозі Кульжинського, ні деінде.

Про "писання писанок" етнограф записала відомості в селі Землянка від старенької козачки-удови Гайки Іванівни Парнючки. Там сказано докладно і про галун, і про фарбування гілочками яблуні з саду.

"Когда будет все приготовлено «писарка», перекрестясь, со словами «поможи мени Боже!» принимается за работу.

В большом черепке разводится жар и на горячие уголья ставится мисочка с воском, чтобы во время производства работы воск был жидок и горяч.

Тогда берут в левую руку сырое, чистое яйцо, а в правую кисточку и, обмакнув рурку в воск, выводят им по яйцу узоры.

Выведя узоры или, залепив фоны, которые должны оставаться белыми, кладут яйцо прежде всего в жовтило, т.е. остуженую желтую краску, в которую подсыпают немного квасцов; в краске дают яйцам полежать несколько часов.

Добываются краски различным образом: красный, синий, черный сандал в щепотках покупают у торговок, намачивают в воде, варят и отваром красят яйца, для красного цвета употребляют также «червець» - кешениль – coccus cacti; желтую краску добывают из сухих чешуек огородного лука – цибули, из сухой гречневой половы, запаривая их кипятком, намачивают в воде соструганную из молодых сладких яблонь мязгу и т.п".

Мені доводилося фарбувати і сандалом, і комахою кошеніль. Фарбувала якось і молодими гілочками солодкої яблуні. Гілочки фарбують стійко в м'яку жовту барву.

Писанка з синім тлом уміщена до альбому "Южно-руський орнамент" під номером 138.

Як вирішила її написати, то взяла цвіту золотушника й корінців марени, щоб отримати наближений до червоного колір. І взяла сині соковиті плоди: фарбувала і черемхою, і антипкою. На витравленому тлі таки добилася синього кольору.

В колекції Пелагеї Литвинової-Бартош писанки всі дуже гарні та виразні, є там і з густо-зеленим тлом зразки (фарбуємо глодом), і з білим (витравлюємо оцтом), і з чорним (беремо бузину, черемху, антипку, шовковицю...).

Таблицями з замальовками писанок щедро ділиться Етнографічний музей імені Пелагеї Литвинової-Бартош. Запрошую Вас відвідати їхню сторінку. https://www.facebook.com/pelageyabartosh

На фото - традиційний для Сумщини орнамент, писаний за замальовкою з альбому Пелагеї Литвинової-Бартош. Писала і фарбувала рослинами Ірина Михалевич

Про одну особливу жінку, яблуні і сумщину

Доброго здоров'я, друзі.

Цей допис стосується особливої ЖІНКИ, ЯБЛУНІ і СУМЩИНИ.

Мова піде про Пелагею Литвинову-Бартош, бо ж 15 жовтня виповнюється 190 років з дня народження цієї непересічної жінки.

У шлюбі з чернігівським поміщиком Петром Олексійовичем Литвиновим Пелагея Яківна народила десятьох дітей - сімох синів і трьох доньок. Вона сама керувала вихованням й освітою рідних дітей.

Поруч з тим наголошувала на тому, що треба б покращити становище жінки у тогочасному соціумі і порушувала питання гендерної рівності.

Пелагея Литвинова-Бартош отримала освіту, яка дозволяла їй провадити педагогічну діяльність і в 1875 році вона відкриває в Києві початкову школу, впорядковує для учнів цікаві посібники.

По смерті тітки у 1886 році успадкувала хутір у селі Землянка (нині це село Глухівського р-ну Сумської області), мешкала там до кінця своїх днів. Живучи переважно в провінції, вивчала народні вірування, промисли і заняття (ткацтво, рибальство, кулінарію), збирала усну народну творчість, писанки, рушники, плахти, візерунки народної вишивки і ще багато всього. Вивчала народну медицину, умови виховання дiтей, побут, домаш­нi промисли селян. Пiдго­тувала опис давнiх українських свят зимового циклу народного календаря. Була вона письменницею та перекладачкою.

Коли Ви знайомі з двома-трьома книгами по писанкарству, то запевне читали в них, що колись писанки фарбували рослинами і що “жовтило” добували з кори дикої яблуні.

Такі рецепти, про кору і про дику яблуню, можуть легко відбити охоту спробувати рослинні барвники. І Тарас Городецький також писав, що йому шкода знімати з молодих дерев кору, тому він і не намагався робити “жовтило” з дикої яблуні.

На щастя, кору знімати не треба, та й не обов'язково шукати дику яблуню. Усе це я збагнула завдяки праці нашої сучасниці Наталі Земної і праці Пелагеї Литвинової-Бартош.

Травознай Наталя Земна радить робити відвари з молодих гілочок садової яблуні, бо саме тонкі галузки, що виросли на дереві протягом останнього року, і містять оту помічну “кору”.

В лютому ми з чоловіком при допомозі гілочок яблуні лікували тяжкий кашель (бо вже ніщо покупне не помагало), пили відвари і кашель відступив. Вони гіркі на смак, як і відвари з листя подорожника великого, але приємні.

Наталя Земна стверджує, що найбільш цілющими з усіх сортів яблук вважаються ренет Симиренка та антонівка, всі нші — десертні.

Цікаво, що від застуди помічними є відвари з гілок ялини, верби, малини, смородини, вишні, ясена, ну, а про липу, калину та червону горобину Ви й так чули знаєте.

1899 року побачив світ унікальний альбом “Описание коллекции народних писанок” за редакцією Сергія Кульжинського. Того ж таки року вийшов друком іще один пречудовий альбом “Южно-русский орнамент” Пелагеї Бартош у другому виданні.

Які ж там чудові зразки традиційних писанок Сумщини, Ви б їх бачили! (посилання на відео про писанки Сумщини - у першому коментарі).

Ну, а як фарбують гілочки солодкої яблуні Ви можете побачити в цьому дописі.

Вітаю Вас, друзі, з днем народження Пелагеї Яківни і бажаю усіх гараздів. Дякую, що читали!

Писанка, фарбована гілочками яблуні

про поезію

Мої Вам теплі вітання, друзі!

Насамперед дякую за участь у відгадуванні назви коренеплодів, що у розділі розповідей я розмістила. Отримала кілька десятків відгуків. Спасибі Вам за це сповнене тепла спілкування!

З чим нам тільки не доводиться стикатися на глухих дорогах життя! Про це міркує Міґель де Унамуно, філософ і письменник баскського походження. А ми з Вами, друзі, поміркуємо про життя і про думку, а ще — про роль ПОЕЗІЇ в нашім сьогочассі. Про писанку, звісно, теж буде.

От було би добре мати вправне сито, щоб розділяти пісок і породу. Ріка часу біжить і ворушить каміння; різні думки зринають в людських головах час до часу. Сьогодні плин думок котиться глибоко-прорізаним яром, а все для того, щоб переконати людину, що є два береги: на однім — наука, як єдино доцільний шлях пізнання світу, а на другім — мистецтво, яке поволі ототожнюється з розвагами.

Поезія потрібна для того, щоб ми творчо сприймали світ. Щоб ми жили серцем, як це заповідав Шевченко.

Андрій Содомора, знавець античного світу, перекладач, письменник

Ну, серцем жити, то красиво сказано, а як ті красиві слова поможуть розбивати щоденні перешкоди? Поможуть! Бо то є щонайдієвіший спосіб долати невпевненість, холод у стосунках, нерозуміння, зневіру та відчай. Як нам радять боротися з відчаєм? — цей стан ще називають депресією — вдягніть яскраву кофтинку, поприбирайтеся в кімнаті, сходіть на прогулянку... Всі ці поради помічні при поганому настроєві, не більше. Як же порятуватися від занурення у щось глибоке і страшне? Достатньо думати. Не помішувати кашу, а таки думати.

Відома річ - поезія висловлює невимовне, в поезії містяться відповіді на такі запитання, яких не знайти у словниках та довідниках, нарешті поезія ставить настільки глибокі питання, яких не ставить і сама наука.

Виходить, поезія спонукає до думки? Авжеж. Як не дивно, відчай підкрадається найближче тоді, коли закінчуються відповіді на наші запитання.

Наука розглядає явища первинного і похідного, а поезія ще й дає відповідь на запитання — хто з-поміж цих двох важливіший і чому.

Зрештою, поезія — це прагення високого стилю.

Олена ОʼЛір, кандидат філологічних наук, поетеса та перекладач з ірландської, шотландської й англійської мов.


Світло-жовте і світло-буре. Є чисто жовті, є де більше жовтого, а менше зеленого, або де багато зеленого і трішки жовтого, і ще менше бурого. А є де зеленого менше, а буре переважає. Або буре, а на ньому — прожилки жовтого, навіть золотого. Є, де бурий тільки починає ставати бурим, тому він нагадує більше ліловий. Є, де в рівній мірі зелений, і бурий, і жовтий. А є чисто зелені і немає вкраплень. Є з жовтою обою зелені. Є наполовину жовті, наполовину зелені. Є поєднання світло-зеленого, темно-зеленого і жовтого. Є цілком світло-бурі, а є такі, де не розбереш, де бурий, а де темно-зелений. Дуже гарні світло-бурі з невеликими вкрапленнями жовтого, і там серединка світло-зелена. Є ще жовті, по яких широкими смугами розлилися світло-бурі позолочені барви.

Такі барви можна бачити на горіховому листі наприкінці жовтня. Пішли дощі, листки падають долу, їхню красу стирає волога, а вони такі прекрасні. Поезія!

Листя волоського горіха фарбувало писанку наприкінці весни, усеньке літо і половину осені, до настання другого Бабиного Літа. Буде ще й третє, в листопаді, але вже без горіхових листків.

У жовтні зручно фарбувати писанки плодами глоду, вони дарують неповторний густий зелений відтінок, що нагадує старовинні ангоби. Також можна фарбувати квітами чорнобривців — це завжди впевнена жовта барва, а ще - приємна грушева (за певного рецепту). Іще раджу плоди свидини та дикого винограду — то цікаві зелені кольори. Коли спробуєте щось настільки прекрасне, як плоди каркаса, переконаєтеся, що барв живе на світі сила-силенна: каркас фарбує в ніжний бурий відтінок, а самі плоди міняться, то бурим, то ліловим, то вишневим, то брудно-помаранчевим, то зеленкуватим, а то й золотим.

Поглянути, як той каркас (повна назва рослини - каркас західний) у природі виглядає, які вони ті плоди на колір та розмір і як яйце фарбують запрошую ласкаво на свій YT-канал. Дякую щиро за увагу!!!

Те, що жовтогарячого кольору

Мої листопадові Вам вітання, друзі!

Витинанки та вироби з соломи — це, переважно, різдвяна тематика. Писанки — великодня. А який напрям народного мистецтва можна вважати осіннім?

Осінньої пори в традиційній українській культурі напохваті були восковички. Звичай створювати весільні вінки з воску снується від моди на fleur d`orange, адже світлі воскові крапельки, зібрані докупи, пригадують напівзакриті квіти апельсина.


Плід фізаліса в ліхтарику

Пропоную, однак, поговорити не про восковий вінок (маю надію, ця зворушлива тема чекає на нас попереду), а про orange, тобто про ТЕ, що ЖОВТОГАРЯЧОГО КОЛЬОРУ.

Orange — назва кольору, що в українській мові має кілька відповідників — оранжевий, помаранчевий, рудий, вохристий, вогнистий, жовтогарячий. Від останніх трьох аж тепліше стає довкола, правда ж?

Жовтогарячий колір буває навдивовижу яскравим. Мабуть тому його нечасто побачиш. Таким іноді нам являється лик Сонця, в цю ж барву - неспокійну, мерехтливу — ми бачимо зодягнутим і земний вогонь.

Порядкують в жовтогарячих чарунках бджоли, хова в собі жовтогарячий сік чистотіл, лопотять подвір'ям гусячі лапи. А десь там, в саду, за рядочком чорнобривців, листопад помагає бити гракам волоські горіхи.

Якщо лишити ті половинки надворі, вони стануть човнами, припнутими до чорних вечорів, а як взяти їх до хати, то вони горітимуть відважним пломінцем. Чому горітимуть? Бо вони ж горіхи!

Цієї пори, в листопаді, мені до снаги не тільки бити горіхи, а й майструвати з шкаралупок свічки. Для цього треба почистити горіхову половинку від перетинок, примостити на дно гніт в металевому тримачі і налити гарячого воску. Свічку-горішка найкраще пустити у посудину з водою і тоді запалити. Горітиме така свічка впродовж 40 хвилин.

Вогнистою барвою навіть серед листопада милуються ті, хто посадив у квітнику фізаліс. Ліхтарики фізаліса горять густо-морквяним відтінком і довго не затухають. Вони, ці ліхтарики, отруйні, а от ягоди, що ховаються всередині - їстівні. Фітотерапевт Наталя Земна розповідає, що ягоди перуанського фізаліса діють як болетамувальний засіб. Плоди ці приємні на смак, з кислинкою. Я більше однієї ягоди за раз не вживала.

По квітниках садять декоративний фізаліс, а є ще ж овочеві сорти з крупними плодами.

З отруйних ліхтариків фізаліса теж можуть бути ліки — їх треба відділити від ягід, залити олією та настояти два тижні. Цей засіб швидко загоює подряпини та незначні порізи, так стверджує Наталя Земна.

Жовтогаряча ягода фізаліса справді приємна на смак. А яка ж то краса! Щоб побачити перуанську вишню, не обов'язкового розривати ліхтарика — він попервах береже свою перлину від холоду, сторонніх очей, гучних вуличних звуків і стиха наспівує знайому їм обом пісню гір, однак з часом робиться геть благеньким і тоді ягоду стає видно.

Зичу Вам, друзі, тепла і яскравих барв у вирі днів.

Як досягати жовтгогарячого кольору на писанках при допомозі рослинних відварів читайте в моїй книзі. Вона вийшла друком у видавництві КСД 2019 року. Придбати її можна в магазині пані Оксани Білоус:

https://www.oksana-bilous.com/product/p-270

Чи вирощуєте Ви фізаліс? Прошу ділитися досвідом

Також запрошую Вас до себе на канал за рецептами рослинних барв.

Якщо Вас цікавлять платні майстер-класи, лекції про фарбуваня писанок рослинами чи інші види співпраці — я завжди рада спілкуванню і відкрита до пропозицій

Про фарбувальний ЛИСТОПАД

Вітаю, друзі!

Про фарбувальний ЛИСТОПАД і про те, як з теплоти людських стосунків народжуються книги скажемо в цьому дописі.

І дощовитого листопада є змога звертатися до рослин знову і знову.

Листопад - це пора калини. Фарбувальним потенціалом володіють не плоди, а кора. Хоча, чого ж, плоди теж барвлять - калиновий чай має навдивовижу приємний теплий колір.

Осінь - то пора цілющих плодів, з яких ми готуємо ароматні компоти, киселі, начинку для пирогів, запарюємо чаї. Проте не лише це. І плоди, і гілочки дерев та кущів пізньої осені вміють дарувати прекрасні м'які писанкові барви. Про це я маю охоту писати всі ці зимові місяці, бо то нова цікава тема, яка не знайшла відображення в моїй книзі "Українська народна писанка”.


 

Натомість на сторінках згаданої книги Ви знайдете 20 перевірених мною рецептів. Цей порадник допоможе кожному, хто прагне спробувати рослинні барвники на писанці. Ви дізнаєтеся, як фарбувати плодами бузини, чорницями, шовковицями, квітами чорнобривців та іншими відомими рослинами.

Є в книзі і про фарбування кошеніллю та барвником “sappan wood”.

Книгу написано так, аби вона стала помічницею як початківцям, так і досвідченим писанкарям. А ще на сторінках видання знайдете покрокові майстер-класи з написання складних насичених і традиційних гарних орнаментів.

Книгу підготувала та надрукувала в 2019 році творча команда харківського видавництва "КСД” за рекомендацією талановитої майстрині і дослідниці традиційної вишивки Лідії Бебешко. Дякую пані Лідії за цей безцінний подарунок!

Ілюстрації всі кольорові, папір - крейдований, палітурка – тверда. Придбати книгу можна в Оксани Білоус: https://www.oksana-bilous.com/product/p-270

Спершу я ділилася рецептами рослинних барвників тут у фейсбуку. Друзі переконали мене, що такий досвід вартий того, аби його зібрати під однією палітуркою. Тому спершу побачив світ порадник “Фарбування писанки. Природні барви”. Верстку та дизайн тієї книжечки зробив мій чоловік Володимир, а кошти для друку зібрали мої добрі друзі — Крістіана Івченко, Оксана Корнелюк, Оксана Штутц, Groux Nicole, Pahud Sylviane, Fragnière

Bluette при допомозі благодійної асоціації Free Ukraine.

Висловлюю моїм друзям теплі слова подяки. Дякую Вам за це диво у моєму житті!

Проглянути книгу “Українська народна писанка” можна за посиланням, що я залишила в першому коментарі.

Талановита художниця і графічний дизайнер Оксана Корнелюк родом із Луцька, але вже два десятиліття живе і творить у Швейцарії. Життя пані Оксани пов’язане з Івердоном-ле-Бен і Ґрансоном. Мисткиня пише картини і писанкує, та ще й навчає мистецтву писанки всіх охочих. Саме від пані Оксани я дізналася про фарбувальні вміння чорнобривців.

З 2019 року й донині Оксана Корнелюк — художник-викладач у власній студії мистецтв (ательє) «ОKSKO».

Побачити акварельні роботи пані Оксани і не тільки їх можна за цим посиланням: https://www.instagram.com/atelier_oksko_/

Плоди глоду сушені і свіжі

Отож, рецепти фарбувальних відварів Ви можете прочитати насамперед у дописах на моїй сторінці:

скоро говоритимемо про фарбування глодом, каркасом, антипкою, бирючиною, гілочками верби, ліщиновими сережками, гілочками яблуні — тобто це будуть дописи про ті рослини, які не увійшли до моїх порадників, але входять до переліку надійних та цікавих барвників для писанки.

Рецептами я ділюся в книгах, тут у дописах, у різних своїх блогах, а ще за порадою талановитої писанкарки Тетяни Коновал активно наповнюю навчальними писанкарськими відео свій youtube канал.

Дякую Вам щиро за увагу, до зустрічі

 

Моруга осінь

Вітаю, друзі.

Ось і вернулася моруга осінь, стала під старою яблунею і буца її в полатаний стовбур - легенько, аби лиш почула. Від того в чорній кроні, як у тій регелі, борсається попелястий місяць - про око підстриби оті, бо знає - скоро на волю пІде.

Темно-сіра нам та брудно-бура та пізня осінь. А як вдивитись - ще горить калина і вогниками миготить ще глід, магонія у сизих намистинах і чорні кетяги гойдає бирючина.

Осінні плоди і гарячі чорнобривці вміють фарбувати в дивовижні кольори. Оце і є барви осені - тихі й разом з тим гарячі, лагідні й кипучі!

На писанках осінні рослини працюють напрочуд дружно - отримується злагоджена палітра. Але треба знати секрет: які рослини поєднувати в одну команду.

Добре грають разом свіжа бирючина, сушені чорнобривці, марена і морожені чорниці. Непогано поєднуються плоди глоду, сушений підмаренник і марена. Добре працюють разом свіжа бирючина, сушені трісочки цезальпінії та морожена бузина.

Комбінацій може бути чимало. Обираємо те, що треба і фарбуємо!

Я вже готую фарбувальні набори для Вас. А ще ближчим часом заведу окремий альбом, куди виставлятиму серії писанок, які можна буде придбати. Вже скоро

***А тепер ЗАГАДКА для охочих - якого слова немає ні в орфографічному словнику української мови, ні в тлумачному, але воно є в цьому тексті? а, і що те слово позначає? Дякую за Ваші відгуки

про ОТРУЙНІ рослини і про КОМПОТИ

Мої сердечні Вам вітання, друзі!

Засніжило, а ночами мороз ходить. Що це може означати? А те, що час збирати плоди бирючини.

Я фарбую різними рослинами — і сушеними, і замороженими, але свіжим фарбую в будь-яку пору року. Тобто період фарбування свіжими рослинами в мене необмежений. І це завдяки бирючині.

У цьому дописі поговоримо про ОТРУЙНІ рослини і про КОМПОТИ.

Плоди бирючини звичайної (Ligustrum vulgare) міцно тримаються на кущах всю осінь і зиму, навіть у березні їх ще можна назбирати. Здається, вони терпляче чекають, поки хтось із писанкарів прийде і візьме їх для барвника. Плоди бирючини звичайної (Ligustrum vulgare) отруйні – і для людей, і для тварин.

Якось одна майстриня взялася за приготування барвного відвару з бирючини і назвала такий відвар компотиком. Барвник з бирючини не слід так називати з міркувань безпеки глядачів і читачів.

То наскільки ж отруйна бирючина і навіщо нею користуватися, якщо вона отруйна?

Доречне собі запитання.

Отруйним є чистотіл, але ж ми не вживаємо його всередину, а беремо для зовнішнього застосування. Все — отрута, все — ліки. Отруйними є черемха, мак, шпинат, баклажани, навіть чорний паслін (Solanum nigrum), з якого наші мами й бабусі в голодні роки готували пиріжки та вареники, додавали паслін і в компоти, варили з нього киселі. Отруйними є недостиглі плоди пасльону, однак щойно вони почорніють, їх можна вживати в їжу.

Фітотерапевт і травознай Наталя Земна люб'язно відповіла на моє запитання про бирючину і зазначила, що після контакту з плодами треба гарно вимити руки. Раніше бирючиною лікувалися від педикульозу, така це сильна рослина.

Свіжі плоди бирючини, коли скористатися ними в листопаді до настання стійких холодів, зафарбують біле яйце в бірюзовий відтінок. Після морозів плоди фарбують більш яскраво і можна отримати чудовий блакитний відтінок.

Й осінні, і зимові (себто після морозів) плоди добре фарбують біле яйце.

Проте, коли накладати на осінню бирючину барвник "sappan wood”, вийде червоно-фіолетовий відтінок, з зимовими (замороженими) ягодами такого результату в мене не сталося - цезальпінія поверх бірюзово-блакитної барви бралася синім кольором. Накладанням бирючини на марену можна досягти цікавого світло- бурого відтінку, на череду бирючина лягає ясно-зеленою барвою.

Словом, бирючина розширює межі майстра і творить часове коло фарбування свіжим. До того ж, вона єдина дарує такий гарний (рівний!) блакитний колір. Та є заувага — не забуваймо про її токсичність і фарбуймо її плодами виключно сувенірну писанку.

Деякі рослини особливо добре барвлять писанку, а деякі вміють працювати гарними барвниками для страв, як от виноград, календула, чорниці, капуста, куркума, буряк.

Ми вже згадували про чорний паслін. Зовсім недавно українці не цуралися диких рослин і сміливо вживали їх в їжу. Тут можна згадати про тернівку, наприклад. Компоти варили не тільки з яблук, слив і порічок. Могли для аромату та особливої ноти додавати м'яту, чорнобривці, глід. До речі, фарбую зараз глодом писанки.

Сушений глід не хоче працювати, а той, що з морозильної камери ще погоджується.

Сучасні господині для гарного кольору додають шовковиці, іноді чорниці, це влітку переважно. А о цій порі, на порозі зими, чим підфарбуєш? Чула, що фарбують лимонною кислотою. Але ж навіщо вона в компоті? Краще вже купити чорничний джем.

Для гарного пурпурового кольору додаю до компоту 2-3 столові ложки антипки — це не тільки колір, а й приємна терпка нота і вітаміни. Зайве казати, які чудові барви вміє дарувати антипка писанкам.

Готую серії писанок, які фарбую чорнобривцями, глодом, чередою та антипкою. Будуть серії з бирючиною та окремо — з залізняком. Спробую не баритися і показати Вам їх ближчим часом. Дякую, що читали. Тримаймося разом!

Особлива подяка Олені Мітюріній, Оксані Корнелюк та Галині Тудай за рецепти фарбування цвітом ясена, чорнобривцями, глодом і за тепло спілкування

P.S. чи фарбуватиме бирючина в блакитну барву, чи ні я дізнаюся одразу, щойно відвар з плодами закипить на плиті. Що ж наштовхує на відповідь? Загадка для охочих Діліться також Вашими рецептами смачних страв із ягід. Чекатиму.

І про маленькі відкриття: не перестаю дивуватися чорницям. Фарбую я писанку бирючиною, далі цезальпінією, а потім антипкою. Бачу: там-сям невеликі острівці, плями, фарба місцями погано береться. Поклала до свіжого чорничного відвару - все перекрито і жодних плям

Плоди бирючини

Магонія падуболиста

Мої вітання, друзі.

Кінець листопада, погода міняється та так, що наче ж годиться зимовою її узивати.

В дощ збирати рослини не рекомендовано. Чому? Про це - наприкінці допису. А зараз саме час згадати про магонію падуболисту (Мahonia aquifolium).

Яка красива назва! Магонія. Ця рослина походить з Північної та Центральної Америк. Вирощують її успішно і в нас. Пізно навесні цвіте вона гарними жовтими гронами. На її невисоких кущах десь у жовтні дозрівають зграбні продовгуваті ягоди з сизим нальотом. Вони цілком їстівні, але українці їх дещо побоюються і вважають суто декоративними. У магонії вельми цікаве листя - блискуче, з гострими краями.


Плоди магонії взимку

З плодів магонії двічі варила я відвар в минулі роки. Ягоди (разом з листям) мені прислала посилкою пані Зіна Шевченко, краєзнавець з села Хмельового, що на Кропивниччині. Висловлюю пані Зіні слова подяки.

Історія появи магонії у Хмельовому (з розповіді Зіни Федорівни) така.

Поряд із домівкою пані Зіни є сквер, де й ростуть кущі магонії. Перше озеленення скверу припадає десь на 1958 рік. Але магонію у Хмельовому висадили не тоді, а десь в 1970 році. Росте вона і біля сільради. Кущі магонії у Хмельовому з’явилися завдяки великому природолюбу Андрію Фурманову – творцю Хмелівського парку.

До слова, в Олександрії магонію я побачила зовсім нещодавно, кілька років тому.

Юлія Івашкевич, юрист із Києва, живе біля Сирецького дендрологічного парку. Юлія мені розповіла, що там, у парку, магонії багато. Росте цей кущ і на Юлиній дачі, там він - жива окраса присадибної ділянки.

Може, і в Вашім саду росте кущ другий?

Як же показали себе плоди магонії в роботі? Барвник я готувала як звичайно: взяла пригорщу плодів і 230 мл води, варила на повільному вогні 15 хвилин, до готового відвару додала алюмокалієві квасці. Біле яйце спочатку набуло сіруватого відтінку, згодом стало синішати. У барвнику яйце тримала цілу годину. Результат – темно-синьо-сірий колір з зеленуватим відтінок.

Яйце зафарбувалося нерівномірно, при знятті воску барва стала теж сходити місцями. Таким був результат кілька років тому. Цього року хочу спробувати свіжі плоди магонії після морозів. Можливо, ягоди магонії – то більше кулінарний барвник, адже є інформація, що ними підфарбовують вина. Словом, буде видно. Остаточних висновків ще не роблю.

Повертаємося до нашого питання про збирання рослин у дощову погоду. Зібрані в дощ плоди кепсько фарбують. І напроти - після морозів дарують яскраві чудові барви. Так є з бирючиною. Дізнатися, фарбуватиме бирючина чи ні можна тоді, коли відвар ще закипає на плиті: є синя піна - буде діло, як піна сіра - діла нема.

Чому я фарбую писанки зараз, на порозі зими, свіжими плодами, засушеними травами й корінцями? Бо до весни не так вже й далеко. Хочеться встигнути щось написати, прагнеться різних прерізних барв, бажається знати, як же фарбує зимова бирючина, магонія, гілочки вишні й смородини. Не тому я писанки синіми та ліловими роблю, бо ж зима - самі рослини являють ці барви. Від того писанки не втрачають пасхального настрою. Навесні цікаво потім порівняти писанки, створені в різні пори року. Бо це творить символічне коло, бо це тільки підкреслює - все суще на Землі рухається в єдиному ритмі, від Пасхи до Пасхи.

Щирі слова три зими гріють. Про це я знаю з книги Дмитра Пожоджука про Ввічливість. Завжди рада нашому з Вами теплому спілкуванню.
***

Якщо вересень – то це глід,

якщо жовтень – чорнобривці,

листопад – це магонія.

У цьому дописі поговоримо ще про загадкову магонію (Mahonia aquifolium) та її фарбувальні вміння.

Кожного місяця на міських вулицях, в саду, на городі, на луках ми можемо зібрати кілька особливих рослин і це буде чудова палітра для писанки. Усі рослини вміють фарбувати, та є поміж ними найсильніші і найбільш вдатні.

На кожен місяць припадає якась одна яскравинка.

Не перестаю дивуватися чорницям. Їхній місяць — липень. Фарбую писанку бирючиною, далі цезальпінією, а потім антипкою. Бачу: там-сям невеликі острівці, плями, фарба місцями погано береться. Поклала таку писанку до свіжого чорничного відвару – маю темне гарне тло і жодних плям. Так і хочеться назвати чорниці редактором, який рятує художній твір від неуважностей письменника.

Цьогоріч приємно здивувала мене магонія. До цього не лучалось мені ані разу працювати з настільки чудовою сировиною.

Вперше барвник з ягід магонії я зварила шість років тому, коли прийшла мені одна посилка. А надійшла вона від Зінаїди Федорівни Шевченко. Пані Зіна - краєзнавець, засновниця і хранителька Музею історії села Хмельове, що на Кропивниччині.

Перше моє знайомство з магонією було фрагментарним і я собі подумала, що повернуся до цієї рослини пізніше. І от, через шість років...

За один вечір мені вдалося створити сім писанок й отримати синю, фіолетову, ясно-коричневу, темну і зелену барву різної градації. Зараз лежить сніг, морозно. Допоки зривала китиці, в пальці зайшли зашпори: якщо магонія подібна до бирючини, подумала я, то це є запорукою яскравого фарбування. Так і вийшло.

Ягоди наприкінці листопада цілком стиглі: вони довгасті; невеликі, як ото глід; темно-блакитної барви з сизою восковою поволокою. В морозну погоду лишаються пружкими і свіжими. Вони їстівні, кисло-солодкі на смак.

Рецепт приготування барвника з ягід магонії:

беремо 12-14 китиць, оббираємо ягоди, води треба 200 мл, варимо в емальованому посуді на малому вогні не довше 15 хвилин, проціджуємо і додаємо галун на кінчику ножа.

Так швидко і водночас сильно не фарбує ані бузина, ані чорниці, ані антипка.


Чорне тло писанці подарували ягоди магонії

Особливості магонії

Якщо бирючина в морозну погоду дарує казкову блакитну барву, то магонія — джерело виключно синього кольору.

Брати магонію в роботу, як і бирючину, варто після відчутних морозів.

Біле яйце ягоди магонії одразу фарбують в синє. На цезальпінію (рожевий колір) накладаються фіолетовою барвою, на чорнобривці (жовтий колір) — впевненим зеленим лягають. Бирючина жовте тло перекриває не так впевнено, і барва там значно світліша.

На помаранчевий колір магонія вміє накладатися ясно-бурим відтінком.

Коли покласти до відвару з магонії яскраво-жовту писанку, її негайно, в одну мить, треба діставати назад, забаришся на 2-3 секунди, барва стане бірюзовою, а тоді хутко почне рухатися у бік синього. Дочекатися темного-претемного тла можна за якісь хвилини - не треба чекати дві години, як то буває з бузиною. Причому темне тло від магонії неоднозначне, воно дихає глибоким синім.

Писанки писано сірником. На кожній з них тим чи іншим відтінком відбилися ягоди магонії. Серію писанок в сірниковій техніці я невдовзі скомпоную і додам до альбому “Особливі пропозиції”. Туди я збираю твори на продаж.

Дякую Вам за увагу до моїх дописів. Тепла і затишку Вашій домівці!

колір

Чим холодніше, тим яскравіша барва.

Вітаю, Вас, друзі. Продовжую фарбувати свіжими плодами магонії падуболистої.

Мій улюблений колір - жовтий. Я пам'ятаю, коли це сталося. Тривав урок малювання, мій погляд зупинився на кольоровому олівці. Той олівець тримав хлопець. Про нього я майже нічого не пам'ятаю, а тепла жовта барва олівця запам'яталася на все життя.

З того часу і полюбився мені жовтий колір. Але квіти люблю сині - проліски, волошки, воловик.

З писанками теж так - не жовта барва мені до вподоби в орнаментах, а брунатна. Дуже люблю писанки з таким тлом. Як гарно, що ягоди магонії вміють фарбувати не тільки в синій колір: бірюзова, фіолетова, чорна матова, впевнена зелена і коричнева барви теж їм вдаються.

Писанки розписую сірником і розтопленим воском, часом перед тим, як ставлю випічку до електричної пічки. Потім на місце випічки до вимкненої нагрітої печі можна поставити готові писанки - там вони швидко вмиються од воску.

А який колір найдужче подобається Вам і чому?

Дякую Вам за спілкування

Чому горішки горять

Чому горішки горять?

Бо готуються до гостей.

А хто ж гостюватиме?

А горіх і горішина.

Та й з горохом?

Е ні, горішнє городньому не вгодить.

Горіхи для годівниці годні, а горохом хіба об стіну.

Гойдались горіхи, гойдались, а це гупають об горище.

Що не горіх - голова!

Голуб до голубки горнеться, а горіхи врозтіч, хто б оце позбирав?

А горобець. Через хлівець та й до господи. Ото вже гостинців наніс. Кашку виклював і горять горішки у добру годину

Чи є в природі прямі лінії?

Вітаю, друзі!!! Поспілкуємось про геометрію? Як зима, так про геометрію і думається.

То чи є в природі прямі лінії? Чомусь, коли мова заходить про природу, ми обмежуємося біологією і не беремо до уваги хімію, забуваємо, що існують фізичні явища природи, ми не дивимось на природу через оптику механіки, електродинаміки, акустики...

То чи є? Залежить, як подивитися. Стебла багатьох рослин з родини глухокропивові чотиригранні, і це не просто дивує, це спантеличує. Нам приємніше думати, що в природі всі лінії плавні. Переважно так і є, але навіть у цьому густому плетиві можна добачити щось особливе, адже нічого нас так не приголомшує, як прямі лінії в природі.

Віє вітер, він колише високими травами тонконогу. Яка гра світла, яке мереживо! Але варто зрізати одну рослину, покласти її на рівну поверхню і розправити, і ми побачимо рівну лінію стебла. Господиня доїть корову. Придивімося до цівок молока — вони дзенькають об стінки відра під різними кутами, та їхня траєкторія — це рівна лінія. Тут можна пригадати і промені сонця, і будову сніжинок, і бджолині чарунки.

Кожна чарунка, пише в своєму есе Моріс Метерлінк, - це шестикутна трубочка з пірамідою в основі. Кожен стільник складається з двох шарів таких трубочок, побудованих так, що кожен з трьох ромбів пірамідальної основи однієї чарунки входить до складу пірамідальної основи трьох чарунок протилежного боку. Саме в цих трубочках зберігається мед. Для його безпечного утримання під час дозрівання ... бджоли нахиляють їх під кутом чотири-п'ять градусів.

Далі Метерлінк цитує англійського фізіолога Едварда Рейда і пише, що для поділу поверхні на дрібні, подібні між собою, відрізки, регулярної форми й однакової величини і без проміжків, застосовують лише три типи фігур.

Це рівнобедренний трикутник, квадрат і правильний шестикутник. Шестикутник стосовно побудови чарунок і щодо зручності й опірності, ліпший від попередніх. Саме шестикутній формі бджоли надають перевагу, так ніби знають про її плюси.

Так само дно чарунок складається з трьох площин, які перебувають в одній точці. Доведено, що така система побудови дає змогу досягти значної економії праці та матеріалів.

Цікаво, що орнаменти на писанках доволі часто складаються з рівних ліній, ромбів, трикутників, квадратів, але всі ці фігури насправді не є ані квадратами, ані трикутниками. Тему про точкові та просторові види симетрії зачепимо іншим разом. А зараз повернімося до зимової погоди і до тих рослин, які не мерзнуть навіть у морози. Та ще й фарбувати вміють і дарують яскраві кольори. Згадаємо про магонію. Ці їстівні ягоди добре зберігаються в зимову погоду, а після морозів фарбують яскравіше і вдаліше.

На каналі “Школа писанкарства “Ряст” з'явилося свіже відео про фарбування писанки магонією (посилання - у першому коментарі). Ласкаво прошу до перегляду.

Тим часом дякую за увагу до допису. Нехай Вам буде тепло

ПИСАНКА як запитання і відповідь

Мої січневі вітання, друзі! Вітаю Вас з днем Соборності України. Наша сила в єднанні. Здоров'я бажаю і витримки.
 

І, як завше, пропоную поспілкуватися про рідне.

Поки ми малі, нам кортить запитувати і оте запитування дарує радість. Через запитування нам краще видно світ, ми глибше пізнаємо близьких людей і рідну мову.

Писанка - це цікаво і красиво. Інтерес до краси — чудовий стан душі, бо тоді ти забуваєш про себе і починаєш рухатися в правдивому напрямі. На цьому шляху часто трапляються дороговкази. І такими дороговказами є запитання.

Якими були мої далекі батьки? Певна, що вони думали про мене і питали себе — а якими будуть мої пра-правнуки?

Мої рідні бабусі не писали писанок, натомість цибулинням фарбували крашанки і творили милостиню на Проводи.

Етнолог Тетяна Пірус розповідає, що на Вінниччині, в рідному селі її батьків Рахни Лісові (тепер Тульчинського р-ну) писанкарська традиція ніколи не переривалася. В сусідній Кропивницькій області (її досі не перейменовано з Кіровоградської) традицію було обірвано і вона, мусимо з превеликим сумом це визнати, так і не відновилася. Разом з тим я тішуся щоразу, коли згадую, що саме в нашій області народився і працював відомий на увесь світ фітотерапевт Данило Зубицький, цілитель в третьому поколінні.

Травознавство тісно пов'язане з писанкою, тому ще багато питань чекають на зустріч із відповідями.

Відповідь на запитання, як виглядали традиційні писанки Кропивниччини ми маємо. Завдяки краєзнавцю Володимиру Ястребову. На цей час я встигла створити 5 майстер-класів про кропивницькі писанки, і якщо Вам цікаво написати саме традиційну писанку, ласкаво прошу на канал “Школа писанкарства “РЯСТ”.

***на фото Ви бачите мої авторські роботи на основі традиційних, а саме за мотивами гуцульських писанок і писанок Нижнього Подніпров'я. Писанки писано без допомоги олівця, фарбовано виключно рослинами — свіжими ягодами бирючини, сушеними корінцями марени та мороженими плодами дикої вишні-антипки. Писанки травлено оцтом.

Над третім орнаментом ще працюю. Невдовзі маю показати результат. Тож до зустрічі!




 

писанка цілий рік

Колись писанки фарбували комахами, заморськими деревами і соками з ягід... Та й тепер так роблять!

Вітаю, друзі!

Цим вечором, поки морозно, поспішаю нарвати ягід бирючини, бо так хочу написати ще багато блакитних квітів на писанках.

Люди раніше керувалися звичаями, тому писанка оточена багатьма пересторогами і своєрідними обмеженнями.

Якщо люди обмежували себе в чомусь, то чітко розуміли, чому це слід робити і як це вплине на їхнє життя.

Традиція стоїть на віруваннях, суспільному устроєві, кордоцентричному світогляді, життєвому трибі людини.

Традиція є нероздільною з природними ритмами, адже згідно них розвивається увесь видимий світ.

Жінці було важливо дотриматися звичаю і від неї не вимагалося проводити майстер-класи, писати писанки для виставок, декорувати громадські приміщення чи писати для постійних експозицій у музеях. Тому створювати писанки було прийнято безпосередньо перед Пасхою Господньою, навесні, впродовж певних тижнів Великого посту і деякий час після Свята.

Майстри, котрі пишуть писанку на постійній основі, готуються до Пасхи не кілька тижнів, а ввесь рік. У кожного своя робота. Той майстер, який має бажання працювати не зі штучними барвниками, а з рослинами, в любу пору року знайде чим фарбувати. Якщо серед зими немає трав, то є гілочки верби і вишні, ягоди магонії, бирючини, сережки на кущах ліщини.

Писанкарі, які фарбують рослинами не перший рік, знають, які літом треба зібрати плоди, трави, щоб потім користуватися ними зимою та навесні.

Фарбування рослинами є доступним в усі пори року.

В одній роботі можна поєднати і свіжі ягоди, і заморожені з літа плоди, і сушені корінці, пристарані або куплені.

Як же цікаво потім весняної сонячної днини розглядати писанку, фарбовану осінніми квітами чи зимовими ягодами!

Чому вчить ПИСАНКА

 Я вчора йшла крізь яблуневий сад. Він цвів. І сонце відцвітало в нім.

Ірина Жиленко

У писанкарок прийнято питати, чому вони вчать дітей на своїх майстер-класах. Очікувано почути — охайності, посидючості, зосередженості, щось такого.

Досвідчені майстрині, звісно ж, такого не скажуть. Бо вони розказуватимуть не за себе.

Київська писанкарка, відома дослідниця писанки, авторка фахових книг Оксана Білоус в інтерв'ю Наталці Фіцич зазначила, що крім практичних навичок, діти на заняттях отримують ще й знання про минувшину і це виховує любов до рідної землі.



 

Вчить вчитель, а писанка хіба чомусь навчить?

Так! Писанка вчить і старих, і малих.

Для того, щоб написати писанку, треба добре знати рідну природу, любити її. Так вважає Тетяна Пірус, вінницька писанкарка, народознавець і педагог з великим досвідом.

Я з зачудуванням слухала розповідь пані Тетяни (це цикл програм від Олега Володарського), рахувала зайчиків, які поховалися за дерева - йдеться про писанку зі скісними хрестами, - згадувала, скільки є прожилок на дубовому листку і подумки погоджувалася — без знання природи писанку не напишеш і не зрозумієш.

До наших послуг сьогодні словник елементів народної орнаментики, ми знаємо за трикверти і вазони. Але що стоїть за цими термінами? На традиційних українських писанках з різних країв часто можна побачити дерево, точніше — його образ. Але то не таке вже й щось примарне. Зовсім ні. На писанках писали цілком конкретні дерева — явір, дуб, сосну, яблуню.

Яблуня — вічне дерево. Яким би старим воно не було, завжди дасть нову парость і з його коріння виросте молода яблунька. На Кропивниччині, в цім малозрозумілім для більшості українців краї, на писанках писали саме яблуню.

Це невисоке сіреньке дерево вгадується здалеку. Бо росте воно геть не тим трибом, що груша. Гілки в яблуні не так тягнуться до сонця, як хиляться до землі, наче прагнуть когось накрити, щоб захистить. В яблуні нам явлено образ матері. Та й сама назва цього дерева наповнена лагідністю і теплом.

Скажіть дитині намалювати олівцями писанку і побачите крапки, смужки, ламані лінії. Такою дитиною була я. Пізніше, як стала знайомитися з книгами та альбомами, була вражена — виявляється, більшість писанок мають не поперечний, а поздовжній поділ. Тим паче, коли мова про писанки з вазонами.

А тепер попросімо вже не малечу, а дорослого намалювати оте дерево з писанок. Яким воно буде? Ви побачите певну струнку структуру, такий собі стовп з симетрично розташованими бічними гілками. Здебільшого.

Яблуня на кропивницькій писанці не має жодної прямої лінії. А ліній там сімнадцять. Кому цікаво побачити цю писанку — ласкаво прошу до блогу на дрімі:

https://danirra.dreamwidth.org/373077.html

Питання: чим особливі писанки Кропивниччини? (в очах питаючого уже готова відповідь — та нічим вони не особливі, рожі, хрести, все як у всіх)

Відповідь: зразки з Кропивниччини не схожі на інші писанки і вони таки особливі.

-Справді?

-Авжеж. На них переважно чорне тло, а символи крупні та виразні.

Після почутої відповіді і далі пробують з'ясувати, то чим же таки писанка Кропивниччини особлива...

Подумаймо лишень — виразні. Що в цьому слові?

Писанка вчить ставити питання, писанка спонукає до думки. І це теж неймовірні речі. Щоб краще побачити оту виразність, вдамося до простої творчої вправи.

Якщо Вам цікаво і Ви досі читаєте цей текст, я невимовно рада.

Візьміть дев'ять сірників. Сядьте за стіл і покладіть на нього сірники. А тепер викладіть ними дерево. А тільки ж не будь-яке. Викладіть яблуню.

Я вдячна Наталії Сліпченко за участь у цій вправі. Вашу яблуню, пані Наталіє, я включила до ілюстрації. Також дякую мамі та моїм рідним за допомогу.

Чи то ялинку, чи то пальму, чи яблуню навіть за дев'ятьма сірниками можна розрізнити і розгледіти. Рух думки такий, що серед п'яти і більше яблунь Ви не побачите двох однаковісіньких. Більше того, дев'ятьма сірниками можна показати і молоде, і старе дерево; і зимове, й осіннє.

На писанці не виписують тисячі листочків, блищики, кору, бруньки, писанка твориться при допомозі образу й ритму. Дивовижно, як за такої обмеженої кількості ліній, барв і такої куцої площі людина змогла показати яблуню — могутню, ніжну, мудру, пригнУту до землі і народжуючу молоде зело, скромну, пишну, величну, вічну. Вона та, яка очікує і яка вже не сподівається нового. Вона та, котра знає нас краще від нас. Виразний символ дарує писанці глибину, щоб у тій глибині могла ширяти невсидюча думка.

Дякую сердечно Вам за увагу. У наступному дописі розглянемо нові травлені писанки в зимових барвах, згадаємо і про барвні рослинні набори. До зустрічі!

незрозумілості

Вітання, друзі.

Переглядала youtube: майстер-класів про писанку небагато, але вони є, і найцікавіші з них ті, що зняті вдома - там люди щиро розповідають, як вони пишуть, що їм вдається, а що ні.

Найпоширеніші незрозумілості:

-яким писачком писати і як (не кожен писачок треба розігрівати від свічки),

-чи заводити писачок повністю у вогонь, чи тільки носик, чи тільки чашечку і тому подібні речі,

-як підготувати яйце (розписують яйця з написами; труть яйце оцтом, а тоді пишуть по ньому; видувають голкою, ножем і таке інше),

-як писати (пишуть похапцем), як тримати писачок в руці (часто можна бачити, як люди не закріплюють руку на яйці, а пишуть навмання як прийдеться),

-яка рецептура - скільки давати води у барвник і скільки оцту написано на упаковці, а от скільки треба рослинної сировини, а скільки галуну, тут трапляється різне (зазвичай, рослинної сировини беруть забагато, води теж),

-з яких орнаментів починати (зустрічала поради, що з традиційних писанок починати не варто, бо покинете писанкарство, так то все складно).

Навіть не здогадувалася, що люди зустрічають стільки перешкод на шляху до омріяної писанки.

Якщо перелічені вище незрозумілості лишаються незрозумілостями, пропоную Вашій увазі цикл занять "ЗИМОВИЙ курс", це 5 майстер-класів на основі традиційних орнаментів.

Якщо незрозумілостей не лишилося і Ви готові рухатися далі, тоді Вам буде корисним ОСОБЛИВИЙ курс "НАСИЧЕНІ орнаменти".

Або новий майстер-клас про відбілювання писанки. З його вмістом можна ознайомитися на моєму каналі "Школа писанкарства "РЯСТ" (посилання лишила в першому коментарі).

Гарного Вам самопочуття і доброго настрою!

фарбувальні набори

Друзі, вітання.

Ви мене запитували про можливість придбати барвні рослини. Літом 2023 року я назбирала чимало ягід бузини, череди, золотушника та інших трав, а батьки допомогли з залізняком і чорнобривцями.

Тому пропоную на вибір два такі набори:

1)чорнобривці дрібні, залізняк козачий, марена красильна та галун;

2)чорнобривці дрібні, залізняк козачий, золотушник канадський (або жовтець їдкий), марена красильна, плоди бузини чорної морожені, воскова свічка власного виробництва та галун.

У першому випадку Ви будете з сірчаною барвою (ледь жовта), насиченою жовтою барвою, жовтогарячою, червоною і винною барвами.

У другому випадку Ви матимете сірчану барву, насичену жовту, спокійну жовту, жовтогарячу (різної градації), червону, винну, три відтінки зеленої барви, матимете бурий і чорний кольори, а також синій, а ще до вас приїде свічка з запашного воску, взятого з батькової пасіки.

Набори відправлятиму виключно по Україні. Бо морожена бузина то морожена бузина.

Якщо друзі передадуть посилку Вам закордон, так теж можна, але тоді набір буде без бузини (замість неї покладу череду; ягід вона не замінить, звісно, зате подарує жовтогарячі та бурі барви).

Якщо є бажаючі придбати такі набори, напишіть мені про це в коментарях або приватно. Дякую!

ПРО ФАРБУВАННЯ ЛІЩИНОВИМИ СЕРЕЖКАМИ

Вітання, друзі!

Сподіваюся, що чуєтеся Ви добре. І що ця оповідка про фарбування рослинами стане Вам у нагоді.

Напровесні, коли холод і лід, природа дрімає. Та під тонкою кіркою видимого спокою теплиться життя. Дерева та кущі навіть серед зими готові прийти людині на допомогу.

Найбільше користі — у корі тоненьких гілочок, що виросли упродовж останнього року життя рослини. Так пише травознай Наталя Земна у книзі ”Природа зцілює і взимку. Гілкотерапія”.

Гілочками верби плакучої я фарбувала навесні минулого року. Якось вирішила спробувати. Яка ж чудова яскрава жовта барва отрималася! Якось наламала я вербових прутиків у січні — фарбують. Правда, трохи стриманіше.

Верба цікава у фарбуванні. Навесні, коли бруньки ще закриті, фарбує в гарну буру барву, а далі — в яскравий жовтий колір.

Зараз, у лютому, я теж пробую фарбувати вербовими гілочками. Скоро розповім, що з того вийшло.

Напровесні природа дрімає, та є рослини, що прокидаються раніше від усіх. З їхньою допомогою і вийде пофарбувати писанку.


Сережки ліщини

На фото - традиційна писанка Бойківщини. Барвлено свіжими ліщиновими сережками, корінцями марени красильної, мороженими плодами вишні-антипки_лютий 2023 року. Писала і фарбувала рослинами Ірина Михалевич, місто Олександрія, Кропивниччиналютому

У лютому та березні розкриваються сережки на ліщині. Вони вміють фарбувати писанку в ясно-жовтий відтінок. Про фарбування ліщиновими сережками я дізналася від Галини Тудай. Щиро вдячна пані Галині за цей досвід.

Хто любить рибалити, той знає, що ліщинова вудка є найкращою: вона легка, гнучка, міцна і до того ж просто приємна у руці. Розповідає Наталя Земна і про те, що кора ліщини містить таку ефірну олію, якої немає в жодному іншому дереві.

Окрім горіхів, з'їсти можна і ліщинові сережки: вони їстівні, адже містять 20% білків та ліпіди. Такі цікаві відомості я прочитала в блозі французької дослідниці рослин Наталі Деє.

Формуються ліщинові сережки ще пізнім літом і потім чекають всю осінь аж до січня-лютого, щоб розкритися. Є в їхньому складі жирні кислоти, мінерали, вітаміни групи B та багато інших речовин. На смак сережки гіркі. Вони знижують апетит і мають потогінну дію, тож коли вживати їх в якості настою за 20 хвилин до їжі, це сприятиме зниженню апетиту.

Сережки можна перетерти на кавомолці і додавати в тісто.

Частота, з якою археологи знаходять горіхи ліщини у залишках їжі під час доісторичних розкопок, показує, що ліщина була важливою їжею для людей палеоліту.

Сережки можуть розкриватися з січня і по березень. Вони спочатку коричнево-сірі, потім жовті, наповнені пилком. Це найперша в році їжа для ранніх комах








 

ПРО ФАРБУВАННЯ ГІЛОЧКАМИ КУЩІВ І ДЕРЕВ

Цього року в лютому я знову фарбувала писанки гілочками солодкої яблуні, вишні Морель, прутиками верби плакучої, а ще вперше спробувала в роботі гілочки глоду, черемхи пізньої та бузини чорної.

Взято шість різних рослин, отримано шість різних відтінків!

Квіти, плоди і трави фарбують яскраво, гілочки — це ніжні кремові, ясно-бурі, жовтаві, рожевуваті барви.

Друзі, мої вітання.

В цьому дописі пропоную торкнутися однієї вельми цікавої й особливої теми — фарбування писанки гілочками дерев та кущів.




 Писанки фарбовано гілочками глоду п'ятиматочкового, бузини чорної, вишні звичайної сорту Морель, яблуні солодкої, прутиками верби плакучої, гілочками черемхи пізньої. Орнаменти - традиційні взори Кропивниччини

Про силу дерев я довідалася з літератури, присвяченої традиційній медицині. Зокрема, з порадника “Природа зцілює і взимку. Гілкотерапія”. Варто знати, пише травознай Ростислав Желясков, що не лише у плодах, квітах і зелених листочках містяться вітаміни та інші корисні речовини, а й у самому дереві або кущі, на якому вони ростуть у теплі пори року. І найбільше користі — у корі тоненьких гілочок, тобто в свіжих пагонах.

Травознай Наталя Земна радить робити відвари з молодих гілочок садової яблуні, бо саме тонкі галузки, що виросли на дереві протягом останнього року, і містять оту помічну “кору”. В лютому минулого року ми з чоловіком при допомозі гілочок яблуні лікували тяжкий кашель, пили відвари і кашель відступив. Відвар на смак гіркий, як і відвар з листя подорожника великого, але приємний.

Наталя Земна стверджує, що найбільш цілющими з усіх сортів яблук вважаються ренет Симиренка та антонівка, всі нші — десертні.

Цікаво, що від застуди помічними є відвари з гілок ялини, верби, малини, смородини, вишні, ясена, ну, а про липу, калину та червону горобину Ви й так чули знаєте.

Навіщо фарбувати ГІЛОЧКАМИ

Фарбувати рослинами цікаво, бо це цілий світ, а фарбувати гілочками — то добрий шлях для тих, хто шукає ніжних неповторних кольорів і хто прагне пізнати природу рідного краю глибше. До того ж, поверх барви з галузок будь-який барвник ляже впевнено й надійно.

Гілочки вишні

Якось фарбувати гілочками вишні всім учасникам Школи писанкарства “Ряст” (це моя онлайн-школа, яка діє з 2015 року у фейсбуку і де всі бажаючі діляться досвідом фарбування натуральним, приєднуйтеся) порадила мисткиня з Чернігова Ольга Краснопольська, світла пам'ять її імені. І тоді в пані Ольги отримався ніжний, як той туман, рожевий відтінок. У мене ж відтінок був жовтувато-кремовий.

Пізніше стало зрозуміло, чому: я фарбувала з галуном, а пані Ольга - без. Але це ще не все: барва від вишневих гілочок геть не така, як всі не лише через відтінок, вона ще й мерехтить, мов та сіль у підземеллі. І мерехтять ті барви, що взаємодіють із нею. Неймовірно!

Гілочки яблуні

То що там з дикою яблунею? Чим її вийде замінити?

1899 року побачив світ унікальний альбом “Южно-руський орнамент” Пелагеї Литвинової-Бартош у другому виданні.

Пелагея Яківна жила певний час у селі Землянка (сучасна Сумщина), там вона і збирала (проте не єдино там) взори писанок, вишивки, килимів і ще багато всього, а також записувала чимало зі звичаїв українських. Такого особливого матеріалу Ви не прочитаєте ні в каталозі Кульжинського, ні деінде.

Про "писання писанок" етнограф записала відомості в селі Землянка від старенької козачки-удови Гайки Іванівни Парнючки. Там сказано докладно і про галун, і про фарбування гілочками яблуні з саду. Рецепт Пелагея Литвинова-Бартош записала такий:

"Вивівши взори або, заліпивши фони, котрі повинні лишитися білими, яйце кладуть спершу в жовтило, тобто вичахлу жовту барву, до якої підсипають трішки галуну; в барвнику дають яйцям полежати кілька годин”.

*переклад рецепту мій

Добре, що мені не треба шукати дику яблуню, фарбувати виходить і молодими гілочками солодкої яблуні з саду. Гілочки фарбують стійко в жовтавий відтінок, писанка набуває барви вже за перші 10 хвилин.

Гілочки бузини чорної

Бузина 16 лютого 2024 року вже мала на своїх порожнистих гілочках напіврозкриті бруньки. Коли я побачила цю сірчану блідаво-жовту барву, то, звичайно ж, замилувалася і зрозуміла — бузина, то дуже сильна барвна рослина. Що?! Де ж сильна, раз барва бліда? Сильна, сильна! Бо свіжий цвіт бузини фарбує писанку в сліпучо-жовтий колір, напрочуд яскравий, свіже листя теж фарбує в жовті відтінки, а свіжі та морожені плоди бузини вміють фарбувати в зелений, синій, вишневий, бурий і навіть чорний кольори.

Гілочки глоду

Про барвну силу глоду я довідалася від писанкарки Галини Тудай. Плоди на цьому запашному кущі достигають у вересні і вміють фарбувати біле куряче яйце в густий темно-зелений колір. Жодна інша рослина так не вміє. А гілочки (в лютому) фарбують в ніжно-рожевий відтінок.

Гілочки черемхи пізньої

Не плутаймо черемху пізню (американську рослину) з нашою рідною черемхою звичайною. В межах Олександрії мені поки не вдалося побачити черемху звичайну, яка родить солодкі плоди, зате в парках висадили гірку черемху пізню. От її тонкими гілочками я й спробувала пофарбувати одну писанку.

Фарбують вони в цікавий рожевуватий відтінок.

Гілочки верби плакучої

В лютому вже показують свої зелені хвостики майбутні листки на вербі. Я наламала прутиків з верби плакучої і невдовзі мала жовту писанку.

З вербою працюю не вперше. Коли гілочки ще голі, із закритими бруньками, отримую світло-бурий відтінок. Це так дивовижно: жовті вербові галузки дарують світло-коричневий відтінок, одразу на біле яйце. Вербові гілочки, на яких уже є листя та сережки біле яйце фарбують в яскраво-жовтий колір. Якось фарбувала для порівняння і гілочками верби білої, фарбують значно стриманіше.

Отже, фарбування гілочками — це відтінки, ніжні, як сама весна. Але про тривалість фарбування ми не можемо не згадати, тому подаю ось цей список:

бузина — 4 години,

яблуня — 1 година (але можна зупинитися і після 10 хвилин),

верба — 5 годин (це у випадку з голими гілочками), або ж 10 хвилин (це коли фарбувати у квітні),

глід — 1,5 години,

черемха — 2 години,

вишня — 2 години.

До всіх відварів я додавала алюмокалієвий галун, як завжди.

Іти по барви до рослин напровесні, коли природа радіє близькій весні тихою малопомітною радістю, особливо щемко і цілющо.

Рослини дивують жагою до зростання, надихають ніжними барвами і не дають забути найважливішого — усі ми народжені для життя. Щиро бажаю Вам вічної весни у серці.

Дякую, що читали. Якщо є бажання побачити, як гілочки степових дерев і кущів вміють фарбувати писанку запрошую до себе на канал. Посилання залишила в першому коментарі.

Дякую за підтримку, перегляди та вподобайки.

До зустрічі!

писанки кропивниччини

Писанки Кропивниччини - це чорне тло.

Писанки Кропивниччини - це ті писанки, які пишуть найрідше.

Писанки Кропивниччини - це цікаві орнаменти, котрі можуть заплутати початківця.

Писанки Кропивниччини - це культурна спадщина Середньої України, яку часто називають Центральною.

Писанки Кропивниччини фарбують рослинами, бо в степовій Україні ростуть щедрі на барви рослини.

Писанка, яку Ви бачите на фото, фарбована виключно рослинами. Бажаєте дізнатися, як це працює?

-надам список літератури,

-перелік найсильніших рослин, що вміють фарбувати,

-напишу рецепти фарбування писанки натуральними барвниками

Усе це буде Вам дієвою допомогою в опануванні прекрасного мистецтва - створення писанки, що сяє м'якими барвами, які дарує українська природа.

Купуйте курс "Насичені орнаменти" або "Ягідні ночі" і Ви довідаєтеся, як уміють фарбувати рослини.

До речі, саме в курсі "Ягідні ночі" є майстер-клас з розпису писанки "Клиння", яку Ви бачите на фото.

*є можливість придбати також і набори для фарбування писанок рослинами, детальніше тут:

https://danirra.dreamwidth.org/373425.html

**безкоштовний курс про писанки моєї рідної Кропивниччини можна подивитися за посиланням, яке я лишила в першому коментарі

Дякую Вам за інтерес до живої традиції!

КРАШАНКИ. ГАРЯЧЕ ФАРБУВАННЯ БЕЗ ГАЛУНА

Дорогі друзі, вітаю.

Весна вже розбудила першоцвіти і дерева, зацвітає мати-й-мачуха, гойдаються жовті сережки на ліщині, потроху близиться Свято Свят - Великдень, Воскресіння Господа нашого Іісуса Христа.

Цьогоріч, 2023, Свято припадає на 5 травня. Пасха пізня, отож рослин, якими можна зафарбувати яйця, буде вдосталь.

Зберігаючи традиції, ми зберігаємо себе.

Якщо Ви поки що не стали прихильником фарбування свіжими рослинами (про це ще буде окремий допис), то є вихід. Фарбуймо сушеним!


Ці відтінки крашанкам подарували всього лише дві рослини, без допомоги галунів

Минулого року я детально розповідала, як фарбувати крашанки холодним способом і тоді згадувала чимало рослин. Цього разу, завдяки запиту пані Надії Андрущишин Бальцар, розповім про гаряче фарбування без галуна. І рослин буде всього дві. Рослин - мало, відтінків - багато.

Отож, для досягнення веселої жовтої барви, ніжних грушевих відтінків, пастельної гарбузової барви, приємного рожевого кольору, ніжно-бурого різної градації знадобляться тільки квіти дрібних чорнобривців та корінці марени красильної.

До ковшичка наливаємо м'якої відстояної води, легенько підсолюємо і кладемо у воду білі і темні яйця кімнатної температури. На невеликому вогні доводимо воду до кипіння і кидаємо жменю чорнобривців. Допоки яйця зваряться, вони стануть жовтої барви.

Тоді ж варимо і корінці марени. Жменю. Білі яйця набудуть приємного рожевого відтінку. Рожеві крашанки вийняли, кладемо тепер до ще гарячого відвару жовті крашанки, на кілька секунд - все, вони як ті гарбузики.

Завдяки швейцарській мисткині Оксані Корнелюк якогось дня я відкрила для себе цей чудовий барвник і відтоді він став мені безвідмовним помічником у роботі. Пані Оксано, безмежно Вам вдячна!!!

Якщо кинути менше 10 квіток, буде жовта барва, якщо до 15 - барва буде грушева. Темні яйця стануть ніжно-бурого відтінку.

Знайомству з мареною я завдячую досвіду видатного писанкаря з Червонограда Тараса Городецького та відомій писанкарці Вірі Манько. Спасибі Вам, пані Віро, за популяризацію спадщини Тараса Йосиповича. Світла пам'ять його імені.

Якщо цікаво глянути, як фарбувати крашанки холодним способом з галуном (цей спосіб найперше підходить для писанок), переходьте за посиланням, я лишила його в першому коментарі.

Фарба від рослин на білок не переходить, хіба як тріснуте яйце, тоді зайде трохи.

Холодний спосіб він умовно холодний, бо там відвари і яйця гарячі. Але коли відвари прочахнуть, фарбуватимуть теж вдало.

Ще одна деталь. Крашанки, як правило, виходять круто зварені, бо ж нам хочеться подовше їх поварити, щоб барва взялася добре.

Якщо Вам подобаються яйця нам'яко, то холодне фарбування саме для Вас. Бо тоді можна зварити яйця так, як Вам треба, а потім собі барвити у відварах, не хвилюючись про ті 10-15 хвилин.

Сподіваюся, допис був корисним.

Висловлюю подяку талановитій писанкарці Мар'яні Сварник за допомогу в просуванні писанкарськими стежками. Дякую, Мар'яно.

Про гаряче фарбування дописи ще будуть, адже я не згадала про плоди бузини. Тож, до зустрічі!

*чорнобривці, бузину і марену надсилаю поштою, звертайтеся

ПИСАНКИ КРОПИВНИЧЧИНИ ЗАЦІКАВИЛИ ДИЗАЙНЕРА ОДЯГУ

 У перший день весни 2024 року в Кропивницькому відбувся Krop Fashion Day, де українські дизайнери показали нові колекції і де був проведений аукціон на підтримку ЗСУ, а саме 57 окремої мотопіхотної бригади.

"Місто, не мовчи", "Великодні веснянки" та "Птахи Перемоги" - саме такі назви мають колекції одягу від кропивницьких виробників. Тетяна Лугинець та її бренд "Charwish" вже встигли привернути увагу глядачів колекцією з фотографіями відомого митця Олександра Майорова (на цих фото зображено Кропивницький). 1 березня 2024 року глядачі побачили нову колекцію, вона присвячена Великодню і має назву "Великодні веснянки".

Майстерня "Charwish", яка розпочала роботу в 2017 році, зосереджена на пошитті одягу з елементами сучасної вишивки. Відтепер їхні світшоти розшито писанковими символами, які майстри перенесли на одяг з традиційних писанок Кропивниччини (сучасна Кіровоградська область).

На створення колекції "Великодні веснянки" Тетяну Лугинець надихнули писанки, які вона побачила в етнолабораторії "Баба Єлька" і які були створені олександрійською писанкаркою Іриною Михалевич за ескізами колекції краєзнавця й етнографа Володимира Ястребова.

Дівчата-моделі тримали в руках писанки, відписані навмисно задля події. Під час показу звучала музика кропивницького гурту YELKA.

Висловлюю Тетяні Лугинець та майстерні "Charwish", засновницям етно-експедиції "Баба Єлька", музичному гурту Yelka та всім причетним до події слова вдячності. Культурна спадщина об'єднує нас, надихає на нові звершення і додає сил. Цінуймо рідне і пишімо писанку Дякую, Кропивницький.

Окрема подяка засновниці гурту Yelka Світлані Булановій за це відео з заходу і за його поширення.

Одяг від кропивницького бренду "Charwish" вишито символами, які на одяг майстри перенесли з традиційних писанок Кропивниччини. Березень 2024 року. Фото - Тетяна Лугинець

ЯК НАВЧИТИСЯ РОЗРІЗНЯТИ РОСЛИНИ

Вивчаймо дикі рослини, їхні види, назви, їхню морфологію (себто зовнішність), локалітети зростання, допоки вони ще ростуть і набираються сил, щоб потім вчасно знайти їх на луках, степових ділянках, біля річки і пофарбувати ними крашанку чи писанку.

Вітання, друзі. Тут я не розповідатиму про вторинну непучкову будову стебла трав'янистих рослин. Я лишень хочу поспілкуватися про те, як почати спостереження за рослинами і як це зробити найпростіше. Бо як же не пошукати у квітні розхідника, як він так гарно фарбує біле яйце в соковитий зелений колір.

Фарбувати свіжими рослинами значно приємніше, цікавіше, аніж сушеними зборами. Чому? Бо це дотики до гілки з бруньками, неймовірні запахи, бо це блакить неба, вітер, дзеленчання синиць. Чимало є майстер-класів із писанкарства в ютубі, вони наче й різні, але починаються однаковісінько — майстер вже сидить за столом, показує пакетики з барвниками, писачок і говорить, що от можна й починати.

А писанка починається ще в бджолиній чарунці, в туго запнутих зелених і бурих бруньках. Тому перш ніж сідати за стіл, варто піти по барви до трав та кущів. Справді варто.

І тут — перша перешкода: це ж треба академію закінчити, щоб рослини розрізняти. Це якось складно, мені це не до снаги. Я краще до аптеки піду й куплю ромашки. Але ж не так усе й страшно...

ПЛОДИ НА КУЩІ ЧОРНІ, ТОЖ ЦЕ БУЗИНА

З чорними плодами буває калина, ожина, свидина, жерест, крушина, черемха, дика вишня-антипка і ще багато яких кущів та дерев. Як же їх розрізнити?

Вивчати рослини рідного краю, звичайно, слід починати з простих кроків — зі спостережень. Добре, коли ці кроки приведуть нас до саду, до річки, у парк, там і пробуймо придивлятися певним деревам, травам та кущам. Придивлятися треба якомога частіше. А почати краще з того куща, який Вам колись ще в дитинстві показував дідусь. Обираємо рослину, котра нам більш-менш знайома і вивчаємо зміни, які з нею відбуватимуться.

Бузину легко впізнати у серпні, коли на ній вже є чорні кетяги, а от серед зими це може бути не так просто. Тут рецепт простий — запам'ятовуємо певний бузиновий кущ з літа і приходимо до нього в жовтні, листопаді, грудні і так ввесь рік спостерігаємо за змінами. Коли нам неважко стане упізнати бузину і серед лютого, значить з цим кущем ми так-сяк зазнайомилися і сплутати її зі свидиною в подальшому буде складно. Коли вивчимо черемху, складно буде сплутати її з антипкою.

ДОМІВКА РОСЛИН

Варто враховувати ареал рослини. Я живу в степовій частині України і тому не стану шукати вільху чи крушину, чи бузину трав'янисту, бо знаю, що вони не зростають там, де я живу. Іноді розуміння того, що в рослин же є певні межі, де їм зручно зростати, допомагає покращити пошуки та й спостереження.

ДОДАТКИ ДОПОМОЖУТЬ

Завжди, коли придивляєшся рослині вперше, бере сумнів — а чи правильно я визначила, що це парило, а не дивина. Тоді помічними стають додатки-визначники. Найпростіше встановити на телефон Google Об'єктив і пошукати фото-збіги в Інтернеті. Також допомагає реєстрація в групах, присвячених диким рослинам. Мені подобається група “Рослинний світ України” - тамтешні фахівці завжди допоможуть точно встановити видову назву рослини, якщо опублікувати чітке фото рослини зблизька. І навіть не візьмуть за це грошей.

КНИГИ

Науковець Денис Давидов говорить, що легкої і доступної для неспеціалістів літератури, на жаль, немає. Є різні книги з картинками: Панова і Протопопова - Степові рослини, Єлін - Рослини наших лісів, Рослини луків і боліт. Можна почати з них, радить Денис Давидов, а потім перейти до більш спеціалізованих визначників.

ШКОЛА ПИСАНКАРСТВА “РЯСТ”

З 2015 року у фейсбук працює загальнодоступна група, яка називається “Школа писанкарства “РЯСТ”. Там люди з усіх куточків України та світу діляться власним досвідом фарбування крашанок та писанок рослинними відварами.

Рецептами фарбування писанки відварами я ділюся на різних блогах, зокрема, на сайті Мала сторінка, а також на своєму youtube-каналі. Він теж має назву “Школа писанкарства “РЯСТ”. На каналі є майстер-класи, короткі сюжети з рецептами, інтерв'ю, є окремий розділ про дикі рослини, які привернули мою увагу. Сподіваюся, він теж стане помічним усім, хто робить перші кроки в такій цікавій справі, як приготування барвників із рослин.

Побачити унікальний майстер-клас про фарбування писанки ліщиновими сережками можна за посиланням, яке я лишила в першому коментарі.

Дякую, що читали!

*рослини, якими можна фарбувати писанку в березні: прутики верби плакучої, гілочки яблуні з саду, ліщинові сережки, пшінка весняна, кропива дводомна

ПИСАНКА в ДИЗАЙНІ ОДЯГУ

12 березня 2024 року мала незабутню зустріч з талановитою і чуйною людиною, засновницею кропивницького бренду одягу "Charwish/Чарвіш" Тетяною Лугинець.
 

"Charwish" шиє якісний одяг для всієї родини. Це натуральна тканина (дуже приємна, торкалася ) і особливий дизайн, адже вишивані образи Тетяна розробляє самотужки.

1 березня 2024 року відбувся Fashion Krop Day, де бренд "Charwish" показав глядачам нову колекцію "Великодні веснянки" - це комфортний одяг спокійного червоного, білого та чорного кольорів з вишитими на ньому писанковими символами та прислів'ями.

Такий яскравий задум з'явився аж ніяк невипадково.

Тетяна Лугинець побувала в етнолабораторії "Баба Єлька" і побачила там копії традиційних писанок Кропивниччини. Саме це й надихнуло дизайнера на створення колекції одягу з етномотивами.

На показі дівчата-моделі тримали в руках писанки, відписані мною навмисно задля події. Під час показу звучала музика кропивницького гурту YELKA, де співає Світлана Буланова. Гостей заходу приймала ресторація "Птаха".

Подяка Школі моделей MIX Models і Elena Rudkovskaya та постановникам, також дякую фотографу Aleksandr Maiorov.

Висловлюю слова вдячності дизайнеру Тетяні Лугинець та майстерні "Charwish", засновницям етно-експедиції "Баба Єлька", музичному гурту Yelka та всім причетним до події.

Тетяна Лугинець і всі ми вдячні нашим захисникам за можливість знайомитися, зустрічатись, досліджувати, творити, примножувати рідну історію і культуру.

"Друзі, любіть нашу землю, досліджуйте і вивчайте її культуру, вона прекрасна і унікальна!" - закликає пані Тетяна. А я приєднуюся

Побачити відео-сюжет про показ одягу від кропивницьких брендів можна за посиланням, що у першому коментарі

Показ колекції одягу "Великодні веснянки" від кропивницької майстерні одягу "Чарвіш" на Fashion Krop Day, 1 березня 2024 року

ЧИМ КРАЩЕ ФАРБУВАТИ ПИСАНКУ

Фарбування рослинами — то вже наступний рівень. Буває, кажуть так.

Для когось наступним рівнем є освоєння лемківської техніки, для когось — письмо без олівця. Фарбування травами і плодами теж може бути наступним кроком.

Вітання, друзі! Якщо Ви досі не пробували зварити барвник для писанки, цієї весни варто спробувати.

Добування барв із гілочок, квітів та ягід — оце приємне приголомшуюче дійство — саме по собі передбачає кілька рівнів. По всьому світі люди пробують фарбувати крашанки природним, але заходять у цю тему через кухню. Кулінарні рослини-барвники відомі здавна: плодами магонії фарбували вина, за допомогою пелюсток календули надавали випічці ніжного золотистого відтінку тощо.

Звичайно, пофарбувати яйця спецією куркума чи червоним буряком простіше, ніж бродити луками в пошуках кропиви.

Так справді простіше, але тоді Ви:

-НЕ прогуляєтеся луками,

-НЕ отримаєте надійної рівної барви,

-НЕ торкнетеся традиції.

Раджу, дуже раджу Вам цієї весни спробувати фарбувати крашанки/писанки свіжими рослинами.

Ми ж говорили, що тема ця має кілька рівнів. То от іще два — фарбування сушеними рослинами і свіжими. Я надзвичайно рада цьогоріч висилати Вам барвні набори з сушених трав і морожених плодів, бо це не може не гріти серце — традиція живе і має розвиток.

Детальніше про мої барвні набори тут: https://danirra.dreamwidth.org/373425.html

Фарбування свіжим — це завжди можливість тісніше зазнайомитися з природою, з рідними нам деревами та кущами.

Оцю писанку з виноградом я побачила в документальному фільмі Славка Новицького “Pysanka: The Ukrainian Easter Egg”, 1975 рік. А фарбувала її свіжими прутиками верби плакучої, мороженими плодами шовковиці, корінцями марени і мороженими плодами бузини. Бузина завжди подарує темний, аж чорний колір, якщо накладати відвар з неї на інші барви.

ПРУТИКИ ВЕРБИ

Скоро квітень. Весняні рослини фарбують особливо гарно, бо вони найсильніші. Невдовзі можна буде фарбувати березовими сережками, листям бузини, цвітом кленів гостролистого і американського, жовтими квітами форзиції, молодим листям кропиви дводомної, кропиви глухої пурпурової, розхідником. Вони зроблять писанку сонячно-жовтою, ніжно-зеленою.

Малі кропиви вже наструнчилися і чекають слушного часу, аби визирнути на світ Божий. Тож часу не гаймо, дізнаваймося тепер про їхню морфологію більше, щоб безпомилково розпізнати ці рослини в парку чи на березі річки, як надійде квітень.

Гілочками верби плакучої фарбувати приємно: коли гілочки ще голі, із закритими бруньками, то дарують світло-бурий відтінок. Цю барву Ви можете бачити на писанці з виноградом. А коли вийдуть листочки і виростуть сережки, отоді вербові гілочки швидко, за 10 хвилин, пофарбують біле куряче яйце в яскраво-жовтий колір. Фарбую вербою не перший рік, тому поради мої підкріплені досвідом.

Готовий барвник з гілочок верби довго стоїть при кімнатній температурі і не псується, тож можна встигнути пофарбувати чимало писанок.

Якщо зацікавилися, рецепт приготування барвного вербового відвару знайдете тут:

https://mala.storinka.org/майстриня-писанкарка-ірина-михалевич-про-натуральні-барвники-квітня.html

Посилання на фільм Славка Новицького побачите в коментарях.

Дякую Вам за увагу. Запитання та побажання стосовно майбутніх дописів можете залишати під дописом. До наступної зустрічі!

ПРИРОДНА дипломатія: АМЕРИКАНСЬКІ РОСЛИНИ на УКРАЇНСЬКИХ ПИСАНКАХ

Писанку фарбують найсильніші рослини. Зростаючи на рідній землі, вони п'ють силу сонця, дощів, міцніють під подувом вітру, а потім дарують сяючі барви українському диву. Американські рослини, які виросли серед волелюбних прерій, теж дужі і охоче віддають свої барви українським писанкам.

Друзі, вітання. В цій оповідці поговоримо про старі та нові рецепти фарбування.

От скажуть нам “бджола”. Що зразу малює уява? З чим тісно-тісно пов'язана бджола? Звичайно ж, із квіткою. А з чим в нашій уяві пов'язана писанка?

Напевно, найпростіше виходить уявити писанку разом із запаленою свічкою, писачком, різними баночками. Бо це те, що ми бачимо на чисельних великодніх картинках. Хтось, хто вже пробував писати, пригадає запах воску, а той, хто бував на пасіці, ще й рівномірний гул почує.

Так повелося, що писанка в уяві багатьох народжується в закритому приміщенні, за вбраним столом. А колись це розмаїте диво не відділяли від пасіки, духмяних трав, збирання плодів.

Старі рецепти фарбування оповідають нам про озимину, гілочки солодкої яблуні, гречану полову. Ці рецепти можна вичитати, зокрема, в працях Пелагеї Литвинової-Бартош, в альбомі Сергія Кульжинського. Тобто про ґринделію розчепірену в старих текстах написано не буде, бо ця рослина почала розповсюджуватися Україною після Другої світової війни. Не прочитати нам в старих рецептах і про золотушник канадський, і про багато інших рослин, які є неперевершеними фарбувальниками.

Вперше* ґринделія розчепірена була зареєстрована в Миколаївській області в 1949 році вздовж залізниці та на пасовищах. Зараз вид швидко розсіюється в степову зону України, а вчені постійно повідомляють про нові локації.

*за даними GRINDELIA SQUARROSA (PURSH) DUNAL (ASTERACEAE) IN CHERNIVTSI REGION (UKRAINE), автори Токарюк А.І та інші.

Нові рецепти, які я пробую, містять немало інвазивних рослин — тих рослин, які примандрували до нас з американських континентів. І в цій оповідці я згадаю тих, що зростають в степовій Україні на території Кропивницької області. А саме — в межах міста Олександрія.


Листя маслинки сріблястої теж вміє фарбувати, навіть восени

Звичайно ж, першим ділом варто сказати про чорнобривці. Про те, що квіти дрібноквіткових чорнобривців вміють фарбувати я дізналася від української художниці Оксани Корнелюк, яка живе й працює в Швейцарії.

Чорнобривці з'явилися на теренах Європи в XVI сторіччі. Рослина спершу потрапила до Африки, а звідти — до нас. Квіти вміють фарбувати в жовту барву та грушеві відтінки. В цьому вже встигли переконатися ті мої друзі, як придбали фарбувальні набори.

Чудовим джерелом кремової, жовтогарячої та бурої барви є череда. В Україні місцевими видами череди є трироздільна та поникла. Але тепер нам не вдасться знайти ці види побіля річок, бо їх витіснила американська їхня родичка череда листяна. Нею я успішно фарбую писанки і використовую в лікувальних цілях. Вона вища за людину виростає і її легко збирати.

В матеріалі Людмили Ступчук (газета “День”) згадується, що присутність інвазивної череди в Україні відзначили в 50-их роках минулого століття.

Отож, подаю список американських рослин, які зростають в Степовій Україні і вміють чудово фарбувати писанку (з зазначенням виду):

-череда листяна (рідний вид — череда трироздільна),

-каркас західний,

- черемха пізня (рідний вид — черемха звичайна),

- чорнобривці дрібноквіткові та прямостоячі,

- ґринделія розчепірена,

-золотушник канадський (дякую Олесі Пилипенко за це повідомлення, рідний вид — золотушник звичайний),

-злинка однорічна,

-аморфа кущова (дякую писанкарці Тетяні Влененко за розповідь про аморфу),

-гайлардія гібридна (дякую писанкарці Ользі Завальнюк за розповідь про гайлардію),

-маслинка срібляста (рідний вид — маслинка вузьколиста),

- клен американський, кленок,

-дикий виноград (дякую Марії Потопляк за повідомлення про фарбувальні здібності цієї рослини).

Перелічені рослини вміють барвити в різні відтінки жовтого кольору, бурого та зеленого, а ще слугують чудовим ґрунтом для утворення нових відтінків для наступних барвників.

Користуємося старими рецептами і додаємо нові. Я вдячна всім учасникам Школи писанкарства “РЯСТ” за активну участь у розвитку живої писанкарської традиції. Разом вчитися цікавіше. Завітайте до нашої затишної групи, там знайдете чимало цікавих рецептів: https://www.facebook.com/groups/577443755966129

Дякую за увагу. Запрошую ділитися враженнями від допису в коментарях. Спасибі!

РОЗЧИН чи ВІДВАР

 Мої березневі вітання, друзі!

Отже, розчиняємо чи створюємо

Це, напевно, неважливо. На перший погляд.

Хоча важливим у нашому житті є все - кожен погляд, думка і кожне слово.


Про асоціації у зв'язку зі словом "розчин" не згадуватиму. Натомість згадаю, як сказав у книзі новел та есеїв "Усміх речей" мислитель, письменник і перекладач Андрій Содомора: "Людина серед людей (homo inter homines), але - й серед речей. Людина - на дорозі не тільки до інших людей, але - й до речей. Отже - до себе самої. Бо речі - це не лише фізичні тіла, яких можемо торкнутися, це геть усе на світі: наші дії, наші помисли, наші почуття - то "речі", то реальність...".

Зараз я фарбую свіжою кропивою, збираю молоде її листя, варю, проціджую готовий відвар і додаю протраву, щоб відвар став дієвим барвником. Там нІчого розчиняти. Хоч галун, до слова, таки розчиняється у воді, та крім нього є ще жива рослина, тому рослинні барвники для писанок не варто називати розчинами, бо вони не є ними.

До речі, чай, це що, відвар? Якщо липовий, то так. Бо липу обов'язково треба проварити. А якщо шипшиновий чи з меліси чай, то це настій. Бо ми заливаємо плоди шипшини чи трАви окропом і настоюємо їх.

Ми звикли працювати з розчинами, з цими хімічними речами. Ставимося ми до них по-діловому: розкалатали порошок, закрили банку кришкою і най стоїть. Нічого особистого, як кажуть.

Інша справа з рослинними відварами. Збирання трав, прогулянка парком чи берегом річки - то вже ціла подія, яка дарує нам вітер, сонце, легіт і радісні співи птахів. Усе це ми приносимо до оселі разом із травами.

Коли варимо зело, чуємо запах, чи то бадьорий, чи то солодкавий. Це все додає нам сил. Відвар ще гарячий. Ми сідаємо за стіл, пишемо писанку. Ось відвар вже й теплий, можна фарбувати. Потім бачимо теплі сяйливі барви і їх хочеться розглядати довго-довго, бо вони подаровані кропивами та вербами. Незбагненно. Як то воно стається? І яка ж краса! Ці барви можна не тільки розглядати, їх можна вдихати і наснажуватися ними. От що таке рослинні барвники.

Ви питаєте, скільки стоятимуть відвари, як їх уже приготували. Вони не мають стояти, вони мають працювати. І вони працюють, дарують силу, радість, віру в краще.

Якщо Ви ще не встигли придбати барвні рослини для писанок (в набори, крім пижма, чорнобривців, марени, плодів бузини, залізняка, входить також галун, воскова свічка, інструкція), то придбайте. Завжди рада спілкуванню

КАРБОВАНІ ЯЙЦЯ

 Що це таке, як створити, чому така назва?

Вітаю Вас, дорогі друзі!

Скоро той час, коли ми будемо заклопотані не так, як зазвичай, бо хочеться встигнути до храму, і вдома поприбирати, а ще ж паски будемо пекти і писанки фарбувати, писати.

Ми вже у групі "Ряст" читали про одну чудову технологію, про карбовані писанки. Про неї вперше ми почули від херсонської писанкарки Ольги Завальнюк.

Цього разу продовжимо про цю технологію говорити з певними доповненнями.

Можливо, комусь стане вона у пригоді.

На Волині та Поліссі прийнято дарувати варені писанки, а виготовляють їх, як розповіла Оксана Самойлич, так: спочатку розписують воском сирі яйця, потім кладуть їх у готовий холодний відвар з цибулиння на ніч, а вранці варять вже пофарбовані писанки у чистій воді на малому вогні. Віск сходить не зразу, а поступово, тому орнамент карбується кип'ятком і лишається. Лінії, правда, отримуються не білі, а жовті.

Такі варені писанки освячують у церкві, а потім споживають на Великодні свята.

Про це пані Оксана знає від свого дідуся по маминій лінії, він родом із Волинської області, Любомльського району. У його селі та й навколишніх і досі карбують яйця.

Також такі карбовані яйця дарують рідним та близьким. Коли йдуть у гості, беруть з собою паску і такі писанки, особливо такому подарунку тішаться діти.

Пані Оксана говорить, що карбування яєць забирає більше часу ніж крашанки, тому молоде покоління вже цим не займається.

Щодо орнаментів, пані Оксана непевна, які використовувалися традиційно. Писанкарка пише свої. Але кілька зразків від старших людей (1930-1940 років) має.

Писачок пані Оксана використовує саморобний. Пише раз у рік, на Великдень. Почала 7 років тому, отже, цього року писатиме увосьме.

Дякую пані Оксана Самойлич за цю чудову розповідь про родинні великодні традиції і про карбовані писанки.

Звичай готувати варені писанки зберігся і на Чернігівщині. Сюжет про традиційні сіверські писанки можна знайти на ютубі.

Задокументована ця технологія і в етнографічному каталозі Сергія Кульжинського за 1899 рік.

У коментарях учасники Школи писанкарства РЯСТ написали, що нечужа ця традиція галичанам і сумчанам. Галина Іскра згадує, що скільки себе пам'ятає - такі писанки робили обидві її бабусі, які жили у різних районах Львівщини: Мостиському( то Надсяння) і Жовківському (Розточчя).

Що важливо, карбовані писанки добре економлять час, бо зводити віск з вареного яйця вкрай проблемно. З сирого яйця витерти віск ще важче. А тут віск сходить у гарячій воді сам і однією роботою стає менше.

Гарно, що діє онлайн Школа писанкарства "Ряст", де писанкарі розповідають особливі речі про фарбування рослинами. Наступного року Рясту сповниться 10 років. Дякую, друзі, за тепло нашого спілкування.

Фото писанок - Оксани Самойлич

Текст - Ірини Михалевич та Оксани Самойлич

#ряст

Про РЯСТ і РЯСТІВЧАН

Друзі, мої вітання.

Юлія Бурко (1968-2020), писанкарка, засновниця Незалежного жіночого товариства “Прозерок”, керівниця світлиці-музею, присвяченого писанкарю Тарасу Городецькому, говорила: “Один у полі не воїн. Коли є команда, це є потуга. Це можна робити прекрасні речі”.
 

Я вважаю Тараса Йосиповича своїм вчителем, бо саме з його напрацювань більшою мірою почалося моє знайомство з натуральними барвниками в писанкарстві. І завдяки книзі відомої писанкарки та дослідниці писанки Віри Манько "Світ у писанках Тараса Городецького".

Школа писанкарства “РЯСТ” об'єднала і продовжує об'єднувати українських (і не тільки) писанкарів з усіх куточків світу довкола спільної справи — відродження живої традиції, а саме: повернення автентичних кольорів українській писанці.

Вишукувати старовинні рецепти по книгах або й просто переказувати їх це одне, а брати рецепт у роботу, відшукувати потрібні рослини, порівнювати дію свіжих, сушених і заморожених рослин, створювати фото, відео майстер-класи, проводити заходи, популяризувати фарбування рослинами, долаючи різні перешкоди, це вже інша історія.

Досвідом рястівчан зацікавилися досвідчені майстри, які фарбують виключно порошками. Тема фарбування писанки рослинами набула за останні 10 років певного розголосу і до цієї справи немалою мірою долучився наш “РЯСТ”.

Школа має форму відкритої групи на фейсбуку, діє з 2015 року і налічує понад тисячу учасників. Створити її мене попросили мої друзі, закохані в писанку.

Завдяки активному спілкуванню виникає привід до співпраці. Так, цьогоріч (2024) про фарбування писанки рослинами з інтересом слухали відвідувачі благодійного заходу у Кембріджі (Великобританія), організатор — Ірина Гаслам.

До багатьох міст (Олександрія, Кропивницький, Київ, Чернівці, Харків, Івано-Франківськ, Тернопіль) мене запрошували небайдужі люди задля майстер-класів по фарбуванню саме рослинами.

Завдяки моїм друзям у Швейцарії (рястівчанам Крістіані Івченко, Оксані Корнелюк, Оксані Штуц та однодумцям і благодійній організації Free Ukraine), а також завдяки підтримці відомої української майстрині-вишивальниці Лідії Бебешко і видавництву КСД побачили світ два порадники мого авторства. Книги засновані не тільки на моєму досвіді, а й на досвіді рястівчан — зокрема, херсонки Ольги Завальнюк.

Відома писанкарка з Луганщини Тетяна Коновал підтримала мене на шляху до створення особливих відеосюжетів про барвні рослини в писанкарстві і тепер на youtube діє суто тематичний канал “Школа писанкарства “Ряст”. Рецепти для сюжетів я беру в тому числі і з напрацювань майстрів-учасників “РЯСТу”. На цьому шляху мене підтримало багато майстрів — Мар'яна Сварник, Тетяна Влененко, Ростислав Крамар, Олег Кіращук, Дмитро Пожоджук, Оксана Білоус, Лідія Солодар і багато багато інших майстрів.

Більше того, рослинною темою цікавляться освітні сайти, такі як Мала Сторінка. Адміністратори сайту створили окремий блог, який ми спільними зусиллями наповнюємо вже кілька років. Подяка Олені Мамчик, першій кураторці блогу.

Діяльність “РЯСТУ” підтримали фінансово асоціації американських писанкарів.

На даний момент досвід рястівчан здебільшого зібраний у дописах групи. Та ближчим часом я планую узагальнити його, зібрати докупи, виокремивши певні блоки — фарбування українськими рослинами, фарбування рослинами Середзем'я, Японії, Швейцарії, досвід окремих майстрів.

Я висловлюю подяку нашим Захисникам, які боронять нашу рідну землю на війні з росіянами і дають можливість зберігати та примножувати українське. Всім друзям, які підтримують наші прагнення, поширюють інформацію про діяльність Рясту, купують навчальні курси, барвні набори і всіляко сприяють справі. Вже скоро я писатиму окремі оповідки про шлях наших найактивніших рястівчан. Це направду цікаві історії, які надихають на творче освоєння нашої безцінної культурної спадщини.

Дякую Вам за увагу! Яскравого Вам настрою і приємного писанкування. До зустрічі

ПРО МАЙСТЕР-КЛАСИ

 

Мої Вам вітання, друзі! Всі, хто пишуть писанку, безумовні молодці, а ті, хто вчить писати інших — то титани. Продумати треба таки немало — освітлення, чим застелити стіл чи столи, в чому закріпити свічки, як показати покроковість виконання орнаменту, куди кріпити наочність, скільки барвників заготувати. Проте основне навантаження на майстра полягає навіть не в оцьому всьому, а у видуванні потрібної кількості яєць.

Та й не це головне. А що ж я казатиму? Це ж треба зробити вступну промову, розповісти про символіку, а ще ж про рослини треба сказати, про кольори, про особливості користування свічкою, воском та писачком, про традиційні писанки нашого краю не забутися згадати... І виходить суцільна балаканина.

(мова йде про заходи для дорослої аудиторії)

Як цього уникнути? Майстер-клас полягає в написанні писанки. Писанку ми ще не почали писати, а вже стомлені сидимо, вислуховуючи промови майстра. Непогано було б, аби всі сторони були задіяні одночасно, щоб не було так, що учасники пасивно сидять, а майстер в цей час бігає, розказує, сміється, щось показує й активно жестикулює.

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вона неминуча. Тож допоки ми там розповідаємо, що нас чекає попереду, учасникам можна дати завдання понаписувати на папірцях чи бейджах свої імена. Можна звернути увагу на готові писанки, щоб люди їх порозглядали, чи книги про писанку запропонувати, буклети.

Щоб ввести учасників заходу глибше в тему, можна промову замінити на спілкування. Тест, вікторина, гра, картки... просто запитання і відповіді, все, що вам до снаги. Але спілкування це не повинно знітити людей, навпаки — такий інтерактив має пожвавити сонну атмосферу. У ці запитання закладаємо певний блок — чи то тему про барвні рослини, чи символіку, чи все одразу.

До речі, розмову про символіку можна сумістити з цікавим творчим завданням. Я вже якось показувала Вам вправу з сірниками, пригадуєте? Даємо учасникам (всім, або тільки по бажанню) по дев'ять сірників і просимо викласти ними образ дерева, наприклад.

РУКИ

Часто майстри забувають, що люди, котрі завітали на захід, ніколи не писали писанку або практикують це рідко. Учням одразу пропонують взяти в одну руку яйце, в другу — писачок і починають вчити (це в кращому випадку), як писати. А руки нерозігріті. Ну, що ж нам перетворювати майстер-клас на урок письма для першого класу? Ні, звичайно. Крім імітації гри на піаніно є багато чого іншого. Можна поставити на стола кошика з горіхами. Беремо по два горіха в кожну долоню, рухаємо, перебираємо, це допоможе підготувати руку і, можливо, запалить усмішки.

ПИСЬМО

Тут майстру можна й побалакати. Бо треба детально пояснити - на власному прикладі, звичайно ж - як тримати інструмент, як ним вести по яйцю, як закріпити пальці. Куди ставити писачок, якщо ним не користуються. Попередити про гарячий віск і гарячу чашу писачка. Від цього залежатиме ввесь подальший хід роботи.

Під час письма вмикається особлива атмосфера, учасники спілкуються поміж собою, або зосереджено пишуть, або просять пофарбувати перші написані роботи. Тут майстра має бути якомога менше. Нам важливо не порушити того флеру. Відпустімо весла і прямуймо далі без метушні.

ЗАВЕРШЕННЯ

Вважаймо! Більшу частину дороги подолано, але крапку ставити зарано. Чи продумали ви, як учасники майстер-класу забиратимуть готові писанки додому? Не думаймо, що то нас не стосується. Краще приділити ще трохи часу і закутати кожну писанку в серветку, а потім покласти її до пластикового стаканчика. Вашим учням приємно буде прийти додому і побачити писанку цілою.

Прошу вибачення, якщо цей допис видався Вам якимсь повчанням. Не мала того на меті. Просто ділюся досвідом. Свого часу Тетяна Коновал розповіла про один простий і чудовий спосіб закріплення свічки. Про це загадаю в наступному дописі. Дякую Вам за увагу та інтерес до писанки. ДО ЗУСТРІЧІ

Про РЯСТ і РЯСТІВЧАН

Друзі, мої вітання.

Юлія Бурко (1968-2020), писанкарка, засновниця Незалежного жіночого товариства “Прозерок”, керівниця світлиці-музею, присвяченого писанкарю Тарасу Городецькому, говорила: “Один у полі не воїн. Коли є команда, це є потуга. Це можна робити прекрасні речі”.

Школа писанкарства “РЯСТ” об'єднала і продовжує об'єднувати українських (і не тільки) писанкарів з усіх куточків світу довкола спільної справи — відродження живої традиції, а саме: повернення автентичних кольорів українській писанці.

Роботи Ольги Завальнюк

Вичитувати старовинні рецепти по книгах або й просто переказувати їх це одне, а брати рецепт у роботу, відшукувати потрібні рослини, порівнювати дію свіжих, сушених і заморожених рослин, створювати фото, відео майстер-класи, проводити заходи, популяризувати фарбування рослинами, долаючи різні перешкоди, це вже інша історія.

Цю непросту справу рухає багато майстрів.

Я обіцяла розповідати потроху про найактивніших рястівчан. Сьогоднішня розповідь - про херсонську писанкарку Ольгу Завальнюк.

Ольга Завальнюк - майстриня народної творчості з писанкарства та декорування тканини і текстильних аксесуарів із застосуванням, у тому числі, природних барвників.

Співзасновниця Студії затишного декору сестер Завальнюк «Яйце Райце» (Херсон, 2016). Дослідниця і популяризаторка українських народних ремесел як в Україні так і за її межами

(Німеччина, Швейцарія, Словаччина).

Через загрозу життю, через обстріли Херсона російською армією Ольга була вимушена евакуюватися з міста. Майже два роки живе і працює у Швейцарії.

Першу писанку (це була травленка) створила під враженням від побаченої передачі "Майстер клас з Наталкою Фіцич", сюжет про Тетяну Коновал.

З аніліновими барвниками в Ольги якось одразу не склалося, тому у 2016 році майстриня звернулася до досвіду рястівчан (це онлайн школа, яка працює як відкрита група на фейсбук). І вже на Різдво випробувала шовковицю, ромашку та чорниці (все, що було у хаті). З того моменту Ольга не зраджує рослинним барвам, переносить свій досвід на текстиль (техніка еко-друку). своїми вчителями вважає Зою Сташук, Оксану Білоус, Ірину Вах, Віру Манько, Юлію Датченко... і Тараса Городецького, Ганну Косів, які навчають нас писанкарству зі сторінок книжок.

Цікаво, що Ольга Завальнюк чимало корисного може розповісти про марену та її вирощування в Україні, а ще майстриня вивчає швейцарську флору і володіє рецептами приготування барвників з тамтешніх рослин.

Дякую Тобі, Олю, за відвагу, за твій безцінний досвід, активну діяльність у справі популяризації писанки та відродження давньої української традиції фарбування писанок рослинами, за твої невтомні руки і чуйне серце. Щаслива бути в дружбі з Тобою

Фото в дописі - Ольги Завальнюк.

Текст оповіді - Ольги Завальнюк та Ірини Михалевич.

Дякую, друзі, за увагу до оповіді.

Далі буде...

#ряст

#ряст_рястівчани

ФАРБУВАННЯ ЦВІТОМ КЛЕНА

Мої вітання, друзі!

У цьому дописі згадаємо про клени, яких так багато росте по Україні. Хоча допис конкретно стосується клена ясенелистого (Acer negundo) і його свіжого цвіту.

Хтось із учасників РЯСТУ вже пробував ним фарбувати і розповідав, що отримується салатовий відтінок. У мене вийшов рівний приємний холодний зелений колір.

Барвник з цвіту клену ясенелистого слід відносити до барвників березня, адже цей клен зацвітає разом з пролісками та іншими первоцвітами. Тоді як барвник з цвіту клена гостролистого (Acer platanoides) стосується барвників квітня.

*всі ці відомості базуються на моїх фенологічних спостереженнях в степовій частині України в межах східної частини Кропивницької області.

В Олександрії росте кілька видів кленів. На головному проспекті і так, гуляючи бічними вулицями, можна побачити явора - білого клена (Acer pseudoplatanus), а також невеличкі клени татарські (Acer tataricum), які ще називають чорнокленами. Звичайно ж, ростуть у місті і клени гостролисті (Acer platanoides).

Біля Шостої школи, по периметру, висадили колись клени американські: ще всі дерева голі, а вони щовесни в останніх числах березня вже квітують.

До речі, на Харківщині та на Кропивниччині цей чужинець, клен американський, має народну назву "кленок".

Я дуже рада, що відтепер у списку моїх улюблених весняних барвників є і це дерево.

Рецепт приготування відвару з цвіту кленка:

беремо пригорщу цвіту і 200 мл води, варимо цвіт на малому вогні 15 хвилин, проціджуємо, до готового відвару додаємо дрібку галуну (алюмокалієві квасці на кінчику ножа), ретельно перемішуємо.

Барвник отримується темного синюватого кольору з маслянистою поверхнею.

Клен американський ще називається кленом ясенелистим. Листки на цьому дереві часто нагадують листки ясена, звідси й назва.

Клен ясенелистий — дводомна рослина, тобто чоловічі та жіночі квітки розташовані на різних особинах. Жіночі квітки невеликі, блідо-жовто-зелені. Чоловічі квітки зацвітають раніше, вони зібрані в щільні пучки, згодом квітконіжки видовжуються і звисають. Я фарбувала писанку саме чоловічими квітками.

Друзі, дякую Вам за увагу до цього допису. Запрошую Вас на перегляд відео про фарбування писанки цвітом кленка (посилання в першому коментарі).

Дякую Олені Самборській за грошову підтримку каналу!

Вам дякую за перегляди та вподобайки

РОСЛИНИ КВІТНЯ ФАРБУЮТЬ В ЗЕЛЕНЕ

Вітання, друзі!

Квітень квітує і буя. На те він і квітень. Більшість рослин, які розвиваються і цвітуть у квітні вміють фарбувати крашанки в зелений колір.

Клени, ясени, розхідник, суредька тендітна, глуха кропива пурпурова, червоні тюльпани, цвіт бузку - всі ці рослини дарують різні відтінки зеленого, і відтінки соковиті, густі, приємні.

Одним із перших (в останніх числах березня) в Україні зацвітає клен американський (Acer negundo). Цікаво, що спочатку цвіте чоловіче дерево. Жіноче квітує дещо згодом, через кілька днів після чоловічого (сьогодні, 3 квітня, я вже бачила поодинокі квіти на жіночих кленах).

Цвіт клена американського (з чоловічих дерев) фарбує в насичений холодний зелений відтінок.

Слідом за кленом американським зацвітає клен гостролистий (Acer platanoides). У нього салатові квіти, але фарбують вони в жовту барву. Одразу за кленами зацвіта ясен звичайний (Fraxinus excelsior). Минулого року олександрійська писанкарка Олена Мітюріна спробувала фарбувати курячі яйця його цвітом, отримується соковитий зелений відтінок. Я вдячна пані Олені за цей рецепт. Відтепер ясеновий цвіт входить до списку моїх улюблених ранньовесняних барвників.

Завдяки досвіду відомої писанкарки Тетяни Влененко ми знаємо, що свіже листя ясена дарує лимонний колір (з галуном).


Квітує суредька тендітна, 3 квітня 2024 року, місто Олександрія, Кропивницька область, степ

Неймовірні свіжі зелені відтінки вміє віддавати писанці суредька тендітна (Chorispora tenella). Ця рослина така крихітна, що не одразу і розгледиш. А росте вона на бідних ґрунтах під відкритим сонцем. Її хрестоподібні квіточки мають фіолетове забарвлення, цього року рослина зацвіла в Олександрії в перших числах квітня.

Не відстає від решти і глуха кропива пурпурова. Чимало рослин з родини губоцвітих мають саме рожево-пурпурові квіти, а писанки фарбують в зелений колір.

Ось-ось зацвіте розхідник (Glechoma hederacea), його ще називають лісова м'ята. Він квітуватиме ніжними фіалково-синіми крихітками-квітами. Рослина приємно пахне, особливо, коли розтерти його листя пальцями.

Я досліджую барвні властивості рослин з родини глухокропивові. Найгустіший та найприємніший колір навесні дарує розхідник.

Глуха кропива пурпурова теж впевнено фарбує зеленим, а глуха кропива стеблообгортна вміє фарбувати ясним жовто-зеленим відтінком.

Є у нас одна звичка - все засушувати. Що я можу зараз засушити, щоб потім напочатку травня використати в якості барвника? Сушити у квітні, щоб потім у травні фарбувати. Навіщо? Скоро зацвітуть червоні тюльпани. Писанкарка Сніжана Король, учасниця Школи писанкарства "Ряст", подарувала нам чудовий рецепт, розповівши про фарбування червоними тюльпанами. Про це буде скоро окремий допис.

Отож досліджуймо рослинний світ разом. І фарбуймо писанки в барви рідної землі. Дякую Вам щиро за увагу. До зустрічі!

Про РЯСТ і РЯСТІВЧАН

Друзі, мої вітання.

Юлія Бурко, писанкарка, засновниця Незалежного жіночого товариства “Прозерок”, керівниця світлиці-музею, присвяченого писанкарю Тарасу Городецькому, колись сказала: “Один у полі не воїн. Коли є команда, це є потуга. Це можна робити прекрасні речі”.

Школа писанкарства “РЯСТ” об'єднала і продовжує об'єднувати українських (і не тільки) писанкарів з усіх куточків світу довкола спільної справи — відродження живої традиції, а саме: повернення автентичних кольорів українській писанці. Школа діє онлайн у формі загальновідкритої групи на фейсбук з 2015 року.

Вичитувати старовинні рецепти по книгах або й просто переказувати їх це одне, а брати рецепт у роботу, відшукувати потрібні рослини, порівнювати дію свіжих, сушених і заморожених рослин, створювати фото, відео майстер-класи, проводити заходи, популяризувати фарбування рослинами, долаючи різні перешкоди, це вже інша історія.

Цю непросту справу рухає багато майстрів.

Я обіцяла розповідати потроху про найактивніших рястівчан. Сьогоднішня розповідь - про писанкарку з Перемишлян Галину Тудай.

Пані Галина вміє видобувати барву навіть з пожухлого каштанового листя. Скільки чудових рецептів відкрила майстриня для учасників “Школи писанкарства “Ряст”! А які прекрасні складні роботи вміє створювати! Але про все по порядку.

Писанкарству Галина Тудай навчилася 15 років тому, в її сім'ї не було писанкарів, тому вона вчилася писанкувати самотужки за книжками. Своїм вчителем вважає видатну писанкарку Віру Манько, навчалася писати за її книгою "Взірці Українських народних писанок". А потім була Школа писанкарства “Ряст”, а саме - публікація про кропиву.

"Якось так співпало, що була весна, - згадує пані Галина, - і мене це зацікавило, побігла, нарвала кропиви і з'явилася перша писаночка, фарбована у рослинному барвнику. На ній написала "безкінечник", це мене захопило і це захоплення триває дотепер".

Писанки майстриня писала дуже рідко, спочатку тільки до Великодня, а потім, коли зацікавилася рослинами, стала писати частіше. Зараз писанкарка пише на постійній основі, створює унікальні роботи, поєднуючи три техніки — розпис, травлення оцтом, вирізування.

Галина Тудай працює з дітьми, керує гуртком при ЦДЮТ в Перемишлянах. З вихованцями багато малюють на склі, писанкують.

Найдужче пані Галині подобається працювати з плодами глоду (вперше рястівчани дізналися про цей барвник саме від пані Галини), з плодами лохини, а ще - з шишечками вільхи. Вільха дарує чудовий оливковий відтінок. Відкрила пані Галина всім рястівчанам і рецепт з ліщиновими сережками.

Дякую Вам, пані Галино, за Ваш безцінний досвід, за те, що безкорисливо ділитеся з нами Вашими чудовими напрацюваннями, за Вашу діяльність у справі популяризації писанки та відродження давньої української традиції фарбування писанок рослинами. Рада нашій з Вами дружбі!

Фото в дописі – Галини Тудай.

Текст оповіді – Галини Тудай та Ірини Михалевич.

Дякую, друзі, за увагу до оповіді.

Далі буде...

#ряст

#ряст_рястівчани

Робота Галини Тудай

писанка - це шлях

Писанка - це шлях, і це шлях до себе.

Ми маємо немало зустрічей в житті, а так важливо не розминутися з собою.

Пишімо писанку! Шукаймо те, що не минає

писанкарський гід про розхідник

Вітання Вам з Кропивниччини, друзі!

Тепер пора кропив, а найкрасивіша кропива - то розхідник. Цю маленьку запашну рослинку ще називають лісовою м'ятою. Вона саме квітує і чекає на зустріч з писанкарями і дослідниками дикої природи.

Маю для Вас особливу пропозицію. Так хочеться повести Вас до річки і разом збирати розхідник, щоб потім творити писанкову красу. І мені тут подумалося, що це абсолютно реально.

Отож, пропоную Вам ПИСАНКАРСЬКИЙ ГІД по фарбуванню писанок ЖИВИМИ РОСЛИНАМИ.

Перший гід присвятимо розхіднику. Наші кроки:

-додаю Вас до окремого чату тут на фейсбук;

-виставляю поетапні відео і фото (прогулянка до місця зростання розхідника, крупні плани з рослиною, розповідь про її морфологію, відео і фото про оптимальну кількість рослинного збору, детальні відео по приготуванню барвника, створення писанки);

-спілкуємося, обмінюємося враженнями;

-разом проходимо всі етапи, детально зупиняючись саме на тих моментах, які Вас цікавлять.

Переваги ГІДУ:

-можливість ставити питання по ходу роботи, надсилати фото і відео;

-змога одразу ділитися досвідом, перепитувати, уточнювати;

-відпадає прив'язаність до часу, бо до чату можна заходити в любий час доби і переглядати додані матеріали;

-класичний онлайн майстер-клас дуже обмежений часовими рамками, гід же може тривати хоч три дні.

Я вже побувала сьогодні на березі річки і готова ділитися з Вами відео-розповіддю про розхідник. З цих розповідей Ви дізнаєтеся, де можна зібрати розхідник, як він виглядає, як не сплутати його з іншими рослинами, скільки його треба для виготовлення барвника.

Все в реальному режимі, всі кроки Ви будете бачити, щойно я їх зроблю.

Цікаво? Тоді зголошуйтеся. Чекаю Ваших заявок. До зустрічі!

Час ГОРІХОВИХ СЕРЕЖОК

Мої щирі вітання, друзі! Навесні хочеться фарбувати писанки свіжим, адже зі свіжих трав барвники отримуються найсильніші.
 

Якось я пробувала фарбувати листям кропиви глухої п'ятилопатевої до того, як вона зацвіте, і нічого путнього з того не вийшло. Бо найліпше трава фарбує тоді, коли вона найсильніша, тобто тоді, коли квітне або от-от збирається зацвісти. Про це написано в спецлітературі.

А я тільки нагадую про цей установлений факт.

Цвіте нині горіх волоський (Juglans regia). Горіх волоський, як і бузина чорна, то вельми фарбувальна рослина: фарбує все - сережки горіха, листя горіха, зелені оплодні стиглих горіхів.

Насушила я в вересні листя, хочу перевірити, чи фарбуватиме зараз у квітні.

Для приготування рослинних барвників необхідний алюмокалієвий галун, горіхового листя потрібен невеликий оберемок (до п'яти), сережок - пригорща. Листя замочується на кілька годин у воді, потім проварюється 10-15 хвилин на малому вогні, проціджується, а вже потім до гарячого відвару додається галун. Сережки замочувати не треба.

Горіхові сережки (і листя, й оплодні) дарують писанці гірчичні відтінки. Не зелені, не жовті, а саме гірчичні. Унікально!

Якщо ми фарбуємо горіховими сережками, то треба нарвати і листя каштана. Каштанове листя фарбує в яскравий жовтий колір. Але іноді може дати і ясно-буру барву.

Навіщо каштанове листя? Коли фарбуємо горіховими сережками, без жовтої барви не обійтися. Про це я розповідаю в одному з майстер-класів Весняного КУРСУ (його можна придбати).

Я вдячна Вам, друзі, за те, що читаєте мої розповіді, за коментарі Ваші дивовижні дякую, за Ваш внесок у справу поширення та примноження писанкарської традиції. Ми з Вами, ясна річ, америки не відкриваємо, ми відроджуємо, розвиваємо, напрацьовуємо, будуємо базу для прийдешніх поколінь

писанка починається не в кабінеті

Мої Вам щирі вітання, друзі.

Хто читає постійно мої дописи, той знає, що я люблю пороздумувати про писанку. Особливо про рослини і писанку

Нині більше і більше майстрів пробують натуральні барвники в роботі і це не може не тішити. Хтось шукає відтінків, хтось приходить до думки про безпечність, екологічність. Хтось, напевно, шукає нових форм роботи. Я давно перейшла суто на природні барвники і не шкодую про це анітрішечки, напроти - радощів стільки, що вистачить до найближчої веселки.

Чому робота з рослинами це не довгі очікування, не обтяжливі пошуки рослин, а радість? Бо це розширює світобачення, це дозволяє дихати глибше.

Довкола стільки рослин, вони тягнуться до сонця, п'ють дощі, розмовляють з вітром, чекають комах у гості, а ми не знаходимо можливості відкинути свою самість (бодай на трохи) і прихилитися до них, щоб побачити.

Буває так, що дитині не показують рослин змалку і тому вона їх не знає, серце в такої дитини не росте. Вся взаємодія з рослинами тоді зводиться до визиску: на біґбордах же написано, що земля це капітал і товар. Така дитина прагне рослину викинути з квітника, понівечити, столочити, а коли стає дорослою — робить з дерев обрубки і лишає ті потворні обрубки сотнями по містах, і прагне, аби інші люди бачили ту моторошну картину, яка є віддзеркаленням її схованого до часу світу. Бо не можна полюбити те, чого не знаєш.

За бур'яни не будемо згадувати, бо саме це поняття пов'язане виключно з людською діяльністю, адже в живій природі нема ані шкідливих, ані корисних рослин, існує певний біоценоз, де кожен виконує притаманну йому функцію.

Буває так, що люди дихають агресією до так званих інвазивних видів рослин, ніби рослина в чомусь винна. Є таке, що зневажають народні назви рослин і щиро вважають, що це зайве і таке, що заплутує дослідника. Тобто куди не кинь, бачимо тенденцію до прагнення обмежити свій світогляд.

Звичайно, використання порошків з пакетиків обмежує писанкаря, хоча йому якраз може здаватися, що він здобув певну свободу. Рослини повертають нас до традиції, а це зв'язок зі світом наших батьків, де серце і думка були нероздільні. Рослини розповідають нам про наш рідний край, а отже і про нас самих.

На сокальських писанках бувала темно-бузкова барва, а з чого її брали, хіба нецікаво? На переважній частині подільських, наддніпрянських, слобожанських писанок бачимо чорне тло, а як його діставали? На замальовках з традиційних писанок Черкащини бачимо гірчичні, полові, немислимих відтінків бурі барви, чим то все могло фарбуватися? І прагнуть передати тую барву, і полощуть, і щось підливають, а не вгадають, бо не враховують, що барва на писанці могла мінятися під дією температури, адже сирі писанки запікали в печі, яка вистигала.

Тобто рослини розповідають нам більше про саму писанку, про технологію.

Писанки писали щовесни, так, але не одні і ті ж взори бралися, якісь могли й опускати. А коли ж писанка бувала найбарвистішою, найсоковитішою? То загадка для охочих.

Дякую Вам, друзі, за увагу. Обіймаю Вас міцно. Пишімо писанки, напиваймося краси і будьмо здорові

Про РЯСТ і РЯСТІВЧАН

Фарбування писанки природними барвниками Японії

на досвіді Наталі Ковальової

Вітання, друзі. Продовжуємо нашу розмову про "Ряст" і рястівчан.



Це відтворена "Сонячна колекція" Ольи Косач, відтворювала рослинними барвниками Наталя Ковальова

Вичитувати старовинні рецепти по книгах або й просто переказувати їх це одне, а брати рецепт у роботу, відшукувати потрібні рослини, порівнювати дію свіжих, сушених і заморожених рослин, створювати фото, відео майстер-класи, проводити заходи, популяризувати фарбування рослинами, долаючи різні перешкоди, це вже інша історія.

Цю непросту справу рухає багато майстрів.

Я обіцяла розповідати потроху про найактивніших рястівчан. Сьогоднішня розповідь - про унікальні зв'язки України та Японії, і це все завдяки писанкарці Наталі Ковальовій.

Коли пані Наталя шукала інформацію про сучасних писанкарів, які відтворюють традиційні мотиви, то, на щастя, знайшла чимало всього. А ще зацікавилася фарбуванням рослинами. Як це було розповідає пані Наталя:

“Мені вдалося познайомитись з цікавими людьми. І одна із них - Ірина Михалевич з Кропивниччини, яка не тільки знаходить та описує напівзабуті колекції, писанкарка популяризує спосіб фарбування писанки природними барвниками. Дуже зачепили мене кольори природи у її писанках. Живі, глибокі, такі привабливі!

Мій досвід використання природних барвників донині обмежувався відваром цибуляного лушпиння. Тож користувалась хімічними фарбами, комбінуючи їх, що не менш цікаво і роботи гарні виходять.

Відважилась спробувати. Чому відважилась? Бо розуміла, що це потребує багато уваги і часу, якого обмаль.

Оскільки рослинний світ Японії трохи відрізняється від українського, то для початку використала я перше, що було під рукою - відвар із сухих трав безсмертника, привезеного з України, а також цибулиння. Приготувала відвар з розрахунку 250 мл води і ложки 4 сухих трав (думаю, можна і менше, залежить від розміру ложки. Бо японські столові, то як українські десертні). Прокип’ятила на маленькому вогні хвилин 15, трохи остудила, процідила і добавила галун.

Дуже сподобались писанки, фарбовані в ягодах бузини. Рослину для саду замовила з інтернету, а поки вона виросте і дасть плоди - скористалася відваром сухих ягід, присланих з України. Рецепт той же що і з травами, тільки попередньо замочувала ягоди на кілька годин.

Результат моїх експериментів виявився чудовим, не дивлячись на те що бузина дала не темно-синій, як описувалось, а коричневий.

Результат надихнув мене на наступний крок - вивчення природнього матеріалу, що використовували здавна японці для фарбування тканин. Відвідавши майстер класи і поспілкувавшись з сучасними майстрами, мандруючи по Японії, дізналась, що зараз чи не єдиний природній барвник, що широко використовується у фарбуванні в традиційний синій колір - це сік рослини родини Гречкових (лат. Polygonaceae)

Японська назва рослини Аі (лат. Persicaria tinctoria, укр. Гірчак фарбувальний). Фарбування цією рослиною відоме як Аідзоме 藍染め(“сомеру” японською означає фарбувати). А всі інші промислові і приватні майстерні ручного фарбування тканин для кімоно та обі (пояси до кімоно) перейшли на синтетичні барвники, оскільки це менш затратно.

Звичайно, в спеціальних магазанах любителі можуть придбати всі необхідні матеріали і природні барвники майже з усього світу. Це коштує немалих грошей, але спробувати варто, хоча, чесно кажучи, з живими рослинами працювати цікавіше.

Результати моїх спроб:

-жовтий колір з лимонним відтінком дає відвар лугової ромашки з додаванням алюмінієвого галуна. Якщо додати до відвару ромашки замість алюмінієвого залізний галун, то писанки фарбуються в темно-коричневий колір;

-теплий яскравий жовтий колір дає сафлор красильний（Лат. Carthamus tinctorius, яп. 紅花)без протравлювача, приготований на лужній воді (рН 8-9)методом настоювання;

-цезальпінія (лат.Caesalpinia sappan L, яп. スオウ（蘇芳、蘇方、蘇枋) з додаванням алюмінієвого галуна дає від світло-рожевого, теплого червоного і до темно-червоного. Відтінок залежить і від часу фарбування, і від свіжості розчину, і від попереднього кольору фарби; додаюючи у відвар цезальпінії замість алюмінієвого залізний галун, отримуємо коричневий колір теплого відтінку;

-кошеніль (чи Червець, лат.Dactylopius coccus, яп.コチニールカイガラムシ) -комаха з якої виготовляють барвник кармін. При додаванні алюмінієвого галуна дав на писанках червоно-малиновий колір; отримала чорний колір писанок, коли у відвар кошенілі добавила залізний галун. Але в чорний фарбувались тільки перші писанки всі наступні - в темно коричневий колір з бронзовим відтінком;

-зелений колір різних відтінків отримала з відвару свіжих квітів мальви темно-рожевого кольору додаючи алюмінієвий галун".

Наталя Ковальова активно популяризує писанку в Японії, проводить зустрічі та майстер-класи, бере участь в українських активностях на вулицях японських міст, несе знання про українську культуру японській спільноті.

Дякуємо пані Наталії за цей безцінний досвід — за розповідь про результати фарбування японськими та азійськими рослинами. Дякую Вам, пані Наталіє, за подаровані сафлор та цезальпінію. Це дуже розширило рамки, в яких працюю, і збагатило мій досвід. Рада знати Вас. Дякую!

Фото в дописі – Наталі Ковальової, Володимира Михалевича.

Текст оповіді – Наталі Ковальової та Ірини Михалевич.

Дякую, друзі, за увагу до оповіді.

Далі буде...

#ряст

#ряст_рястівчани

ПРАВДИВЕ ОБЛИЧЧЯ ПИСАНКИ

 

Не відкривайте америку! все вже досліджено...

та розгорніть же книгу Семака про фарбування текстильних виробів рослинами, там все написано...

нічого нового ви не відкриваєте, все нове, то добре забуте старе...

Такі і подібні речі може почути на свою адресу дослідник писанки сьогодні. Ці закиди я виписала тут не для того, щоб сердитися, а для того, щоб ще раз нагадати про традицію фарбування писанки рослинними відварами і поговорити про деталі справи.

Навіщо фарбувати писанку рослинами, що це дає? Якось запитали мене в музеї Гончара в 2018 році. Цим питанням мав би перейнятися кожен писанкар, бо це відкриває правдиве обличчя писанки. На щастя, все більше майстрів зацікавлюються цієї темою і несуть безцінні знання у світ.

У вас є особливість - ви переймаєтеся кольорами, кажуть мені співбесідники, які пишуть короткі матеріали для сайтів. Або: ваша родзинка - це фарбування рослинами, розкажіть про це.

Те, що дехто називає родзинкою, перейманням, хобі, посідає в моєму житті чільне місце і забирає багато часу та сил.

Відродження традиції - то непроста і складна задача, і ту задачу перед людиною не ставить якесь умовне начальство. Це наше рідне і його не вийде підіймати по команді. Ми маємо досвід минулих десятиліть і знаємо, як це діє - штучні свята, штучні цінності, штучна удавана дружба, штучна повага.

Згадайте мультик про бегемота Топа: в одній із серій котик Тутті питає Топа про Зірочку, кімнатну рослину, яку той доглядає, бо вона світить у темряві - навіщо ти це робиш, тебе хтось просив за нею доглядати, може, доручав хтось? Ні, відповідає Топ, ніхто не доручав, але коли хто заблукає уночі, то побачить нашу Зірочку, зрадіє і знайдеться.

Кожна людина, по мірі своїх сил, шукає себе в цьому житті. Як же важливо, щоб ці пошуки не були вдаваними. Добре, а що ж, коли вони будуть марними? Не можуть бути марними небо і земля, день і ніч, то й наші пошуки так само.

Писанка - сакральна річ, про це ми чуємо звідусіль. Так, звичайно. Але не тому вона сакральна, щоб тільки брати звідти силу і нічого натомість не віддавати.

Якою ж була українська писанка, яке її правдиве обличчя?

Так, люди давно відкрили для себе рослинні барвники, колись фарбували одяг кармазином, крапом, а простолюд - бузиною. Та й писанка була фарбована тільки рослинами, і то були особливі теплі сяйливі барви.

-А що ж то за крап, з чого його брали?

-А то ж так називали рослину марену красильну (Rubia tinctorum).

-А чим же фарбували, чи цвітом, чи плодами, а чи листям?

-Корінцями.

-А де ж їх зараз взяти?

-А вирощують марену в Україні, навмисне заготовляють, бо рослина вельми лікувальна, нирки лікує.

-А чому ж ви казали про червоний колір, а яйце рожеве після марени?

-Не про колір йдеться, а про відтінки — винна барва може вийти, теракотова, червонава.

-То як же пофарбувати в червонаву?

-А треба накладати барви. Спершу в жовтий колір забарвити писанку, а вже тоді мареною фарбувати.

-Зробила, як казали, а червонавої барви все ж нема, тільки жовтогаряча.

-А корінці з марени різні продаються, треба ще втрапити на ті, які тоненькі, в них більше червоної барви.

І так з кожною рослиною, а писанка ж часто буває о багатьох кольорах і треба знати, як та чи інша барва ляже на попередню. А ще ж писанки раніше писали на сирих яйцях і запікали в теплій печі, то деякі барви після того могли мінятися, а краєзнавці фіксували той закінчений образ і за всі ті деталі не писали.

Так, раніше люди знали, що трави не можна збирати в дощ, а тільки в сонячну погоду, і не зрана, коли ще роса, а пізніше, як сонце вище вгору підіб'ється. Це було відомо травознаям та знахарям, і цей досвід ми маємо й сьогодні і можемо ним користуватися, створюючи писанку. Так, це все вже відомо, але його треба знайти і спробувати.

Мене постійно перепитують, що таке галун. А про нього було добре відомо ще в часи Плінія Старшого, бо давні греки вміло користувалися різними протравами і мали улюблений, який дарував яскраві барви. Ним і фарбують українські писанки. Про галун і про фарбування горіховим листям поговоримо в наступному дописі. Бо хоч про це вже й давно відомо, але то все треба діставати на світ Божий і показувати, попередньо перевіривши. Тож до зустрічі!

ГЛУХОКРОПИВОВІ - ОКРАСА СТЕПІВ

Мої Вам травневі вітання, друзі!

Згадаємо цього разу про рослини, які чарують красою і вміють ту красу передавати нам. Я не перший рік фарбую писанки виключно рослинними відварами. Пробую різні трави, квіти, кущі. А особливий інтерес маю до рослин з родини глухокропивові. Бо їх найбільше зростає в степу, бо вони такі прекрасні, духмяні, квітнуть рожевими, пурпуровими, брудно-рожевими, темно-синіми квітами, бо всі вони вміють фарбувати писанку.

А ще ж глухокропивові (інша назва - губоцвіті) чудові лікарі: лаванда покращує розумові здібності, апетит у дітей, зміцнює імунітет; суховершки зміцнюють волосся; розхідник лікує всі запалення у вухах, лікує ніс, горло, очі; відваром з шавлії полощуть ротову порожнину.

До речі, розхідник (Glechoma hederacea) зацвів у квітні, але цвіте він і до цих пір. Можна назбирати зо дві столові ложки цієї рослини, залити двома склянками окропу, настояти 30 хвилин і полоскати хворе горло, так можна вилікувати навіть гнійну ангіну. Це за рецептами фітотерапевта Наталі Земної.

Горлянку женевську називають ще «дівоча краса». Сама рослина, розповідає Наталя Петрівна, теж дуже красива - має темні сині квіточки, які цвітуть у пазухах листочків і йдуть до самого верху стебла колосочком. Стебло в рослини чотиригранне, як і в усіх губоцвітих. Є ще інший вид горлянки з округлими листочками, то горлянка повзуча. Квітують горлянки в травні. Ростуть на сонячних луках разом з тонконогами та пирієм.

В народній медицині горлянкою користуються вже давно. Жінкам старшого віку вона допомагає тривалий час почуватися молодими, гарними, життєрадісними, мати гострий зір, красиві очі, волосся та шкіру обличчя. Взагалі жінці будь-якого віку дозволяє почуватись енергійною, веселою і гарною. Бо відомо, що приваблива жінка — то жінка передусім здорова.

Настій для ополіскування волосся (рецепт Наталі Земної):

5 ст. л. трави на 1 л окропу, настоювати 2-4 год., можна прокип'ятити 1-2 хв., процідити і мити волосся, втираючи у шкіру голови.

Збирають повністю розквітле стебло, яке використовують у багатьох видах чайних і лікувальних сумішей, а також окремо. Молоде листя можна класти в салати та супи, але потроху, бо воно гірчить.

Писанці горлянка женевська дарує чудові холодні зелені барви, близькі до бірюзових відтінків. Учасники Школи писанкарства "РЯСТ" Альона Романюк, Галина Тудай, Ольга Завальнюк, Олеся Пшеничнюк в різні роки фарбували писанку горлянкою повзучою, і в них отримувався насичений зелений відтінок. Заходьте читати дописи рястівчан в нашій затишній групі:

https://www.facebook.com/groups/577443755966129/search/?q=горлянка

Якщо Вам цікаво побачити процес, то маєте нагоду, бо вже є сюжет про фарбування горлянкою на моєму каналі "Школа писанкарства "РЯСТ" на youtube. Ласкаво прошу.

Посилання на відео - в першому коментарі.

Там же на моєму каналі можна побачити і майстер-клас про фарбування квітами шавлії сухостепової.

Дякую Вам за відгуки! Бережіть себе і своїх рідних

сухе трояндове варення

Трояндовий чай не тільки духмяний і приємний, він ще й лікує ротову порожнину

Є багацько рецептів про те, як приготувати варення з пелюсток чайно-гібридної троянди. Думаю, найкращим рецептом є той, яким користувалася Ваша бабуся.

Вітаня, друзі!

Рада черговому нашому спілкуванню довкола запашних рослин, традицій, довкола рідного.

На подвір'ї баби Наді (моя бабуся 31 року народження), скільки пам'ятаю, ріс кущ блідо-рожевої троянди. Коли рожі зацвітали і розкошували в крапельках чи то роси, чи то дощу, ми знали - прийшло літо.

Раніше троянди зацвітали якраз на порозі календарного літа, і ми зустрічали його духмяним чаєм з рожевих пелюсток. Мені так чудно було - і як то чай та й з троянди, що росте прямо під вікном веранди.

Бабусин день народження ми відзначали 2 червня, хоча справжня дата була інша. В цей день завжди квітували чайні солодкої рожевої барви троянди. Кущ ріс у квітнику під верандою, попри нього була вимощена широкими плитами доріжка. Тож в дощовий день ми ходили саме тією доріжкою і не зачепитися кофтою за той колючий кущ не було ніякої можливості. Отак будні і чіпляються за нашу пам'ять, щоб ставати яскравими спогадами.

Цієї пізньої весняної пори я встигла насушити чимало трояндових пелюсток різних відтінків рожевого, і ще сушу, і варення сухе приготувала, варю розову воду для вмивання, п'ємо чай, дихаємо трояндовим літом, бо ж пелюстки всюди - на балконі, на лоджії, по кімнатах...

Рецепт варення від Марти Лу:
трояндові пелюстки цілими склала в скляну банку, пересипала цукром і лишила на ніч. Зранку додала трохи холодної води після якісної фільтрації і почала повільно доводити до кипіння в каструлі. Після доведення до кипіння лишила варитися пару хвилин. Потім лишила вистигати в каструлі. Перелила в чисту банку.

Вітаю Вас з початком літа і зичу сонячного самопочуття, друзі. Дякую, що читали!

P.S. за допомогу в організації трояндової фотосесії і створенні коротких відео дякую нашій доні Катрусі

Про РЯСТ і РЯСТІВЧАН

 

Фарбування писанки природними барвниками в досвіді талановитої писанкарки Галини Василишин Тимофтевич

Вітання, друзі. Продовжуємо нашу розмову про "Ряст" і рястівчан.

Вичитувати старовинні рецепти по книгах або й просто переказувати їх це одне, а брати рецепт у роботу, відшукувати потрібні рослини, порівнювати дію свіжих, сушених і заморожених рослин, створювати фото, відео майстер-класи, проводити заходи, популяризувати фарбування рослинами, долаючи різні перешкоди, це вже інша історія.

Цю непросту справу рухає багато майстрів.
 

Я обіцяла розповідати потроху про найактивніших рястівчан. Сьогоднішня розповідь - про пані Галину Василишин Тимофтевич.

Я пишу писанки вже майже 34 роки, - розповідає пані Галина. Колись навчилася в Канаді від своїх родичів, які емігрували ще до другої світової війни. Мені прийшлося все вивчати по книжках, які я привезла з Канади: вони були складені і впорядковані нашими українськими жінками, які зберігали це мистецтво далеко за межами своєї землі. Це було щось неймовірне.

Так я вичитала, що кольори бралися від рослин.

*фото книг, якими тоді користувалася пані Галина, є в дописі.

Ця ідея супроводжувала мене довший час, але попри основну роботу я просто не мала ніколи часу, а за останні роки трохи вдалося мені спробувати і рослинні барвники.

На запитання, чи зустрічала пані Галина в тих книгах конкретні рецепти, як готувати з рослин писанкарські барвники відповідає: -Ні. Інколи зустрічала, з яких рослин, які кольори виходять, але вже не пам'ятаю, де то читала. Рецепт то я собі сама виводила, просто старалася якомога насиченішим робити відвар, а тоді вже до нього остудженого додавала галун.

Щиро дякую пані Галині за надані матеріали та цікаву оповідь про досвід використання рослин у писанкарській справі.

Фото в дописі – Галини Василишин Тимофтевич.

Текст оповіді – Галини Василишин Тимофтевич та Ірини Михалевич.

Дякую, друзі, за увагу до оповіді.

Далі буде...

#ряст

#ряст_рястівчани

прості рецепти

Вітання, друзі!

Літом писанкувати стає все складніше, навіть вечорами, коли сонечко сідає. Напевно, є такі люди, для яких написати писанку то і є щось надскладне, комусь важко прийти до рішення писати без олівця. У кожного свої труднощі.

Питання до тих майстрів, які ще не пробували фарбувати рослинами, але вже думали про це - що Вас зупиняє? Брак часу, то зрозуміло. Це багато кого зупиняє ще на етапі придбання писачка. Що ще є перепоною?

З досвіду видатного українського фітотерапевта Данила Никифоровича Зубицького (в цьому році ми мали би відзначати 100-річчя з дня народження відомого лікаря) знаємо, що рецепти традиційної медицини базуються на тисячолітньому досвіді українців. Сам Данило Зубицький перейняв досвід лікування травами від батька Никифора й діда Григорія, які теж були знахарями.

Тож ті рецепти передбачають використання щонайменшої кількості сировини і при цьому націлені на найефективніший результат. За таким принципом виготовляють рослинні барвники для писанок і сучасні майстри.

Наприклад, щоб зварити дієвий барвник із чорнобривців дрібноквіткових потрібно всього 9 квіток. Щоб приготувати барвник з мальви чи полум'янки гарної (гайлардії, (Gaillardia), достатньо семи квіток. Відвар з чорної шовковиці потребує щонайбільше три столові ложки ягід і менше склянки води.

Зібрали квіти чи ягоди, зварили їх в стакані води протягом 10-15 хвилин і додали вкінці галун - все. Хіба існують простіші рецепти?

Про унікальний досвід Данила Зубицького, фітотерапевта з Кропивниччини, я ще, звичайно, писатиму. На жаль, вкрай мало про нього є матеріалів. Навіть на цей момент. Але це не зупиняє, напроти - спонукає до пошуків

Цього року густо вродила шовковиця, рясно і бджоли рояться. Був дуже спекотний квітень. Таким і червень, схоже, буде, та й здебільшого всеньке літо. Бо 24 травня, а це "дзеркало літа", була ясна спекотна погода.

Пасічник з Чернігівщини Олександр, за youtube-каналом якого я слідкую, жартує, що таку високу рійливість бджолосімей цьогоріч можна пояснити полярним сяйвом, себто дією на бджіл високої сонячної активності.

Друзі, дякую за увагу. Якщо знайдеться у Вас час дати відповідь на моє запитання, напишіть, будь ласка її в коментарях. Тим часом залишаю фото з квітами полум'янки і дякую за рецепт фарбування цієї чудовою рослиною херсонській писанкарці і моїй подрузі Ользі Завальнюк.

Переглянути відео про фарбування писанки полум'янкою можна як завше на каналі "Школа писанкарства "РЯСТ"

ФАРБУЮ СУШЕНИМИ ЧЕРВОНИМИ ТЮЛЬПАНАМИ

Лишилися ще жовті і темно-рожеві.

Привіт, друзі. Рада розповісти Вам про свої подальші тюльпанові пригоди. Чому подальші, бо було трохи пригод у квітні. Тоді я купувала всі червоні тюльпани, які мені траплялося бачити на вулиці. Жовтих не було, майже.

Одного разу купила кільканадцять крупних, як тарілки, червоних тюльпанів з відра. Продавав їх дідусь. А так жінки продавали, переважно жінки. Я ставила тюльпани у вазу з холодною водою, вони там палахтіли, доки надходила пора їм в'янути. Отоді я й підбирала пелюстки, сушила на аркуші паперу, щоб пізніше фарбувати ними писанки.

Ніколи того не робила. Стараюся фарбувати свіжими рослинами, бо тоді вони найсильніші. До того ж, надаю перевагу дикій флорі. Але завдяки порадам писанкарки Сніжани Король я звернула увагу і на фарбувальні вміння городніх квітів.

Цієї весни вирішила спробувати фарбувати сушеними тюльпанами. Дуже люблю тюльпани. У нашій вазі цьогоріч стояли і червоні, і жовті, і темно-рожеві. Найдовше простояли рожеві, пізні. Усі я зібрала і от, у червні, спробувала пофарбувати червоними пелюстками. Свіжі тюльпани фарбують дві години, сушені - 10 хвилин. Неймовірно!

Але сушеними пелюстками я не фарбувала одразу біле яйце, як тоді свіжими. Я спершу фарбувала писанку свіжими квітами ромашки (а це найгустіший жовтий з усіх мені відомих), а вже потім - сушеними тюльпанами. І писанка ставала яскраво-зеленою. До речі, різниця у відтінках є. Свіжі червоні тюльпани дарують густий зелений, а сушені - соковитіший.

Тюльпани я купувала не тільки додому, а й на майстер-класи. І чому я не робила так раніше! Майстер-клас - це завжди свято, а тюльпани, солодкий їхній запах, гарячий колір, СВЯТО ПОДВОЮЮТЬ і спогади тоді стають справді незабутніми.

Дякую Сніжані Король за ці чудові рецепти! Вам дякую за увагу до допису. Сподіваюся, було цікаво

Ця писанка фарбована свіжими квітами ромашки, сушеними пелюстками червоних тюльпанів, корінцями марени та свіжими ягодами чорної шовковиці. Вигадувала орнамент, писала і фарбувала рослинами Ірина Михалевич, місто Олександрія, Кропивницька область

ЯК УДОСКОНАЛИТИ АВТОРСЬКИЙ ПОЧЕРК

 

Вітання, друзі.

Ви пишете писанки рік за роком, традиційні і не зовсім, а віднедавна частіше стали думати про авторські композиції?

Якщо Вам вдалося за ці роки напрацювати авторський почерк, тоді справа за часом. Композиції прийдуть самі.

Але пам'ятайте, творчість - хвилеподібне явище. Буде пора, коли Вас триматиме бажання відтворювати традиційні взори, а потім прийде нагода для авторської праці. Відтак, коли джерело вичерпається, знадобиться час для його відновлення і Ви знову повернетеся до сили автентики.

Так, це інтуїтивний шлях. Звичайно, шляхи бувають різні. Та вони необов'язково наснажливі і повні свіжого повітря. Добре, коли все відбувається природньо і без примусу.

Писанкаря часто зупиняє одне і те ж питання: а що писати? які символи мені зараз до душі? де побачити їхні різновиди?

Це питання швидко вирішується, якщо поряд є фахові книги (тут ми говоримо аж ніяк не про альбоми з авторськими писанками, такі речі якраз заважатимуть).

Писанкаря, який фарбує рослинами, зупиняє ще одне питання: які барви поєднати на одній писанці цього разу, чи пасуватимуть вони до обраних символів, які рослини підійдуть для цієї задачі?

Які рослини які барви дарують ми знаємо (правда ж?), а от як вони спрацюють разом на одній писанці цього ми знати не можемо достеменно.

Є ще одна перепона: рослини запропонували мені теплу бежеву барву, брудну зелену, лілову і темну синю, але в якій послідовності їх поєднувати в композиції? Також важливо розуміти, які елементи кольором заповнювати, а які ні.

Друзі, я не маю за плечима художньої школи, гуртка малювання чи якихось курсів. Я знаю той шлях, яким іду, і якщо Вам цікаво, готова поділитися.

Можу запропонувати готовий курс занять у запису "Насичені орнаменти" (включає п'ять занять), приватні консультації в форматі переписки або писанкарського гіду. Звертайтеся. Рада буду поспілкуватися

ПРО НЕВРАХОВУВАНІ ТОНКОЩІ

 Вітання, друзі! Закінчується червень - місяць, назва якого вказує на фарбувальну комаху червець - і наближається липень, який в давньоруську добру липнем не був, а звався червнем.

Два рази в році літо не буває.

Зараз саме та пора, коли цвітуть духмяні дикі трави, і як же його всидіти вдома, та не піти не назбирати того добра? Спека зупиняє. Та окрім спеки є ще й ранній ранок, і вечір є.

Кажуть, що травники одні знають, коли яку рослину збирати, тоді як про слушні години збору трав написано в кожному відповідному довіднику. Звичайно, раніше знахарі не

тільки збирали трави, а й керувалися магічними приписами, зважали на фази місяця, вживали примовлянь.


Щоб рослина зберегла в собі всі цінні речовини, збирати її потрібно тоді, коли вона найсильніша і ні в якому разі не в дощову погоду. Магічного в цих правилах нічого немає і люди знають про це віддавна. Уже й науковим шляхом дослідили, що в дощову погоду хімічний склад рослин міняється - вміст ефірних олій та інших корисних складових зменшується. А писанкарі, які фарбують рослинами, знають, що й барвних речовин теж меншає, тож зібрана в дощ рослина не фарбуватиме.

Збирати рослину (надземну її частину) слід в суху ясну погоду і тоді, коли вона думає зацвісти або цвіте.

На порозі липня в дикій природі цвіте сила трав. Усі вони лікувальні, і чимало є серед них вправних фарбувальників. Хочете дізнатися, що це за рослини? Тоді рушаймо!

Зараз, на порозі липня, цвіте ще шавлія сухостепова, яку ми знаємо як васИльки. Цвіте залізняк козачий. Це все рослини з однієї родини глухокропивових, звідти і суховершки походять, а вони теж зараз починають квітувати. Це напрочуд цілющі рослини, а писанку вміють фарбувати в зелені барви. На сухих остепнених луках цвіте зараз і пижмо звичайне, і парило звичайне, і цмин пісковий. Вони дарують жовті барви різних

відтінків.

Поруч з нашими рідними рослинами розвиваються також і рослини-чужинці, здебільшого, то гості з американських континентів. Вони сильні фарбувальники, гарні медоноси, вміють

лікувати від різноманітних недугів, а ще ж красиві і напрочуд цікаві. Про кого мова? А про полум'янку гарну (Gaillardia pulchella) і ґринделію розчепірену (Grindelia

squarrosa).

Полум'янку українці стали сіяти по квітниках, але не всі знають, що ця квіточка з крутим норовом - вона хутко тікає в дику природу і чудово там розростається. Збирала її нині вздовж залізничних колій. Знаю від херсонської писанкарки Ольги Завальнюк, що квітка вміє дарувати соковиту зелену барву, кілька років нею фарбую.

Ґринделію біля залізниці я помітила минулого року. Це справдешня дивовижа! Називаю цю рослину клей-травою, бо липке в неї все - стебло, листя, пуп'янки. Бджоли охоче збирають нектар з її жовтих квітів і якимось дивом не прилипають. Пуп'янки залиті липким молочком. Рослиною знахарі корінних американських народів вдало лікують бронхіти, ларингіти, фарингіти. Препарати з ґринделії в багатьох країнах використовують задля зменшення кількості серцевих скорочень, підвищення артеріального тиску, ліквідації аритмії і больових відчуттів в ділянці серця, задля покращення самопочуття.

Майстри корінних американських народів видобували з ґринделії зелену і жовту барви. Мені вона віддає ніжний жовтий колір, але щоб так сталося, потрібно додавати до відвару протраву - алюмокалієві галуни.

На моєму каналі "Школа писанкарства "РЯСТ" є відео про те, як я готую барвник з ґринделії розчепіреної. Раджу переглянути Посилання - в коментарях.

Окрім згаданих рослин збирати зараз варто ще квіти рудбекії, ромашку лікарську, підмаренник справжній - то будуть гарні жовті кольори. І духмяне літо в хаті.

Дякую, що читали. Сподіваюся, було цікаво

Мене не називають ЧЕРВОНИЙ

 Друзі, вітаю. Поговорімо про українські назви кольорів.

Українські назви кольорів здебільшого походять від назв рослин або природних барвників. Навіть літній місяць червень набув назви на честь маленької сокоживної комахи - червецю, з якої раніше, і робилося те у великих обсягах, видобували карміновий барвник.

Цікаво, що в давньоруську добу на червень казали "ізок", а на липень навпаки казали "червень". Тобто тоді такого місяця як липень не було.

Сьогодні в соцмережах значення кольорів пояснюють і мовознавці, і не дуже мовознавці, і геть не мовознавці. Ті, хто беруться пояснювати кольори, не надто прискіпливо вивчають тему, бо не цікавляться, який же він справді той чи інший відтінок. Вдовольняються переписуванням Грінченка.

Я не мовознавець, звичайний собі філолог. Але спробую додати до кольорової теми дещо від себе, адже понад десять років фарбую писанку рослинами (і комахами також). Вважаю, що має прозвучати і думка практика.

Отож, учням, а віднедавна і читачам соцмереж, пропонують таблицю з укладеними в ній нібито українськими кольорами. В тій таблиці я побачила назву "бразолійний" і зацікавилася. Адже слово "бразолійний" походить від назви привізного барвника "бразолія", яким українські селяни фарбували писанки в другій половині XIX століття.

Очікувала побачити густо-червоний відтінок, а натомість побачила темно-синій. То синій чи червоний? Розберімося.


На фото - фарбована яблуневою корою і барвником "бразолія" за традиційними взорами "бразолійна" писанка, фарбувала і писала Мар'яна Сварник (Канада)

Зрозуміло одразу, що слово "бразолійний" не давньоруського походження. Це слово, згідно класифікації Юрія Шевельова («Історична фонологія української мови») сучасне. Професор називав сучасною ту лексику, яка формувалася з кінця XVIII століття і до сьогодні.

Канадська писанкарка Мар'яна Сварник не перший рік досліджує рослинні барвники. Зокрема, дослідницю цікавлять ті барвники, якими могли фарбувати писанку по українських селах в другій половині XIX століття. Найвідоміший з таких барвників (для червоного кольору) - трісочки дерева з підродини цезальпінієві, які могли привозити з Бразилії, звідси його народна назва - "бразолія".

Про те, що з "бразолії" добували червону барву зазначено в етнографічній праці видатного українського дослідника писанкарства Сергія Кульжинського "Опис колекції народних писанок" за 1899 рік, Харків, Сага, репринтне видання, с.56. Під "бразолією" мається на увазі красне або фернамбукове дерево.

У книзі Кульжинського згадується ще одна народна назва - "кірка". Кіркою називали червоний сандал.

Сергій Кульжинський уточнює - назву "бразолія" вживали в Подільській та Полтавській губерніях. І додає, було так ймовірно тому, що привозили барвник із Бразилії.

У своєму блозі Мар'яна Сварник показує результати фарбування барвником "brazil wood" і пише, що "бразолію" брали для фарбування яєць в червоний колір згідно книги Кульжинського (1899) і для чорного кольору згідно книги Кордуби (1899).

Подаю фрагмент оригінального тексту з блогу Мар'яни:

The Brazil wood has been used on eggs in Ukraine, according to Kulzhynsky (1899) for the red dye, and according to Korduba (1899) for the black.

Блог Мар'яни Сварник є тут: https://eggbatik.com

Латинська назва красного дерева - Caesalpinia echinata (фернамбукове дерево, красне дерево, цезальпінія їжакова, пау-бразіл або пернамбуку). Деревина цієї рослини дає

щільну червону або жовтогарячого кольору барву. Однак варто зауважити, що барва залежить не тільки від рослини і її пігментів, а й від протрави - часто, це подвійні солі металів.

За алюмокалієвого галуна вийде червоний колір, за залізного, тобто за сульфат заліза (III) - амонію - буде чорний колір.

У словнику Грінченка для назви "бразолія" є таке пояснення (тут подаю онлайн версію словника)- темносиній сандалъ, древесина дерева Caesalpinia brasiliensis. МУЕ. І. 175.

і як варіянт брезелія.

Оскільки походження багатьох слів не може бути однозначно визначене, то етимологічні словники фіксують різноманітні точки зору і містять посилання на відповідні джерела.

Тобто, як це недивно, в етимологічних словниках не тільки фіксуються значення, а й провадиться дискусія відносно уміщених туди слів.

Як бачимо, в словнику Грінченка подано одну єдину версію без урахування досліджень Сергія кульжинського і Мирона Кордуби. Подібне бачимо і в сучасному етимологічному

словнику, там бразолію витлумачують як темно-синій сандал.

А тепер найцікавіше. Те дерево, про яке згадується в етимологічних словниках, не фарбує в синій колір. Та й поняття "синій сандал" вказує не на конкретну рослину: так

називали і називають готові пігменти.

У словниках подається ось ця латинська назва рослини - Caesalpinia brasiliensis, синоніми назви: Caesalpinia violacea, Peltophorum linnaei Griseb.

Що ж ми дізнаємося про Caesalpinia violacea. Ця рослина, що може сягати від 5 до 15 метрів висотою, зростає в Центральній Америці, а саме - В Белізі, Гватемалі, Мексиці, аж до Куби та Ямайки. Це дерево заготовляють в дикій природі заради оранжевої деревини, з якої потім роблять пиломатеріали, а ще продають як червоний барвник.

Peltophorum (Vogel) Benth. Щодо цього дерева, яке теж походить з цезальпінієвих і є близьким родичем поданої Грінченком рослини, то воно містить таніни, які фарбують

шкіру в світло-жовтий колір. Знову ж, про темно-синій тут не йдеться.

Сандалове дерево має латинський відповідник Pterocárpus santálinus і поширене аж ніяк не в Бразилії, росте воно в Азії (передовсім в Індії і на Цейлоні).

Є ще одне дерево-барвник - це кампешове дерево (Haematoxylum campechianum), от його і називають синім сандалом. Відомий писанкар, дослідник писанкарства і художник Олександр Опарій припускає, що "бразолією" могли називати і кампешове дерево. Однак ця версія у Грінченка не зафіксована.

Цікаво, що слово "бразолійний" на позначення кольору (якщо вірити тлумачному словнику) не вживали ні Тарас Шевченко, ні Іван Франко, ні Михайло Коцюбинський, ні Панас Мирний, ні Леся Українка. Це слово є тільки в Миколи Куліша у творі "Мина Мазайло", там воно згадується поряд зі словом "бриніти". Цілком імовірно, що Микола Куліш вичитав його в словнику Грінченка.

Таким чином, вперше значення слова "бразолійний" без урахування інших версій було зафіксовано в словнику Грінченка, звідти воно, ймовірно, потрапило до твору Миколи Куліша, а відтак - і до сучасного етимологічного словника.

Сьогодні це однобоке значення слова "бразолійний" поширюють і в підручниках, і в таблиці кольорів з нібито питомо українськими назвами на сайті Всеосвіта.

Чому я вживаю тут лексему "нібито", бо в тій таблиці кольорів подано такі назви як фісташковий, капуциновий, брунатний, теракотовий. В той час як архаїзми, які справді були в широкому вжитку там не згадуються, до прикладу, моругий, бурий,

черлений, рудий, багряний тощо. Ми звикли казати "коричневий", "брунатний", хтось привчився говорити "цинамоновий", а "бурий" чомусь не вживаємо. Отож, замість бурого в таблиці подають запозичені слова.

Деякі відтінки подано некоректно. Кармазиновий у таблиці зображено як світло-червоний, тоді як цю барву, отримувану з червецю, можна було б позначити малиновим відтінком, як на козацькому прапорі.
 

Свого часу на євразійському континенті, окрім червецю велетенського, брали для фарбування тканин і кирмиз (вірменський червець), а тому відтінки могли відрізнятися. Та й поняття "кармазиновий" вживали радше тоді, коли йшлося про річ, фарбовану карміном, а не на позначення кольору.

Мені пощастило спробувати червець у роботі, фарбувала ним, коли відтворювала традиційні писанки Черкащини (книга Вадима Мицика). Там є кілька зразків темно-малинового тла.

Сподіваюся, що не надто стомила Вас цим дописом.

Висновки десь такі:

-лексема "бразолійний" на позначення кольору не мала широкого вжитку, натомість слово "бразолія" вживали стосовно привізних трісочок певних барвних дерев підродини цезальпінієві;

-в різних етнографічних працях (авторства Сергія Кульжинського, Мирослава Кордуби) "бразолія" подається як барвник для червоного або чорного кольору;

-імовірно, подекуди "бразолією" могли називати трісочки кампешового дерева, з якого добували синю барву.

Є в мене іще одне припущення, однак його належить спершу перевірити.

А який колір є неоднозначним чи складним для Вас? Цікаво було б дізнатися.

За допомогу у створенні цього допису я дякую писанкарці і дослідниці писанки Мар'яні Сварник; майстру писанки, художнику, досліднику Петриківського розпису Олександру Опарію; професору, мовознавцю Анатолію Ткаченку; знавцю староукраїнської Андрію Андрусяку; також дякую за можливість спробувати комаху кошеніль у роботі Крістіані Івченко; окрема подяка за консультації та підтримку Володимиру Михалевичу.

 

череда

 ЧЕРЕДА

череда листяна (Bidens frondosa)

Яка ж то розкішна рослина!

Бо:

-лікує горло, заспокоює подразнену шкіру, надає волоссю пишноти і блиску;

-добре ламається, легко йде до рук;

-росте великими групами;

-ця череда примандрувала до нас з Америки, тож виростає з людський зріст;

-дарує неповторні кремові, ясно-бурі, жовтогарячі, брунатні барви;

-надає писанкам особливо теплих кольорів;

-вдало фарбує біле яйце, не потребує жовтого старту;

-дружня до інших барвних рослин;

-фарбує і свіжою, і сушеною (навіть через рік);

-надихає на плідну роботу.

Кінець липня 2024 року. Олександрія, Кропивниччина, Український степ. Череда саме цвіте. Є ще групи, які тільки думають зацвітати, тож іще встигається. В Олександрії любить рости не всюди вздовж берегів, а там, де тиха вода, де є загати, росте прямо в замулених джерельцях. Любить бути не на луках, як суховершки, а заходить у воду.

Кому цікаво дізнатися про фарбування чередою більше, звертайтеся, будь ласка.

За фото дякую моєму чоловіку Володимиру Михалевичу

Збираймо череду. Кінець липня - початок серпня, саме час

чому серпень

Вітаю Вас, друзі!

Поспілкуймося про прекрасний серпень, а заодно і про золотисті квіти причепи-череди.

Чому ж серпень є моїм улюбленим місяцем? Може, тому, що в серпні квітне череда? Може, через те, що золотисто-вохристі її квіти падають у високі обійми неба? 13 серпня - то день, коли народилася моя матуся. А ще 19 років тому 12 серпня було наше з Володимиром весілля. Саме тому, що це моя улюблена пора.

Серпень - то перехідний таємничий стан. Саме в цьому стані призупиняється невблаганна метушня саме настільки, щоб нам зумілося подумати про себе, про своє місце, подолані дороги.

Серпень цьогоріч почався не першого числа, він почався раніше, десь за тиждень перед тим - тоді, як відлетіли серпокрильці. На цю ПОДІЮ вказало безгоміння високости, гіркі джерельця полину в повітрі і оте особливе відчуття, ніби тебе вберігають від прикрощів усюди, куди б ти не пішов.

Золоте око більше не обпікає і тому бувати надворі хочеться частіше і довше, бувати там, де вОхристими вогниками світить череда.

Хто ж не чув про лікувальні властивості череди! Ця рослина супроводжує нас від самого малечку. Та помічна вона не лише в дитячих купелях.

Череда трироздільна, зокрема, покращує травлення, застосовується в гінекології, при хворобах печінки, при простудних захворюваннях, для підвищення апетиту. Застосовували її колись при укусах гадюк.

Прополіскування відваром череди надає волоссю гарного блиску, усуває свербіж і подразнення шкіри голови.

Рідною для українців є череда трироздільна (Bidens tripartite) — однорічна трав’яниста рослина родини айстрові.

Насіння череди має ворсинки, ними воно міцно чіпляється до волосся, одягу, шерсті тварин. Тому й називають цю рослиною причепою.

Та останніми роками набула поширення інша череда — листяна (Bidens frondosa), яка примандрувала до нас із Північної Америки. Вона значно вища за трироздільну, сягає людського зросту.

Любить вологі місця в заплавах річок, озер, біля струмків, каналів, не обходить і городи.


З листя череди та її квіткових кошиків у давні часи отримували різні фарби для вовни і шовку: від кремової до коричневої. Таким же чином фарбує череда і писанки — як потримати яйце у барвнику хвилин 20, отримаємо світлішу барву, а як хвилин 40 і довше, то насичену коричневу. Я фарбую писанки чередою листяною, знаходжу її у воді на берегах річок Інгулець та Березівка, вздовж замулених джерелець.

Череда — це унікальний барвник. Більшість рослин, що квітнуть навесні та влітку фарбують писанку у жовті або зелені відтінки; тільки сережки і листя горіха волоського (а потім і зелені оплодні) дарують гірчичні барви. Горіхове листя потребує жовтого старту, а череда чудово фарбує в кремові та навіть густі бурі відтінки і біле яйце.

З допомогою череди, марени та плодів антипки вийде створити неповторні писанки теплих кольорів. Цього літа мені вдається така серія (до Ваших послуг фото).

Таку кремово-гірчичну, вОхристу, червонаво-брунатну кольорову гаму ми бачимо на традиційних писанках Черкащини, Київщини, Покуття.

Цікаво, що окремі види череди можуть перехрещуватися один з одним і формувати особливі локальні сорти, тому трава має лише загальний видовий опис.

Лікувальні властивості мають бічні відгалуження (до 15 см завдовжки), верхівки трави, квіткові кошики і великі листки. Отак її і слід заготовляти для приготування барвних відварів.

Череду напрочуд легко ламати, вона крихка і легка. Лікарські властивості череди зберігаються протягом 2 років.

Перелічувати лікувальні вміння череди можна довго. Рослина посилює серцевий ритм, знижує тиск, виявляє седативну дію.

Череда показана як лікувальна трава при хворобах печінки і жовчної системи. Трава череди приносить користь при ревматизмі, подагрі, застуді. У настої череди купають немовлят, а дорослі приймають ванни з чередою від алергії, фурункульозу, шкірних захворювань. Використовують рослину також при псоріазі та атопічному дерматиті.

Вживають рослину задля поліпшення обміну речовин і оздоровлення організму. При запальних захворюваннях жіночої статевої сфери роблять лікувальні клізми та спринцювання. При застуді, ангіні, стоматологічних хворобах ополіскують горло та порожнину рота. До ран, що важко загоюються, прикладають компреси.

Внутрішньо лікарі офіційної медицини радять вживати череду виключно з аптеки, а для зовнішнього лікування, кажуть, підійде і зібрана власноруч.

Настої, відвари та фітозбори з включенням трави череди допомагають знизити температуру, поліпшити опірність організму до подразнюючих факторів зовнішнього середовища, які можуть викликати алергічні реакції.

Протипоказана трава череди для прийому всередину при вагітності, лактації та дитячому віці до 12 років.

Фарбування чередою - то вельми приємна і цікава подія. Листя рослини має темно-зелений, подекуди пурпуровий відтінок, а барва на писанці виходить ніжно-кремова, жовтогаряча, вохриста, схожого відтінку, що й квіти цієї чудової рослини. Аби відвар став дієвим барвником додаю до нього крихти галуну.

Збираймо череду тепер. Сушена вона фарбує навіть сильніше.

Дякую Вам за увагу до допису. Маю надію, було цікаво

На фото: череда листяна

ПРО ЧОРНІ ПЛОДИ, проскурину і плутанину

Стиглі плоди жересту очисного

Вітання, друзі. Цей допис присвячено одній чудовій дикій рослині, плоди якої дозрівають у серпні, вони чорні зовні і коричневі зсередини, дуже соковиті і цілющі, а ще ж вміють фарбувати. Мова про жостір очисний (Rhamnus cathartica).

Серпень тече, крутить полиновими пахощами під променями золотистого сонця. У серпні дозріває чимало чорних плодів. Найпершою згадується бузина. Здалеку її плоди здаються чорними, стиглими, а підійдеш ближче - плодоніжки зелені, а значить і плоди ще не поспіли. Дозріває бузина аж тоді, коли плодоніжки в кетягах рожевіють, стають такого кольору, як ото лапки в голубів.

Чи робите Ви з бузини чорної сиропи? Як є охота, розкажіть.

Окрім бузини, в серпні починає чорніти черемха пізня (американська рослина, плоди її гіркуваті), свидина криваво-червона, крушина ламка. Антипка, та давно вже обсипалася; частину її плодів з'їли горобці, шпаки та костогризи. То й добре, а то й без неї плутанини вистачає: кущі з чорними плодами між собою люди сильно плутають.

Бузину декому важко відрізнити від свидини, а свидину - від крушини. Крушину вкрай тяжко відрізнити від жостеру й не видно тій пісні кінця.

Читала й таке, що будь-які дикі чорні плоди люди визнають за бузину та й по всьому, бо інших рослин не бачили, не знають. А якраз бузина і є тим ключем, який відмикає всі замки.

Вивчати дикі рослини найкраще з розділу "знайомі незнайомці", тобто треба придивлятися тим рослинам, про які вже чув у дитинстві з розповідей дідуся, тата. Коли бузина з чужої рослини стане нам доброю знайомою, настільки, що будемо впізнавати її навіть у лютому, отоді й варто шукати свидину, жостір, крушину, черемху, антипку, дику черешню.

У книзі мого авторства "Українська народна писанка" за 2019 рік від КСД є двадцять рецептів, з них троє - про фарбування плодами: шовковицею, чорницями та бузиною. Пізніше я спробувала ще кілька рецептів, і стосуються вони антипки, бирючини, каркасу, свидини, жостеру, дикого винограду, магонії, глоду.

Є плоди, які фарбують швидко, сильно і надійно, і це сині кольори. А є плоди, які дарують ніжні барви, і це зелені відтінки або бежеві, мова про каркас, свидину, дикий виноград.

Жостір проносний (Rhamnus cathartica L.), окрім Карпат та крайнього півдня, росте в степовій Україні на луках коло річок, по лісах та узліссях, любить відкриті сонцю місцини. Його ще називають бодлак, вовчина, жерет, жерест, проскурИна, саква, скрух чорний, собачник, чорноягідник.

Офіцинальними є плоди рослини, вони мають проносну дію. Плоди збирають без плодоніжок у період достигання, сушать у печах або сушарках при температурі 50-60 градусів. Свої цілющі властивості плоди не втрачають протягом 4 років (про це я прочитала на сайті "Зелена планета").

Сплутати жерест із крушиною (тим, хто живе на Кропивниччині) не вийде, бо крушина в степовій частині України - то рідкість. Та й є ряд ознак, за якими ці дві рослини можна розрізнити. Найперше це можна зробити за листям: у крушини листки мають рівні краї, воно крупне, темно-зелене. У проскурини листя ясної барви, воно дрібне, злегка покручене, з рваними краями.

Та найперша прикмета жересту - то його чорні плоди з м'яким блиском, ними обліплені гілки, вони дрібні, розміром з горошину, всередині є кісточки і коричневий сік.

Жерест - рослина фарбувальна: фарбувати вміють і плоди, і листя, й кора. Пробувала минулого року фарбувати плодами, з солями алюмінію фарбувала біле яйце всю ніч, вийшов блідий зелений відтінок. Листя з галуном фарбує в світло-жовту барву (про це й відео відзнято, посилання знайдете в коментарях). Гілочками ще тільки планую фарбувати, тому поки не можу сказати, яку барву вони дають. Також маю бажання спробувати цього року плоди повторно, але замість галуна додам іншу протраву.

Я дякую Вам, друзі, за увагу до моїх довгих дописів. гарного самопочуття бажаю! Напишіть, чи доводилося Вам бачити проскурину там, де живете. Чи пили чай з її плодів? Можливо, у Вас виникли певні питання. Пишіть. Дякую дуже і до зустрічі

Листя жересту очисного

про наших дідусів

Вітання, друзі. Якщо Вам до вподоби такі розмови, які ми маємо тут час до часу, то продовжимо спілкування. А згадаємо ми на цей раз про наших ДІДУСІВ.

Про що я думаю, коли веду писачок писанкою? Якщо думку можна дорівняти до повітря, то воно так і є: думка стає самим повітрям, я дихаю і пишу, і до мене приходить тверде розуміння, що я не заблукаю, що я йду надійним шляхом і ніщо не годне збити мене з нього.

Коли пишу, мені не дихається на повні груди, якраз навпаки — зосередженість тримає мене міцними руками, та так, що я не в змозі ворухнутися. Думки тоді настільки зайві, що вони, мов те пожухле листя, б'ються об невидиме скло і розлітаються навсібіч. Залишається оте розуміння. І я йду. Це так, ніби ступати дном ставка або продиратися крізь високі-високі трави. Це прекрасне відчуття. Бо я бачу, де зможу вийти на берег, а там мене чекає надійна втома і радість од пройденого шляху.

Оце відчуття правильного шляху дає мені не тільки писанка, а й мова.

Я мало пам'ятаю своїх дідусів, бо вони померли, коли я була ще малою. Про бабусь пам'ять береже куди більше: я можу пригадати чимало подробиць з нашого тоді спільного побуту. Та коли я пригадую дідусів, Івана та Володимира, на серці робиться дуже-дуже тепло і спокійно. Дідусі вчили мене цінувати правду.

Дід Іван був ковалем, а дід Володя (мамин тато) любив трави, збирав їх для лікування, садив дерева.

Пам'ятаєте приказку "клин клином вибивають"? Дід Іван мав такі клини, виклепав їх колись на кузні. І молоти в нього були - не молотки, а саме молоти. Клинці були однакової форми - товсті металеві циліндри, внизу звужені і з шапинкою нагорі - але різних розмірів. Коли треба було розколоти товстелезну колоду, а робилося це якраз такої тихої серпнево- вересневої пори, то дід брав найбільшого клинця і заганяв його важким молотом в колоду, йшла тріщина. Відтак в ту тріщину поруч вкладався менший клинець і далі вже били по ньому, більший випадав на землю. Отаким робом рухалися доти, доки колода не розколювалася зовсім.

Мова, якою ми спілкуємося, може бути щирою і живою, а може й не бути. Що в нас відповідають, коли чують — як життя? В наших краях не скажуть — нормально, чудово чи ще яку літературну мудрагелію. Скажуть — та потихеньку. Або — байдУже, з наголосом на другий склад. Так говорять в північно-східній частині Кропивницької області.

Коли я пишу писанку, то дихаю тим повітрям, яке вдихала колись давно-давно, ще до того, як запам'ятала обличчя батьків.

Ми зараз часто буваємо розгубленими. Але то тимчасові стани. Те, що нас тримає, воно назавжди з нами. Ми сильні, бо наші батьки подбали про це.

Дякую, що читали